Скарбничка душі

Є в кожного в душі скарбничка

І в кожного – вона своя,

Лежать в тій скриньці таємничій

Якесь число, чиєсь ім’я,

Напівзабуті сни і мрії,

Колючі реп’яшки образ,

Далекі вогники надії,

Уривки голосів і фраз,

Близьких людей ясні усмішки,

Розчарувань найперших біль,

Красива пісня, гарна книжка,

Улюблений з дитинства фільм...

І скільки б ми скарбів не мали –

Коштовних, срібних, золотих –

Та скринька, що в душі сховалась,

Є найціннішою із них.

                                                    Інклюд  Валентина

Що значить бути людиною

Що значить "бути людиною"?

Це іншим в біді помагати,

Завжди берегти Батьківщину

І матір свою шанувати;

 Це лиш правду мати за кредо,

Серце щире і совість мати,

Прожити життя не ледарем -

Для правди й добра працювати;

Буть другом у щастя годину

І в горі людей не забути.

Щоб справжньою бути людиною,

Треба просто людяним бути. 

                                                           Інклюд  Валентина

Як не ти, то хто?

Дуже часто за буднями власної реальності

Не бачим трагедій земного суспільства,

Де з почестями ховають залишки моральності

І проводять коронацію насильства,

Де міста вже давно нагадують сміттєзвалище, 

Екосистема старанно ламається – 

Ми стоїм за крок від безодні, та чомусь досі ше

Мріємо: „Все саме якось владнається”

Приспів:

На мить зупинись, схаменись, озирнись:

Що навколо тебе відбувається?

Активний процес – не прогрес, а регрес

В спільноті людській спостерігається:

Продажність,підлість, втрачається гідність,

Втрачається щирість людських взаємин.

Зупини цей потоп! Як не ти, то хто

Кине краплю світла в суцільну темінь?

Не обмежуйся лише констатацією факту,

Що, мовляв,ти один нічого не зміниш:

Такою позицією не де-юре – де-факто

Ти теж губиш цей світ і сам в ньому гинеш;

Помилково вважати, що життя посеред зграї –

Це присуд довічно по-вовчому вити.

Коли шкіряться інші, хай в тебе посмішка сяє:

Настане день – й посміхнуться у відповідь.

Приспів. 

                                                                Інклюд  Валентина

Шануймо

 Шануймо,  поважаймо рідну  мову,

І мами  ніжну пісню  колискову.

Дзвінкі  шануймо співи  солов’їні,

Вклоняймося  тополі і  калині.

Шануймо  землю цю,  її  природу,

Шануймо   звичаї свого  народу,

Шануймо,  поки  є що  шанувати.

Культуру  дуже легко  занедбати.

Та  важко її  буде  відродити,

Ще  важче, друзі,  новую  створити.

                                                                Інклюд  Валентина

Розмова з осінню

Ну, привіт, моя давня подруго:

Рік минув – ми знову зустрілися.

Прожити цей рік було подвигом...

Я змогла. Але я стомилася

І прийшла до тебе здорожена,

Щоб надихатись твого спокою,

Щоб наслухатись заворожено

Пісні мудрої і глибокої;

Сестро-Осене, я прошу одне:

У своєму багрянці-золоті

Розчини мене, обігрій мене,

Перед тим, як віддати холоду.

                                                            Інклюд  Валентина

* * * 

Если тебя оставили — не беда.
Поезд умчался вдаль, распугал ворон.
Счастье, — когда ушедшие поезда
Не возвращаются больше на твой перрон.

Если поставила жизнь на тебя капкан,
Раны свои лечи и учись дышать.
Счастье — не в том, чтоб полон был твой карман.
Счастье, когда полна у тебя душа.

Если не тех отчаянно целовал,
Значит, остыл и сам, согревая лед.
Счастье, — когда несказанные слова
Кто-то услышит сердцем и все поймет. 

Вячеслав Иванов

 Не говори мне ничего, не говори, молчи.
В безумном сердце, как листок дрожит огонь свечи.
Пусть боль души погасит он, волненье не спугни.
В нем жизнь и верность, и любовь, их святость сохрани.
Не говори мне ничего, не говори, молчи.
Пускай в вечерней тишине горит огонь свечи…         (Е.Савинова «Огонь свечи»)