Прощай – просте та звичне слово,

Але почути його знову

У кого вистачить душі?

Хто зможе стати не собою

Та перед довгою зимою

Пролити відчаю дощі?

Прощай – апофеоз тривоги,

Це – фініш довгої дороги,

Яку роками торував.

Прощай – стіна морозна льоду,

Межа погоди та негоди,

Її так мало хто здолав.

Прощай – згасають добрі миті,

Прощай – чи варто далі жити

Й свічу своїх палити днів?

Прощай – і в серці все холоне,

Й тому в моєму лексиконі

Що є життя? Питання, мабуть, вічне,

А відповідь ховається в віках,

У душах світлих, ніжних, поетичних,

Омріяних та сказаних словах.

У посмішках, і щирих, й несміливих,

В кутках сумних та радісних очей,

В осінніх та тужливих довгих зливах,

У русі спантеличених плечей.

Є відповідь в мовчанні, і в розмові,

У жвавих днях, спокійних вечорах,

У дотиках, у подиху, любові,

Бажаннях, що збуваються у снах.

Та відповідь серйозна і комічна,

Вона і на землі, і у раю.

Що є життя? Питання, мабуть, вічне,

Й собі його я вічно задаю.

08.03.2016

Мовчала ніч. Дзюрчало слово

І втома падала з плечей,

Мене торкалась вічність знову

Холодним дотиком очей.

Дивилась в душу, непорочна,

Шукала щось в її кутках.

Воно було, було, це точно,

Бо проявлялось. На листках.

06.03.2016

Чужа відрада? Ні, моя відрада!

Далеке шепотіння вечорів,

У миготінні жовтім зорепада,

У відблиску колись забутих снів,

У погляді, у серці мерехтінні,

У подиху, що лине в небеса,

У сонячному чистому промінні,

Що в темряві ніколи не згаса.

У дні, що по-над обрієм злітає,

Ти в радощах і, навіть, у журбі.

Чужа любов? Чужого не буває,

Якщо його ти носиш у собі.

05.03.2016

Невже такий я марний?

Невже такий колючий?

Невже мій погляд хмарний

Тобі такий гнітючий?

Невже гіркий мій голос

Спинити щастя може?

І стану мого колос

Й думки тобі ворожі?

Навіщо ті кордони

Й мовчання глупа сила?

Невже мій світ бездонний

Тобі незрозумілий?

02.03.2016

До сторіччя Крут, поминальна пісня. Вічна слава і пам'ять, пасіонарним синам України!

1
Там, де зимний вітер в полі
Сніг кидає в лиця
Йшли назустріч грізній долі
Триста українців.
З гаслом "Воля над усе!"
Девіз Святослава*
До небес Русь піднесе
Невмируща слава.

Хтось просить хліб,

Хтось просить снів,

Над ворогами

Перемогу,

А хтось до неба

Кораблів

Чи пряних пахощів

Степів,

Грошей чи додаткових

Днів,

А я прошу себе.

У Бога.

28.02.2016

Мазнув рожевим ранок новий

У чистих шатах з білих хмар,

І у зими відняло мову,

І сонця лляється нектар.

У хвилях заспаного люду,

Минувши сніжних снів рубіж,

Назустріч квітчастому чуду

Весна крокує босоніж.

28.02.2016

Коли душа моя зупиниться,

Коли усі слова розкажуться,

То небо хмарами розмажеться

Й зіпреться на дерева-вилиці.

Дмухне туманом заклубоченим,

Очима жовтими подивиться,

І місяць посмішкою скривиться,

Мовляв, не збулось напророчене.

У забутті зберуться мареві

Ховати тінь, на верхній полиці,

А я скажу: даремні спроби ці,

Адже ніколи не кохали ви.

28.02.2016