Не вбивай мене поглядом синім,
Не шукай знов моєї провини.
Не твоя й не одна, ти це знаєш,
То ж навіщо усе повертаєш?
Ти кричав, що пропАду без тебе,
Та, як бачиш, живу і цвіту.
Знову квіти, і зоряне небо…
Ти ж не вірив, що я це знайду.
То ж прошУ, ти не край моє серце,
Бо і так вже частинку його ти украв.
Більш ніколи ім‘я в нім твоє не озветься,
Бо давно ти для мене чужим уже став.
Я так легко по землі ступаю,
Мої очі вдивляються в небо.
Знаю, кращого в світі немає,
І думками я лину до тебе.
Ніжно - ніжно тебе обійму,
Зазирнувши у лагідні очі,
“Я до тебе так довго йшла”,
Моє серце тобі прошепоче.
Ти–як сонячний ясний день,
У душі твоїй- тепле літо.
Сонця промінь в долі моїй,
Неможливо тебе не любити.
Плаче вітер за моїм вікном,
Тихо плаче осінь золота.
Ми тепер вже більше не разом,
Розійшлися ми, я більше не твоя.
Плаче вітер, листям шелестить,
Він розвіяв всю нашу любов.
Плаче вітер, і душа тремтить,
Я до тебе не повернусь знов.
Плаче вітер, минуло кохання,
На прощання посміхаюся я.
Ти не перший, і ти не останній.
Більше я не іграшка твоя.
Плаче вітер…Чому плаче небо?
Плачуть очі…Чому плачу я?
Вже не разом ми … Ну і не треба.
Та не буде інша кращою, ніж я.
Навіщо цей дощ із неба ллється?
Навіщо у ньому розчиниться серце?
Навіщо слова?Беззахисні звуки…
Навіщо ця зустріч?Навіщо розлука?
Навіщо хвилини у вічність летять?
Так швидко і так нестримно?...
Краплини дощу по вікнах біжать,
Вони вже нічого не змінять.
Навіщо цей погляд кудись в далечінь?
Навіщо безглузді питання?
Там,де було світло,лишилась лиш тінь
Розбитого вщент бажання.
Молю, благаю, не приходь у мої сни,
І не порушуй спокій мого серця.
Бо ж знаєш, не для тебе вже вони,
Та знову з вуст чомусь ім’я твоє зірветься.
Давно вже всі зруйновані мости.
Та зовсім не твоя у тім провина,
Що я не можу і не хочу далі йти,
Не помічаючи швидкого часу плину.
Ти світлим спогадом з далекої весни
Проникнеш знову в серце на світанку.
Молю, благаю, не приходь у мої сни,
Щоб знову зникнути в ранковому серпанку.
Подаруй мені зоряну ніч,
Подаруй… як лиш ти умієш.
Запали в мені тисячі свіч,
Я віддам тобі всі свої мрії.
Подаруй мені блиск очей
І нестримний вогонь поцілунків.
Серед безлічі різних ночей
Кожна буде найкращим дарунком.
Я тобі подарую цей день,
Наче вперше і наче востаннє.
І рядочки нових пісень
НапишУ я тобі на світанні.
Подарую тобі думкИ,
Ніжність ранку і тихе зітхання,
І солодкі п’янкі вечори,
І усе, що зоветься коханням.
Доторкнись до моїх вій вустами.
Розбуди своїми ніжними словами.
У очах твоїх, як в морі розчиняюсь.
З кожним днем я все сильніш тебе кохаю.
Ти не зважай, що непогожі дні бувають.
Лиш знай, що Ангели про нас не забувають.
Вони лампадки наших душ оберігають.
Вогонь сердечний зберегти допомагають.
Уже не раз нас злі вітрИ ламали.
З усіх сторін хмари розлуки наганяли.
Спокуси хвилі нас скорити не зуміли.
Вони ще більше почуття наші скріпили.
Прокинулась із думкою, що ти у мене є.
Від неї тепло й затишно в душі моїй стає.
Ще один день з твоїм ім’ям розпочинаю.
Я з кожною секундою міцніш тебе кохаю.
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ МЕНІ ЛЮБОВ І ЩАСТЯ ПОДАРУЄШ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ МЕНЕ ТАК НІЖНО Й ПРИСТРАСНО ЦІЛУЄШ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ - ЦЕ НОЧІ ЗОРЯНІ І СОНЯЧНІ СВІТАНКИ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ - З КАВОВИМ ПРИСМАКОМ ДУХМЯНІ РАНКИ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ ЗДІЙСНИШ ВСІ МОЇ МРІЇ І БАЖАННЯ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ - ЦЕ СВІТ,ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ КОХАННЯМ.
