Одного разу старий чоловік подивився на себе в дзеркало і розізлився. Його розсердили всі ці зморшки, які він бачив на своєму лиці. Отож, він закричав:
-Що за часи настали! Усе функціонує погано, навіть дзеркала!

Ми спричиняємося до того, що суспільство стає все більш варварським, і звинувачуємо молодь, яка є лише дзеркалом цього суспільства.

Піно Пелегріно

Колись давно один король наказав поставити на дорозі величезний камінь, перегородивши ним дорогу. А сам сховався і став спостерігати, чи хтось відсуне ту каменюку.
Дехто з найбагатших купців і придворних просто оминали камінь.
Багато хто голосно звинувачував короля в тому, що він не утримує дороги в належному стані, але ніхто так нічого і не зробив, щоб забрати камінь з дороги.
Одного дня дорогою йшов селянин, який ніс овочі. Наблизившись до каменя, він поклав ношу на землю і спробував пересунути камінь до краю дороги.
Він штовхав і надривався, і нарешті йому це вдалося.
Піднімаючи свою ношу, він побачив на землі калитку, якраз на місці, де лежала каменюка. Калитка була повна золотих монет. А ще селянин знайшов там записку від короля, в якій мовилось, що це золото призначене для людини, яка прибере з дороги камінь.

Селянин зрозумів те, чого інші не могли зрозуміти: "Кожна перешкода є нагодою для того, щоб покращити наше становище"

Росаріо Гомес

"Досить! Маю їх направду досить!"
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
"Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячу раз важливіші за слова. Тому мене розіп'яли. Усіляко пояснював, що не за ділами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за проявами любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гімни, беруть участь у зврушливих богослужіннях, але чинять так мало!"
"Що зробиш, Ісусе?"-запитав несміливо один з ангелів.
"Відберу їм мову... Так, як це було з Захарією, батьком Йоана Хрестителя!" Так вирішив Ісус і забрав усім християнам дар мови. І раптом у цілому світі серед християн запанувало велике мовчання.
Спочатку люди дивувалися. Багато побігло до аптек, щоб купити сиропи і таблетки від захворювань горла. Попит на трави й мед також був великим. Потім вони почали непокоїтися і врешті-решт людей охопила тривога.
Як молитися без слів? Як могли люди сказати Ісусові й ближнім, що люблять їх? Великі богослови не могли вимовити навіть слово "Причастя", а оратори без слів почувалися безробітними. Прості люди не могли навіть сваритися, але, що гірше, не знали, як висловити солідарність, потіху, співчуття, спільність поглядів.
Поміркувавши, дійшли висновку: "Те, що не можемо сказати словами, можемо переказати за допомогою дій" Багато так вважало. Великі майстри слова стали безпосередніми й щирими, навчилися "говорити" поглядом, усмішкою, чуйністю, допомогою. У богословських університетах повідкривали їдальні й притулки для вбогих і безпритульних. Катехиза стала радісною, наче цікаве захоплення.
Багатьом було соромно згадувати, як легко брехати словами.
У деяких газетах з'явилися статті із заголовком: "Дивіться, як вони люблять одне одного!"
Людей приваблював дух приязности, злагоди, справжньої гостинности, який був притаманний учням Ісуса.
Коли Ісус повернув їм дар мови, їх це майже засмутило.
Під час великого мовчання збагнули, як багато любови у християнській вірі.

"Дітоньки! Не любімо словами, ані язиком, лише-ділом і правдою"(1Йо.3, 18)
Нині тим паче...

Бруно Ферреро

Двоє монахів вирощували троянди. Один із них втішався спогляданням їхньої краси та аромату. А другий зрізав квіти та роздавав перехожим.
Одного дня перший монах дорікнув своєму співбратові:
-Як ти можеш позбавляти себе краси й аромату трлянд?
А другий відповів:
-Троянди залишають чимало пахощів на руках того, хто їх дарує!

