Богдан Губський, якого окружна виборча комісія визнала переможцем на виборах народного депутата на "проблемному" 197 окрузі в Черкаській області, знову зібрався на вибори.
Про це він заявив у коментарі виданню "Фокус".
За словами Губського, коли законопроект про повторні вибори народних депутатів України буде підписаний президентом, він почне діяти в рамках законодавства.
На уточнююче запитання, чи означає це, що він вирішив балотуватися в депутати Верховної Ради, політик дав ствердну відповідь.
"Так. Торік я виграв вибори, тож шанси на перемогу у мене високі", - вважає Губський.
Як відомо, округ №197 став одним з п'яти, де ЦВК не змогла встановити результати виборів. Такому рішенню передував процес затягування підрахунку голосів. Центрвиборчкому довелося замінити вісім з 18-ти членів комісії.
Переможцем на окрузі ОВК назвала самовисуванця Богдана Губського, хоча, згідно з альтернативним підрахунком опозиції, перемогу здобув кандидат "Батьківщини" Леонід Даценко.
5 вересня Верховна Рада призначила вибори у п'яти одномандатних проблемних округах на 15 листопада 2013 року.
Росіяни гуртом намагаються зрозуміти, що хотів сказати президент своїм малюнком "Кішка. Вигляд ззаду" у курганській школі, що побачила вся країна. "Путінська кішка" миттєво стала приводом для психоаналізу і жартів в інтернеті.
Практично всі найбільші газети Росії згадали у своїх матеріалах про початок навчального року незвичайну витівку президента Володимира Путіна: при відвідуванні школи №7 у Кургані він особисто випробував інтерактивну класну дошку, намалювавши на ній щось, що, за його словами, зображує кішку "вигляд ззаду".
Втім, ЗМІ згадали про витівки Путіна максимально лаконічно і нейтрально, надаючи простір для думок самим читачам. Зате блогери у коментарях дали волю.
Так, у багатьох відразу виникла асоціація з бандою "Чорна кішка" з фільму Станіслава Говорухіна "Місце зустрічі змінити не можна": зі сценою, де член банди Промокашка після пограбування магазину недопалком цигарки малює на стіні котячий силует.
А телеканал "Дождь" одразу ж звернувся за роз'ясненнями до психолога.
"Перше, що кидається в очі - дуже незвичайна поза, ракурс", - сказав директор психологічного центру "Сім птахів" Борис Суворов. Він запропонував кілька інтерпретацій: "По-перше, можна говорити про те, що це чоловік, який не схильний до контакту з людьми, уникає цього, відлюдний, замкнений, самотній, не любить великі скупчення людей".
"Друге - це якісь претензії на оригінальність, химерність, незвичність, але саме претензії: у людини насправді немає якихось креативних здібностей видатних, але вона хоче продемонструвати щось незвичайне, нестандартне, оригінальний підхід", - продовжив фахівець.
"Третє - явне невідповідність пропорцій, це може говорити про те, що людина живе у голові. Він не дуже у контакті зі своєю емоційною сферою і тілом та тілесними потребами. Він більше в інтелекті", - вважає він.
Окрему увагу психолог приділив хвосту кішки: "У тому, як він зображений тут - суворо вертикально у вигляді палиці, явно простежується якийсь фалічний символ. Він не волохатий, не пухнастий, не завивається. Якщо людина таке малює, це характерно для тих, хто не дуже впевнений у своїй мужності або не дуже себе в цьому плані відчуває. Необов'язково сексуально, але з мужністю варто підозрювати якісь проблеми".
Журналіст видання Slon.ru висловив таку думку: "Дивіться: ось людина входить у клас, цій людині все можна, і при першій можливості малює на дошці дупу кота. Тобто, з одного боку - президент знає, що це вся країна побачить, - малюнок можна розцінювати як послання співвітчизникам, а з іншого боку - ми всі думаємо, чим занепокоєний державний діяч Путін, а у нього в голові, виявляється, ось що".
Публіцист, член партії "Яблуко" Сергій Васін у своєму "Живому журналі" опублікував два зображення поряд, пропонуючи їх порівняти. "Це просто випадковий збіг..?" - запиутє він. І розвиває теорію про те, що у Путіна несподівано "вискочило" підсвідоме. Щоправда, не "бандитське", а "чекістське", оскільки Володимир Володимирович, як відомо, був офіцером КДБ.
