Розвію смутой над водою
нехай несе геть течія
подалі з місць,де ми з тобою
були удвох...лиш ти і я

обійми палкі на прощання
в душі лиш тиша та пітьма
думки натягнута струна
тай не потрібні більш слова

а де були цілунки-шрами
тай гоїтися не спішата
щимлять лишень ночами й днями
сльозьми щей на очах бринять

хай туга виллється у пісні
над той водицею стрімкою
а все, що було до чи після
забудеться й спливе з рікою