На вічну пам'ять другу В’ячеславу присвячується. Стоїть могилка в квітах вся. Наче калина в лузі. Слава, подивись, До тебе пройшли друзі. Біль в серці, не зарадити нічим. Твоя ненька вся в сльозах ридає. Та смерть в нас така міць. Вона і юних забирає. До тебе всі сюди прийшли. Мороз усіх шкребе по шкірі. Коли смерть прийшла до нього. Куди дивився ти наш Боже? &nbsp...

Читати далі...

Не знають меж вірші. І їх не спиниш на кордоні. Поети захистять світ. Коли політики не в змозі. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/

Щоб не зів’яли Квіти на могилі. Хай ідуть зливи… Тільки не плачуть хай очі. Приходьте друзі до мене в день. Я прийду до вас в ночі. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/

Любка. Де ти моя любка. Мила, рідненька. Добра, хороша. Дівчина чепурненька. Згадай як в дитинстві, Нас всі ображали. «Жених й наречена» : Нам всі кричали. Як на горищі Спідниця в тебе спала. Я тебе поцілував. «Не чіпай» : сказала. Облиш моя Любка. &nbsp...

Читати далі...

Л.О. Відстань в сотні миль. Нас з тобою, рідненька розділяє. Чи будемо разом іти ми по життю. Цього з нас ніхто не знає. Ми говоримо слова кохання. Серця наші, як свічки палають. Від заходу сонця, й до світання. Про нову зустріч вони благають. Та не суджено завжди бути ...

Читати далі...

Під конвоєм. Із суду вели під конвоєм. Біля паркану стояла дівчина моя. Мене проститися з нею не пустили. І по її щоці бігла сльоза. Конвою, лютий, дай мені хвилину. Я маю їй дещо сказати. З нею нас навіки розлучили. Адже мене повинні розстріляти. Не плач люба, кохана моя. Така вже доля – скоро я загину. Ти тільки себе, прошу бережи. Від ...

Читати далі...

Як забути тебе, Україно, ти ж кохана моя Батьківщина?! Як забути дея народилась? Де живу і навчаюся я? Де росою світанків умилась? Де родилася ненька моя!!! Довго, довго ти страждала Незалежності чекала, гніт репресій ти терпіла, захищалась ти уміло! А тепер на радість нам і на злість всім ворогам, розрослася ти вербою, сонце світить над тобою.. Ліля (Лессі). http://narod.i.ua/user/1096008/profile/ м. Рівне.

Скоро півні заспівають, Стане світло за вікном А я знов до часу буду спати Бо цілу ніч сидів я за компом!

чи міркувалось над цим хоч раз? _________________________________ Ти можеш дивуватись Ти можеш посміхатись І вдячність,то для тебе не тягар... Привітність і турбота, Дозвілля і робота, І творчих спалахів присутній дар. Ти можеш і втомитись, Ти можеш розгнівитись, Час відпочинку, та й не тільки - час... На зорі подивитись Чи просто - десь зустрітись, Застигнути й злетіти водночас! Покликати й згадати, Чекати й мандрувати, Утішитись і взяти прозапас...

Читати далі...

Розвію смутой над водою нехай несе геть течія подалі з місць,де ми з тобою були удвох...лиш ти і я обійми палкі на прощання в душі лиш тиша та пітьма думки натягнута струна тай не потрібні більш слова а де були цілунки-шрами тай гоїтися не спішата щимлять лишень ночами й днями сльозьми щей на очах бринять хай туга виллється у пісні над той водицею стрімкою а все, що було до чи після забудеться й спливе з рікою