Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Ось як окупанти бояться українців

  • 24.11.13, 20:38
Кличко: посадку в Києві не дали, пояснивши терористичною загрозою

Віктор КличкоВіктор Кличко


 

24.11.2013

Лідер УДАРу Віталій Кличко заявляє, що літаку, в якому він перебував, відмовили в посадці в Києві, пославшись на терористичну загрозу.

«Не дали посадку, сказали через терористичну загрозу закрили Бориспіль і Жуляни. Довелося сідати в Кривому Розі. Після цього не випускали з аеропорту. Після цього зупиняв кожен пост ДАІ. Складається враження, що вони дуже сильно бояться. Були проблеми. Часу чекати не залишалося», – сказав Кличко журналістам у центрі Києва, передає кореспондент Радіо Свобода.

За словами лідера УДАРу, він надав паспорт прикордоннику, який заявив, що потрібно ще пройти митний огляд. «На що я сказав, що в мене дипломатичний паспорт. Як у депутата Верховної Ради в мене він є, і з таким паспортом людина не проходить митний огляд», – заявив Кличко..

Держприкордонслужба сьогодні звинуватила Кличка у непроходженні митного контролю і порушенні законодавства України.

Резолюція Євромайдану

  • 24.11.13, 20:13
Євромайдан ухвалив резолюцію: Януковича і уряд у відставку, повна мобілізація для протестів
24 листопада 2013 о 16:21
day.kiev.ua

У разі непідписання угоди про асоціацію з ЄС організатори євро майдану домагатимуться  імпічменту президента Віктора Януковича за державну зраду та закличуть всі демократичні країни світу застосувати персональні санкції проти Януковича та представників його режиму.

Про це йдеться у резолюції Народного Віче, яке зачитав Олександр Турчинов на Євромайдані у Києві, повідомляєУкраїнська правда.

Керуючись положеннями ст.5 Конституції України, відповідно до якої єдиним джерелом влади в Україні є народ, ми, хто зібрався на Віче на Європейській площі у Києві, ухвалили рішення вимагати відставки уряду Миколи Азарова за зраду національних інтересів та ухвалення рішення про відмову від курсу на європейську інтеграцію.

Також ухвалено  рішення вимагати проведення 27 листопада 2013 року позачергової сесії Верховної Ради, на якій — терміново розглянути та ухвалити всі необхідні євроінтеграційні закони, у тому числі про лікування засуджених за кордоном та про прокуратуру.

Відповідне звернення трьох фракцій і необхідні підписи вже передані до Верховної Ради.

«У разі неспроможності Верховної Ради ухвалити необхідні закони, відмови парламентської більшості голосувати за них, домагатися розпуску парламенту та проведення позачергових виборівнародних депутатів», — заявив Турчинов.

Також резолюцією ухвалено рішення вимагати від Віктора Януковича негайно скасувати рішення уряду Азарова, припинити політичні репресії, звільнити Юлію Тимошенко, відновити курс на європейську інтеграцію та підписати угоду про асоціацію на саміті у Вільнюсі.

«У разі відмови президента виконати свої конституційні обов’язки та непідписання Угоди, домагатися імпічменту президенту Януковичу за державну зраду та закликати всі демократичні країни світу негайно застосувати персональні санкції проти Януковича та представників його корумпованого режиму», — йдеться у резолюції.

Також Народне Віче ухвалило рішення звернутися до керівників ЄС, голів держав та урядів усіх 28 країн його членів із закликом не закривати двері Україні в Європу, створити умови для підписання угоди про асоціацію після зміни влади в країні.

«Провести мобілізацію всіх партій, громадських організацій та громадян, які виступають за європейську інтеграцію України, для проведення акцій протесту до нашої перемоги», — зазначив Турчинов.

«Ми втомилися від зрад, розчарувань, злиднів та безправ’я. Ми хочемо жити в нормальній, цивілізованій європейській державі, де панує свобода слова, повага до людини та її прав, де всі рівні перед законом», — підсумував Турчинов.

даунецький лохторат знову кинули

  • 24.11.13, 19:48
Громадське телебачення зробили відеорепортаж про лайку обманутих проплачених "страйкарбайтерів"

Громадське зафіксувало, як мітингувальники біля Адміністрації Президента на Банковій сваряться, бо не можуть отримати обіцяної суми.
Біля Адміністрації Президента у Києві зібрались близько 2000 людей. Це були молоді люди «характерної спортивної зовнішності» та люди пенсійного віку.
З журналістами Громадського вони спілкувались неохоче, закривали обличчя… 

Пусти свиню-москаля під стіл...

  • 10.10.13, 21:28
Через Чорноморський флот Москва закидає Україні «пробні кулі»?








РОЗМІР ШРИФТУ 

09.10.2013

Сімферополь – Міністерство закордонних справ України звернуло увагу військовослужбовців Чорноморського флоту Росії на необхідність неухильно дотримуватися законодавства України, заявив у вівторок речник МЗС Євген Перебийніс. Заява українського зовнішньополітичного відомства стосувалася публікацій у пресі про факти порушень з боку російських військових у питаннях модернізації сил Чорноморського флоту Росії на території України. Представники російського флоту у Севастополі заявили, що не реагуватимуть на цю вимогу офіційного Києва.

Росія модернізує свій Чорноморський флот, порушуючи базові українсько-російські угоди щодо військово-морської бази Росії у Криму, в тому числі принцип «тип на тип, клас на клас», про це днямиповідомило «Дзеркало тижня. Україна». Видання навело низку фактів, коли російські військові перекидали на територію України нову техніку та озброєння, не отримавши на це дозволу офіційного Києва.
 
Зокрема, у лютому на озброєння морської піхоти у Севастополі надійшов бронетранспортер БТР-82АМ новітньої модифікації. Наприкінці квітня з Новоросійська до Севастополя прийшов рейдовий буксир нового покоління РБ-389. Офіційно заявлена мета прибуття – на ремонт, однак згодом він увійшов до складу загону суден забезпечення допоміжного флоту і підключився до буксирування російських бойових кораблів та суден в акваторії Севастополя. У вересні російські військові намагалися без дозволу офіційного Києва завести із Новоросійська до Севастопольської бухти ще два допоміжних плавзасоби Чорноморського флоту – рятувальний буксир СБ-4 і водолазне судно ВМ-86.
 
