хочу сюди!
 

Таня

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 44-48 років

Замітки з міткою «щоденник»

Незрозуміле на фотохостингу io.ua

Щось незрозуміле відбувається на фотохостингу io.ua: не показує знімки — лише прев'юхи. Думав, що це на моєму акаунті якийсь глюк. А виявляється, воно у всіх таке. Спитати ні в кого (точніше, не хочеться звертатись до тех. підтримки). І на головній сторінці нічого не написано. От і шо робить? Чи це тимчасове явище, чи ні? Ну і сумно. Це вже третій фотохостинг, яким користуюсь. І якщо чесно, біготня по різним платформам задовбала.

Похмуро і темно

Надворі похмуро і темно. Щоб працювати, необхідно вимикати світло. Нічого не пофоткаєш, б мокро, будно і похмуро. Хочеться тільки спати.

Додатковий підробіток

Попросили не розголошувати, тому без подробиць. В принципі, нічого нового. Але мені вже й старий підробіток набрид. Відчуваю, що запрацювався. Цього року взагалі не було "відпустки". Часто працював з одним вихідним на тиждень або без вихідних. З одного боку, розширення роботодавців — це плюс. Однак чи буде той "плюс" фінансовим? Це питання.

Все погано, всім погано

Початок листопада не радує. Від відсутності подорожей і вилазок не спиться. Новий знайомий вкотре морочить голову (треба було його забанити - шкода, не додумався), а лазити одному стрьомно. Робота така... складна. Виходить зробити дуже мало. І це ще більше відбиває бажання працювати. А цієї ночі майже не спав. Вночі так прикрутило дихалку. Став шукати ліки — старі скінчились, а нові невідомо де. Вже думав, що старі ліки — це і є остання упаковка. Але знайшов. Тільки несу в свою кімнату — головокружіння і відчуваю, як кров вдаряє у голову. Мабуть, щось із кровопостачанням. На фоні цього ускладене дихання відійшло на другий план. Потім вдихнув препарат від астми — попустило. Відчинив вікно — стало ще краще. Добре, що на вулиці тепло.

Турбує, що буває важко дихати навіть вдень.

Надодачу до своїх проблем, погано стало і мамі. Там взагалі незрозуміло в чому причина, бо болячок у неї купа.
Радує лише те, що кіт одужує.

Як кота спробували віднести(!) до клініки

Нещодавно писав про нашого нового кота. Так ось, все-таки наважилися звернутись до ветклініки. Дізнався, що без огляду кота встановити діагноз і призначити лікування неможливо (а хто б сумнівався, крім батьків? Хоча, можна зрозуміти — треба було дізнатися про можливі витрати). Потім дзвонив. Аж два рази) Перший, щоб дізнатись графік. А другий, щоб викликати лікаря. Тому що довезти кота до клініки — дуже складна справа. Батько не придумав нічого кращого, ніж віднести на руках. Кіт шипів, нявчав, виривався. Я б його точно невтримав. Тому був на підхваті лише для того, щоб потримати, якщо батьку потрібно буде звільнити руки. А батько втомився довго і повільно нести. По дорозі обдумували як полегшити шлях. Таксі. Це якщо таксист захоче везти кота без кошика або переноски. Так ось, поки йшли і думали, кіт вирвався і давай впристрибку тікати. Коли зрозумів, що не втекти, побіг під машину. Ледве дістали. Вмовив батька не мучити кота, а викликати лікаря на дім. Так, це дорожче — але інакше ніяк не вийде.

А кіт після того був злий! Бурчав (він вміє видавати такі звуки), коли до нього хтось наближався або гучно балакали.
Після візиту лікаря повеселішав. Вже ночував не вдома.Сьогодні вже бігає. Правда, ще на трьох лапах. І апетит покращився.

Як вуличний кіт став домашнім

Вуличний кіт ночував надворі (ну або не ночував). Інколи просився погуляти після обіду. Іноді затримувався до пізнього вечора. І ось, декілька днів тому прийшов кульгавим і подряпаним. Мабуть, десь бився. Тепер вже другу ніч ночує вдома. Майже третю добу не виходить на вулицю. Як бачив у Києві кота, що стрибає на трьох лапах - так і наш так само.

Не знаємо, що робити. До ветеринарки нема в чому нести. Сумку для котів він порве. В кошик, який залишився від Рижика, він не влізе. На руках нести через пів міста ризиковано. Таксі викликати дорого. Є підозри в переломі. Мати каже, що треба накласти шину. Але ж ми не лікарі.

В гості в село

Давно не ходимо у гості. Але цього разу з'їздили до маминої знайомої в село. Вона до нас на Дні народження приїжджала — і не раз. А ми до неї востанне приїздили аж 17-18 років тому. Уявіть, як це давно було. Однак і обійстя, і хату, і двір — все запам'яталось. Картина — як у фільмах про село. Хоча те село ближче до Києва, ніж моє місто))) А краєвиди звідти які!

Пару годин погостювали. Завезли гостинців. Ну і нас пригостили. Заодно "вигуляв" батька і маму (вони вже рідко виїжджають далі нашого міста і гіпермаркета).

Кури як ручні. Поки збирав горіхи підходять. Мама навіть гладила.

Коли знаєш, хто співає

Як же ж класно, коли знаєш, хто співає! При прослуховуванні радіо на смартфоні іноді вказують що звучить у ефірі. Не треба шукати по інтернету і запитувати у "Відповідях" (все одно там ніхто нічого толкового не напише).


Розетка

Ні, це не реклама інтернет-магазину. Це спостереження дивного явища: коли вставляю штепсель зарядки під корпусом розетки іскрить (то синьо-зеленим, то помаранчевим). Причому під'єдную непідключену зарядку. Іскрити не повинно, бо немає замикання на споживача: акумулятор чи телефон не під'єднано. Причому Чому ж тоді іскрить? Мама каже, що то я наелектризований, від того що довго проводжу час біля комп'ютера.

Батько вставляв — іскор немає. В чому річ?!

Часто таке явище буває, коли вилки штепселів погнуті (з заводу в такому стані).

А у вас буває, що іскрить під розеткою?

Повернули борг

Писав про те, як позичив гроші. Так що товариша реабілітовано. А взагалі, здивований. Бо зазвичай, якщо не повернули борг швидко — значить і не повернуть. Особливо, якщо кажуть, що то забув, то поряд не було терміналу. А тут, аж через пів року. Причому не нагадував.