Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

О нормах, несовместимых с жизнью...

  • 24.09.13, 21:42
...или об угрозе существования детских садов в Украине
 1 августа 2013 г. Министр здравоохранения Украины подписал, а 9 августа Министерство юстиции Украины зарегистрировало имеющий силу закона приказ — ГОСУДАРСТВЕННЫЕ САНИТАРНЫЕ НОРМЫ И ПРАВИЛА «Устройство, оборудование, содержание дошкольных учебных заведений и организация жизнедеятельности детей».

Закон опубликован и, соответственно, вступил в силу 3 сентября. Независимой Украине понадобилось 22 года для того, чтобы переписать аналогичный документ, созданный в далеком 1985 году!

Первое ощущение после прочтения — смешанное чувство недоумения, возмущения и стыда. Но, похоже, понятие «стыд» вовсе не из тех чувств, что особо беспокоят создателей этого шедевра коррупционной бюрократии!

В общем уже неважно, в каком направлении (европейском, российском или китайском) движется наша страна. Министерство здравоохранения Украины остается жить в своем особом мире. С советским мышлением, советской привычкой общаться с народом посредством приказов и советской бюрократией. Но при этом с далеко не советскими материальными возможностями в сочетании с современной коррупцией, безответственностью и безнаказанностью.

Теперь по существу.

В стране очень серьезное положение с детскими садами. Тысячи женщин оторваны от социума, от возможности быть полноценными членами общества. Эти женщины сидят дома с детьми. Поскольку в детских садах не хватает мест.

А те, кому повезло место найти, тоже довольны далеко не всегда: группы переполнены, нечем дышать, где-то дети мерзнут, кому-то жарко, гуляют редко, болеют часто.

Проблема реальная. Ею озабочены миллионы. Партия и правительство, точнее правительство и администрация президента, в курсе. Вы вообще слышали из уст украинского президента или кандидата в президенты словосочетание «детский сад»? Лично я впервые услышал в 2012 г. — президент открывал детский сад, говорил о том, что с проблемой знаком. Совсем недавно — уже в 2013 г. — в общении с народом тема детских садов была поднята на самом-самом верху, нам обещали, что ситуация изменится. Похоже, услышали президента многие, в том числе те особо активные чиновники, что бросились писать законы об «…организации жизнедеятельности детей».

Давайте посмотрим на ситуацию с позиции здравого смысла. В государстве имеется серьезная проблема. Надо решить ее как можно быстрее, с учетом ограниченных материальных возможностей. Для этого следует максимально упростить принятие решения, предоставить льготы и всячески поддержать тех, кто готов вложить личные (!) средства в решение государственной (!) проблемы.

И вот документ! Он един для детских садов всех форм собственности. Он создан с какой-то изощренной, откровенно издевательской насмешкой над здравым смыслом.

Я с абсолютной убежденностью, опираясь на свой более чем 35-летний опыт изучения детского здоровья, заявляю:
— ни один детский сад нашей страны не соответствует и никогда не будет соответствовать вновь созданным санитарным нормам и правилам;
— теперь в нашей стране в принципе невозможно построить (создать, организовать) детский сад, соответствующий нормам и правилам.

К чему все это приведет?

К тому, что толпы проверяльщиков будут бегать по детским садам и требовать денег, поскольку нарушения есть теперь у всех.

К тому, что те немногие частные предприниматели, что раздумывали над целесообразностью открытия детского сада, раздумывать перестанут и откроют очередную автомойку или бензозаправку.

К тому, что тысячи молодых женщин так и будут годами лишены возможности хоть какое-то время посвятить себе.

Вам сложно поверить в это? Ну что ж, конкретный пример.

Закон предписывает, что в помещениях детского сада должна быть относительная влажность воздуха 40—60%. Это важнейший показатель, определяющий состояние местного иммунитета и, соответственно, как частоту ОРЗ, так и риск осложнений.

Центральное отопление (которое длится 6 месяцев в году) — мощный фактор, высушивающий воздух. И относительная влажность воздуха в отапливаемых помещениях всегда ниже 40%. Поднять ее (влажность) можно только с помощью увлажнителей воздуха.

Закон предписывает, что температура воздуха в спальнях детского сада должна быть (в зависимости от возраста) в пределах 18—21 °С. Минимум 4—5 месяцев в году для того, чтобы поддерживать такую температуру, необходимо осуществлять кондиционирование воздуха.

Но при этом в законе — в ЗАКОНЕ (!!!) — написано: «Запрещается установка кондиционеров и увлажнителей воздуха любого типа». Т.е., предписывая нормы, законодатель заведомо лишает вас возможности этим нормам следовать!

Выдвинуть заведомо невыполнимое требование, а потом наказать за невыполнение — это называется беспредел. Мы согласны на то, чтобы наши законы были именно такими?

Люди! Почему в Министерстве здравоохранения кондиционеры использовать можно, а в детском саду нельзя? Почему?! Чем продиктована столь трогательная забота? Незнанием школьных основ физики? Почему нельзя использовать увлажнители воздуха? Чем это можно объяснить? Привычкой авторов закона жить исключительно на морском побережье, где нет отопительного сезона и проблем с влажностью воздуха?
А как вам норма закона, согласно которой персонал детского дошкольного учреждения не должен надевать на пальцы кольца и использовать бижутерию! Пришли проверяльщики, поймали уборщицу тетю Машу с обручальным кольцом… даешь наполнение бюджета!