"Малює Путін на дошці "кішку ззаду", а в думках - підрив на крейсері. Військова жилка!" - написав на своїй сторінці у Facebook політолог Гліб Павловський, додавши відповідне фото.
Колишнього віце-прем'єра РФ Альфреда Коха, як і психолога, збентежив котячий хвіст. "Дивився я, дивився на путінську "кішку ззаду" і ось на які думки вона мене наштовхнула: а чому це у скульптури єврейського героя Давида роботи Мікеланджело член не обрізаний?" - написав він у Facebook.
Деякі користувачі соцмережі взяли приклад із президента і зобразили його власний "вигляд ззаду".
"До цього він вже малював нам "конституцію, вид ззаду", "правосуддя, вид ззаду" і "демократію, вид ззаду". Така спеціалізація у людини. Художник-реверсист", - пишуть у коментарях на YouTube. 
За матеріалами: newsru.com
Правоохоронці виявили , що на виборах народного депутата на користь кандидата Ігоря Маркова було сфальсифіковано 6038 бюлетенів.
Про це у своєму блозі на "Українській правді" написав заступник голови Одеської облради Олексій Гончаренко.
Він нагадав, що півтора місяці тому оскаржив в суді обрання Маркова народним депутатом.
16 липня працівники центрального апарату Міністерства внутрішніх справ вилучили всю документацію з виборів у Київському районі міста Одеси.
Головне слідче управління МВС спільно з фахівцями Державного науково-дослідного експертного центру МВС та Секретаріату ЦВК провели перевірку цих матеріалів.
29 серпня в ЦВК направили висновок, згідно з яким, за словами Гончаренка, "було виявлено 6038 сфальшованих на користь кандидата Маркова бюлетенів або майже 30% від загального числа голосів, визнаних як віддані за Ігоря Маркова".
"Враховуючи, що різниця між ним і мною як кандидатом, що набрав, за даними ЦВК, другу кількість голосів, склала 5160 голосів, виходить, що Ігор Марков просто вкрав мандат народного депутата", - заявив Гончаренко.
Як відомо, Марков заявив журналістам, що його можуть позбавити депутатського мандата нібито через небажання голосувати за євроінтеграційні закони.
Українська правда
Володимир Путін. Фото: AFPРосія шантажує своїх сусідів
Стівен Бленк, старший експерт у справах Росії в Американській раді з питань зовнішньої політики, консервативного неурядового аналітичного центру, у статті в The New York Times вважає, що нещодавняторговельна війна Кремля з Україною вписується у загальний курс Росії на залякування та шантаж своїх сусідів.
"Причина, чому Москва завдала удару по Україні, є очевидною: Київ чинить опір спробам Москви втягнути його у Євразійський економічний союз, головний елемент планів Володимира Путіна щодо реінтеграції колишніх радянських республік (без балтійських держав) під своїм керівництвом. Україна, натомість, хоче підписати у Вільнюсі у листопаді цього року Угоду про асоціацію з ЄС, що передбачає створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі. Вона мала б дати шанс Україні зберегти незалежність, замість того, щоб економічно та політично підпорядкуватися Росії".
Українські цукерки стали інструментом торгової війни. Фото: Військова панорама
Тож тепер Москва намагається покарати Київ. Цікаво, що Україна не є єдиною країною Східної Європи, на яку Москва чинить економічний тиск. Влітку цього року Росія підняла ціни на енергоресурси для Вірменії, продемонструвавши їй цим своє невдоволенням наміром Єревена укласти угоду про вільну торгівлю з ЄС, і продала зброї на $4 млрд. Азербайджану, супернику Вірменії у регіоні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія і Євросоюз починають битву за Україну
Подібний економічний примус багато що говорить про геополітичний світогляд Росії. "Кремль відкрито ігнорує незалежність своїх сусідів, їхню територіальну цілісність та суверенітет", - вважає Бленк. Водночас він критикує адміністрацію США за відсутність критики на адресу Росії під час торговельної війни останньої з Україною.
"Неспроможність Вашингтона та ЄС виробити послідовну політику щодо Східної Європи, зокрема України, країн Південного Кавказу, а також Центральної Азії, у Москві тлумачать як мовчазне визнання російської сфери впливу на території колишнього СРСР – і дозволу Москві відновити на ній свою гегемонію", - б’є тривогу американський експерт.
