хочу сюди!
 

Марина

46 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 39-46 років

Замітки з міткою «щоденник»

Про нову роботу

Запитували про роботу. Так ось, поки ще не влаштувався, але приглядаюсь до роботи працівником торгівельного залу в супермаркеті. Ну а шо, досвід необов'язковий (хоча так важче входити в курс справи, зате цікавіше). Вакансій по супермаркетам повно.

Звичайно, є аспекти які не дуже: необхідна санітарна книжка (думає, це така морока), догляд як на складах, перевезення тележок-рокл з товаром. Але така специфіка. В усякому разі, легше, ніж кур'єром.

І ще що... фотік з собою не візьмеш, щоб після роботи пофоткати маршрутки(

Дорога на роботу

Сьогодні йду на оглядини нової роботи. Мандраж з приводу працевлаштування лишив у вчорашньому дні, а сьогодні задумався над дорогою на роботу. Бо цього разу діставатися трохи незручно. Треба йти пішки до маршрутки — тому що біля дому маршрутки не їздять в район нової роботи. А потім на маршрутці. Пішки + маршрутка — це ще непоганий варіант. Хоча поки ви читаєте ці рядки, я мабуть буду мокнути під дощем. Ну, можна зробити і так: маршрутка по місту + маршрутка до Києва. Але ж це зайві витрати.

А з іншого боку, таке щастя, як маршрутка від самого дому до роботи, в мене було тільки на одній фірмі. А на першу роботу взагалі їхав маршруткою і потім з пересадкою на тролейбус. На другу роботу добирався пішки + електричкою + на тролейбусі. Так що це фігня. Та й прогулятися перед роботою корисно, чи не так?

Перед першим днем роботи

Трохи нервуюся перед першим днем на роботі. Страшно. Все-таки, нова сфера діяльності, нова робота, нове місце роботи (хоча в тому районі я вже працював). Але треба колись починати, бо байдикувати вже набридло.

Звичайно, умови працевлаштування не ідеальні. Це ж не державна установа, де купа всяких плюшок. Хоча деякі бонуси обіцяють. Не знаю... загадувати наперед не буду. А то налаштуєшся — і облом. Так що побажайте удачі і спокою.

Труять кицьок

Батько сьогодні розповів страшну історію. Схоже, що мешканці будинку вирішили позбавитися від котів. Каже, побачив мертву кішку біля миски з кормом. От такі у нас люди:(

Тепер страшно нашого гуляку випускати.

Поминальний день

Сьогодні поминальний день, або Пасха для тих, хто помер. З'їздив на кладовище. В минулому році проігнорував, то треба було хоча б на цей раз поїхати пом'янути. Батя трохи не розрахував з пальним — машина заглохла посеред дороги. Добре, що поряд з кладовищем була заправка.

Кладовище розширили, захопивши прилеглий пустир до дороги. Так що тепер і на старому кладовищі будуть робити захоронення (до цього старе кладовище було закритим).

Здивувало, що «збирачі пасок» вже з самого ранку нишпорять. Куди вони дівають ті паски і цукерки? Ходять, збирають цигани — і дорослі, і діти. Не розумію, чому на радіо циган захищають — вони тільки й жебракують, ворожать і по кладовищам збирають їжу.
Так ось, підходитиь пацаненок: «Дайте щось». Дали цукерок. Просить гроші — одну гривню. Стоїть, не входить. Потім каже: «Дайте три гривні» Нормально?

Після кладовища сходив до Одеської траси. (Тю, подумаєш, якихось два-три кілометри пішки.)
Комунальних автобусів було мало. Були тільки автобуси МАЗ-107 і МАЗ-203. Трохи нафоткав. По-перше, все боявся, щоб не вшпарив дощ. Бо в 2015му попав під дощ із мокрим снігом. По-друге, комунальних автобусів небагато. Та й ті, що є, можуть бути відфотографовані іншими дослідниками громадського транспорту.

Біля Південного товкотнеча. Народу повно — а автобусів мало.Тому не схотів поїхати у Київ.