В Міністерстві закордонних справ України повідомили, що там знають про спроби оснащення Чорноморського флоту Росії на українській території новими видами озброєння, про які повідомляли засоби масової інформації. Директор департаменту інформаційної політики МЗС Євген Перебийніс сказав, що у кожній ситуації відомство вживало необхідних політично-дипломатичних заходів.
 
Речник МЗС також наголосив, що Україна багато разів звертала увагу на готовності вести переговори з Росією на всі, навіть гострі й болісні, теми, щодо принципів та умов тимчасового перебування російського флоту в Україні. Але в МЗС виступають проти надмірної політизації цього процесу. Крім того, Перебийніс закликав російських військовослужбовців, які несуть службу в підрозділах Чорноморського флоту Росії на території дружньої держави Україна, до неухильного дотримання і поваги її законодавства.
 
Експерт: Росія перевіряє пильність України
 
Тим часом у командуванні Чорноморського флоту Росії заявили, що публічно ніяк не реагуватимуть на цей заклик українського зовнішньополітичного відомства. «Всі питання, що стосуються нашого перебування тут, на території України, у нас коментує лише МЗС Росії, причому, вже давно. Ми не на тому рівні для коментарів», – сказав начальник відділу інформаційного забезпечення Чорноморського флоту Росії в Севастополі В’ячеслав Трухачов.
 
Відмовилися від коментарів і у Військовій прокуратурі Кримського регіону України. Там послалися на те, що в її компетенції лише нагляд за законністю в українських військових структурах. «Це не наша піднаглядність», – повідомила прес-секретар Військової прокуратури Кримського регіону України Ольга Коробко.
 
Експерт севастопольського аналітичного центру з питань безпеки Чорноморського регіону «Номос» Дмитро Штибліков вважає реакцію української сторони цілком виваженою та адекватною. На його думку, описані у пресі випадки порушень угоди, найвірогідніше, є технічними проблемами, що виникають через неохайність окремих російських чиновників і командирів, і МЗС України реагує на них без широкого розголосу. Водночас, експерт не виключає, що за такими дрібними інцидентами стоїть якась більша гра.
 
Російська сторона ніби відслідковує реакцію України – пройде чи не пройде? – для якихось більш серйозних речей
Дмитро Штибліков
«Російська сторона ніби перевіряє на міцність, на уважність Україну, закидаючи «пробні кулі». І відслідковує реакцію України – пройде чи не пройде? – для якихось, можливо, більш серйозних речей. Припустити це можна, враховуючи відсутність угоди про модернізацію Чорноморського флоту і збільшення випадків ось таких дрібних порушень за останній час», – зазначив Дмитро Штибліков.
 
Попри відсутність спеціальної угоди про принципи модернізації та переозброєння сил Чорноморського флоту Росії, дислокованих на українській території, раніше офіційний Київ дозволив модернізувати літаки морської авіації, а також, як виняток, погодився на перебазування до Севастополя кораблів «Самум» і «Бора».


Загадковий атентатник в історії ОУН

  • 10.10.13, 21:07
Загадковий атентатник в історії ОУН


РОЗМІР ШРИФТУ 

08.10.2013

(Рубрика «Точка зору»)
Не так давно виповнилося сто років з дня народження Григорія Мацейка. Цей ювілей мало хто зауважив. Хоча, здавалось, те, що зробив Мацейко (чи принаймні те, що йому приписують), стало важливою віхою як в історії українського націоналістичного руху, так і в історії українсько-польських стосунків.
 
Дивний терорист
 
Думаю, для багатьох ім’я Григорія Мацейка маловідоме. Походив він з бідної селянської родини. Не мав доброї освіти. Із 16 років працював у Львові на циклографічному підприємстві. 16 червня 1931 року він затримав члена Української військової організації (УВО) Івана Мицика, який втікав від поліції після здійснення атентату. Незважаючи на таку провину, Мацейка в 1932 році прийняли до лав Організації українських націоналістів (ОУН), частиною якої було УВО. 1 жовтня 1933 року Мацейка арештувала польська поліція за звинуваченням у націоналістичній діяльності. Але 14 березня 1934 року його звільняють, ніби не знайшовши достатньо доказів. Майже в той самий час ОУН починає підготовку вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Ухвалюється рішення здійснити атентат у дещо незвичний спосіб. Атентатник має взяти з собою бомбу, підійти з нею до Перацького і підірвати її. Мали загинути жертва і вбивця. Ні до цього акту, ні після нього оунівці подібних атентатів не планували.
 
У цій ситуації Мацейко пропонує свої послуги. Він готовий загинути сам і вбити Перацького, бо, мовляв, хоче спокутувати вину кількарічної давності, коли допоміг поліції затримати Івана Мицика. Аргументація приймається, Мацейка готують до атентату.
 
Він приїздить у Варшаву. Його інструктує Микола Лебідь, який протягом тривалого часу слідкував за Перацьким. Передбачається вбивство міністра біля ресторації «Товариський клуб», куди той разом з іншими урядовцями ходив обідати. Цікаво, що за Лебедем та його соратниками давно вже слідкувала поліція, але чомусь їх не чіпали. Те саме стосується й багатьох інших оунівців, зокрема членів львівської організації, які мали причетність до підготовки замаху на Перацького.
 
На фінальній стадії підготовки атентату Бандера побачив, що тут щось нечисто. Тому дав команду відмінити замах. Але це розпорядження не дійшло до Лебедя, а самого Бандеру та його соратників поліція арештувала буквально за день до вбивства Перацького. Зате Лебедя і Мацейка не зачепили…
 
Офіційна версія вбивства міністра виглядала так. 15 червня 1934 року Мацейко протягом тривалого часу з бомбою, покладеною в пакунок, ходив біля ресторації «Товариський клуб». Ніхто не звернув на нього уваги. Хоча тут збиралися високопосадовці, і, зрозуміло, за «Клубом» вівся нагляд. О 15:30 сюди приїхав Перацький на авто. До нього підійшов Мацейко. Ніби він спробував підірвати бомбу. Але вона не вибухнула. Тоді атентатник витягнув револьвер. Звідки взявся останній? Його, виявляється, передали львівські оунівці, які перед цим з нього застрелили донощика Ярослава Бачинського. І ось Мацейко влучно стріляє в Перацького. Хоча раніше не брав участі в атентатах і, певно, не дуже добре вмів стріляти.
 