Фото: okean.name
"Хоча й Україна, Азербайджан, Вірменія, Грузія та решта не є взірцями ліберальної демократії, їхня незалежність та безпека повинні бути національним інтересом США та їхніх союзників у Європі, - вважає Бленк. – Оскільки це малоймовірно, що сусіди Росії змиряться з поверненням до минулого, що нагадує СРСР, політика Росії може у кінцевому рахунку означати конфлікти та довгострокову політичну нестабільність".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митна війна: то переможемо?
Захід, на думку американського політолога, ні в якому разі не повинен створювати в Путіна підстави для впевненості у тому, що він може відновити СРСР, адже "це було б справжньою катастрофою".
Вільнюс: переломний момент у Східному Партнерстві?
Грант Костанян, молодший науковий співробітник Центру європейських політичних досліджень (Брюссель) та дослідник Центру досліджень ЄС кафедри політології Ґентського університету у статті, опублікованій інтернет-виданням EUobserver, замислюється над тим, що чекає на Східне Партнерство після саміту у Вільнюсі у листопаді.
Росія виступає проти європейської інтеграції своїх сусідів та пропонує їм власний амбітний проект – Євразійський Союз, альтернативу Східному Партнерству.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тиск Росії принесе Україні користь
За останні місяці Росія використовує свій економічний, дипломатичний та військовий вплив, щоб спробувати поставити під сумнів результати саміту у Вільнюсі. Йдеться про короткий торговельний конфлікт з Україною та інші погрози на її адресу, а також попередження колишнього посла Росії у Вірменії про небезпеки європейської інтеграції для цієї країни.
Віктор Янукович, Герман ван Ромпей, Жозе Мануель Баррозу. Фото: DAPD
Але російський тиск, на думку Костаняна, є поки що контрпродуктивним та саміт у Вільнюсі невдовзі вже стане важливим переломним моментом. Серед шести країн Східного Партнерства відбудеться серйозна диференціація на ядро, до якого увійдуть Вірменія, Грузія, Молдова, і можливо, Україна, та периферію, у якій опиняться Азербайджан та Білорусь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Торговельною війною Росія прагне блокувати зближення України з Євросоюзом, - Брюссель
ЄС, схоже, упевнений в успіху саміту у Вільнюсі, на якому буде парафовано угоди про асоціацію з Молдовою, Грузією та Вірменією, і, можливо, підписано – з Україною. Яке б велике політичне значення не мала ця подія, вона стане лише початком нового етапу. Справжні вигоди цих угод випливатимуть з їх імплементації, яка, зважаючи на їхній всеосяжний характер, триватиме довго тадорого коштуватиме для політиків з обох сторін.
Акти права ЄС, що їх беруть зобов’язання на себе імплементувати у національне законодавство Вірменія, Грузія, Молдова та Україна, становлять більшу частину договорів, директив, регламентів, декларацій, резолюцій, а також рішень Суду ЄС. На практиці це означає, що парламентам країн Східного Партнерства доведеться працювати за жорстким графіком, щоб прийняти необхідні закони. У цьому процесі відігравати велику роль зможе громадянське суспільство – правозахисні організації, а також об’єднання споживачів, виробників та профспілки. Європейській Комісії доведеться витрачати більше людських ресурсів на підтримку цього процесу зі свого боку, попри інші пріоритети відносин ЄС зі "стратегічними партнерами" - США або країнами Близького Сходу.
Саміт у Вільнюсі стане вирішальним для країн Східного партнерства. Фото: kirilitza.files.wordpress.com
Костатян бачить також три сценарії розвитку Східного Партнерства після саміту у Вільнюсі. Перший: асоційовані країни поступово приймають стандарти та норми права ЄС і користуються "перевагами внутрішнього ринку ЄС", і, за допомогою ЄС, реструктуризують свої економіки та реформують політичні системи. Другий сценарій передбачає на додаток до першого ще й зближення України, Вірменії, Грузії та Молдови разом зі створенням спільної, "східноєвропейської" зони вільної торгівлі. Третім, максималістським сценарієм, буде надання їм перспективи членства у ЄС. З точки зору права, для цього немає перешкод. Проте, лише 10 країн-членів ЄС готові піти на це. Невелика група великих країн (Франція, Іспанія та Португалія) до цього не готова. Решта країн-членів не визначилися у цій справі. Зрештою, табір опонентів з часом може змінити думки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яка користь від членства в Євросоюзі: досвід Литви
Який би сценарій не було реалізовано, лідери країн-членів ЄС та керівники його інституцій матимуть багато роботи після саміту у Вільнюсі.Малоймовірно, що Росія послабить свій тиск на країни Східного Партнерства. Він може навіть посилитися. ЄС доведеться замислитися над тим, як збудувати конструктивні відносини з Росією на цьому просторі. Йому також доведеться пильніше моніторити діяльність урядів країн-партнерів, що у минулому лише імітували виконання вимог ЄС.
