Ця стаття була написана восени 2008 року. І на превеликий жаль
виявилася пророчою.
Europe faces the risk of another major war. In 1939, Nazi
Germany’s invasion of Poland triggered the Second World War. Today the possible
trip wire is not Poland, but Ukraine.
And the aggressor will not be Adolf Hitler, but Russian Prime Minister Vladimir Putin.
Under his iron-fisted grip, Russia has
been transformed into a gangster state. Democracy has been dismantled,
corruption is rampant, journalists are murdered, dissidents are imprisoned and
the media is controlled by the regime. Flush with petrodollars, Moscow is
seeking to restore the Great Russian Empire. It poses a strategic threat to its
neighbors and to the West.
Mr. Putin is a former KGB apparatchik, who has called the
Soviet Union’s collapse the “greatest geopolitical catastrophe of the 20th
century.” The comment reveals his bloodlust and moral depravity. Soviet
communism was the greatest system of mass murder in history. It was responsible
for the deaths of more than 60 million people. The Soviet Union’s
disintegration in 1991 was not a catastrophe but the very opposite: a victory
for democracy, national self-determination and civilization.
Out of the rubble emerged an independent Ukraine. “No other
people suffered under Moscow’s rule as much as the Ukrainians,” says Gerry
Kelebay, a professor at McGill University in Montreal, Canada, and a leading
Ukraine expert.
In 1932-1933, Soviet dictator Josef Stalin imposed a terror famine
in Ukraine. More than 10 million Ukrainians were systematically starved to
death. “If any country has earned the right to national statehood, it is
Ukraine,” Mr. Kelebay said.
He is right: Kiev’s hard-won sovereignty and burgeoning
democracy has come at tremendous cost. Unfortunately, Ukraine faces Russian
aggression once again. Only this time, it comes not from Marxist-Leninists, but
from messianic nationalists.
Moscow is on the march. After invading Georgia and
establishing Russia’s dominance over the secessionist regions of South Ossetia
and Abkhazia, Mr. Putin is now bent on dismembering Ukraine. The Russian
strongman has made no secret of his contempt for Kiev’s independence. At a NATO
summit in April, he told President Bush that Ukraine is “not even a real
state,” and that much of its territory was “given away” by Russia. Mr. Putin
warned that Ukraine would “cease to exist as a state” if it dared to join NATO.
Ukraine, like Georgia, is despised by the Kremlin’s
xenophobic elite for one simple reason - it seeks to break away from Moscow’s
authoritarian grip. In response, Russia is trying to destabilize Ukraine.
Moscow’s main aim is to wrest the Crimean Peninsula from
Kiev’s control. A majority of the Crimea’s inhabitants are ethnic Russians.
More importantly, the Russian Black Sea Fleet is based in Sevastopol. Under a
1997 agreement between the two countries, the Russian navy is scheduled to
leave by 2017. Ukrainian President Viktor Yushchenko refuses to extend the
lease - rightly fearing Moscow plans to stay on indefinitely and eventually
annex the entire Crimea. Russian officials have already said they will not
abandon the base at Sevastopol and that Kiev’s maritime laws do not apply to
them.
Moreover, Russia has been distributing thousands of Russian
passports to supporters in the Crimea. The plan is to replicate what was done
in South Ossetia and Abkhazia: Create a pretext to send in Russian
“peacekeepers” to protect supposedly endangered Russian “citizens.”
But Ukraine is not Georgia; it is a large, militarily
powerful country with long memories of Russian domination. Any attempt at
partition by Moscow would be met by fierce resistance. It would spark a bloody
Russo-Ukrainian war. This would inevitably drag in Poland and the Baltic States
- all of which are members of NATO. Mr. Putin’s bellicose nationalism threatens
to ignite a European conflagration.
The battle over Ukraine is more than a regional test of
wills. It is a clash over the future of Europe - and of Russia’s role in it.
Orthodox Slavophiles, such as Mr. Putin, dream of a “Slavic Union” composed of
Russia, Belarus and Ukraine. They favor a resurgent Russian imperialism, which
seeks to dominate its neighbors, assert its sphere of influence in Eastern
Europe and the Balkans and undermine American power abroad. It explains
Moscow’s support for rogue regimes like Slobodan Milosevic’s Serbia, Saddam
Hussein’s Iraq and Mahmoud Ahmadinejad’s Iran.
However, a democratic, unified Ukraine stands in the way of
Mr. Putin’s goal. Ukraine is the strategic bulwark against Russian expansionism
- the eastern ramparts of Western civilization. Kiev is not some regional
capital of a Greater Russia, but a fundamental part of the European mainland.
This is why Ukraine seeks to embrace NATO and the European Union.
And it is also why Moscow desperately wants to derail
Ukraine’s integration into the Euro-Atlantic alliance. A prosperous and
pluralist Orthodox Slavic state on Russia’s borders would provide an attractive
alternative to the Kremlin’s brutal dictatorship. A successful Ukraine would
pave the way for liberal democracy to triumph in Russia. And Mr. Putin is
willing to do anything to stop this from happening - including possibly plunging
Europe into another disastrous bloodbath. We are all Ukrainians now.
Read more: http://www.washingtontimes.com/news/2008/oct/12/europes-next-war/#ixzz3RRC6jdxt
Follow us: @washtimes on Twitter
Європі загрожує нова великомасштабна війна. У 1939 році своїм вторгненням до Польщі нацистська Німеччина поклала початок Другій світовій війні. Сьогодні ж детонатором може стати не Польща, а Україна. І агресором буде не Адольф Гітлер, а російський прем'єр-міністр Володимир
Путін.
