Ми є не перші й не останні, Чому ж так важко зрозуміти: Нема дорослих у коханні, У ньому всі – неначе діти. У ньому всі такі сміливі, Думки – бурхливі й хворобливі, Що буде завтра – неважливо, Аби сьогодні було диво.28.03.2016

Коли кладе на плечі руки втома, Коли нема бажання та азарту, Коли життя – суцільна аксіома, Доводити комусь і щось – не варто. І, якщо порох є в порохівницях, То хоч танцюй, хоч кланяйся зі сцени, Та розуміння навіть не насниться, А просто скажуть: «Ще один скажений».27.03.2016

Нібито все Сниться: Лютий зіграв Ролі, Пахне весна Небом, Пахне весна Полем. Коло, іще Коло, З кожним новим Роком, Ллється весна Світлом, Ллється весна Соком. І почуття Свіжі Я їй віддам Знову, Чує весна Мене, Чує весна Слово.25.03.2016

Порядок звичного нам світу, Дарунок світла та пітьми: У вихідні – панує світло, У буднях – бенефіс зими. І люди, грішні та блаженні, Сприймають це як не чуже, У мене ж осінь є щоденно, І я до цього звик уже.23.03.2016

Місячна піднялась пектораль Над примарним зламом небокраю, Я – луна минулого, нажаль, І, нажаль, твоє вікно шукаю. А вікон яскравих – досхочу, Віднайти потрібне – важко дуже, Я до них метеликом лечу, Може, є якесь з них небайдуже? Та у вікнах тих блищить кришталь Почуттів, давно уже зігрітих, Я ж – луна минулого, нажаль, І, нажаль, не можу скам’яніти.23.03.2016

Коли тебе торкнеться темрява І перетворить у ніщо, Забуть про стони та прокльони, І не волай, мовляв, за що. Вже все сказала темна сила І тягне на пекельне дно, Коли та інших нагинала, Тобі же ж було все одно.22.03.2016

Скажи вітрам, Яке ім’я твоє, Скажи словам, Як тебе описати, В якому сні У серці розтає Колючий лід І того льоду грати. Скажи хоча б Куди мені іти? В руках чиїх, Чи заходу, чи сходу, Вир почуттів своїх Ховаєш ти І погляду медову Насолоду? Чи зможу перетнути Я межу Омріяної, жаданої Миті? Скажи мені, скажи мені, Прошу! Допоки можу я іще Просити.22.03.2016

Шановна громадо! Якось, розглядаючи рекламні оголошення в метро, на стобах, на стінах будинків, в інших не пристосованих для цього місцях,не кажучи про ТБ, мені спало на думку дивне питання. Чому є школи танців, якоїсь сальси, пікапу та зваблення, гіпнозу,екстрасенсорики, іноземних мов, малювання, а шкіл з навчання сатирі,гумору, карикатурі нема. Анекдоти є, а шкіл з їх творення нема. Звідки ж беруться гумористи та сатирики, зокрема поети, такі як Павло Глазовий, Степан ...

Читати далі...

Пішов невдаха день зі сцени, Небесний світить пантеон, Я дивлюсь в ніч, вона – у мене, І щось шукаємо разом. Під голубими ліхтарями, Ламаючи кайдани брам, Шукаєм довго, та що саме? Не знаю відповіді сам.21.03.2016

[Приєднана картинка]