[Приєднана картинка]Я дякую Тобі за скарбЛюбові й ласки пізнання щоденнеДля тебе я не просто "раб"Дитя єдине і смиренне.Ти завжди будеш при меніУ день в думках моїх витаєш.Вночі приходиш в мої сни,Під ранок з них крадьком тікаєш.Коли ти поруч у очахСвободи підняті вітрила.Душі політ неначе птахРве до небес могучі крила.Якщо зникаєш-лише сумДо мене потайком приходитьІ присмерковий холод думДо небосхилу сонце клонить.Ти наче янгол серед хмарНіжніший аромат весною,Ти наймиліший із примар....

Читати далі...

Де небокраю синій шов І вітер хмари носить, Сьогодні босий дощик йшов, Підстрибуючи босо. Ішов у тишину німу, У днину безголосу, І веселилося йому, І веселилась осінь.[Приєднана картинка]

Сьогодні тихо як ніде, Сьогодні небо біле-біле, Нечутно сни скидають крила, І літо потайки іде. І ти ідеш, щемливо так, У небуття, в невідворотнє, І сяє зіронька самотня, І губить цвіт останній мак.[Приєднана картинка]

Стояти – не перестояти, Любити – не перелюбить, Тут кожен день – велике свято, І трохи менше кожна мить. Не плач, не плач, повір в удачу, Це наш настав, нарешті, час, Я навіть сам тут вперше наче, Я сам дивуюся щораз.[Приєднана картинка]

У цій звичайній, ніби, даті, У переораному дні, Безмежне море благодаті Відчути випало мені. Летіло сонце у блакиті, Манячив ліс на стороні, Я був живий у цьому світі, І світ живим був у мені.[Приєднана картинка]

Іще не вся зотліла слава. Іще минуле гомонить. Іще не всі шаблі іржаві, Є ще й такі, що можуть вбить. Іще не все залито горем, І місце є іще для мрій. От тільки дурнів – з перебором, І давній ворог ще живий.[Приєднана картинка]

А то не сіро і не сиро, А то не сіється імла, То випробовується віра в реальність літнього тепла. У те, що справи є не хатні, і що існує сонця сміх, Що кольорів іще достатньо, і світла вистачить на всіх.[Приєднана картинка]

Хоча на світі Є багато різного, Красивого Або хоча б цікавого, Єдиний Бог у ньому – То є музика, А решта… Решта, мабуть, Від лукавого.[Приєднана картинка]

Снігом сіється ніч. Все. Нарешті перерва Від подій. Від людей. Від небажаних слів. Я повісив хреста На сталевого нерва, Помолився на сон, Що над вухом дзвенів. Сьорбнув чорне питво Несолодкого чаю, Нагострив олівець Та й лишив на столі. Знов писати листа? А для чого? Не знаю. Хто його забере, Щоб тримати в теплі? Посміхнуться йому? Відкладуть на майбутнє? Чи назавжди зітруть Зі своєї душі? Снігом сіється ніч, І...

Читати далі...

Ми рушили до краю, у якому Як не крути, нас досі не було, Побитість ніг патякала про втому, І вітер піднімався на крило. Гуляв пісок у зморшках одежини, Ревіли в небо вперті віслюки, Ховалися обличчя у хустини, Та в доганялки гралися думки. У м’язах причаїлися скрижалі, Ніхто не знав, чи змилується час, Та ми ішли, і днів не помічали, Бо рабство не влаштовувало нас. Роняло сонце з подиву корону, Вночі кривилось місячне більмо, І...

Читати далі...