Тим часом весь проект Східного Партнерства має похмурі перспективи, якщо політичні еліти, як у столицях країн-членів, такі країн-партнерів, не здобудуть для його реалізації підтримку населення країн Східного партнерства, людей, що відчують на собі вплив змін, яким би він не був: добрим чи поганим. Для того, щоб проект Східного Партнерства досяг успіху, треба робити набагато більше, щоб пояснити людям, якими є його справжні переваги та недоліки.
Москва, Росія. Фото: mirservisa.byТо есть белорусы и русские настолько разные, что после многовековой пропаганды о "родственной крови белорусов и русских" поверить в это сложно, но, похоже, нужно. Ибо результаты исследования говорят сами за себя: генетически русские – вовсе не "восточные славяне", а финны. И генетические белорусы тоже не "восточные славяне", а... западные, причем генетически белорусы практически не отличаются от поляков, то есть не с русскими, а с поляками белорусы на генетическом уровне являются "близнецами-братьями". Более того, группа "восточных славян" была придумана российскими пропагандистами царских времен, дабы оправдать порабощение соседних народов - украинцы, как и русские тоже, оказывается, не имеют никакого отношения ни к "восточным славянам", ни к славянам вообще!
«Российские ученые завершили и готовят к публикации первое масштабное исследование генофонда русского народа. Обнародование результатов может иметь непредсказуемые последствия для России и мирового порядка» – так сенсационно начинается публикация на эту тему в российском издании «Власть». А сенсация действительно получилась невероятная – оказались ложными многие мифы о русской национальности. В том числе выяснилось, что генетически русские – вовсе не «восточные славяне», а финны.
Русские оказались финамиАнтропологи сумели за несколько десятков лет напряженных исследований выявить облик типичного русского человека. Это среднего телосложения и среднего роста светлые шатены со светлыми глазами – серыми или голубыми. Кстати, в ходе исследований также был получен и словесный портрет типичного украинца. Отличается эталонный украинец от русского цветом кожи, волос и глаз – он смуглый брюнет с правильными чертами лица и карими глазами.
Впрочем, антропологические измерения пропорций человеческого тела – даже не прошлый, а позапрошлый век науки, уже давно получившей в свое распоряжение самые точные методы молекулярной биологии, которые позволяют прочесть все человеческие гены. А самыми передовыми методами ДНК-анализа сегодня считаются секвенирование (прочтение по буквам генетического кода) митохондриальной ДНК и ДНК Y-хромосомы человека. Митохондриальная ДНК передается по женской линии из поколения в поколение практически неизменной с тех времен, когда прародительница человечества Ева слезла с дерева в Восточной Африке. А Y-хромосома имеется только у мужчин и поэтому тоже практически без изменений передается мужскому потомству, тогда как все остальные хромосомы при передаче от отца и матери их детям тасуются природой, как колода карт перед раздачей.
Таким образом, в отличие от косвенных признаков (внешний вид, пропорции тела), секвенирование митохондриальной ДНК и ДНК Y-хромосомы бесспорно и прямо свидетельствуют о степени родства людей, пишет журнал “Власть”.
На Западе популяционные генетики человека уже два десятилетия с успехом пользуются этими методами. В России они были применены лишь однажды, в середине 1990-х, – при идентификации царских останков. Перелом в ситуации с применением самых современных методов для изучения титульной нации России произошел только в 2000 году. Российский фонд фундаментальных исследований выделил грант ученым из лаборатории популяционной генетики человека Медико-генетического центра Российской академии медицинских наук.
Ученые впервые в истории России смогли на несколько лет полностью сосредоточиться на изучении генофонда русского народа. Они дополнили свои молекулярно-генетические исследования анализом частотного распределения русских фамилий в стране. Такой метод был очень дешевым, но его информативность превзошла все ожидания: сравнение географии фамилий с географией генетических ДНК-маркеров показало практически полное их совпадение.
