В этой жизни всё быстро проходит,

Оставляя лишь в сердце след.

И любовь навсегда уходит,

А,быть может,её вовсе нет...

                                 Может,это лишь прихоти сердца,

                                 Лишь желаний пьянящий дурман,

                                 Только часто,в сказку поверив,

                                 Мы находим лишь ложь и обман.

Она яркой звездою вспыхнет,

А потом уплывёт,как вода,

Но однажды разбитое сердце

Не сумеет любить никогда.

                                       Почему иногда так жестоко

                                       Развлекается с нами судьба?

                                       Мы порою находим друг друга,

                                       Чтоб потом потерять навсегда...

                                   Сиянье звёзд...Осенний тёплый вечер...

                                   Я знала,в этот вечер ты навсегда уйдёшь...

                                   И я не задержу...Не быть нам больше вместе...

                                   Ты на прощанье подарил букет прекрасных роз.

                                   Прощальный поцелуй...Минуты-словно вечность...

                                   И умерла мечта...И больше нету слёз...

                                   И нет любви...И потерялось сердце...

                                   Остался лишь букет прекрасных жёлтых роз...

З тобою стрілись ми ну майже випадково,

Алушта,море,золотий пісок...

Та лиш три дні лишалось до від"їзду,

Коли до мене симпатичний мачо підійшов.

Оці три дні для нас були казкові,

Царівною твоєю я була,а ти-прекрасний принц.

З тобою поринали ми у мрії кольорові,

І вірить не хотілось,що закінчиться цей сон.

Дивився ти в мої зелені очі,

Розповідав ти гарну казку про любов.

Та мить розлуки наближалась невблаганно,

Чому ж мене так пізно ти знайшов?!

Та часом у осінні дні негожі

Коли на серці стане сумно знов,

Я згадую три літні дні чудові,

І твою гарну казку про любов...

Він говорив"Кохаю",не кохаючи,

Вона ж тремтіла вся від ніжних почуттів.

Він цілував палкі вуста,назавжди покидаючи.

Вона ж повірила в реальність своїх снів.

                                       Він не повернеться...Іще вона не знала.

                                       У болі і чеканні день за днем минав.

                                       Та у душі надія тихо помирала,

                                       А він вже іншій поцілунки дарував.

Вона ніколи більше не кохатиме,

Бо серце скам"яніло й навіть не болить.

Прошу вас-не кажіть"кохаю",не кохаючи.

Йдучи назавжди,краще промовчіть. 

Ти мій єдиний і коханий,

Ні з ким у світі незрівняний,

Понад усе тебе люблю,

Для тебе небо прихилю,

Віддам тобі усе тепло і ласку,

І поведу тбе в чарівну казку.

Здійсню усі твої я мріїї,

Розбужу приспані надії.

І сонця ясним променем 

В душі моїй проллється

Те щастя,що ім"ям твоїм зоветься.

Ще вчора вересневий дощ холодний лився,

Ще зранку ми були звичайними людьми.

Та за одну секунду світ увесь перемінився,

Коли з тобою поглядами стрілись ми.

                                                 Житття навколо вирувало,

                                                 Та зупинилася для нас блаженства мить.

                                                 І я все більше й більше поринала

                                                В твоїх очей бездонную блакить.

Десь там в реальності на нас чекали,

Кудись,до когось треба було йти.

Та часу плину ми не помічали,

У цілім світі були тільки я і ти.

                                                  Слів не було...Вуста наші мовчали,

                                                  Лиш говорили очі і серця.

                                                  Здавалося,що душі з тіл повилітали,

                                                  І вічністю ставала мить оця.

Неначе сонечка яскравий промінь

В моїй душі сьогодні засіяв.

Ти місячним сріблястим сяйвом

До мого серця стежечку проклав.

                                                     Ви скажете мені-так не буває,

                                                     Та хто не вірить,тому й не щастить.

                                                     Ми деколи миттєвостей не помічаєм.

                                                     Та може все життя змінити одна мить.      

Мені без тебе так важко жити

У цьому холодному,дивному світі,

Лиш думка про тебе мене зігріває,

Кохання твоє кожну мить відчуваю.

Віддала тобі найдорожче,що є-

Це вірність і ласку,й кохання своє.

Тобі лише серце я хочу відкрити,

І тільки з тобою життя все прожити.

Подумати навіть важко,

Що ми б могли не зустрітись,

Я вдячна тобі,мій єдиний

За те,що ти є на світі!

Я візьму у осені яскраві фарби,

Й розмалюю ними все своє життя,

Світ навколо стане різнобарвним,

І не буду більше сумувати я.

                                       Намалюю я веселку в небі,

                                       Щоб з"єднала чиїсь руки і серця,

                                       Щоб була надією для мене і для тебе,

                                       Казкою,в якій нема ні краю,ні кінця.

Я візьму у осені мелодію,

Напишу до неї я слова,

Хай вселяє у серця гармонію,

Хай печаль і смуток розвіва.

                                          І красою чарівною заворожена,

                                          Я вдихну п"янкий жоржинний аромат,

                                          Подарую я усмішку осені,

                                          А вона її поверне у сто крат.