А как трогательно-любовно расписаны требования к туалетам! Цитирую: «В туалетных для детей старше 3 лет должно быть 4 детских умывальника, 4 детских унитаза в открытых кабинках с перегородками высотой 1,2 м (по 2 унитаза в отдельных туалетах для мальчиков и девочек), душевой поддон с душевой сеткой с гибким шлангом. Одна из кабинок должна иметь ширину — 1,65 м, глубину — 1,8 м. В этой кабине рядом с унитазом предполагается пространство для кресла-коляски, а также возможность установки в случае необходимости поручней, штанг, крючков. Для взрослых в закрытой кабине устанавливается 1 унитаз».
Так и стоит перед глазами проверяльщик, который выползает из туалета с криком и сантиметром в руках — ага, у вас тут 163 см, а по ЗАКОНУ (!) надо 165…

А если у вас детский сад на 20 детей? Все равно 4 детских унитаза — это ЗАКОН!

Вы хотите привезти в детский сад 10 пачек сока. Пожалуйста! Но сделать вы это можете только на специальном автомобиле с надписью «Продукты»…

А когда вы приступите к озеленению территории, так учтите, что (норма закона) «нельзя использовать растения, вызывающие аллергию» — как будто имеется список растений, на которые аллергии никогда не бывает.

Подобных «норм» в Законе сотни! И десятки требований, явно рассчитанных на умственно отсталых читателей, типа «Перегоревшие лампы подлежат своевременной замене», или «Форма теневых навесов может быть прямоугольная или круглая…» — а если овальная — так это незаконно!

Наша страна декларирует курс на европейские ценности. Главная европейская ценность — уважение к закону! Граждане страны понимают смысл и целесообразность законов и берут на себя обязательства их выполнять. Куда мы берем курс, принимая «законы», реально ухудшающие жизнь миллионам людей, — непонятно. Но не в Европу однозначно!

Я обращаюсь к украинским политикам!

Эти, с позволения сказать, «нормы и правила» не имеют никакого отношения к большинству или оппозиции. Они не ущемляют ничьи финансовые интересы. Они «всего лишь» блокируют нормальное функционирование существующих и создание новых детских дошкольных учреждений. Вам, поставленным на стражу интересов народа, здесь нечего делить, не о чем спорить. Защитите детей наших и тех, кто рядом с детьми по зову сердца.

Давайте хоть на некоторое время перестанем говорить о том, на каком языке нам общаться. Давайте поговорим о том, чем нашим детям дышать!

Когда вы в парламенте принимаете законы, то мы — ваши избиратели — всегда знаем — кто именно автор закона, и с этим во многом связано наше к конкретному законопроекту доверие или недоверие. Давайте прервем анонимное законотворчество, когда законы пишутся от коллектива министерства, и у нас нет никаких шансов взглянуть в глаза тому великому ученому-эксперту, который запретил увлажнители воздуха и кондиционеры.

Я обращаюсь к журналистам. Друзья! Этот «закон» читать невозможно, но почитайте! Вы ведь не только журналисты, вы еще и мамы, и папы. Это за вас борьба, за детей ваших. Поверьте, приведенные мною примеры — это даже не верхушка айсберга, это так, снежинка на этом айсберге. И если мало — я продолжу разбор, хотя и противно… Но напишите, покажите, объясните людям, что нет в жизни ничего более ответственного, чем дети — их потребности и люди, которые эти потребности удовлетворяют. Стыдно жить в стране, где детских врачей уничтожают как явление, где педагоги и воспитатели не выживут без родительских подарков, где каждый день слышны мольбы о спасении жизни ребенка, где тоннами продаются и поедаются детьми лекарства с недоказанной эффективностью, где борцы с вакцинацией бегают с одного телеканала на другой.

Я обращаюсь к общественности, ко всем тем, кому небезразлично будущее наших детей. Давайте добьемся отмены этого позорного закона. Давайте потребуем, чтобы если не к нам, то хотя бы к нашим детям, к будущему нашей страны, относились уважительно, чтобы «жизнедеятельность детей» определялась современной наукой и здравым смыслом, а не бумаготворчеством чиновников, для которых закон — это не способ улучшения жизни людей, а один из вариантов обогащения за счет нарушителей этого закона.

Давайте добьемся прекращения возмутительной практики, когда решения, затрагивающие каждую семью, появляются без какого-либо публичного обсуждения, при невозможности критики со стороны униженных профессионалов, которые не могут позволить себе высказать объективное мнение о законе, поскольку абсолютно зависимы от тех, кто этот закон придумал и утвердил.

Евгений Комаровский,
детский врач


P. S.

Ссылка на текст закона — «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей»
Komarovskij.jpg

Евгений КОМАРОВСКИЙ

Український фрегат

  • 24.09.13, 21:33
Український фрегат вирушив на боротьбу з піратами

Тарас Чорний

ВВС Україна, Севастополь

Сагайдачний

У вівторок, 24 вересня, з Севастополя до берегів Африканського Рогу вийшов флагманський корабель Військово-морських сил України фрегат "Гетьман Сагайдачний". Незабаром він приєднається до сил НАТО, які здійснюють антипіратську операцію "Океанський Щит".

Хоча українські військовики вже понад 20 років беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, вперше національний контингент долучиться до операції з протидії піратству на морі.



    Як повідомив командир національного контингенту контр-адмірал Андрій Тарасов, планується, що фрегат "Гетьман Сагайдачний" прибуде до пункту базування у Джибуті 8 жовтня. Там український корабель приєднається до кораблів ВМС Норвегії та ВМС США, які зараз задіяні в операції Ocean Shield.

    Командувач Військово-морських сил України адмірал Юрій Ільїн, проводжаючи моряків у похід, сказав, що за останні два роки до піратського полону потрапили 52 українських моряки з цивільних суден.

    Місяці підготовки

    Підготовка фрегата "Гетьман Сагайдачний" до участі в "Океанському Щиті" тривала декілька місяців. За словами командира національного контингенту контр-адмірала Андрія Тарасова, окрім технічної готовності корабля дуже велика увага приділялась логістичному та медичному забезпеченню.