Молекулярно-генетические результаты первого в России исследования генофонда титульной национальности сейчас готовятся к публикации в виде монографии “Русский генофонд”, которая выйдет в конце года в издательстве “Луч”. Журнал «Власть» приводит некоторые данные исследований.
Так, оказалось, что русские – это никакие не «восточные славяне», а финны.Кстати, эти исследования в пух и прах разгромили пресловутый миф о «восточных славянах» – о том, что якобы белорусы, украинцы и русские «составляют группу восточных славян». Единственными славянами из этих трех народов оказались только белорусы, но при этом выяснилось, что белорусы – это вовсе не «восточные славяне», а западные – ибо они генетически практически не отличаются от поляков. Так что миф о «родственной крови белорусов и русских» оказался полностью разрушен: белорусы оказались фактически идентичны полякам, белорусы генетически очень далеки от русских, но зато очень близки чехам и словакам.
А вот финны Финляндии оказались для русских куда генетически ближе, чем белорусы. Так, по Y-хромосоме генетическое расстояние между русскими и финнами Финляндии составляет всего 30 условных единиц (близкое родство). А генетическое расстояние между русским человеком и так называемыми финно-угорскими народностями (марийцами, вепсами, мордвой и пр.), проживающими на территории РФ, равно 2-3 единицам. Проще говоря, генетически они ИДЕНТИЧНЫ. В этой связи журнал «Власть» замечает: «И жесткое заявление министра иностранных дел Эстонии 1 сентября на Совете ЕС в Брюсселе (после денонсации российской стороной договора о государственной границе с Эстонией) о дискриминации якобы родственных финнам финно-угорских народов в РФ теряет содержательный смысл. Но из-за моратория западных ученых российский МИД не смог аргументировано обвинить Эстонию во вмешательстве в наши внутренние, можно даже сказать близкородственные, дела». Эта филиппика – лишь одна грань массы возникших противоречий.
Раз ближайшей родней для русских являются финно-угры и эстонцы(фактически это тот же самый народ, ибо различие в 2-3 единицы присуще только одному народу), то странны анекдоты русских о «заторможенных эстонцах», когда русские сами этими эстонцами и являются. Огромная проблема возникает для России и в самоидентификации себя как якобы «славян», ибо генетически русский народ к славянам никакого отношения не имеет. В мифе о «славянских корнях русских» учеными России поставлена жирная точка: ничего от славян в русских нет. Есть только околославянский русский язык, но и в нем 60-70% неславянской лексики, поэтому русский человек не способен понимать языки славян, хотя настоящий славянин понимает из-за схожести славянский языков – любой (кроме русского).
Результаты анализа митохондриальной ДНК показали, что еще одна ближайшая родня русских, кроме финнов Финляндии, – это татары: русские от татар находятся на том же генетическом расстоянии в 30 условных единиц, которые отделяют их от финнов.
Не менее сенсационным оказались и данные по Украине. Оказалось, что генетически население Восточной Украины – это финно-угры: восточные украинцы практически ничем не отличаются от русских, коми, мордвы, марийцев. Это один финский народ, некогда имевший и свой общий финский язык. А вот с украинцами Западной Украины все оказалось еще неожиданнее. Это вовсе не славяне, как и не «руссофинны» России и Восточной Украины, а совершенно иной этнос: между украинцами из Львова и татарами генетическое расстояние составляет всего 10 единиц.
Такое ближайшее родство западных украинцев с татарами, возможно, объясняется сарматскими корнями древних жителей Киевской Руси.Конечно, определенная славянская составная в крови западных украинцев есть (они более генетически близки славянам, чем русские), но это все равно не славяне, а сарматы. Антропологически им присущи широкие скулы, темные волосы и карие глаза, темные (а не розовые, как у европеоидов) соски.
Журнал пишет: «Можно как угодно реагировать на эти строго научные факты, показывающие природную сущность эталонных электоратов Виктора Ющенко и Виктора Януковича. Но обвинить российских ученых в фальсификации этих данных не удастся: тогда обвинение автоматически распространится и на их западных коллег, которые уже больше года медлят с публикацией этих результатов, каждый раз продлевая срок моратория». Журнал прав: эти данные ясно объясняют глубокий и постоянный раскол в украинском обществе, где под названием «украинцы» живут на самом деле два совершенно разных этноса. Причем, российский империализм возьмет эти научные данные себе на вооружение – как еще один (уже весомый и научный) довод «прирастить» территорию России Восточной Украиной.
