В очах твоїх виблискують лелітки, Як передзвін кришталю — ніжний сміх, Мов скупана у росах диво-квітка, Чарує своїм поглядом усіх. У платті білім, мов лебідка, Через плече — капітанова коса, Ідеш, ти, ні — пливеш, моя ти, українко, І добротою світишся уся, На вулиці всім хлопцям-відчайдухам Спокою твоя врода не дає.

Бровою поведи — і всі щодуху  Помчать бажання виконать твоє.  Чим вимірять красу душі людської,  Не знаємо ні я, ні він, ні ти,  Та впевнений, що дівчини такої,  Як українка, в світі не знайти.