Просто вражає холоднокровність Мацейка. Він, вбивши Перацького, спокійнісінько почимчикував вулицею. Ні швейцар «Товариського клубу», ні шофер Перацького не кинулися відразу за вбивцею. Лише через кілька хвилин за ним почалася погоня. Мацейко кинув пакунок із бомбою та вміло втік від погоні, сховавшись в одному з бічних будинків. (З приводу цього українська газета «Діло» не без іронії писала: складається враження, що вбивця був варшав’янином або принаймні добре знав топографію Варшави). У цьому будинку Мацейко ніби залишив плаща, в якому були оунівські символи – жовто-блакитна кокарда й запонка.
 
Далі атентатник благополучно добрався до Львова, передав львівським оунівцям револьвера, яким згодом вбили директора Львівської академічної гімназії Івана Бабія. Зі Львова Мацейко добрався до польсько-чехословацького кордону, перетнув його і при допомозі Ярослава Барановського опинився в далекій Аргентині. Там він не виявляв політичної активності і спокійно помер своєю смертю в 1966 році.
 
Наслідки вбивства
 
Чи потрібне було вбивство Перацького для ОУН? Воно мало що їм давало. Перацький належав до найближчого оточення Юзефа Пілсудського, тодішнього диктатора Польщі. Пілсудчики хоча й проводили політику асиміляції українського населення, проте, на відміну від польських націоналістів, намагалися в цьому питанні дотримуватися поміркованості. До того ж Перацький демонстрував готовність йти на порозуміння з українськими політиками.
 
Вбивство Перацького було потрібне іншим людям. Адже в той час Пілсудський доживав свої останні дні. Перацький же розглядався як один із найбільш імовірних його наступників. Тому високопоставлені польські політики бачили в ньому конкурента і не проти були його прибрати. Відомий політик Вінцентій Вітос, який тричі був прем’єром міжвоєнної Польщі, 22 липня 1934 року записав у своєму щоденнику, що, за його відомостями, Перацького вбили його політичні приятелі.
 
Справді, у вбивстві Перацького багато загадок. Так, очевидці атентату дають різний опис убивці міністра. Навіть дехто вважає, що було три атентатника. Спочатку влада намагалась представити вбивцями Перацького радикальних польських націоналістів. Лише через кілька місяців почали звинувачувати оунівців. Одним із головних доказів вбивства ними Перацького було те, що його застрелили з того самого револьвера, що і вбитого львівськими оунівцями Івана Бабія. Чи не було це вбивство ще однією провокацією? Тоді ж невідомо звідки в руках польської поліції з’явився величезних «архів Сеника», який містив відомості про діяльність оунівців. Цей архів контролював згадуваний Ярослав Барановський, якого пізніше звинуватили в співробітництві з польською поліцією.
 
Можна наводити й інші факти, які засвідчують, що вбивство Перацького було операцією польських спецслужб, яку організували конкуренти цього політика. Вбивці, маскуючи сліди, переклали вину на українських націоналістів, сподіваючись з цього мати ще політичний зиск. Тому в Варшаві і Львові були організовані гучні судові процеси над Бандерою і його соратниками, на яких їх звинуватили у вбивстві Перацького та інших атентатах. Ці процеси мали на меті паралізувати діяльність ОУН і створити вкрай негативну опінію про українських націоналістів. Та не так сталося. Справді, діяльність ОУН у Польщі була паралізована. Зате Бандера зумів перетворити варшавський та львівський судові процеси у блискучий піар для ОУН. Він ніби прийняв ту гру, яку нав’язали йому польські спецслужби. Проте виграли не вони – виграв Бандера. Зрештою, це стало прелюдією для творення радикального крила ОУН-бандерівців.
 
Уявімо, що було, якби Перацького не вбили. Певно, він би заступив Пілсудського. Польща проводила б більш помірковану політику. Не було б безглуздих репресій щодо українців (один концтабір «Береза Картузька» чого вартує!). І, певно, не виникло б радикальне крило ОУН. Зрештою, не було б культивування такої ненависті між поляками й українцями, як це сталося наприкінці 30-х – на початку 40-х років ХХ століття. Та історію не переробиш. Хоча її уроки варто засвоїти.
 
А блискучий атентатник Мацейко? Схоже, він був просто статистом у диявольській грі польський спецслужб.
 
Петро Кралюк – проректор Острозької академії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Петро Кралюк
Петро Кралюк  — український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософії, заслужений діяч науки і техніки України, професор Національного університету «Острозька академія».

Володимир Кличко

  • 10.10.13, 20:28
Володимир Кличко: Побив Повєткіна, обручився з Пенеттьєрі, сходив в РадуЧетвер, 10 жовтня 2013, 17:38

Голова партії УДАР Віталій Кличко привів у Верховну Раду свого брата Володимира. Той щойно заручився з американською актрисою Хейден Пенеттьєрі.

 
Віталій Кличко показує братові, як голосують депутати
 
Брати Клички на фоні Сергія Андрушка та Ганни Грабарської 
Ростом майже з двері 
 
Депутати з радістю пожимали Володимиру-чемпіону руку
 
 

Москалі не були б москалями (6)

  • 10.10.13, 19:54
Екс-радник Путіна Андрій Ілларіонов: Путін вважає, що частина України має належати РосіїСергій Лещенко, УП _ Четвер, 10 жовтня 2013, 

Российский експерт Андрей Илларионов, советник Владимира Путина с 2000 по 2005 годы, в свое время наделал много шума своим уходом с должности.

"…Он заявил, что больше не может свободно выражать свое мнение, а в России за шесть лет президентства Владимира Путина произошла смена политического режима. "Одно дело - работать в частично свободной стране, какой Россия была шесть лет назад, другое дело - когда страна перестала быть политически свободной", - подчеркнул Илларионов". Так гуглится история его отставки, произошедшая в конце декабря 2005 года. 

