Коли все важливе стирається,народна свідомість думає не про ідеологію,а про набивання шлунку,правляче коло так стисло обліпило бідне населення тяжкими податками і нотатками,де Нація під поштовхом ворожих сил перетворюється у сукупну масу,одного незадоволення.
То як зрозуміти,що відбувається із волелюбних і вічно прагнучих до ідеалів народом,шо його гноблять, так свідомість стирають,і він мовчить,чи спить він,і час.? Висновок програма деформації проводиться успішно і знищення проводиться так уміло.Потрібно розібратися,що зараз являється Українець і новий вид.
Українець прагне Волі, веде боротьбу за неї дозагину,у минулому боротьба велася на полі бою, на сучасному етапі,просто йде винищення-нові технології-стиснути і не давати людям жити,у них одне виникає бажання вити-від умов,шо так уміло зробили ті,шо поставленні верховодити Народ!
Спочатку ціни на все необхідне-зробити такими,шо бідний Українець,не має коштів,у нього одне питяння,де знайти гроші,шоб зробити життя стабільним.
Чому прагнення до накопичення таке важливе-у підсвідомості Українця-залишається вічний спомин про Голодомор,шо все забрали,тепер мати своє вирощенне руками,важливе у будь-якому віці.Навіть,якшо людина вже вийшла з праце-продуктивного віку,тремтячими руками йде на свій городик і то більше має він земельного угіддя, і там проводить ритуали до якого звик,і так вимагає Пам"ять про минуле часи-говоре травма,котра у Нестійкі часи виходить і можливо виручає Українця. Своїми руками вирощенне то вже великий внесок,шоб перебути зиму,говоре Пам»ять.
Українець він добряк,і щира душа,тому так багато часу витратив народ,шоб сформувати у собі сили до нав"язливого сусіда,і скинути його з своєї шиї.
Велична пам"ять народу,котрий має Спадщину Історичну і шанує,своє він Любить,і не дозволить,шоб інший чужорідний поливав брудом його історичні джерела…
Тепер подивимся на новий вид: він мешкає всюди,говорит на мові окупанта- вороже ставиться до щирого Українця,квітчить,ти Бандерівець,сам це новий вид,любить москву,чи не любить ту сусідську державу,основне він сидить у Державі,жере хліб,не шанує традиції,глибоко і далеко йому історична Пам"ять народу,а мова українська йому немила,дивина із дивин,цей Нововид,важає себе Українцем!!!!!!!Який це українець?Якшо він все чуже ставить на перше місце,а основний ідентифікатор-мова він зневажає,йому тільки набити свій живіт,і репетувати «Я УКРАИНЕЦЬ»так і хочеться послати таких українців…у бібліотеку!!!!!
Вони злі,морал низька,і тормозять рух до світлого Майбутнього,їхні думки нововиду живуть у часи совізму, пам"ять наскільки профілактична перемита чужим впливом.
Не забути що у формуванні деяких міст,грали і вихідці іншого етносу,котрий був завезений на вимерлі села і міста,звісно про Голодомор звідки їм це знати,хтозна через шо вони перейшли,можливо у ті часи 1932-33 р.р. лижали всюда тіла,і шоб забути про страхіття поширювався алкоголізм.
Алкоголізм вимиває все людське,він стає допінгом і стимулятором до агресій і втеч віл реальності.
А чого дивуватися,а хоча і треба,але просто коли комунізм своїми бридовими ідеями нахлинув брудною хвилею і такою,як не одне цунамі,шо зараз потрошать землю,у свій час совізм потрошив Граніт сімейного християнського устрою,до чого завжди прагнув Українець. Плями червоноти знищували церкви,інтелігенцію,у більшості у тих місцях де зараз процвітає нововид,котрий слабий по своїй моральності,смардючо від нього тхне-чужою поведінкою-агресора,котрий щупальцями нахабства чіпляється до Чистого Сприйняття Українця.