Но как быть при этом с мифом про «славян-русских»?
Признавая эти данные и пытаясь их использовать, российские стратеги тут встречаются с тем, что в народе называют «палкой о двух концах»: в таком случае придется пересматривать всю национальную самоидентификацию русского народа как «славянского» и отказаться от концепции «родства» с белорусами и всем Славянским Миром – уже не на уровне научных исследований, а на политическом уровне.
Журнал также публикует карту с указанием ареала, на котором еще сохраняются «истинно русские гены» (то есть финские). Географически эта территория «совпадает с Русью времен Иоанна Грозного» и «со всей очевидностью показывает условность некоторых государственных границ», так пишет журнал. А именно: население Брянска, Курска и Смоленска является вовсе не русским населением (то есть финским), а белорусско-польским – идентично генам белорусов и поляков. Интересен сам факт того, что в средние века граница между ВКЛ и Московией – была именно этнической границей между славянами и финнами (по ней, кстати, тогда и проходила восточная граница Европы). Дальнейший империализм Московии-России, присоединявший соседние территории, выходил за рамки этнических московитов и захватывал уже чужие этносы.
Что есть Русь?
Эти новые открытия ученых России позволяют по-новому взглянуть и на всю политику средневековой Московии, в том числе на ее концепцию «Руси». Оказывается, что «перетягивание русского одеяла на себя» Москвой объясняется чисто этнически, генетически. Так называемая «Святая Русь» в концепции РПЦ Москвы и российских историков сложилась по факту возвышения Москвы в Орде, и, как писал, например, Лев Гумилев в книге «От Руси до России», по этому же факту украинцы и белорусы перестали быть русинами, перестали быть Русью.
Ясно, что было две совершенно разные Руси. Одна, Западная, жила своей жизнью славян, объединилась в Великое княжество Литовское и Русское. Другая Русь – Восточная Русь (точнее Московия – ибо ее тогда и Русью не считали) – вошла на 300 лет в этнически близкую ей Орду, в которой затем захватила власть и сделала ее «Россией» еще до завоевания в Орду-Россию Новгорода и Пскова. Вот эту вторую Русь – Русь финского этноса – и называют РПЦ Москвы и российские историки «Святой Русью», лишая при этом права Западной Руси на что-то «русское» (заставив даже весь народ Киевской Руси называть себя не русинами, а «окраинцами»). Смысл понятен: сие финское русское – мало чего общего имело с исконным славянским русским.
Само многовековое противоборство ВКЛ и Московии (имевших вроде бы нечто общее в Руси Рюриковичей и в Киевской вере, а князья ВКЛ Витовт-Юрий и Ягайло-Яков с рождения были православными, были Рюриковичами и Великими князьями Русскими, никакого другого языка, кроме русского, не знали) – это противоборство стран разных этносов: ВКЛ собрало славян, а Московия – финнов. В итоге многие века друг другу противостояли две Руси – славянская ВКЛ и финская Московии.
Это объясняет и тот вопиющий факт, что Московия НИКОГДА за время пребывания в Орде не изъявила желания вернуться в Русь, обрести свободу от татар, войти в состав ВКЛ. А ее захват Новгорода был вызван именно переговорами Новгорода о вхождении в состав ВКЛ. Эта русофобия Москвы и ее «мазохизм» («ордынское иго лучше ВКЛ») могут объясняться только этническими различиями с исконной Русью и этнической близостью к народам Орды.
Именно этой генетической разницей со славянами объясняется неприятие Московией европейского образа жизни, ненависть к ВКЛ и полякам (то есть вообще к славянам), огромная любовь к Востоку и азиатским традициям. Данные исследования российских ученых обязательно должны отразиться и в пересмотре историками своих концепций. В том числе давно нужно внести в историческую науку тот факт, что была не одна Русь, а две совершенно разных: Русь славянская – и Русь финская. Это уточнение позволяет понять и объяснить многие процессы нашей средневековой истории, которые в нынешней трактовке пока кажутся лишенными какого-либо смысла.
О белорусах
Особая тема в этом исследовании – это генетическая идентичность белорусов и поляков. Это не стало предметом внимания российских ученых, ибо вне России. Но зато очень интересно для нас.