Илларионов был не просто советником Путина, а российским "шерпой" на встречах "большой восьмерки". Именно он в течение четырех с половиной лет от имени Кремля участвовал в подготовке самого высокопоставленного саммита в мире.

Сегодня Илларионов обосновался в Вашингтоне как старший исследователь в институте Cato, отстаивающем принципы либерализма на планете.

Во время разговора с "Украинской правдой" Илларионов делает два отступления: "Я стараюсь не комментировать личные качества людей, с которыми работал. И не раскрывать информацию, которая стала мне известна в ходе моей работы".

Однако, как видно из самого интервью, он отходит от этих правил – звучат и личные оценки, и всплывает информация, которую невозможно получить из других источников, если только ты не был очевидцем событий. Как, например, разговор Путина и Кучмы в разгар "Оранжевой революции"…

- Господин Илларионов, по вашему мнению, что движет Владимиром Путиным в отношениях с Украиной?

- Отношение российского руководства к Украине базируется на том представлении, о котором Владимир Путин сказал несколько лет назад. Внешне это выглядело как случайная оговорка, а на самом деле, конечно, это был сознательный поступок. Он заявил, что Украина не имеет длительной истории собственной государственности, и значительная часть украинской территории на самом деле является российскими территориями, которые достались Украине необоснованно. "Половина Украины – это Россия", что-то типа того...

Частично им признается независимость государства Украина, но внутреннее ощущение большой несправедливости, связанной с тем, что, по крайней мере, часть территории Украины должна была бы принадлежать России, незримо присутствует.

И если невозможно взять реванш политическим образом, то наступают действия экономического характера.

- Сколько места занимает Украина в построении Путиным своего видения мира?

- Фраза, которую Владимир Путин повторил вслед за Егором Гайдаром, отражает империалистическое видение части российской элиты: "Величайшая геополитическая катастрофа ХХ века – это распад Советского Союза".

Поэтому отношение как к этому событию, так и к тем государствам, которые образовались на территории бывшего СССР, является соответствующим. Это инстинктивное, почти неосознанное желание восстановить, реконструировать Советский Союз.

Одновременно это не означает желания восстановить Советский Союз в том виде, в каком он был по состоянию на 1991 год. Эти люди прекрасно понимают, что такое больше невозможно. Но какой именно новый Советский Союз они хотят, еще сами до конца не знают. Они хотят восстановления влияния, контролирующего центра - и использования этого влияния для своего существования.

В их видении  мир состоит из разнообразных блоков – явных или неявных. Советский Союз в этом случае был явным блоком.

- В "их" видении мира – это в ФСБ?

- Я бы сказал, людей, которые принимают большую часть политических решений сегодня в Москве. Вот говорят: "Смотрите, кто есть на карте сегодняшнего мира?".  Есть Соединенные Штаты Америки. И есть целый ряд других стран, руководство которых выполняет пожелания, поручения, приказы, установки Вашингтона. Есть Европейский Союз. Есть группа государств-членов ЕС, а также группа других государств, которые тяготеют к ЕС и которые выполняют поручения Брюсселя. Сам Брюссель в какой-то степени оказывается под воздействием Вашингтона. Есть Китай, и кто-то следует в фарватере Китая. Правда, надо отдать должное Путину, в начале президентства он искренне  хотел союза с Западом.

- Это было, когда вы работали советником Путина?

- Да. Но надо сказать, что это было не в силу того, что я там работал. Это было личное убеждение самого Путина - что для России безопасное,  комфортное положение – это положение в западном союзе. Путин несколько раз говорил, что  хочет видеть Россию членом НАТО. Причем это делал не только частным образом, но и публично.

- Подождите, разве такое было сказано публично?

- Конечно. В течение полутора лет это была официальная позиция. Что касается членства в ЕС, то эти разговоры шли, но не публично, а в переговорах с европейскими деятелями.

Но дело в том, что достаточно быстро выяснилось, что требования Евросоюза слишком сложные для современной России. И в обозримом будущем членство в Евросоюзе не грозит для России. Кроме того, Евросоюз довольно резко сказал, что Россию никоим образом не видит в качестве кандидата в ЕС, поскольку Россия слишком огромный медведь, который просто изменит радикально баланс сил в Евросоюзе, просто развалит своим весом.

Поэтому желание влиться в западные структуры, прежде всего, через НАТО, было публичным и неоднократным. И, к тому же, казалось гораздо более реалистичным, чем Евросоюз. Путин оказался первым человеком, который позвонил Бушу после 11 сентября. Он оказал очень серьезную помощь в предоставлении разведданных, сотрудничестве спецслужб, сотрудничестве по Афганистану. Однако американская администрация в лице того же Буша сказала, что России не грозит членство в НАТО.

Это был очень болезненный удар для Путина. Следующим шагом стала, конечно, кампания по подготовке интервенции в Афганистан, а потом в Ирак. Афганистан был в был полностью поддержан Путиным - оккупация американскими войсками решала массу проблем для России в Центральной Азии.

Совсем другое дело – Ирак. Он воспринимался как сфера советского влияния, которая унаследована Россией. Поэтому вторжение США в Ирак было воспринята в этом сознании как нарушение прав собственности, "вторжение США в наш огород".

Путин заключил временный союз со Шредером и Шираком. И уже весна 2003 года оказалась в этом смысле переломной. Хотя реакция американцев по отношению к России и Путину была исключительно сдержанной. Была известная фраза Кондолизы Райс: "Францию наказать, Германию игнорировать, а с Россией продолжать отношения, как ни в чем не бывало".

- Это была реальная фраза?

- Да. Это реальная инструкция по ведению внешней политики США. И был известный случай, когда с саммита в Эвиане, во Франции, в июне 2003 года Буш уехал с половины, не дождавшись конца. Случай абсолютно беспрецедентный в истории семерочных-восьмерочных саммитов. С Германией было некоторое охлаждение, а с Россией отношения продолжались. И вообще, полтора года между сентябрем 2001 и мартом 2003 года – это был медовый месяц между российской и американской администрацией.

"ОРАНЖЕВАЯ РЕВОЛЮЦИЯ" СЕРЬЕЗНО ШОКИРОВАЛА ПУТИНА

- Чем стала "оранжевая революция" для Путина?