Як з тим бути,такі різні,це боротьбі Добра і зла.У свій час,коли комунізм був тільки у зародку,єдина сила,шо вела боротьбу протів потім вже всесвітового зла- стала Одна Україна з Українцями,котрі Своїми Синами і Дочками зупиняла цю ідею хвору і трохи замахами дибилізму. Все таки комунізм був,але сама основна сила знищення була кинута на Націю,котра вже давно існувала .І далі є та зверхність,навіть у тих нововиду,а Вічне прагнення до зверхності-це прояви слабкої особи,котра своїм сичанням хоче перекричати трепотіння свого тіла від страху.
Майбунтє за,ким?????????Ой Доле,не знаю,бо всі перемішалися,у більшості варіації,є одна деформації у деградацію. Коли Народ,шо Українці не перемекне ОДНУ передачу Деградації у своїй голові,шо там десь у тілі,чи то у Києві,а якшо це частина(людина) шкодить,то потрібно його вирвати,і послати…..у бібліотеку суртувати книжки. Потрібно згуртувати сили,бо нововиди,перемішаються і буде не життя,а одна «малина».
То кого більше на Нашій Богом Даній Землі?
Ніч яка Господи, місячна зоряна,
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо глибоке засіяне зорями, —
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть підслухати
Тиху розмову твою,
Нічка поклала всіх, соном окутала,
Ані шелесне в гаю.
Сплять вороги твої знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх.
Чи ж нам обкраденим долею нашею
Й хвиля кохання за гріх?
******************************************************************************
******************************************************************************
~~~~~~~~~
перед тим, як написати це пост, я завернулася до адмінів нашого сайту з проханням додати до складу наших смайлів свічечку, щоб люди могли виразити свої співчування в коментах.
на всяк випадок відіслала свої варіанти свічок, які і Вам запропоновувала.
Ось , отримала відповідь:
Ваши варианты не подходят по
техническим параметрам. Да и ради одного дня мы не будем рисовать и
добавлять смайл, который мало кому будет нужен, т.к. мало кто поймет,
для чего он был сделан. Если вы хотите поддержать данную акцию, делайте
это не в комментариях, а в реальной жизни.
Звісно, в реалі це буде зроблено, але слова що я виділила червоним.. просто вражать.... далі без коментарів...
Вперше, коли почула спів Квітки Цісик, здавалось, що моя душа і серце
співають разом з нею, а сльози просто неможливо було спинити. Цей спів,
вже ніколи не забути і він завжди зі мною. Вшануймо пам"ять цієї
видатної співачки, вона - приклад відданості своїй Батьківщині навіть за її межами .
.
Донька українських емігрантів, Квітка Цісик (4 квітня 1953 Квінс,
Нью-Йорк - 29 березня 1998) записала два лазерні диски українського
фольклору та своїх улюблених пісень під назвою «Квітка» та «Два
кольори».
«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести
радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого
народу».
*************
4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінс у родині Іванни та
Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із заходу України,
народилася дівчинка, якій дали ймення Квітка. Материнське
дівоче прізвище було Лев, походила вона із Коломиї. П'ятирічною Квітка
опанувала скрипку, допомагав у цьому тато – славний концертний
скрипаль, який навчався у Львівській консерваторії і згодом викладав в
Українському музичному інституті Америки. Акомпанувала Квітці її старша
сестра Марія (народжена в концентраційному таборі в Німеччині 1945
року). Марія Цісик – знана у світі піаністка, була директором
консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер-класи у Карнегі-Холі.
Хоч Квітка непогано грала на скрипці та роялі, маючи рідкісне колоратурне
сопрано, вона вчилася у хранителя віденської оперної традиції
Севастіана Енгельберга, закінчила Нью-Йоркську консерваторію. Ще
студенткою Квітка, яка взяла собі псевдо Кейсі від ініціалів KC, не
відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її навперебій
почали запрошувати джазові, поп- та рок-зірки. Цісик допомагала Роберті
Флек, Бобу Джеймсу, Девіду Санборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон,
Лінді Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу – найпотужнішому
аранжувальнику-продюсерові Америки, який відкрив феномен Майкла
Джексона. До слова, з майбутнім королем поп-музики Квітка часто співала
в хорі.