Приказка каже:"Коли береш-наповнюються руки, коли даєш-наповнюється серце"

Піно Пелегріно

Моя мама часто розповідала таку історію:
Була собі багата молода жінка, яка мала все: чудового чоловіка, прекрасних дітей, роботу, яка дарувала їй велику радість, дружню сім'ю. Дивним було те, що їй не вдавлось все це поєднувати-робота і справи забирали у неї увесь час, і її життя було у чомусь збитковим.
Якщо робота в неї забирала багато часу, тоді вона віднімала його в дітей, якщо виникали проблеми, вона переставала приділяти увагу чоловікові...
І таким чином люди,яких вона любила, завжди були залишені на потім. Аж поки одного дня її батько, мудрий чоловік, не зробив їй подарунок-надзвичайно дорогу і рідкісну квітку, яка існувала у світі лише в одному екземплярі. Він сказав їй:
-Доню, ця квітка тобі допоможе, навіть більше, ніж ти собі уявляєш! Тобі потрібно буде її поливати і підрізати час від часу, а також іноді розмовляти з нею, і вона віддячить тобі цим чудовим ароматом і цими дивовижними квітами.
Батьків подарунок зворушив жінку, бо квітка і справді була незрівнянної краси.
Але минав час, виникли проблеми, робота поглинала весь її час, і її стиль життя, який продовжував бути дуже хаотичним, не дозволяв їй піклуватися про квітку.
Вона приходила додому, дивилась на рослину,що й далі була вкрита квітами, які не виявляли ознак слабкости чи смерти, вони виглядали й далі красивими й запашними. Тоді вона проходила повз квітку.
Аж одного дня, ні з того, ні з сього, квітка померла.
Жінка прийшла додому і її охопив жах!
Квітка була мертвою, її корінь засох, квіти поопадали, а листя пожовкло.
Вона довго плакала, а потім розповіла батькові про те, що сталось. Тоді батько відповів:
-Я передбачав, що так і трапиться, але не можу дати тобі іншої квітки, бо такої, як ця, більше не існує, вона була єдиною, так само, як єдиними є твої діти і твій чоловік-твоя сім'я.
Усі благословення, якими Бог тебе наділив, ти повинна навчитись "поливати і підрізати", піклуватись про них, бо, як і квітка, почуття також помирають.
Ти звикла, що квітка завжди тут, завжди розквітла, завжди пахуча, і забула, що за нею потрібно доглядати.
Доглядай за людьми,яких ти любиш!
Завжди пам'ятай про цю квітку, бо Божі Благословення є такими, як і вона, Він нам їх дає, але ми повинні про них піклуватися.

Росаріо Гомес

Следует помнить, что чаще всего грубят и оскорбляют люди несчастные. Поэтому делать то же самое в ответ или обижаться смысла нет. Лучше всего поступать, как мудрый самурай из притчи…

Жизненная притча о злости

Мудрый самурай обучал боевому искусству молодых учеников. Он делился с ними своими умениями и опытом. Однажды во время занятий к ним пожаловал молодой воин, который пользовался дурной славой. Он «прославился» своими дерзостью и жестокостью.

[ Читати далі ]

Одного разу під час лекції студент запитав у професора психології:
-А коли хтось може сказати, що знає сам себе?
Мудрий професор відповів:
-Ти зможеш сказати, що знаєш себе самого, не боячись помилитися, лише тоді, коли відкриєш у собі більше недоліків, ніж це зауважать інші.

Пізнайте самих себе!
Мудрець Лао Цзи казав: "Хто знає людей, той мудрий; хто знає себе самого-той просвітлений". А ліванський поет Халіл Жибран якось зізнався: "Лише одного разу я онімів. Це сталося тоді, коли якийсь чоловік спитав: "А ким є ти?""

Піно Пелегріно

Одного разу, коли я йшов зі своїм батьком, він зупинився на повороті і, помовчавши хвилину, спитав мене:

Древня індійська легенда розповідає:"Був колись чоловік, який щодня заходив до пекарні і купував п'ять хлібин

Один послушник прийшов до авви Макарія і попросив у нього поради про те, як найкраше бути приємним Господеві