- Я хочу сказать, какие вещи привели к радикальному развороту в сознании, мировоззрении Владимира Путина на международной арене. Первое – это отказ ЕС во вступлении России. Второе – отказ НАТО во вступлении России. Третье – жесткая размолвка по поводу Ирака. А дальше пошли грузинская "революция роз" и "оранжевая революция" в Украине. Оба эти события были восприняты Путиным в качестве действий Запада по подрыву России.

- То есть, он до сих пор верит, что это была технология?

- Да, конечно...

- А вы как считаете?

- ...Тем более, что некоторые из представителей западных стран откровенно говорили, как они помогали это делать. Например, Майкл Макфол (стенфордский профессор, нынешний посол США в Москве) рассказывал, как он помогал с финансированием оппозиции в Украине. Он говорил: "Да, действительно, мы помогали, но это смешные деньги, это немного, по сравнению с теми деньгами, которые Россия давала".

- Если не изменяет память, то Макфол все же говорил, что США поддерживали институты гражданского общества в Украине, а не оппозицию.

- Да, понятно, "институты гражданского общества". Но в данном конкретном случае это означает поддержку "оранжевой революции".

Если бы "оранжевая революция" прошла сама по себе, может быть, она не произвела бы такого впечатления на Путина. Но этому предшествовало очень много других событий. А, во-вторых, Россия и Путин довольно серьезно инвестировали в Януковича в 2004 году. Было направлено огромное количество российских специалистов, политологов, очень много денег потратили. Сам Путин неоднократно летал в Украину, постоянно Медведчук советовался с Медведевым.

Поэтому "оранжевая революция" очень серьезно шокировала Путина. Более того, в ключевой момент после первого тура выборов "оранжевой революции" Кучма прилетал в Москву на переговоры с Путиным. Встреча была в аэропорту, полчаса они там поговорили - и все. И когда Путин уговаривал Кучму использовать силу против "оранжевой революции", а Кучма, упорно глядя в потолок и рассматривая шнурки на своих ботинках, постоянно повторял: "Владимир Владимирович, вы не понимаете – Украина стала другой". "Подождите, мы же с вами договаривались!...". А Кучма говорит: "Украина стала другой". В итоге, Кучма не дал согласия на использование силы.

- Но он предложил Януковичу отдать такой приказ самостоятельно, насколько нам известно в Украине.

- В тот момент реальные политические полномочия были у Кучмы. И Кучма сделал выбор, чтобы он мог остаться жить на Украине, а не на какой-нибудь подмосковной даче. Это произвело окончательный мощнейший психологический удар по Путину, который изменил его отношение и к Украине, и к Западу, и к миру.

- Вам понятно, какая роль Медведчука во всех этих событиях?

- Насколько можно понять, Медведчук был доверенным лицом Кучмы, а Медведев был доверенным лицом Путина. И тогда, когда это было возможно, все основные переговоры по украинскому проекту вели как раз Медведев с Медведчуком.

- С точки зрения вас как ученого чем была "оранжевая революция" и какая оценка вами этого явления?

- Там просто есть разные уровни. Один уровень – просто фальсификации на выборах. Другой – это отражение реального раскола в Украине между Западом и Востоком. Это просто разные политические группы. И в тот момент, в 2004 году, с небольшим перевесом одержал победу Запад над Востоком. Пять лет спустя Восток взял реванш.

- Но вы как исследователь могли оценить "оранжевую революцию"?

- Для историка важны факты, а потом интерпретация уже зависит от политической цели, от моральных критериев. Что тут сказать? Я не живу в Украине. На мой взгляд, это вещь интересная, хорошая, полезная.

- Было ли ошибкой Путина так безоговорочно ставить на Януковича и не страховать риски через Ющенко?

- Понимаете, это политика. Например, сейчас Путин ставит на Асада. Вот уже два года весь мир говорит о том, что Асад – это тиран, деспот, убийца, человек, который отравил газами тысячи своих сограждан. И что, это изменило позицию Путина? Нет.

Кстати, в случае с Януковичем оказалось, что когда Янукович проиграл, то потом Путин смог создать и развить энергичные отношения с госпожой Тимошенко.

ПУТИН НЕ ПРОСТИЛ СААКАШВИЛИ СОПРОТИВЛЕНИЯ

- Грузинская война – это была больше ошибка Саакашвили или Путина?

- Саакашвили не сделал ни одной ошибки.

Активную фазу войны начали Владимир Путин и Дмитрий Медведев, отдав приказ о вторжении российских войск в Грузию  4 августа 2008 года, за 3 дня до того, когда Саакашвили сделал какой-либо ответный шаг. Вторжение российских войск началось 5 августа рано утром, 6 августа передовые отряды вошли на территорию Грузии, а 7 августа они начали там военные действия. А передовые отряды спецназа были заброшены за месяц до того, и именно отряды российского спецназа сыграли ключевую роль в провокации под названием "убийство российских миротворцев в Цхинвали".

- Как смысл Путину был развязывать эту войну в Грузии?

- Задача была признать независимость Абхазии и Южной Осетии. Он не скрывал этого публично, он не скрывал этого в разговорах с Саакашвили, и говорил: "Вообще, ты не волнуйся. Запад признает независимость Косово, а я признаю независимость Абхазии и Южной Осетии. Это вообще не твои проблемы. Это вообще разговор больших дядей – нас и американцев. Будешь дружить со мной – значит, что-то можешь получить, не будешь дружить – ничего не получишь".

Саакашвили сделал то, чего ему не может простить ни Путин, ни Медведев: он стал сопротивляться. Оно оказалось достаточно эффективным, очень энергичным и с военной точки зрения, и с точки зрения развертывания международной кампании. И поэтому, хотя Путин получил то, что хотел получить, но он получил это гораздо более высокой ценой, чем он предполагал.

Более того, самое главное – Саакашвили смог практически полностью вывести население грузинских анклавов севернее Цхинвали. Он спас жизни в общей сложности 20 тысяч жителей грузинских деревень. С точки зрения военной, эта операция оказалась проигрышной для Грузии, а с точки зрения политической – это блестящая операция. Она сделала для всего мира понятным то, что до этого Саакашвили не удавалось объяснить – что Абхазия и Южная Осетия оккупирована российскими войсками.

