Пора вставать!!! Дорогие други и подруги!!! Ауу оле-оле -оле!!! )))

У кого какие планы на вечер??? День ??? Пиво чай коффь??? :)))

Я вот задумался..........а не пойти ли....а не послать ли......Гонца!!!??? 8)))

Наснись!
Бо це мабуть усе,
На що тепер я маю право.
Твій образ тишу принесе
І очі зазирнуть лукаво.

Наснись!
Нехай ще мить хоча б
В руках я потримаю крила.
Такий солодкий, дивний скарб,
І з ним прощатися не сила.

Хай на мені лежить вина.
Важка для пліч тендітних ноша
Від слів гірких в душі пітьма.
І ніч за ночі світу довша.

Наснись!
Нехай зрадлива ціль
І не прощаються образи.
Твій докір – це нестерпний біль.
Моє прости –це тільки фрази!

******************************
Ти помилка солодка і велика
Жага безсонна в полум’янім колі
Ти тінь моя одвічна і дволика
Та щиро вдячна я за тебе долі.
За те, що був оту миттєву вічність
В моїм житті - солодка крихта слави.
Я вдячна за слова і за привітність.
За те, що руки раптом заблукали.

Говорят, у некоторых людей есть пароль от моей аськи и моего журнала. Еще, возможно, логи асечные и еще кое-какая личная информация. Неприятно, конечно. Ну, бывает. Пароли я поменяла, ясное дело, но не факт, что их не украдут еще раз, так как я не знаю пока, как это было сделано.

А вот что мне самой интересно: еще полгода назад я злилась по поводу того, что официант назвал мое имя мужчине, подсмотрев его на кредитке, а сейчас мне как-то все равно, несмотря на то, что там информация намного более личная.

     

   

 

 

                                        

Надзвичайно цікава стаття Кріса Четема на сайті «Наукові блоґи».  В ній автор зробив спробу назвати 10 найістотніших відмінностей нашого мозку від сучасних комп'ютерів.  Однак, не слід сприймати всі названі ним відмінності буквально, оскільки, у коментарі одного із читачів наводиться дещо інший погляд на ці речі.

  Я вкраду тебе від всіх
Від пут, що заковані руки.
Від болю, що в серці заліг
Буденності - сірої муки.

Я вкраду. Моя вина.
Закрию долонями очі.
Забуду, що є стіна
І в тиші почую «хочу».

Безумство - миттєвий рай
Троянди зів’яли у вазі
Скінчилось усе, прощай!
Та тіло ще мліє в екстазі.

Я вкрала тебе, прости.
Гріхом переповнилась чаша.
Благаю, прошу, відпусти.
Ця казка – вона не наша.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Не проміняй мене на небо
Зірок спокусливу вуаль
Не йди навпомацки не треба
Життя це все-таки спіраль.
І в верх і вниз чогось бракує
Бо щастя повного нема
Можливо час когось й лікує
І я чекаю не дарма.
Моє ти горде вірне диво
Не падай каменем до ніг
Не вір у те що так зрадливо
Він проміняв мене на сніг

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Відступаю, замало сили.
Віддаю, відрікаюсь. Мине!
Не здійснилася мрія красива.
Погляд грубий у плечі штовхне.
Кажуть, ранить до болю слово,
Обпікають медові уста.
Твої вуха не чують знову,
Я піду, не рахуй до ста.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Ти чуєш дощ?
А знаєш, він лікує.
От бачиш, серце вже не так щемить.
Німа вода, а долю пророкує.
Сліпа любов, а довго так болить.

Давно минула наша тимчасовість.
Вагалась я між вічним «так» чи «ні».
Щастить тобі, у тебе чиста совість,
Останнє слово випало мені.

Як думаєш,
Ненависть неминуча?
Хто ставить крапку, того й судить Бог?
І докором сама себе замучу:
Чому цей дощ ми слухаєм удвох?

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Благаю, за що ти мучиш?
В очах тихий сором сміється.
І губи шепочуть: «Скучив»
І серце щодуху б’ється.

++++++++++++++++++++++

і дано ж талант людям!

Сипався пісок ....як вода