    У Севастополі створили Навчально-тренувальний центр морських операцій, першими слухачами якого стали саме члени екіпажу "Сагайдачного", морські льотчики та бійці підрозділів спеціального призначення, які увійшли до складу доглядових команд.

    У цьому центрі вже пройшли відповідну підготовку офіцери та матроси корвета "Тернопіль", а також доглядової команди зі складу батальйону морської піхоти, які вже на початку жовтня черговий вирушать до Середземного моря для участі в операції НАТО Active Endeavor.

    За словами контр-адмірала Тарасова, головними завданнями, які виконуватимуть українські військові моряки, буде захист торговельного судноплавства в районі Аденської затоки, Червоного моря та західній частині Індійського океану, догляд підозрілих суден, охорона гуманітарних вантажів, які надсилає Європейський Союз до країн Африканського Рогу та, відповідно, протидія піратству.

    "Екіпаж корабля, гелікоптерний загін, доглядова команда під час навчань "Сі бриз" влітку 2013 року отримали оцінку експертів НАТО другого рівня та допуск до участі в операції", – сказав контр-адмірал Андрій Тарасов.

    В активі - антитерористична операція

    Екіпажі кораблів невеликих за чисельністю Військово-морських сил України вже мають досвід участі в антитерористичній операції НАТО Active Endeavor, що триває у Середземному морі.

    Саме фрегат "Гетьман Сагайдачний" разом із корветом "Тернопіль" виходили на патрулювання у цій операції під оперативним командуванням НАТО.

    "Екіпаж корабля, гелікоптерний загін, доглядова команда під час навчань "Сі бриз" влітку 2013 року отримали оцінку експертів НАТО другого рівня та допуск до участі в операції"

    Андрій Тарасов, контр-адмірал

    У 2008 році фрегат з палубним гелікоптером та доглядовою командою на борту протягом трьох місяців виконував завдання у Середземному морі.

    Фрегат "Гетьман Сагайдачний" був закладений на керченському суднобудівному заводі "Залив" незадовго до розпаду СРСР та призначався для морських частин Прикордонних військ КДБ. За радянською кваліфікацією це був прикордонний сторожовий корабель.

    Його особливість - вертолітний майданчик та ангар. Увійшовши в 1993 році до складу Військово-морських сил України, корабель став флагманом флоту.

    Першим його далеким походом у 1994 році стала подорож до французького міста Руан на святкування 50-річчя висадки союзних військ у Нормандії "Армада свободи". Потім "Гетьман Сагайдачний" побував з візитами у багатьох портах світ. Наприклад, 1995 року він здійснив похід до Об’єднаних Арабських Еміратів, де у порту Абу-Дабі взяв участь у виставці озброєння та військової техніки "Айдех-95".

    А у 1996 році фрегат разом з великим десантним кораблем "Костянтин Ольшанський" здійснив перший в історії ВМС України трансатлантичний похід до берегів Сполучених Штатів Америки. Після "Сагайдачного" та "Ольшанського" такий же похід через Атлантику у 2000 році здійснив інший корабель українського флоту – "Славутич", який запросили на святкування Дня Незалежності США.

    У березні 2011 року великий десантний корабель українського флоту "Костянтин Ольшанський" вивіз з охопленої військовим конфліктом Лівії близько двох сотень громадян України та інших країн.

    Контр-адмірал Андрій Тарасов повідомив, що після участі в операції НАТО Ocean Shield, з січня 2014 року планується участь українського миротворчого контингенту на борту фрегата "Гетьман Сагайдачний" в операції Європейського Союзу з протидії піратству Atalanta. Повернення корабля до Севастополя заплановано на квітень наступного, 2014 року.

    Якщо не діє правосуддя, громадяни отримують право на самосуд

    • 24.09.13, 21:03
    За порушення на минулорічних виборах ув’язнили лише одну особу
    Правоохоронними органами розслідувалося 15 кримінальних справ за фактами вчинення злочинів проти виборчих прав громадян під час парламентських виборів 2012 року. Про це у відповідь на інформаційний запит Тиждень.ua повідомили у відділі зв’язків із засобами масової інформації Генеральної прокуратури України.

    Зокрема, органи прокуратури розслідували дев’ять проваджень – два з яких було об’єднано в одну справу, ще два передано за підслідністю.

    Зокрема у Криму Сакська міжрайонна прокуратура проводила досудове розслідування у кримінальній справі за фактом підкупу виборців на одномандатному виборчому окрузі № 4.

    «За результатами судового розгляду справи, вироком Сакського міськрайонного суду засуджено за вчинення вказаного злочину підсудного, якому призначено покарання – штраф 5100 грн», – повідомляють у відомстві.

    У Чернівецькій області проводилося досудове розслідування у кримінальній справі за фактом перешкоджання здійсненню виборчого права на одномандатному виборчому окрузі № 204 та порушення рівноправності громадян залежно від їх національної належності за ознаками злочинів – ч.3 ст.157, ч.2 ст.161 КК України.

    Як повідомляють у прокуратурі, за результатами судового розгляду цієї справи, Хотинський районний суд Чернівецької області засудив двох  людей: одному з яких призначено покарання – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки, іншому – штраф 850 грн.

    Кілька справ стосувались порушень виборчого законодавства на Луганщині.

    Так, факт підкупу виборців виявили на одномандатних виборчих округах № 106 та № 107. Були порушені справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.157 КК України.

    За результатами судового розгляду Алчевський міський суд Луганської області засудив двох підсудних, «одному з яких призначено покарання – три роки позбавлення волі з позбавленням права займатися певною діяльністю, іншому призначено покарання – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік з позбавленням права займатися певною діяльністю».

    Також на Луганщині проводилося досудове розслідування у кримінальній справі за фактом перешкоджання здійсненню виборчого права на одномандатному виборчому окрузі № 112 за вже згаданою статтею.