- А почему грузины так не простили Саакашвили?

- Это зависит от уровня образования, от уровня понимания, от уровня амбиций. Многие люди просто не понимают, говорят: "Вы потеряли территории". А у вас были территории? И потом, вы с кем боретесь? Россия с Грузией могут воевать на равных? Это смешно!

- Вы дружите с Саакашвили?

- С руководителем государства невозможно дружить. Ни с кем. Невозможно дружить с Путиным, невозможно дружить с Саакашвили, невозможно дружить с Бушем. Если ты не знаком с ними с детства. Во взрослом состоянии таких дружб не бывает.

- А как вы назовете свои с ним отношения?

- Я должен сказать, что Саакашвили – уникальный руководитель на постсоветском пространстве, который смог сделать столько за такой короткий период времени.

- А почему Ющенко не смог?

- Если говорить аналитически, то есть несколько составных элементов успеха. Первое – это собственное видение настоящего и будущего страны. Во-вторых, это собственный характер. Третье – это наличие команды и формирование команды. Четвертое – постоянная работа с этим всем.

ПУТИН УМРЕТ НА ПОСТУ РУКОВОДИТЕЛЯ РОССИИ

- Что лучше для пост-советских стран – парламентская или президентская республика?

- Я как экономист делал довольно серьезное исследование о том, в каких условиях какие политические институты обеспечат более высокие темпы экономического роста. Сравнивал президентскую форму правления с парламентской. Так вот, парламентская форма правления в поствоенные, после Второй мировой войны, годы обеспечивает темпы экономического роста примерно вдвое более высокие, чем президентская форма правления.

- Какое будущее ждет Путина?

- Личное или политическое?

- И то, и то. Он изберется на четвертый срок?

- Он умрет на посту руководителя России. Мы не знаем того, произойдет это от естественных причин или насильственных, но для меня не составляет никаких сомнений, что он расстанется с этим постом только в силу физической смерти.

- То есть, если он в хорошей форме, то он пойдет на шестой, седьмой срок?

- Нет, там может быть не шестой и седьмой. Может быть, страна изменит свое название, объединится с Южной Осетией, появится новая страна, новая Конституция, и по новой Конституции он сможет избираться заново. Но то, что у него не осталось уже шансов уйти мирным способом – это факт.

- Если бы вы вдруг оказались советником Януковича, вы бы ему посоветовали договор об ассоциации с Евросоюзом - или Таможенный союз с Россией?

- Я бы не оказался советником Януковича. Просто Виктор Федорович ко мне обращался с вопросами, с предложениями о совете. Я отказался.

- Будет ли ошибочным выбор Украины в пользу Европейского Союза?

- Евросоюз имеет достоинства и имеет большие недостатки. Это только выбор самих украинцев. Убежать от России, конечно, можно. И большинство украинской элиты склонно к этому. С политической точки зрения, наверное, это правильно. Тем не менее, надо понимать, что в экономическом плане Европа, конечно, слишком медленно растущий, практически не растущий регион. И участие Украины в таможенных группировках с ЕС приведет к более медленным темпам экономического роста. К сожалению, надо с этим согласиться.

- Как будет выглядеть политическая карта мира в 2030 году?

- Я надеюсь, так же, как она выглядит сейчас. А вот экономическая карта будет выглядеть точно по-другому. Китай будет экономической державой №1. Возможно, Индия приблизится к позиции №2. Вообще, мир, в котором Китай является крупнейшей экономической, финансовой, возможно, наиболее влиятельной политической и военной державой мира – это мир, в котором никто никогда не жил в последние 300-400 лет.

Мы прожили последние 3-4 столетия интегрированного мира, когда европейцы познавали окружающий мир, когда произошли великие географические открытия, когда произошла интеграция мировой экономики и политики. Этот период произошел под руководством европейских стран и США. То есть, развитых христианских стран мира.

А что будет, когда государство №1 является авторитарной страной, не политической демократией, и поведение которого на мировой арене, по большому счету, еще не известно?

- Прогнозирует, что уже через 15 лет в Китае коммунисты потеряют монополию на власть.

- Я бы не торопился с такими прогнозами. Даже в том случае, если коммунисты потеряют монополию на власть, как мы это видим на примере России, Азербайджана, Казахстана и многих других стран, это не делает страну демократической. Господин Путин не является коммунистом.

- А появление среднего класса может ускорить демократизацию Китая, как предполагает тот же Френсис Фукуяма?

- Да, в России есть довольно большой средний класс, определяемый по стандартным критериям. Современное российское общество – это образованное общество. Это общество, которое знает, что находится не только внутри, но и за рубежом. Это общество, которое отвергает коммунизм, но не отвергает авторитаризм. Поэтому просто сам факт наличия среднего класса автоматически не приводит к демократии. Это очень важный тезис, который некоторыми, в том числе очень известными и популярными авторами, упускается из виду. Само наличие среднего класса не гарантирует демократии.

- Как помогут изменить мир к лучшему новые медиа, социальные сети?

- Это технология. Технологию можно использовать для противоположной цели. Так же, как можно было использовать газеты – с одной стороны "Искру", с другой стороны "Фелкишер Беобахтер" в Германии. С помощью кинематографа можно было снимать "Броненосец Потемкин" и "Олимпию". С помощью радио можно было бы призывать на баррикады "оранжевой революции" и проводить геноцид в Руанде.

Точно так же с помощью новых социальных сетей можно призывать людей к демократическим действиям и к погромам. Технологии не несут никакого идеологического содержания. Они не несут в себе морально-этической составляющей, которая является ключевой в определении направления движения - как отдельного человека, так и в целом общества.

- Тогда что может сделать мир лучше?

- Мораль. Только мораль. Ничего, кроме морали. Все, что было сделано европейской цивилизацией, имеет корни в так называемой христианской морали.

Не случайно, что настоящие свободы в другие, нехристианские страны мира, пришли в результате импорта, они не были рождены там. Идеи свободы, толерантности, идеи уважения другого человека были порождены христианско-иудейско-европейской цивилизацией. Это очень трудный процесс, прошедший огромное количество этапов, со многими отступлениями и с большими катаклизмами, кровью и так далее. Но именно эта цивилизация породила эти идеи свободы. В ряде языков даже нет такого понятия "свобода".

