Я не хочу, щоб бачив ти як я, гортаючи сторінки, Ховаючись плачу, зводячи крапки в кінці. Стискаю серденько від болі обома руками І обмежуюся майже порожніми, але дорогими листами. Я не хочу, щоб бачив ти як я, ламаючи мости, Відкинула незабуті почуття. Якщо зможеш, прости. Думки&nbsp...

Читати далі...

А дерева такі стрункі! А яке в них яскраве листя! Утікають в ніщо віки, Тільки тут все давно на місці. Ясна осене, нумо, тлій! Днів привітних примножуй сяйво! Може, я тут хоч трохи свій? Може, я тут для часу зайвий?[Приєднана картинка]

Думок неупокоєна корида втика у серце глузду ятаган, Бо в цьому місті навіть панахида – маленький різнобарвний балаган. Тут всім не так. Тут всьому недогода. Грабель тут не засвоєно урок, бо мудрість пересічного народу напевне, найбрехливіша з казок. Тож, множаться гетьманчики та юди, втрачають сенс всі клятвені слова, І в кожній хаті з краю є приблуда що паном себе вільно почува.[Приєднана картинка]

Сьогодні про небо мовчать дерева, Сьогодні будинки кричать про розлуку, Не сіють свіжість фонтанні леви, Не губи а вітер цілує руки. І десь відлетіло гаряче літо, І грається вічністю сивий лютий, І ходить сірість холодним світом Та вимага кольори забути. Сьогодні гами згубили ноти, Сьогодні рай скасували точно, В думках царюють одні марноти І марити щастям уже порочно. І час провалився в сумне анданте, І погляд здається чомусь лукавим… Чого я хочу...

Читати далі...

Пісня. Поринь у забуття І спомин минулого життя Сном стане як буття Не в сон ти свій зявися знову Ясної думки і життя. Дао Душа озветься іменем своїм А розум Мудрістью наповнить „я” Осяє шлях мого життя. Слава Славо Богине Ладо Люба Ангел ти наш перемоги Воїв витязів Хранитель А більше все ж –коханню Ти...

Читати далі...

Відчиняю я серце - лети! Та у нім залишаєшся вперто... Ні прогнати тебе, а ні стерти - Необачно заплутавсь в нім ти. Серед безлічі зайвих дрібниць, У тенетах мовчанок і бруду, Серед сліз, і зітхань, і облуди Ти завмер, нахилившися ниць. Мов маленький метелик у сітці, Втратив сили, принишк і завмер... Часом здасться, що ти в нім умер, Проклинаючи плетива всі ці. Та лиш сонечко зблисло - ожив! Тріпотів розфарбованим тільцем, І сяйнув життєдайним промінцем, Й знову серце моє...

Читати далі...

Торохтить у вікна хуртовина, Завиває відьмою, проте Ніч іде на другу половину, До фіналу світлого іде, Де зима надіями рясніє, Де не страх, а добре слово є, І на небі сонце мов Месія, Що тепло, як рибу, роздає.[Приєднана картинка]

За подихом небесної блакиті, За ламаними спинами горбів, Є дивний кінь, якого я не видів, І навіть уявить собі не смів. У нього з літа бабиного грива, У нього хвіст з туманів і дощів, На ньому тихо їде Бозя сивий І висипає зорі з рукавів.[Приєднана картинка]

Сьогодні бачила Одарка, Від поту витерши чоло, Як в небі Бог полоще хмарку, Над поворотом на село. Носили бджоли липня злото, Далекий сріблом блимав став, А в полі нудилась робота, Допоки Бог забаву мав.[Приєднана картинка]

ЗАГЛЯДАЄ ОСІНЬ У ЛЮСТЕРКО, ЗОЛОТУ ГУАШ КЛАДЕ НА ЩІЧКИ, "А ЧИ ГАРНА Я? ВРОДЛИВА? МИЛА?"- У БЕРЕЗИ ВСЕ ПИТА, В СМЕРІЧКИ . " А ЧИ ДО ВПОДОБИ .ВАМ ОБНОВИ? ВЖЕ, ПОВІРТЕ, ФАРБИ НЕ ЖАЛІЛА, ЖОВТУ, І БАГРЯНУ, І БОРДОВУ ВСЕ ЗМІШАЛА, ЩО ДЛЯ СЕРЦЯ МИЛЕ. ЗАКВІТЧАЛА Я ЛЮДСЬКІ ОСЕЛІ. ФРУКТІВ, ОВОЧІВ НАСИПАЛА В КОМОРИ. ЗВІРІВ ДО ЗИМИ ПІДГОТУВАЛА. І ПТАХІВ ВІДПРАВИЛА ЗА МОРЕ..." ЗАГЛЯДАЄ ОСІНЬ У ЛЮСТЕРКО, НА ВУСТА КЛАДЕ ГУАШ БАГРЯНУ, ОЧІ ПІДФАРБОВУЄ БЛАКИТТЮ, ЩО ВЗЯЛА У НЕБА...

Читати далі...