Сходив у ліс. Як же класно побути на самоті! Правда, постійно озирався: стрьомався, що будуть гасати на квадріках, мотиках або джипах. Схоже на паранойю. Але зустрів лише кілька бігунів, собаководів і на конях. В принципі, багато народу ближче до міста. Чим далі, тим менше людей. На віддаленні 1 км майже нікого нема. Хіба шо, як став відлити, почув, що хтось іде.

Що цікаво, назад відстань здавалась меншою.

Ну і пару фоток.

Квартали не лише перенумерували, а й де-інде замінили квартальні стовпи.

Столичні заводи майже зникли, як вид. Нещодавно дізнався, що забудовують промзону на Позняках. Але сьогодні мова про інші промислові райони.

Почайна. Завод "Маяк". Оборонний завод.Але зараз там магазини.

Знову фоточки. Ходив по місту, нічого толком не сфоткав, бо похмуро, транспорт брудний. Тому пройшовся далі, ніж зазвичай. І виявилось, що місто змінюється. Добудували заправку. Причому, наче, крутої мережі. В усякому разі, по радіо такі заправки рекламують.

Нова АЗС це добре. Бо у Боярці лише три АЗС. Для такого міста це мало. Так хоч конкуренція буде.

А за "Епіцентром" ще щось будують.

Фотохостинг io, нажаль, знову в відключці. Тому першими знімки покажу вам. Екскурсія була насчиченою: дві поїздки на трьох різних моделях трамваїв, екскурсія по музею громадського транспорту і по трамвайному депо. Було круто! Єдине що, втомливо.

В поїздці.

Побував з подружкою, Мері, у ще одному закинутому оздоровчому закладі. Санаторій або база відпочинку. Хоча головні ворота, як у піонертаборах.

Цікавий об'єкт з гарним збереженням. Охороняється. Закинули наприкінці 2000-х.

Скуштував польський йогурт. Смакота!

Відчувається смак чорниці (або лохини — "голубики" - рос.).

Але головне не лише смак, а інгрідієнти. І в цьому він дуже відрізняється від вітчизняних йогуртів.

Здійснилася ще одна мрія — побував на Дівич горі. Цікавий оглядовий майданчик на горі на березі Дніпра. Згори відкриваються краєвиди навколишніх сіл, міста Українка і Трипільської ТЕЦ. А ще Дніпро.

Як ви і хотіли — звіт з фоточками. Причому на блогах в ЖЖ і Дрімі звіт з'явиться аж наступного року. А на юашці — ексклюзив.

Шлях до гори, традиційно, непростий. В мостику купа дірок.

Гіпермаркет відкрили — покупців навалило. Перед Білогородським колом иягнучки з машин. По пішохідних переходах ходять натовпи людей:) Вся парковка перед гіпермаркетом заставлена автівками. Узбіччя з обох сторін біля гіпермаркету теж запарковане (думаю, що воно так і залишиться).

Але найбільше здивувало, що посеред тротуару — бігборд. І всі обходять по газону. Таке може бути лише в Україні і Росії.

Отак ідеш по лісу — і опа, якісь незрозумілі ячищки. Причому, відкриті!

Нещодавно з'їздив із товаришем на заброшку, яку давно хотів відвідати. Шлях був довгий, але цікавий.

Об'єкт — недобудована частина оборонного заводу.

Територія з даху адміністративного корпусу. Судячи по деревам, закинули давно.