    Рубіжанський районний суд Луганської області призначив покарання – три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік з позбавленням права займатися певною діяльністю.

    Тим часом за перешкоджання здійсненню виборчого права у цьому ж окрузі Первомайський міський суд покарав підсудного, якому призначив чотири роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки й з позбавленням права займатися певною діяльністю.

    У свою чергу органи внутрішніх справ розслідували 9 справ, що стосувались порушень виборчих прав громадян під час минулорічних парламентських виборів.

    З них сім кримінальних проваджень відкрито за фактом фальсифікації невстановленими особами виборчих документів та підсумків голосування. Наразі досудове розслідування триває по одномандатних виборчих округах: № 133 у Київському районі Одеси, № 11 у Вінниці, № 71 Закарпатської, № 194 і № 197 Черкаської,№ 94 Київської і № 132 Миколаївської областей.

    За фактом ще одного злочину слідчим управлінням ГУМВС України в Києві проводиться досудове розслідування через «надання невстановленими особами системному адміністратору окружної виборчої комісії № 223 завідомо неправдивої інформації щодо підрахунку голосів виборців п’ятьма дільничними виборчими комісіями, яка вносилася до бази даних «Вибори», а також фальсифікації виборчих бюлетенів на вказаному виборчому окрузі».

    Тим часом на Луганщині Кіровське МВ ГУМВС України розслідує кримінальне провадження, за фактом перешкоджання здійсненню громадянину свого виборчого права.

    «За результатами розслідування одній особі оголошено про підозру та обвинувальний акт направлено до суду. На даний час триває судовий розгляд провадження», – йдеться у повідомленні. .

    Червоного україножера скарати!!!

    • 24.09.13, 20:54
    Фаріон не збирається відшкодовувати моральну шкоду ображеному комуністові

    Депутат від "Свободи" заявила, що по суті за рішенням суду від неї вимагають 20 тис. грн за слово "виродок", а не за образу російськомовних українців.

    Ирина Фарион
    Ірина Фаріон

    Народний депутат України (фракція "Свобода") Ірина Фаріон після рішення суду, згідно з яким вона має виплатити 20 тис. грн морального збитку депутату від Компартії Олександру Зубчевському, не збирається змінювати свій політичний курс і має намір подати апеляційну скаргу на дане рішення.

    "Цим рішенням я навпаки наснажена, тому й далі активно провадитиму свою політичну діяльність саме в такому дусі. Ця нечисть не заслуговує на іншу оцінку, ніж я їй дала до цього", - цитує прес-служба ВО "Свобода" коментар Фаріон після рішення суду про часткове задоволення позову Зубчевського про приниження його честі та гідності.

    За її словами, по суті за рішенням суду фактично потрібно компенсувати 20 тис. грн за слово "виродок", а не за нібито образу російськомовних українців, які здебільшого - адекватні люди, а не такі, якими "їх намагаються представити сучасні лєнінці".

    У прес-службі також повідомили, що націоналісти подадуть апеляційну скаргу на рішення суду. "Ми обов'язково будемо подавати апеляцію, оскільки позов задоволено безпідставно. Комуніст жодним чином не підтвердив і не обґрунтував обсяг завданої йому моральної шкоди. Не було надано жодних доказів. Тому вважаю рішення суду тенденційним і прийнятим при безпосередній вказівці з владних кабінетів", - зазначив представник Фаріон у суді Назар Павлюк.

    Як повідомлялося, 24 вересня Шевченківський районний суд Львова частково задовольнив позов народного депутата України Олександра Зубчевського до нардепа Ірини Фаріон. Згідно з рішенням суду Фаріон повинна виплатити 20 тис. грн морального збитку і 2 тис грн судових витрат своєму запорізькому колезі.

    Ще у березні Олександр Зубчевський подав до суду на Ірину Фаріон, вимагаючи стягнути з неї 100 тис. грн моральної шкоди за образи на його адресу, надавши "численні докази хамства і образ". У разі задоволення позову судом, "всю суму, визначену як відшкодування моральної шкоди, буде направлено у російськомовні школи західної України та школи Запорізької області", - заявляв депутат.За матеріалами: ZN.UA

    ГПУ просить, а мала б вимагати !!!

    • 24.09.13, 20:42
    ГПУ просить Росію віддати рибалку Федоровича та його справу

    Генпрокуратура України звернулася до колег з Росії з проханням спільно розслідувати загибель українських рибалок в Азовському морі. Про це повідомила прес-служба ГПУ.

    Згідно з повідомленням, українська сторона звернулася з проханням вирішити питання про можливість повернення Олександра Федоровича – єдиного рибалки, що вижив після інциденту – в Україну, обравши йому запобіжний захід, не пов’язаний з обмеженням свободи пересування.

    Крім того, ГПУ також попросила прокуратуру Росії передати кримінальне провадження щодо Федоровича для розслідування правоохоронними органами на території України.

    Федоровичу загрожує до двох років ув’язнення. Увечері 17 липня катер прикордонної служби Росії зіткнувся в Азовському морі з українським баркасом. Четверо рибалок загинули. Одного члена екіпажу – Олександра Федоровича – врятували. Проти нього російська сторона порушила справу за статтею 256 (незаконний вилов і видобування біологічних ресурсів).

    Федорович заявив, що катер російських прикордонників навмисно протаранив український баркас.


    92%, 11 голосів

    0%, 0 голосів

    8%, 1 голос
    Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

    Янукович: оскал шакала

    • 22.09.13, 22:59

    yalta1

     
    Игры подошли к концу. Все заявления всех представителей Партии регионов о том, что Европа подпишет с Украиной все нужные соглашения, не смотря на то, что Тимошенко останется в заключении, оказались не пророческими: Европа и США на уговоры и умащивания не повелись.


    В последнюю неделю Европа и США как сговорились: без освобождения Тимошенко подписания об ассоциации – не будет.

