Так, так, саме таку назву ми знайшли на мапі Дніпропетровська (Дніпровські гори).
Кожного року на весні ми ходили в гори у Крим, звичайно це було не в березні-квітні, а у травні, але ж організм звик до гір і з цим щось треба робити ))) Ми вирішили подивитись що ж за гори можуть бути серед лісо-степу
![lol lol](http://i.i.ua/smiles2/lol.gif)
Тим більше, знову ж, це перекликається з хоббі, бо цеглу і черепицю робили з глини. А де її добували? Звичайно в балках.
Був такий виробник черепиці Сємєргєєв, а на карті є Балка Семергейка. Можливо там і був черепичний заводик? Ну у нас як завжди, перший похід без карти ))) Забрели не в ту сторону, а так як вже були значно стомлені і зголодніли, почемчикували додому. Зате ж є нові плани на подальші вихідні
05.04.2015
Як тільки ми покинули жилі вулиці і зійшли з гірки, обернувшись побачили Українські Мачу Пікчу
![lol lol](http://i.i.ua/smiles2/lol.gif)
І це Вам не хухри мухри, а роками передавалось з покоління в покоління любов до рідної Землі
Йдемо далі і зустрічаємо весняні першоцвіти
Вперше в житті побачила Сон-траву живою і в природі. Знаючи, що вона занесена в Червону книгу, ми ніжно зробили фотосесію і пішли далі.
А ось дерево, таке дивне явище: воно зламане, зігнуте зовсім, але воно живе, на його молодих гілочках набухлі бруньки.
Далі зустріли дерево, схоже, що в нього вдарила блискавка. Бо вигоріло воно знизу і навколо нічого окрім нього не згоріле.
Ми йшли, і на всьому шляху на пагорбах виглядала глина. Вона була різного кольору. Так як і черепиця бувая червонішою, буває більш жовта.
Червона глина - ми поліпили її, вона масна і дуже липка. Одразу зліпилась і зовсім не розпалась.
А поряд була біла глина. Вона ще липучіша ніж червона.
Коли ми пройшли трохи далі, то знайшли пісок
![hypnosis hypnosis](http://i.i.ua/smiles2/hypnosis.gif)
Що нас дуже здивувало. Як може пісок знаходитись окремо від води? Можливо ми помиляємось, але все ж таки це дивина. Він чистий, чистий, білесенький і цукристий. Я пам"ятаю такий пісок бачила лише в дитинстві.
А цю глину ми побачили пізніше, але вона взагалі не ліпиться, одразу ж розсипається.
Так ми обійшли одну балку по горбах, потім в розщелині і стали доходити до її закінчення. Тут нас зустріли природні ворота. Як наче перехід з одного рівня на інший )))
Ми пішли по стежці, звернули і тут відкрилась цікава картинка - Поклади граніту )))
Подякувавши цій Балці, ми пішли далі. І тут диво. Ну здавалось би дві балки, які знаходяться поряд, але вони різні. В одній балці більш сиро і трава стара, нової майже немає, лише на пагорбах. А інша балка вже зелена, сухенька і така привітна. От в цій балці ми і побачили Дніпро Моунтейнс
![lol lol](http://i.i.ua/smiles2/lol.gif)
Звичайно це не Роман Кош, не Ай-Петрі, не Мангуп, але все одно це наша природа, наша рідна Земля.
А чим це не Мармурова гора? Ну подумаеш, трошки з глинки, але ж як кльово виглядає
До речі вона дуже тверда, майже як кам"яна. Колупали її, але вона не сипеться, а лише відбиваються великі кам"яні брилики, які теж дуже тверді.
А ця гора
![bravo bravo](http://i.i.ua/smiles2/bravo.gif)
ну чим не Ай-Петрі? ))))
Балку завершили такі цікаві Хоббітські ворота, вийшовши в які, ми піднялись на верх і на останок оглянувши пагорби пішли додому.