Вчора відбувався перший день фестивалю. "Під Покровом Тризуба". Це вже 4-й фестиваль. Цього разу він триватиме не один, а два дні. Та й програма різноманітніша, ніж на 2-му фестивалі, в 2017му.

На ніч виступали хедлайнери. І мені навіть вдалося зробити класні (на мою думку) нічні знімки. Це при тому, що ще заливав дощ.

Вночі виступали "Kozak System"!

Щоправда, порядок виступу музикантів змінився, тож "Козаки" заспівали раніше, ніж передбачалося. Тому їх виступ ледве не проґавив.

Збулась ще одна з мрій — полазати по бомбосховищу.

Нажаль, лізти знову довелося самому.

Але те, що побачив потім мене шокувало.

[ Читати далі ]

Рік тому вперше пройшов по парку Кіото. Але сакури тоді ще тільки-тільки розцвітали. Проте цього року застав цвітіння. Ось декілька фоток.

Парк гарний. Сподобався.

Декілька днів тому сумістив вилазку по заброшкам з прогулянкою. Вийшло 50/50, але краще хоч так, ніж взагалі ніяк — бо подружка продовжує морочити голову, можливо дружбі кінець. Так я сам пройшовся.

Правда, нафоткав мало — трохи більше 40 знімків. Але ці заброшки переважно недоступні для огляду, тому азарт поступово спадав. Плюс — фотографувати незручно, бо всі вулиці запарковані машинами, навколо багато перехожих. Ще всю дорогу думав де відлити. Однак, попри все, вийшло непогано — на четвірку з мінусом (по 5-бальній шкалі).

Повний фотозвіт можна прочитати ТУТ (ЖЖ).

Виявляється, сакури квітнуть вже в повну силу. Правда, побачив їх не в парку Кіото — до "Лісової" поки не доїхав, а біля оперного театру.

Прикол в тому, що поруч тусувалась японська делегація. Мабуть теж святкували цвітіння сакур (в Японії навіть є спеціальне свято).

Ну а я вирішив скористатись нагодою і пофоткати. Правда, не знаю куди приткнути фотки в основному блозі. Який фотозвіт зробити.

Сподобалось, що поруч ростуть три різних види сакури. Зблизька відмінності не дуже помітні, але здалеку видно 50 відтінків рожевого:)

На 36-річчя зробив собі подарунок — замовив екскурсію по підземній річці. Клов. "Баян" серед діггерів і сталко-діггерів. Але ж я лише сталкер. Тому для мене це нова тема, хоч і популярне місце.

Мама істерила, хоча в умовах була права. Але не послизнувся і не намок. І майже не забруднився.

1. Дохріна води (а буває ще більше — ледве не під самий верх).

2. Ходити незручно: в підлозі вимоїни і ями, слизький мул, місцями слизькі плити, треба перелазити труби.

3. Є місця, де можна позлизнутися або впасти. Див. п.2.

4. Є водоспади, через які треба проходити.

І це ще не все. Просто труднощі у вигляді пролазання через люк і низька стеля — це дрібниці в порівнянні з вищезазначеним.

Було страшно (прогулювався один) і хріново (знову шлунок влаштував забастовку). Проте нормально злазив.

Можна було не обходити далеко, але ж я не люблю перти напролом (тим паче, що є охорона). Вояки звідти пішли мабуть років 10 тому, так охорона приватна.

Шо це і де це розповідати не буду. Бо раптом і вам захочеться.

"Колючка": один периметр - зовнішній. І ще два біля окремої частини.

Територія закинута (чи занедбана?). Частину будівель знесли. Однак і того, що залишилось, достатньо для дослідження.

Перед Новим роком вирішив: як не вдалася одна затєя, то сам зроблю іншу.

Думав, що після походу по південній частині КиУРу не захочеться лазити по ДОТам в зимову пору. Але все одно поперся.

Снігу було небагато, одягнувся тепліше — тому однозначно було комфортніше. Хоча стежки все одно довелося протоптувати.

З двох ДОТів, в які можна пролізти, заліз лише в один. Проте в який!

ДОТ 230. Незвичної конструкції. За виглядом, як два здвоєні ДОТи.

Це єдиний вцілілий (з 11-ти) артилерійсько-спостережний пункт (АСП) в Київському укріпрайоні.

Двоповерховий.

На нижній поверх побоявся лізти один.

P.S.: Прогулюватись одному не так вже й нудно. Виходжу на новий рівень!

Взимку десь лазити не зручно. Але так захотілося! Погода ж була класна: все в снігу, не морозно, не слизько.

По плану було 9 кілометрів. Для весни/літа воно — легкотня. А от взимку.

Полазивши по сніговим заметам ледве не пожалкував, що поперся. Сніг налипав і замерзав з внутрішньої сторони джинсів(!). Засипався в чоботи. Думав, що буде обмороження.

Маршрутку прочекав майже дві години(!).

Ще й тупуватий дядько попався. Мабуть лісник. Бо вони їб@нуті (нормальні не попадалися). Спинив машину, а мужик став допитуватись: "А що цікавого в ДОТах? Тут ДОТу нема (А він то якраз є!). Чи є в лісі ялинки? А почім ялинка (Чим би її розпиляв)?" Добре, потім зустрівся другий мужик — так розповів де шукакти ДОТ.

Оглянути всі ДОТи також не вийшло. Два ДОТи не знайшов. До третього не став іти (треба було через ліс). А ще один ДОТ виявився зачиненим.

Далі — декілька фоток.

Наприкінці оскні можна було спостерігати захід місяця. При заході він з жовтого стає оранжево-червоним.

Якось про це вже писав тут. Ну, напишу ще раз.

Прикольний кадр — місяць сідає за ліс. Нажаль, сфоткати нормально не вдалося. Але задумка класна.