    И, сдается, что Кличко прав, когда утверждает, что вина в неподписании соглашения полностью ляжет на плечи Януковича, потому что желание присоединиться к европейским принципам легко может разбиться о циничные умозаключения Януковича о том, что он ВСЕХ объегорит, и о его страшные сны про Тимошенко на свободе.

    Его ответ президенту Литвы Дале Грибаускайте на ее реплику о том, что Литва платит больше за газ, чем Украина, доказал: Янукович не собирается отпускать Тимошенко. Она, де, нанесла убытков на 20 миллиардов, а пострадали – народ и страна.

    Его же заявление о том, что если Украина не подпишет соглашение об ассоциации с ЕС, ничего страшного не случится, только доказывает факт того, что Янукович пошел на откровенный шантаж Евросоюза: или вы подписываете на моих условиях, или я вас всех – пошлю. Правда, Янукович свой шантаж вложил в шулерскую формулировку: "Жизнь не остановится. Любые решения принимаются двумя сторонами. Украина свое слово сказала. Мы ожидаем ответа от ЕС". Также он в Ялте, как истинный уголовник, перекладывал вину на других, заявляя, что если не будет подписано соглашение, то в этом есть и вина оппозиции. Ну, он помнит правила уголовного мира: ответственность одного – это большой срок отсидки, а вот если переложить на других, то – можно и отмазаться.

    Хотя о каких убытках, нанесенных стране, говорит Янукович, когда друзья его сына гуляют так, что страну –  сотрясает от воровства? Так, Артур Палатный из партии «УДАР» даже в Верховной Раде запрос главному прокурору читал, в котором интересовался: почему Курченко и стервятник Клименко (что невиновным готов подбросить что угодно, лишь бы показать, как его ведомство ищет тех, кто прячет налоги) легко в 2012 году контрабандой нефтепродуктов нанесли убытков стране на сумму более 12,5 млрд. грн? Ну, если еще вспомнить «Ливеллу», что под донецкими лежала (а «Конфликты и законы» освещали в свое время суд, на котором озвучивались сногсшибательные цифры) – то вообще обалдеешь от воровства, что помогло некоторым донецким стать очень богатыми.

    Если же еще посчитать, сколько из бюджета было украдено на оформление шоу ЕВРО 2012 (а Яценюк утверждал, что Колесников украл 5 миллиардов долларов) и в придачу - факт смешного проигрыша Украиной суда в Англии, когда Украина без возражений отдала деньги Фирташу за газ, которые могла и не отдавать, то об убытках Янукович уже бы помалкивал.

    А сколько еще можно перечислить всевозможных тендеров по завышенным ценам для семей членов Партии регионов? А Саша стоматолог, что до 2010 был дура-дурой, а после, когда папик превратил должность президента в трон царька, перевоплотился в миллиардера?

    Но в своем глазу – бревна не видать и денег – не сосчитать. Убытков, нанесенных стране Украина правлением Януковича столько – что сумма ни в одной голове не уложиться.

    Только для Януковича, человека, привыкшего воровать все и везде, где что плохо лежит, понятие воровства СЕМЬЕЙ – это не воровство, а накопление капитала.

    Что же до поведения его с оппонентами, то он ведет себя так, как уголовник: до тех пор, пока нет страха быть пойманным (то есть, нет опасности шаткого положения) – он чувствует себя комфортно. Как только страх появляется – нужно делать ноги. Тимошенко же, пока за решеткой, – опасности не представляет. Но если она будет на свободе, то у Януковича пропадет комфорт, а, возможно, и свобода… А Янукович не хочет меняться местами с Тимошенко, потому как если ее посадили за «понравиться электорату», то Януковича ждут нары за реальное разворовывание страны, за конституционный переворот и подписывание нелегитимных, а иногда и совершенно коррупционных актов, коих его лакеи называют законами.

    Вот поэтому в Ялте Янукович и показал Дале Грибаускайте оскал шакала, а Луценко - нахамил, заявив, что Луценко и Тимошенко – птицы разного полета. И таки да. Когда Феникс Тимошенко возродиться из пепла, Януковича ждет адский огонь, а ему этого ой как не хочется.

    Лина ТЫХА,

    «К и з»

    Танці навколо Януковича

    • 22.09.13, 17:22
    Спочатку це навіть не повинно було бути статтею, просто такий собі підсумковий пост після кількох дуже показових дискусій, щоб підвести під ними загальну риску і зафіксувати моє ставлення і мою аргументацію. Однак сталось диво: рівно такі самі тези, які висувають форумні "радєтєлі" за Одвічну Европейську Мрію українського народу, неочікувано висунув Анатолій Гриценко. Я іще розумію, коли таке пише Борис Кушнірук чи там, Вячеслав Піховшек, які зроду не розуміли ані що таке Европа, ані що таке принципи. Але коли таке верзе опозиційний політик, це вимагає грунтовної і логічної відповіді. Тим більше, що я - не політик, а просто собі програміст, а тому можу дозволити собі не бути політкоректним і назвати речі своїми іменами.

    І почнемо ми із цитати з п'єси Євгена Шварца "Звичайне диво".

    Во мне вдруг проснулся дед с материнской стороны. Он был неженка. Он так боялся боли, что при малейшем несчастье замирал, ничего не предпринимал, а все надеялся на лучшее. Когда при нем душили его любимую жену, он стоял возле да уговаривал: потерпи, может быть все обойдется! А когда ее хоронили, он шел за гробом да посвистывал. А потом упал да умер.