- В мире, где Китай будет №1, как эта мораль изменится?

- Мы пока этого не знаем. Мы видим, что у китайской цивилизации очень хорошо получается то, что называется экономической свободой. Есть успешные случаи развития стран, населенных китайцами – это Гонконг, Тайвань, Сингапур. Эти три страны – одни из лидеров по экономической свободе. Что касается политической, гражданской, личной свободы, здесь сложнее.

В последние несколько десятилетий Тайвань стал политически свободнее, и в Гонконге сделаны некоторые шаги. Тем не менее, Гонконг и Сингапур остаются полусвободными, материковый Китай остается несвободным. Поэтому опыт Тайваня является слишком ограниченным, чтобы быть излишне оптимистичными о том, каким может быть будущий мир с Китаем во главе. 

Український фрегат

  • 24.09.13, 21:33
Український фрегат вирушив на боротьбу з піратами

Тарас Чорний

ВВС Україна, Севастополь

Сагайдачний

У вівторок, 24 вересня, з Севастополя до берегів Африканського Рогу вийшов флагманський корабель Військово-морських сил України фрегат "Гетьман Сагайдачний". Незабаром він приєднається до сил НАТО, які здійснюють антипіратську операцію "Океанський Щит".

Хоча українські військовики вже понад 20 років беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, вперше національний контингент долучиться до операції з протидії піратству на морі.



    Як повідомив командир національного контингенту контр-адмірал Андрій Тарасов, планується, що фрегат "Гетьман Сагайдачний" прибуде до пункту базування у Джибуті 8 жовтня. Там український корабель приєднається до кораблів ВМС Норвегії та ВМС США, які зараз задіяні в операції Ocean Shield.

    Командувач Військово-морських сил України адмірал Юрій Ільїн, проводжаючи моряків у похід, сказав, що за останні два роки до піратського полону потрапили 52 українських моряки з цивільних суден.

    Місяці підготовки

    Підготовка фрегата "Гетьман Сагайдачний" до участі в "Океанському Щиті" тривала декілька місяців. За словами командира національного контингенту контр-адмірала Андрія Тарасова, окрім технічної готовності корабля дуже велика увага приділялась логістичному та медичному забезпеченню.

    У Севастополі створили Навчально-тренувальний центр морських операцій, першими слухачами якого стали саме члени екіпажу "Сагайдачного", морські льотчики та бійці підрозділів спеціального призначення, які увійшли до складу доглядових команд.

    У цьому центрі вже пройшли відповідну підготовку офіцери та матроси корвета "Тернопіль", а також доглядової команди зі складу батальйону морської піхоти, які вже на початку жовтня черговий вирушать до Середземного моря для участі в операції НАТО Active Endeavor.

    За словами контр-адмірала Тарасова, головними завданнями, які виконуватимуть українські військові моряки, буде захист торговельного судноплавства в районі Аденської затоки, Червоного моря та західній частині Індійського океану, догляд підозрілих суден, охорона гуманітарних вантажів, які надсилає Європейський Союз до країн Африканського Рогу та, відповідно, протидія піратству.

    "Екіпаж корабля, гелікоптерний загін, доглядова команда під час навчань "Сі бриз" влітку 2013 року отримали оцінку експертів НАТО другого рівня та допуск до участі в операції", – сказав контр-адмірал Андрій Тарасов.

    В активі - антитерористична операція

    Екіпажі кораблів невеликих за чисельністю Військово-морських сил України вже мають досвід участі в антитерористичній операції НАТО Active Endeavor, що триває у Середземному морі.

    Саме фрегат "Гетьман Сагайдачний" разом із корветом "Тернопіль" виходили на патрулювання у цій операції під оперативним командуванням НАТО.

    "Екіпаж корабля, гелікоптерний загін, доглядова команда під час навчань "Сі бриз" влітку 2013 року отримали оцінку експертів НАТО другого рівня та допуск до участі в операції"

    Андрій Тарасов, контр-адмірал

    У 2008 році фрегат з палубним гелікоптером та доглядовою командою на борту протягом трьох місяців виконував завдання у Середземному морі.

    Фрегат "Гетьман Сагайдачний" був закладений на керченському суднобудівному заводі "Залив" незадовго до розпаду СРСР та призначався для морських частин Прикордонних військ КДБ. За радянською кваліфікацією це був прикордонний сторожовий корабель.

    Його особливість - вертолітний майданчик та ангар. Увійшовши в 1993 році до складу Військово-морських сил України, корабель став флагманом флоту.

    Першим його далеким походом у 1994 році стала подорож до французького міста Руан на святкування 50-річчя висадки союзних військ у Нормандії "Армада свободи". Потім "Гетьман Сагайдачний" побував з візитами у багатьох портах світ. Наприклад, 1995 року він здійснив похід до Об’єднаних Арабських Еміратів, де у порту Абу-Дабі взяв участь у виставці озброєння та військової техніки "Айдех-95".

    А у 1996 році фрегат разом з великим десантним кораблем "Костянтин Ольшанський" здійснив перший в історії ВМС України трансатлантичний похід до берегів Сполучених Штатів Америки. Після "Сагайдачного" та "Ольшанського" такий же похід через Атлантику у 2000 році здійснив інший корабель українського флоту – "Славутич", який запросили на святкування Дня Незалежності США.

    У березні 2011 року великий десантний корабель українського флоту "Костянтин Ольшанський" вивіз з охопленої військовим конфліктом Лівії близько двох сотень громадян України та інших країн.

    Контр-адмірал Андрій Тарасов повідомив, що після участі в операції НАТО Ocean Shield, з січня 2014 року планується участь українського миротворчого контингенту на борту фрегата "Гетьман Сагайдачний" в операції Європейського Союзу з протидії піратству Atalanta. Повернення корабля до Севастополя заплановано на квітень наступного, 2014 року.

