Порадили вечірні прогулянки. Виявляється, вони справді відрізняються за відчуттями від денних прогулянок по знайомим місцям. Хоча, звичайно, це не настільки цікаво, як відвідування нових місць.

Ще фоточки з прогулянки-вилазки по лісу.

Біля струмка Гівнянка.

Фотохостинг io, нажаль, знову в відключці. Тому першими знімки покажу вам. Екскурсія була насчиченою: дві поїздки на трьох різних моделях трамваїв, екскурсія по музею громадського транспорту і по трамвайному депо. Було круто! Єдине що, втомливо.

В поїздці.

Нещодавно з'їздив із товаришем на заброшку, яку давно хотів відвідати. Шлях був довгий, але цікавий.

Об'єкт — недобудована частина оборонного заводу.

Територія з даху адміністративного корпусу. Судячи по деревам, закинули давно.

Камбек. Тобто, повернення.

Був я у цьому місті неодноразово. Вперше десь років 10-11 тому. А повноцінне досліження відбулося 7 років тому. Тому для мене це було ностальгійне. Хоча не настільки, як нещодавня поїздка у гості. Бо в Білій Церкві востаннє був влітку цього року. Хоча то було транзитом.

Пройшовся знайомими місцями. Тепер церков стало більше.

Здивований, що розповідь про понуру виставку, зацікавила читачів. Просили фотки — будь ласка: "Як виглядає понура виставка". Буде фотка і про виставку сидру.

Купили телефон на подарунок. Не мені, на подарунок мамі. Але розбиратись треба мені. З другого телефону Андроїд не такий вже й жахливий. Може тому, що він не 5.1, а 8.1. Хоча мені все одно не подобається.

Смартфон виглядає симпатично, але невиразно. Назви на лицьовій стороні нема, тому не дізнаєшся назву.

Android як Android. По-моєму, найновіша версія 8.1 в якійсь прошивці (навіщо?).

Військово-історична реконструкція в моєму місті це дещо. Дещо нове.

Звичайно, масштаб невеличкий. Але гуркотіло сильно. Аж вуха закладало. Хоча стріляли холостими.

Фотографії не передадуть всієї атмосфери, вогню від пострілів і запаху (напевно, пороху). Але декілька фоток покажу.

Найулюбленіше (підкреслюю — найулюбленіше) мамине заняття — розрібання хламу. І те, що ремонт робили хрін зна коли ще не означає що не треба періодично перебирати шафи, тумбочки і полички. Але цього разу дісталася до загашників. Дістали такі раритети! Шкільні підручники, календарики, радянську техніку. І ще багато чого. Одним словом двома словами — спогади дитинства.

Як валіза без ручки — викидати шкода, а залишати нема для чого.