Кажуть, що у москалів проїзд до кладовищ взагалі безкоштовний. В Києві було по 3 грн..
А от у нашому місті зробили спейціальний маршрут. Причому на звичайних маршрутах проїзд коштує 4 гривні, а на спеціальному, що їде до кладовищ — 5 гривень. І люди користуються, що не дивно.

Бюрократія

Таки був змушений звернутися до Центру зайнятості. Там якщо ніфіга не знайдуть, то хоча б порадять як переконувати роботодавців: «Ну ва-а-азьмите меня» ((с) Елена Воробей)). Бо після 30-ти працівники вже не потрібні( Та й підпсую статистику безробіття. Але не тут-то було...

Ну, думаю, що може бути простіше — зареєструватись. Взяв документи, які потрібні. Але опа — треба довідку, що не є учасником сільскогосподарського господарства. Отакої?! Наше місто вважають «сільською місцевістю». А учасники приватних господарств не вважаються безробітними. Цікаво, а де в нашому місті фермерські господарства? Немає ж вільного клаптику землі. А довідка все одно потрібна.

Епізод 2.0: біганина за довідкою. Виявилось, що потрібен ідентифікаційний код і ксерокопії документів. От морока!

Епізод 2.1: Довелося йти другий раз. А міськрада-то переїхала в інше місце. Треба півміста пішки пройти. Аж замахався поки туди-сюди. Як було добре, коли міськрада була на старому місці. А так далеко пертися.
Ну хоч маршрутки пофотографував.

І це ж не все. Потім в Центрі зайнятості ще якісь папірці понавигадують. Так шо треба буде й їх чимось озадачити.

Рєстік

У Потапа з Настею в одній із пісень є такі слова: «Вызывай такси под рестик». А я дивувався із незрозумілого слова. Думав, а шо ж воно таке — «рєстік»? І от, випадково дізнався, з програми «Чотири весілля». Виявляється, рєстік — це ресторан. Хм... раніше такого слова і не чув.

Хоча після програми почув ще один незрозумілий вислів: «пресвятий кейтеринг». А шо воно значить?

А вже весна!

Виглянув у вікно: «Блін! А вже весна!» Абрикоси зацвітають. Листя на каштанах розпускаються. Люблю саме таку пору. І хоча саме такий період дуже швидко пролітає.

Жаль, в цей період навряд чи вдасться кудись з'їздити. Хіба шо в Київ.

Погане самопочуття

Розумію, що ставити діагнози по інтернету — то фігня, але можливо в когось щось подібне було. В поліклініці навряд чи щось порадять (коли мати потрапила в лікарню, то місцеві медики так і не змогли поставити діагноз, лише в обласній допомогли). Лікар, в ягого спостерігаюсь, у відпустці. А дільничного лікаря нема. Та взгалі на всю поліклініку тільки два дільничних лікаря. Це на 40-тисячне місто і прилеглий район. Нормуль, так?  Так шо: «От, валяй у поліклініку» — не аргумент.

Зібралися на дачу. Але ще в дорозі стала кружитися голова. Ну, може, укачує (хоча давно цього не спостерігалось). А як приїхав на дачу то стало нудити. Хоч нудило, але не настільки, щоб проблюватись. Далі — ще цікавіше: з'явився озноб (а це значить, що підвищилась температура). Десь під вечір температура спала і перестало нудити. Зате вночі знову піднялась температура і розболілась голова. Ледве попустило. Хоча голова зрідка болить у скронях. Поміряв тиск: в нормі.

Думаю, міг травонутися (хоча чим? Яєшня, каша, кава з цукром). Але продуло (бо напередодні, та й під час поїздки було тепло, але дуже вітряно. Не знаєш: чи в шапці, чи без). Подумав про кліщів, бо і на дачі, і по паркам лазяю. Однак на собі ще не ловив. Так шо навіть не знаю, що це може бути. А так, таке враження що всі системи дають збій.

Вирубка дерев

Їздив у столицю. І просто офигів — тополі вздовж дороги на Київ вирубали. Всі. Від в'їзду у місто до Білогородського кола. От нафіга так робити? Щоб вихлопи осідали на поля?