Кейсі часто брала участь у комерційних проектах. За
допомогою її витонченого співу створювали свій імідж корпорації
Coca-Cola, American Airlines, Sears, Safeway, Starburs та інші.
Варто подякувати чоловікам Квітки Цісик
за україномовні альбоми, за ту насолоду, яку ми нині маємо. Обидва рази
Квітка була заміжня з музикантами: перший чоловік –
композитор-аранжувальник Джек Корнер, другий – інженер звукозапису Ед
Ракович. Перший диск "Songs of Ukraine" (Пісні України) був записаний у
1980 році, а "Two Colors" (Два кольори) у 1989 році. Між записами
відбулися розлучення з Джеком і шлюб з Едом (йому вона народила сина
Едді). Проте всі троє працювали над створенням обох альбомів. Завдяки
професійності, душевній вдачі, щедрим гонорарам Квітка для запису
альбомів зібрала найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих,
кого собі навіть не могли дозволити відомі поп-зірки США, партії рояля
виконувала старша сестра. Як результат – два альбоми, яким немає рівних
в українській легкій музиці. 1990 року два диски були номіновані на
"Греммі".
Якась зла доля пройшлася над жіноцтвом дружної сім'ї
Цісиків. Спочатку, в 1994 році, померла Іванна, у 1998-му Квітка, у
2003-му Марія. Діагноз один і той же: рак грудей. На далекій
американській землі в знак пам'яті про Квітку Цісик, її нев'янучий
талант, засновано Фонд підтримки музично обдарованих дітей; на пам'ять
про Марію – Фонд "Адже життя прекрасне", що акумулює кошти на закупівлю
мамографічного обладнання для України.
Тобі, ніжна й незабутня Квітко України й Діяспори, присвячую.
Тоня Білоус (СД, Бельгія)
Я - КВІТКАЯ - квітка степова,Я - всих і нічия.Я сонцева коханка, Я вітра забаганка.Полин - купіль моя,Пірнай - і я твоя.Я - квітка лугова, Гойдаюсь в травах я.Я у вінку співанка, Пелюсткова веснянка.Вуста з нектаром я,Відпий - і я твоя.Я - квітка польова,У житі бавлюсь я, Я - жайворонка любка,Грайливая голубка.Купальська врода я,Милуйся! Я - твоя.Я квітка у гаю,Царюю як в раю:В промінні ніжусь я,Під трелі солов'я.Жаги оздоба я,Вдягни - і я твоя.Я - квітка лісова,Купаюсь в росах я,Я громова любаска, Дощу - жадана ласка,Духмяний килим я,Ступи - і я твоя.Одне лиш прошу, пам'ятай:Не рви мене і не ламай.Землі, життя - оквіта я.Я - всих, твоя і нічия.
Це один з тих записів, які неможливо просто прослухати один раз – івідкласти в сторону. Втім, кожного, хто чув платівку "Два кольори",запевняти не потрібно – раз увійшовши в серце, Квітка Цісик залишаєтьсятам назавжди. Відтепер маємо можливість слухати і перший її альбом,"Пісні з України". Вона так і не встигла приїхати на Україну з сольноюпрограмою, не встигла записати третій альбом... Але її спів – він живе,і досі приносить в світ тихе світло, і викликає бажання дізнатисябільше, пізнати глибше. Дивовижний голос, дивовижне вміння лагідне –нести силу і красу легко, радісно. Такого не навчають на студіях, цевміння приходить тільки із серця, в якому живе любов – не інакше. Та йхіба ж стане хтось заперечувати, що справа тут не в колоратурномусопрано, а в тому, що заспівала не просто голосом – душею... Зрештою,то невдячна справа – описувати словами красу, яка зовсім не в словах.Тому – слухайте. Слухайте неодмінно, даруйте ці платівки собі, дітям,друзям, знайомим і незнайомим – нехай в наш світ приходить тихарадість...
З 11 по 20 листопада 2008 року у Києві проводитиметься виставка «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу».
Виставка експонуватиметься у двох місцях: у Музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (вул. Саксаганського, 97) – з 11 по 20 листопада, а також в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (вул. Івана Мазепи, 29) – з 11 по 15 листопада 2008 року.