    Красиві слова, чи не так? І написані дуже давно, майже сто років тому, а як точно описують нинішній менталітет українського народу, який так панічно боїться болі, що як над ним не знущайся, а він сидітиме вдома і заспокоюватиме себе, що скоро все закінчиться, і все буде добре. Ми якось навіть не помітили, як наша свідомість стала магічною, в якій вагу мають не правильні дії, а правильні слова. Не наша власна позиція, а чиїсь шкурні інтереси, які, може бути, співпадуть із нашими, і тоді нам теж щось обломиться. Нарешті, не наша власна воля, а чиясь іще воля, яка повинна принести нам вже давно очікуване покращення життя, на яке ми так довго працювали, заради якого так страждали, і на що маємо повне право...

    Так, підписання угоди є, без перебільшення, історичною подією. Так, український народ давно заслужив право бути в Европі. Люди у нас хороші, працьовиті, у них висока освіта і з культурним рівнем все в порядку. Зовні видається, що ми давно уже готові стати навіть не асоційованим членом ЕС, а й повноправним. Є тільки одна маленька деталь: коли ви останній раз бачили велелюдні демонстрації з вимогами до чинного президента виконати всі умови для підписання угоди?

    Давайте зізнаємось чесно: ми їх взагалі не бачили. В прийнятті рішення "йти чи не йти в Европу" народ не приймає взагалі ніякої участі, зайнявши пасивну позицію, і все, по суті, залежить не від висловленої волі народу, а від шкурних інтересів (давайте знову ж таки будемо чесними) людини, яка займає в даний момент пост Президента України. Все. Народ уже апріорі згодився із будь-яким рішенням цієї людини, і заготував про всяк випадок все необхідне або для всенародного гуляння (якщо таки попадемо в ЕС), або для довгої траурної панахиди (якщо не вийде пробігти між крапельок). Це показує якась приреченість, яка видна в аргументації численних євроінтеграторів: якщо ми не підпишемо угоду, нас конче скушає всемогутній російський монстр. Варіант, що наступного дня на вулицю вийдуть люди, і своєю масою натиснуть на президента, щоб він не волік нас в Москву, навіть не розглядається. Так, ніби після провалу Вільнюського Саміту, потягнеться довга череда українців на панщину, із слізьми та тужливими піснями (майже за Шевченком).

    Отже, ті, хто каже, що угоду ЕС підписує не із Януковичем, а із українським народом, щонайменше обманюють себе. Народ, я повторюю, ніяк себе не проявляє під час процесу підписання угоди, а отже, не є суб'єктом вибору. Суб'єктом є Віктор Янукович. Саме він вибирає, і саме він підписує чи не підписує угоду. Народу ж відведена роль масовки, і, що важливіше, сам він із цим цілком згодний. Таким чином, ЕС підписує угоду САМЕ із Віктором Януковичем, і це не є таємницею ані для єврочиновників, ані для самого президента, на що показує його упевнене "Україна своє слово сказала". Це свідчить, що він уже ототожнив свою волю із Україною. Він більше не найвищий чиновник в державі, він сюзерен, феодал, власник країни. Тому правий був Віталій Портніков, коли писав про феодальну сутність нашої незалежності. Вона стоїть не на фундаменті народної думки і народної волі, як написано в Конституції, а на бажанні сюзерена бути не вассалом, а королем.

    Хочете довести, що я помиляюсь? Чудово, тоді я хочу побачити велелюдну демонстрацію народу, яка вимагає від Президента виконати всі умови, необхідні для вступу. Не абстрактно "Янукович, веди нас в Европу", а "вимагаємо виконання умов для асоціації". Тому що Европа - це не клуб олігархів, куди можна "зайти", сплативши вступне мито, і не телевізійне шоу талантів, куди відбирають за вправне уміння жонглювати кульками. Це насамперед ПРИНЦИПИ. Яким, як не дивно, треба відповідати, а не вимагати особливого ставлення для себе через якісь геополітичні розклади.

    Ще побутує думка, що підписання угоди - це для нас чи то страховий поліс, чи стопкран якийсь, який не дасть Путіну нас загарбати. Знову ж таки, люди, які таке верзуть, автоматично постулюють, що народ у нас не приймає ніякої участі у вирішенні долі країни. Він апріорі згоджується на те, що вирішить сюзерен. Тому що в нормальній країні страховим полісом від поглинення країни іншою виступає сам народ та його активна позиція. Якщо її нема, не допоможуть ніякі угоди, так само, як зараз не дуже допомагає Будапештський Договір, який підписано, на секундочку, найбільшими геополітичними силами, які зберігають свій вплив досі. Ніхто, я підкреслюю, ніхто зовні не може гарантувати цілісність та незалежність країни. Це може тільки її народ. Якщо він з якихось причин не може цього робити, то або незалежність фіктивна, або народ відсутній. Sad but true.

    Саме підписання угоди теж, за великим рахунком, нічого не гарантує. Ну не вірите ж ви, на повному серйозі, що в підписі та печатці криється якась особлива магія, і післі Вільнюського Саміту Янукович стане хорошим хлопчиком, перестане визискувати народ і випустить Юлію Тимошенко. Він в значно дрібніших випадках не виконував своїх же обіцянок, під якими підписувався. Крім того, він далеко не перший, хто угоду підписав, а потім "мав на увазі" все в ній викладене. Мало кому відомо, але договори про асоціацію мають також такі дуже демократичні країни як Алжир, Туніс та Палестина. В останній при владі взагалі терористи з ХАМАСу. Ось до їх когорти ми і маємо шанс попасти, а не до "заможної європейської родини", як це розписують численні євроінтегратори.

    Дехто скаже, що Україна - не Алжир, у нас є Росія під боком, від якої треба "геть" будь-якою ціною. Таким полемістам я в першу чергу раджу перевірити останні рейтинги України, ми якраз на рівні африканських "emerging democracies" (це такий евфемізм, за яким ховають суть, що від демократії там ніц нічого, крім фасаду). А в другу чергу, прошу згадати, що поряд із Алжиром є ще гірша калабаня, яка зветься "ісламським світом", який не менш агресивний, і теж спить і мріє про халіфат від можа до можа під червоним... тобто зеленим стягом. Вони уже давненько "геть", а по суті так і залишились болотом.

