На вулиці красиво. Снігу багато насипано. Уявляю, як у Києві гарно. Особливо, затори на дорогах.
Цікаво, буде слизько? Бо біля будинків розчистил, а дороги, начебто, блищать.

Так що можна «відкопати» на Ютубі старе гуморстичне шоу і посміятися.

Якщо нічого не пишу, значить скоріш за все, просто не хочеться писати. Такий п%здець коїться. В батька тепер не тільки загіпсована рука, а ще й нога. Помітив набряк на руці. Вирішив піти до лікаря. Там безапеляційно сказали: операція. На двох руках(!). І не призначили ніякого лікування. Мало було переживань через батька — тепер ще й за себе переживати треба.

Як порвав зв'язки на коліні обійшлися без втручання. Хоча інший лікар пропонував.
Коли поламав руку теж пропонували вставити імплант. Але все само зрослося.
Так що одразу погоджуватись на радикальні міри не хочеться. Таке враження, що лікарям аби різати. А ще це ж гроші. Яких нема.

Вичитав (а перед тим і визначив діагноз) по інтернету, що оперативне втручання дуже травматичне. З високим рівнем ускладнень. І потім дуже довго заживає. А реабілітація може зайняти 3 місяці. А від фотографій операції (в результати пошуку видало відео) ледве не блюванув.

Призначили замість ліків — купу аналізів. Це ж їх проходити тиждень, не менше. А в чергах скільки вистояти!
Ну і вершина цинізму — лікар сказав: «Приходь, коли надумаєш».

Коротше, треба поборотись. Лікарям аби тільки гроші дерти і різати.

Батько завжди дзвонить, як на зміні. Але цього разу дзвінка не було. Виявляється, батько по дорозі на роботу вирішив проскочити перед машиною на велосипеді. І віз з собою банки.
Ага! Проскочив? Ще й впав на банки.

Тепер буде довго на лікарняному. І мінус — гроші на лікування. І в лікарню треба водити кожен день.
І сам же винен? Реакція вже ж не та, що в молодості.

З мамою вважаємо, що цей випадок навряд чи чомусь навчить батька.

Ще й невідомо, кого визнають винним у ДТП.

P.S.: Зараз навіть переходячи дорогу на зелене світло, необхідно дивитись по сторонам.
Пригадую, як мене ледве не збила машина на односторонній дорозі(!). Так що й на односторонніх дорогах треба дивитись в обидва боки.

Ну а «Ай, проскочу!» взагалі неприпустимо.

Став вкладатись спати, як зазвичай + не нервуюсь — і став краще спати. Хоч виспався.

От такий коротенький допис. Хоча є ідеї про що поговорити. Ну, якось іншим разом.

P.S.: Контора, куда спочатку взяли, а потім передумали брати на роботу, знову виставила оголошення. Зарплата 7 000. Хе-хе! Брехня! Мені розповіли, що зарплата 5 000.

Несподівана розв'язка історії з працевлаштуванням. Довго розпитували — і передумали. Що маємо: А) Даремно переживав. В)  Даремно підстригся (нічого, скоро волосся відросте — добре, що не поголився налисо). С) Можна сміливо пізно лягати спати і спати хоч до обіду. D) Знову треба шукати роботу.

А знаєте в чому причина? Не сподобалось, що запропонував маршрут без пересадки. Сказали, що швидше буде по-іншому, з двома пересадками. Ну, добре, поїхав би маршрутом, як сказали.

Може, не варто було б писати, щоб не зурочити. Але оскільки вже вихвалявся, що взяли на роботу, напишу.

Ліг спати на 3 години раніше звичного. Спати хотілося. Але цього, як не дивно, недостатньо. Півгодини-годину подрімав. Не спав, а дрімав — начебто у свідомості, але вже показують сни — було де набратись вражень: півдня дивився відео-сталки, ще й вдалося поюзати порносайти. Однак ні заброшки, ні еротика відмовлялись показувати повнометражки, тому прокинувся десь близько 22ї. Послухав радіо (а шо ж ще робити?). Далі не спалося (хоча спати хотілося). Під ранок декілька годин поспав, хоч нічого не снилося. Як не дивно, не дуже відчував недосипання.

Вийшов з дому рано, о 6й ранку. На вулиці темно. На дорогах калюжі. Не видно, де калюжі. Навіть там, де є освітлення, — ліхтарі освітлюють дорогу, а не тротуар (!). Маршрутки виїждають на маршрути(!). Продавці відкривають магазини. На вулицях, як не дивно, є люди.

Маршрутка ледве їхала. Мабуть, вже налаштовуються на обмеження швидкості по населеним пунктам до 50 км/год. Але доїхав вчасно — на роботу приїхав раніше всіх. :)  Поки зачекав, доки всі прийдуть. Потім трохи ввели в курс справи. Тільки збирались дати завдання і... сказали, що роботи мало, тому до завтра можу гуляти.

А нова стрижка наче сподобалась. Хоча моя шапка чомусь не сподобалась (а ви кажете: чого нервуєш?).
Борідку, мабуть, доведеться поголити. На всяк випадок.

Не знаю, чи можна казати «гоп», поки не перескочиш. А пофіг... На новій роботі прискіпалися до зовнішнього вигляду. В т.ч., до волосся. От і думаю: а може зовсім налисо? Так можна подолати одразу дві проблеми — і зачіска зрозуміла, і не треба часто мити.

Навесні псіханув, підстригся під «їжака». В принципі, пережити можна) Тим паче, заради роботи.

P.S.: Вангую, що скоро доколупаються до борідки (сьогодні поголив щетину). Нехай, бородку в образу не дам!

На стінах конденсується волога. Це не дивує в прохолодну і мокру погоду. Але випадково глянув — і побачив таке.
Не дивно, чому я весь час кашляю і горло болить.

І тільки ж нещодавно витриав. Знову назбиралось. І вологи стало ще більше.


Стіна навіть почорніла.


Здається, що це результати економії на опаленні. Чи може вікна такі? Раніше начебто такого і не було.

Здається, я зрозумів, для чого ярмарки вакансій у Центрі звайнятості! Щоб пофоткати безробітних, типу: «Дивіться, скільки прийшло бажаючих!» А  саме цікаве, що ні у кого нема запить. Довелося самому віддуватися і хоча б щось по темі спитати. Хоча й так не підходить.

Ну а стостовно запропонованих вакансій: якщо ти молодий і здоровий — тобі будь-де раді. І ще одне: гарні вакансії рекламувати не стануть — або вимоги завищені (гарний фізичний стан, гарне здоров'я, профільна освіта), або погані умови праці (і, відповідно, є протипоказання).

Таких дорожніх ремонтів, як у цьому році, не пригадую. На днях їздив у Вишневе — так все розрито: декілька тижнів тому ще можна було пройти, а зараз ні. Тротуари розкопані, бордюри перекладають, встановлюють нові стовпи освітлення.

Вслід за асфальтуванням дороги Боярка - Київ, дісталися до заміни бордюрів. Схоже, тепер бордюр з'явиться і з протилежного боку дороги.

[ Іще дорожні ремонти... ]