    Якщо не діє правосуддя, громадяни отримують право на самосуд

    • 24.09.13, 21:03
    За порушення на минулорічних виборах ув’язнили лише одну особу
    Правоохоронними органами розслідувалося 15 кримінальних справ за фактами вчинення злочинів проти виборчих прав громадян під час парламентських виборів 2012 року. Про це у відповідь на інформаційний запит Тиждень.ua повідомили у відділі зв’язків із засобами масової інформації Генеральної прокуратури України.

    Зокрема, органи прокуратури розслідували дев’ять проваджень – два з яких було об’єднано в одну справу, ще два передано за підслідністю.

    Зокрема у Криму Сакська міжрайонна прокуратура проводила досудове розслідування у кримінальній справі за фактом підкупу виборців на одномандатному виборчому окрузі № 4.

    «За результатами судового розгляду справи, вироком Сакського міськрайонного суду засуджено за вчинення вказаного злочину підсудного, якому призначено покарання – штраф 5100 грн», – повідомляють у відомстві.

    У Чернівецькій області проводилося досудове розслідування у кримінальній справі за фактом перешкоджання здійсненню виборчого права на одномандатному виборчому окрузі № 204 та порушення рівноправності громадян залежно від їх національної належності за ознаками злочинів – ч.3 ст.157, ч.2 ст.161 КК України.

    Як повідомляють у прокуратурі, за результатами судового розгляду цієї справи, Хотинський районний суд Чернівецької області засудив двох  людей: одному з яких призначено покарання – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки, іншому – штраф 850 грн.

    Кілька справ стосувались порушень виборчого законодавства на Луганщині.

    Так, факт підкупу виборців виявили на одномандатних виборчих округах № 106 та № 107. Були порушені справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.157 КК України.

    За результатами судового розгляду Алчевський міський суд Луганської області засудив двох підсудних, «одному з яких призначено покарання – три роки позбавлення волі з позбавленням права займатися певною діяльністю, іншому призначено покарання – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік з позбавленням права займатися певною діяльністю».

    Також на Луганщині проводилося досудове розслідування у кримінальній справі за фактом перешкоджання здійсненню виборчого права на одномандатному виборчому окрузі № 112 за вже згаданою статтею.

    Рубіжанський районний суд Луганської області призначив покарання – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік з позбавленням права займатися певною діяльністю.

    Тим часом за перешкоджання здійсненню виборчого права у цьому ж окрузі Первомайський міський суд покарав підсудного, якому призначив чотири роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки й з позбавленням права займатися певною діяльністю.

    У свою чергу органи внутрішніх справ розслідували 9 справ, що стосувались порушень виборчих прав громадян під час минулорічних парламентських виборів.

    З них сім кримінальних проваджень відкрито за фактом фальсифікації невстановленими особами виборчих документів та підсумків голосування. Наразі досудове розслідування триває по одномандатних виборчих округах: № 133 у Київському районі Одеси, № 11 у Вінниці, № 71 Закарпатської, № 194 і № 197 Черкаської,№ 94 Київської і № 132 Миколаївської областей.

    За фактом ще одного злочину слідчим управлінням ГУМВС України в Києві проводиться досудове розслідування через «надання невстановленими особами системному адміністратору окружної виборчої комісії № 223 завідомо неправдивої інформації щодо підрахунку голосів виборців п’ятьма дільничними виборчими комісіями, яка вносилася до бази даних «Вибори», а також фальсифікації виборчих бюлетенів на вказаному виборчому окрузі».

    Тим часом на Луганщині Кіровське МВ ГУМВС України розслідує кримінальне провадження, за фактом перешкоджання здійсненню громадянину свого виборчого права.

    «За результатами розслідування одній особі оголошено про підозру та обвинувальний акт направлено до суду. На даний час триває судовий розгляд провадження», – йдеться у повідомленні. .

    Червоного україножера скарати!!!

    • 24.09.13, 20:54
    Фаріон не збирається відшкодовувати моральну шкоду ображеному комуністові

    Депутат від "Свободи" заявила, що по суті за рішенням суду від неї вимагають 20 тис. грн за слово "виродок", а не за образу російськомовних українців.

    Ирина Фарион
    Ірина Фаріон

    Народний депутат України (фракція "Свобода") Ірина Фаріон після рішення суду, згідно з яким вона має виплатити 20 тис. грн морального збитку депутату від Компартії Олександру Зубчевському, не збирається змінювати свій політичний курс і має намір подати апеляційну скаргу на дане рішення.

    "Цим рішенням я навпаки наснажена, тому й далі активно провадитиму свою політичну діяльність саме в такому дусі. Ця нечисть не заслуговує на іншу оцінку, ніж я їй дала до цього", - цитує прес-служба ВО "Свобода" коментар Фаріон після рішення суду про часткове задоволення позову Зубчевського про приниження його честі та гідності.

    За її словами, по суті за рішенням суду фактично потрібно компенсувати 20 тис. грн за слово "виродок", а не за нібито образу російськомовних українців, які здебільшого - адекватні люди, а не такі, якими "їх намагаються представити сучасні лєнінці".

    У прес-службі також повідомили, що націоналісти подадуть апеляційну скаргу на рішення суду. "Ми обов'язково будемо подавати апеляцію, оскільки позов задоволено безпідставно. Комуніст жодним чином не підтвердив і не обґрунтував обсяг завданої йому моральної шкоди. Не було надано жодних доказів. Тому вважаю рішення суду тенденційним і прийнятим при безпосередній вказівці з владних кабінетів", - зазначив представник Фаріон у суді Назар Павлюк.

    Як повідомлялося, 24 вересня Шевченківський районний суд Львова частково задовольнив позов народного депутата України Олександра Зубчевського до нардепа Ірини Фаріон. Згідно з рішенням суду Фаріон повинна виплатити 20 тис. грн морального збитку і 2 тис грн судових витрат своєму запорізькому колезі.

    Ще у березні Олександр Зубчевський подав до суду на Ірину Фаріон, вимагаючи стягнути з неї 100 тис. грн моральної шкоди за образи на його адресу, надавши "численні докази хамства і образ". У разі задоволення позову судом, "всю суму, визначену як відшкодування моральної шкоди, буде направлено у російськомовні школи західної України та школи Запорізької області", - заявляв депутат.За матеріалами: ZN.UA