Сам факт генетической идентичности поляков и белорусов – не является неожиданным. Сама история наших стран есть ему подтверждение – главной частью этноса белорусов и поляков являются не славяне, а славянизированные западные балты, но их генетический «паспорт» настолько близок славянскому, что в генах практически трудно было бы найти отличия между славянами и пруссами, мазурами, дайнова, ятвягами и др. Именно это объединяет поляков и белорусов, потомков славянизированных западных балтов.
Эта этническая общность объясняет и создание Союзного государства Речи Посполитой. Знаменитый белорусский историк В.У. Ластовский в «Краткой истории Беларуси» (Вильно, 1910) пишет, что десять раз начинались переговоры о создании Союзного государства белорусов и поляков: в 1401, 1413, 1438, 1451, 1499, 1501, 1563, 1564, 1566, 1567 гг. – и завершились на одиннадцатый раз созданием Союза в 1569 году. Откуда же такая настойчивость? Очевидно – только из осознания этнической общности, ибо этнос поляков и белорусов был создан на растворении в себе западных балтов.
А вот чехи и словаки, тоже входившие в состав первого в истории Славянского Союза народов Речи Посполитой, уже не ощущали этой степени близости, ибо «балтийской составной» в себе не имели. А еще больше отчуждения было у украинцев, которые видели в этом мало этнического родства и со временем вошли в полную конфронтацию с поляками.
Исследования российских генетиков позволяют вообще иначе взглянуть на всю нашу историю, ибо многие политические события и политические предпочтения народов Европы во многом объясняются именно генетикой их этноса – что до сих пор оставалось сокрытым от историков. Именно генетика и генетическое родство этносов были важнейшими силами в политических процессах средневековой Европы. Генетическая карта народов, созданная российскими учеными, позволяет совершенно под другим углом взглянуть на войны и союзы средневековья.
Выводы
Результаты исследований российских ученых о генофонде русского народа еще долго будут усваиваться в обществе, ибо они полностью опровергают все существующие у нас представления, сводя их к уровню ненаучных мифов. Эти новые знания надо не столько понять, сколько к ним надо привыкнуть. Теперь абсолютно ненаучной стала концепция о «восточных славянах», ненаучными являются съезды славян в Минске, где собираются вовсе не славяне из России, а русскоязычные финны из России, которые генетически славянами не являются и к славянам никакого отношения не имеют. Сам статус этих «съездов славян» полностью дискредитирован российскими учеными. Русский народ назван по результатам этих исследований учеными России не славянами, а финнами. Финнами названо и население Восточной Украины, а население Западной Украины генетически сарматы. То есть, украинский народ – тоже не славяне.
Единственными славянами из «восточных славян» генетически названы белорусы, но они генетически идентичны полякам – а значит, являются вовсе не «восточными славянами», а генетически западными славянами.Фактически это означает геополитический крах Славянского Треугольника «восточных славян», ибо белорусы оказались генетически поляками, русские – финнами, а украинцы – финнами и сарматами.
Конечно, пропаганда будет пытаться и дальше этот факт утаивать от населения, но шила в мешке не утаишь. Как и не закрыть рот ученым, не спрятать их новейшие генетические исследования. Научный прогресс остановить невозможно. Поэтому открытия российских ученых – это не просто научная сенсация, а БОМБА, способная подорвать все ныне существующие устои в представлениях народов. Вот почему российский журнал «Власть» и дал этому факту крайне обеспокоенную оценку: «Российские ученые завершили и готовят к публикации первое масштабное исследование генофонда русского народа. Обнародование результатов может иметь непредсказуемые последствия для России и мирового порядка». Журнал не преувеличил.
На засідання суду у справі про загибель голови НРУ В'ячеслава Чорновола з'являється один свідок із 17-ти. Суддя доручив доставити всіх свідків у примусовому порядку, а відповідальність за це поклав на голів МВС та СБУ.
Колишній депутат Верховної Ради Тарас Чорновіл заявив, що свідки у справі про загибель його батька, лідера Народного руху В'ячеслава Чорновола, саботують суд і не з'являються на засідання.
"Зараз справа зупинилася на допиті близько 39 свідків, яких подала потерпіла сторона. Частину з них вже допитано, а інші свідки, серед яких ключові зокрема слідчі, які раніше вели справу батька , а також люди, пов'язані з так званою касетою Марчука - вже півроку не з'являються до суду. А без їхнього допиту неможливо завершити справу. Почалося щось на зразок "тихого саботажу", - сказав Чорновіл у коментарі виданню"Тиждень" за підсумками спареного засідання Бориспільського районного суду, яке відбулося 29-30 серпня.