Під його залізною п'ятою Росія перетворилася на бандитську державу. Там ліквідована демократія, пишним цвітом розквітла корупція. Там вбивають журналістів, кидають у в'язниці інакомислячих, а правлячий режим контролює засоби масової інформації. Москва зі своїми розпухлими від
нафтодоларів кишенями намагається відновити Велику Російську Імперію. І це
перетворюється на стратегічну загрозу як для її сусідів, так і для Заходу.
Путін - колишній апаратник з лав КДБ. Він назвав розпад Радянського Союзу" найбільшою
геополітичною катастрофою 20-го століття". Така заява свідчить про його кровожерливість, моральну зіпсованість. Радянський комунізм був найбільшою системою масових вбивств в історії. Він несе
відповідальність за загибель 60 з гаком мільйонів чоловік. І розпад Радянського Союзу в 1991 році не
був катастрофою, навпаки: це була
перемога для демократії, національного самовизначення і
цивілізації.
На його руїнах постала незалежна Україна. "Жоден
інший народ не страждав стільки під владою Москви,
як українці", - говорить професор монреальського університету
Макгілл і провідний експерт по Україні
Джеррі Келебей (Gerry Kelebay).
У
1932-1933 році радянський диктатор Іосип Сталін влаштував на Україні масовий голод. Понад 10 мільйонів українців загинуло тоді голодною смертю. "Якщо якась країна і заслужила право на національну державність, то
це Україна", - говорить Келебей.
І він правий. Завойований з великими
труднощами суверенітет і процвітаюча нині демократія обійшлися Києву величезною
ціною. На жаль, Україні знову загрожує російська
агресія. Але цього разу агресорами не
є марксисти-ленінці, а войовничі націоналісти з месіанськими позивами.
Москва вступила на стежку війни. Після
вторгнення в Грузію і встановлення влади Росії над сепаратистськими районами Південної Осетії і Абхазії Путін тепер має намір розчленувати Україну.
Цей російський диктатор не приховує свого презирства до незалежності Києва. На квітневому саміті НАТО він сказав президенту Бушу, що Україна це навіть і не
держава зовсім, і що значну частину території їй «віддала» Росія. Путін попередив, що якщо Україна посміє вступити в НАТО, вона "припинить своє існування як держава".
Кремлівська ксенофобська еліта зневажає Україну і Грузію з однієї простої причини - ці країни намагаються вирватися з авторитарних московських лещат. У відповідь на це Росія намагається дестабілізувати ситуацію в Україні.
Головна мета Москви - вирвати з-під контролю Києва Кримський півострів. Велика частина жителів Криму - це етнічні росіяни. Що ще важливіше, у кримському Севастополі базується російський Чорноморський флот. Згідно з угодою від 1997 року між двома країнами, російські кораблі повинні піти звідти до 2017 року. Президент України Віктор Ющенко відмовляється продовжувати термін оренди. Він абсолютно справедливо побоюється, що Москва має намір залишатися там невизначено довго, щоб з часом приєднати до себе весь Крим. Російське керівництво вже заявило, що не покине базу в Севастополі, а морське право
Києва на Росію не розповсюджується.
Більше того, Росія тисячами роздає російські
паспорти своїм прихильникам у Криму. План полягає в
повторенні того, що вже відбулося в Південній Осетії
і Абхазії: створити привід для направлення до Криму
російських "миротворців" для
захисту російських "громадян",
які нібито потрапили в біду.
Але Україна не Грузія. Ця велика і сильна у
військовому відношенні країна, добре пам'ятає про російське
панування. Будь-яка спроба Москви розколоти її наштовхнеться на
запеклий опір. Це може викликати кровопролитну війну між
Росією і Україною. У неї неминуче виявляться
втягнутими Польща і країни Балтії -а всі вони члени
НАТО. Войовничий націоналізм Путіна загрожує
загальноєвропейською пожежею.
Битва за Україну це не тільки випробування сили
волі регіонального масштабу. Це зіткнення за
майбутнє Європи і за роль Росії в цьому майбутньому.
Ортодоксальні слов'янофіли, такі як Путін, мріють про "слов'янський союз"
у складі Росії, Білорусії і України. Вони
виступають за відродження російського імперіалізму, який
прагне встановити панування над сусідами, затвердити
свою сферу впливу в Східній Європі
та на Балканах, а також підірвати владу і
вплив Америки за кордоном. Саме цим можна пояснити ту
підтримку, яку Москва надавала Сербії на чолі зі
Слободаном Мілошевичем (Slobodan Milosevic), Іраку
Саддама Хусейна (Saddam Hussein) і Ірану Махмуда
Ахмадінежада (Mahmoud Ahmadinejad).
Проте досягти цього Путіну заважає демократична і єдина
Україна. Україна це стратегічний бастіон, що
протистоїть російській експансії, східний фортечний вал західної
цивілізації. Київ це не просто
якась провінційна столиця Великоросії, це
наріжний камінь європейського континенту. Саме тому
Україна прагне увійти до складу НАТО та
Європейського Союзу.
Саме тому Москва настільки відчайдушно намагається зірвати процес інтеграції України в євроатлантичний альянс. Процвітаюча і плюралістична православна слов'янська держава на
російських рубежах буде служити привабливою альтернативою жорстокій диктатурі Кремля.
Успішна Україна зможе прокласти дорогу до перемоги ліберальної демократії в Росії. А Путін готовий
зробити все можливе, щоб не допустити цього. Він може навіть піти на те, щоб втягнути Європу в
нове катастрофічне кровопролиття масового масштабу. Сьогодні ми всі українці.
Джеффрі Кюнер - оглядач The Washington Times