    Я скажу більше. Всі танці навколо Януковича, з метою переконати його, що він не повинен боятись Тимошенко, що він повинен думати про те, як увійти в історію, що він повинен мислити як державний діяч, особисто мені сильно нагадують точнісінько такі самі танці, які хороводили Даладьє з Чемберленом в Мюнхені. Вони настійливо переконували, що Чехословаччина має принести себе в жертву збереженню миру в Европі, і що варто підписати угоду, і Гітлер тут же стане хорошим хлопчиком, і навіть буде гарантом демократичних процесів і засторогою проти комунізма. Всі добре знають, чим ці танці скінчились. Важкою, дуже важкою кров'ю Европа купила розуміння, що не можна приносити в жертву права людей навіть найкращим ідеям. Це неправильно. Ніяка ідея не варта жертв. Саме тому в основу Европейського Союзу була покладена не абстрактна мрія про Festung Europa, а Декларація Прав Людини. І якщо ми хочемо показати, що ми - європейці, то повинні не танці хороводити, а ділом показати, що ми готові поставити вище за абстрактну "Одвічну Европейську Мрію" Декларацію Прав Людини.

    Ті ж люди, які пространно філософствують про те, що долі мільйонів мешканців України мають важити більше, ніж доля однієї, щонайменше не розуміють, що тут варто тільки почати. Спочатку собою повинна пожертвувати Тимошенко, потім виявиться, що наступними на "самопожертву" мають йти Павлюченки, потім іще, іще, і ще, а потім виявиться, що у нас знову світять до болі знайомі лозунги "Нинішнє покоління буде жити при комунізмі", а ми під ними сумно складаємо мартиролог дисидентів, яких було принесено в жертву Білій Справі вже в двадцять першому сторіччі. Чи не забагато крові героїв уже пролито на олтар мрії? Вони перш за все хотіли, щоб їх жертва не була марною, а виходить, що саме такою і була, раз задля величної мети знову і знову треба кидати в топку Молоха найкращих синів і дочок нашої країни. І навіть якщо жертва фігуральна, а не буквальна, суть від цього не зміниться.

    До речі про справу Тимошенко. Останні два роки все починається і закінчується саме нею. Саме вона, як виявляється, стоїть на заваді отримання шансу на зміни та демократизацію. Я вважаю інакше. Сама справа і є цим самим шансом. Европа, виставивши умову звільнення Тимошенко, насамперед дає нам шанс розбити зачароване коло беззмістовних жертвоприношень, і показати, що ми готові, нарешті, стати європейцями. Поставити права людини вище за ідею, і за дороговказ взяти не Світле Майбутнє (а-ля марксизм-ленінізм), а Декларацію Прав Людини. Ось в чому шанс, а не там, де думають різноманітні пікейні жилети, вважаючи, що після підписання угоди в Києві висадиться десант варягів з ЕС, які нам і законність відновлять, і закони напишуть, і навіть змусять ментів не брати хабарів. І якщо ми цей шанс змарнуємо, то ще довго будемо талапатись в болоті, не розуміючи, чому все так погано, адже начебто все правильно зробили.

    Наостанок я б хотів зупинитись на тому, чому Янукович в Ялті заявив, що вирішення справи Тимошенко залежить від неї самої. Дивно чути це від людини, яка за останні три роки зосередила в своїх руках колосальну владу, і може в буквальному сенсі цього слова карати і милувати. Що ж такого може зробити ув'язнена Тимошенко, позбавлена контактів із світом, і навіть ізольована від журналістів. А все насправді просто: Тимошенко повинна вчинити публічний акт покори сюзерену. Визнати його виключне право вирішувати долю своїх політичних опонентів. Саме це і означатиме написане Тимошенко прохання випустити її на лікування. Зверніть увагу, як ставиться питання. Вона повинна просити Януковича дати їй те, на що має повне і невід'ємне право відповідно Декларації Прав Людини. Що повинно остаточно закріпити статус Януковича як феодала, і зверхність в країні не принципів, не прав людини, не законів, а його особистої волі. Волі короля, який править не за народним вибором, а тому, що він є джерелом і гарантом всіх прав своїх підданих.

    Люди, які вимагають від Тимошенко вчинити такий акт "задля кращої долі 46-мільйонної країни" не розуміють, і не хочуть розуміти, що такою вимогою остаточно фіксують феодальну сутність української незалежності і тим самим офірують на жертву всі оті 46 мільйонів манюпасів, яких прирікають на животіння при владі Януковича і життя примарною надією, що "наші діти будуть жити при комунізмі, а ми, так і бути, ще потерпимо". Так ми і терпіли довгих сімдесят три роки комуністичного "невпинного руху" і двадцять два роки "розбудови". Може, варто нарешті припинити цей тупий і беззмістовний терпьож "а ля рюс"?

    Саме тому між долею 46 мільйонів українців та долею Тимошенко, треба обов'язково вибрати долю Юлі. Тому що саме це і означатиме кращу долю для кожного із українців. Це означатиме, що Янукович не Король Український, а всього тільки тимчасовий політик на найвищій посаді. Це означатиме, що українці нарешті готові стати справжніми європейцями.

    Постскриптум. Ніхто не буде осуджувати Юлю, якщо вона все-таки напише таке прохання. Ніхто її не осудить навіть тоді, якщо вона попросить помилування за те, чого не скоювала. Вона тримається гордо і достойно там, де більшість із наших політиків уже б валялись в ногах у сюзерена і принижено вимолювали оте саме помилування, і визнавали себе винними в найстрашніших злочинах. Це уже навіть було в нашій історії, коли після "гостин" у ОГПУ чи НКВС люди визнавали за собою таке, що на голову не налазило. Ніхто їх не осудив.