За словами Чорновола, хоча суддя направляє перед кожним засіданням повістки всім свідкам, однак на засідання вже традиційно з'являється один свідок із 17-ти.
"Більшості цих свідків було передано вимогу суду про приведення їх у примусовому порядку міліцією. Однак міліція, як ми бачимо, не зацікавлена у подальшому розслідуванні цієї справи: вона тупо-примітивно блокує подальше засідання і не виконує вимоги судді про примусовий привід свідків. За весь час примусово привели лише одного свідка, і він був відсутній попередні рази з технічних причин", - зазначив він.
За його словами, на останньому засіданні суд виніс три рішення. Перше - доручив щодо всіх відсутніх свідків "встановити місцезнаходження та забезпечити примусовий привід силами міліції, а покласти виконання цього судового припису на міністра внутрішніх справ і голову СБУ".
"Тобто це вперше досить серйозно і жорстко покладено пряму відповідальність за примусовий привід свідків до суду на перших осіб", - зазначив Чорновіл.
Другим рішенням суд зобов'язав прокуратуру проконтролювати виконання цього доручення.
Третє рішення щодо адміністративної відповідальності свідків за невиконання рішення суду, а прокуратурі доручено розглянути питання про можливу кримінальну відповідальність свідків.
"Можливо, тоді з'являться якісь свідки, і ми продовжимо, тому що зараз справа почала буксувати" , - зазначив Чорновіл.
Наступне засідання суду призначено на 24-24 вересня.
Нагадаємо, лідер Народного руху В'ячеслав Чорновіл загинув у результаті автокатастрофи на трасі Бориспіль - Золотоноша 25 березня 1999 року. Автомобіль Toyota , в якому їхав політик, врізався у вантажівку КамАЗ. Соратники Чорновола та його син Тарас Чорновіл вважають його загибель політичним убивством. Тиждень
Основні причини недобору надходжень - явне відставання поточної макродинамики від закладених у бюджетні розрахунки прогнозів індикативних показників.
За підсумками восьми місяців 2013 року недобір податкових надходжень до бюджету може скласти від 8 до 12 млрд грн, порівняно з бюджетним розписом на цей період, повідомляють обізнані джерела DT.UA.
Як зазначається, крім чинників низької макроекономічної динаміки, на серпень припали затримки чи заборони поставок української продукції на російській митниці та в ряді інших країн СНД, що може виявитися додатковим фактором зниження бюджетних надходжень.
Згідно з повідомленням Міністерства фінансів, дефіцит держбюджету в січні-липні 2013 року склав 30,27 млрд грн, що в 1,79 рази більше дефіциту за підсумками аналогічного періоду минулого року в 16,94 млрд грн.
За інформацією Адміністрації президента, доходи загального фонду держбюджету за підсумками 7-ми місяців поточного року були на 354,9 млн. грн., або на 0,2% меншими від запланованого на цей період показника. При цьому обсяг податкових надходжень виявився меншим запланованого на 3,2 млрд. грн.
Основними причинами зафіксованих недонадходжень (в чинній редакції закону про держбюджет передбачено збільшення доходів на 5,3% за підсумками року) є явне відставання поточної макродинамики від закладених у бюджетні розрахунки прогнозів індикативних показників.
Так, при очікуваному зростанні реального ВВП на рівні 3,4% за підсумками року фактично за підсумками першого півріччя було зафіксовано зниження на 1,1%. Падіння обсягів промисловості за підсумками 7-ми місяців склало 5,3% до аналогічного торішнього періоду.
При закладеному в розрахунках бюджетних надходжень збільшення фонду оплати праці на 10,9%, реальний приріст поки що більш ніж в два рази менше - 4,8%.
Не виправдовує бюджетних очікувань і динаміка зовнішньої торгівлі. При очікуванні зростання експорту в цілому за рік на 6,4%, фактичне падіння за підсумками січня-липня п.р. становить 7,2%. По імпорту при планових темпах збільшення на 6,9%, реальний показник знизився на 12,8%.
Подробиці читайте в статті Юрія Сколотяного "Недитяча задача" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна". За матеріалами: DT.UA