    Постскриптум 2: Тимошенко скільки завгодно може казати, що готова пожертвувати собою заради євроінтеграції. Реакція європейця на таку заяву має бути однозначна - ніяка блага мета не заслуговує на людські жертви, тому я маю негайно звільнити Тимошенко, а не гнатись за благами - бо ні того не отримаю, ні іншого. Реакція азіата теж однозначна - мені плювати на конкретних людей, головне - блага мета, і пофіг, скількома ми в процесі пожертвуємо. Вирішіть самі для себе, що для вас ближче, а потім подивіться в дзеркало.

    Постскриптум 3: Виберіть знову (с) Д. Симмонс

    Вячеслав Ільченко

    У міністерствах 75% керівних посад займають вихідці з Донбасу.

    • 22.09.13, 17:13
    Загальновідомо, що до донбаського земляцтва в Україні належать: президент, прем'єр-міністр, два віце-прем'єри, глава парламенту, секретар Ради нацбезпеки, глава Нацбанку, генпрокурор і глави чотирьох найбільш значущих судів, включаючи Конституційний.

     
    Найвідоміші представники донбаського земляцтва


    Майже в половині міністерств українського уряду більшість керівних посад належать вихідцям з Донецької та Луганської областей. Аналогічна ситуація спостерігається в Генпрокуратурі, СБУ, судах і на рівні обласної влади. Про це свідчить дослідження, проведене ZN.UA.

    ZN.UA вивчило офіційні біографії майже трьохсот осіб, в чиї функціональні обов'язки входять розробка, прийняття та реалізація рішень у всіх сферах. Вивчалися три критерії: де народився, де вчився і проходив важливі етапі у становленні кар'єри; де знаходиться центр життєвих інтересів, місце проживання, сплати податків, ведення бізнесу. Інформація взята з відкритих і офіційних джерел.

    Розглядалися ті сфери, де президент при вирішенні кадрових питань відіграє ключову роль: склад уряду; склад міністерств на рівні заступників; керівників служб і нацкомісії; керівництво ГПУ, СБУ, п'яти українських судів і квартети обласних влад (губернатор, прокурор, податківець і міліціонер). Всього 287 чиновників, що ведуть державну політику, наглядають за законністю і виносять остаточні судові вердикти.

    ТАКОЖ: Главами районів Києва призначені колишній депутат-регіонал і два уродженця Донбасу

    Загальновідомо, що до донбаського земляцтва в Україні належать: президент, прем'єр-міністр, два віце-прем'єри, глава парламенту, секретар Ради нацбезпеки, глава Нацбанку, генпрокурор і глави чотирьох найбільш значущих судів, включаючи Конституційний.

    Серед міністерств лідерство належить Міністерству енергетики та вугільної промисловості, керівництво якого на 75% складається з вихідців з Донбасу, Міністерству молоді і спорту (75%) і Міністерству соціальної політики (66,7%). Керівництва "стратегічно важливих" МВС і Міндоходів складаються з "донецьких" відповідно на 50% і 56,7%.

    У міністерствах концентрація донбаського земляцтва прямо відповідає близькості міністерства до силових важелів або великих фінансових потоків. А порівняння "донбанізації" Гепрокуратури (40% керівного складу) та СБУ (25%) наочно ілюструє, наскільки широко розрослися повноваження першого органу як і їх можливості другого.

    У квартетах обласної влади уродженці Донбасу не представлені лише в західних областях. Найбільше "донецьких" серед керівників місцевих управлінь Міндоходів (15 осіб) та обласних прокуратур (13), також 12 "донецьких" очолюють облуправління МВС, 7 - керують областями.

    Отримані дані стали яскравою ілюстрацією того, які важелі та інструменти президент вважає в управлінні державою ключовими. Наприклад, Верховний суд, що має тепер статус "англійської королеви", не має в лавах свого керівництва жодного представника Донеччини. Інша справа Конституційний суд, де таких земляків вісім із вісімнадцяти, або Вищий госпсуд, де з "донецьких степів" прийшов голова, один з трьох його заступників та керівник апарату.

    Хохли йдуть у Європу, а нас подарували китайцям

    • 22.09.13, 13:42
     екс-віце-прем'єр російського уряду
    "Ми дика азіатська деспотія, яка упивається власною вигаданою винятковістю"
    Україні не варто боятися санкцій Росії - економічної катастрофи, якою лякає Москва, не буде - вважає російський політик, колишній глава Фонду держмайна РФ, колишній заступник глави уряду РФ Альфред Кох. Про це він написав на власній сторінці у мережі Facebook.
    Наша власть так пугает хохлов экономической катастрофой при подписании договора об ассоциации с Европой, что как-то стало совсем ясно, что никакой катастрофы не будет. 
     
    Наши, конечно, из штанов будут выпрыгивать, чтобы ее им устроить. И даже себе во вред будут рвать экономические связи и отгораживаться таможенными барьерами.
     
    Но, ничего не проканает... Иначе они бы так не бесились. А тихо и спокойно ждали когда хохлы подпишут соглашение, а потом жестоко бы их наказали. 
     
     
    А тут, похоже, наши в глубине души уже поняли: хохлы уходят, а нас в Европу не берут. Нас подарили китайцам. Нашу Татарию-Московию Европой не считают. Мы дикая азиатская деспотия, упивающаяся собственной выдуманной исключительностью. Как писал Лермонтов про Казбича: "... бешмет весь драный, а оружие в серебре..." 
     
    А мы пыжимся, пугаем хохлов, таращим глаза... а ничего поделать не можем. Да на нас и внимания-то уже никто не обращает.
     
    Путин получил свою уорхоловскую "минуты славы" за саечку Обаме (вот подставился балбес!),
    а теперь его хохлы и опустят с горных высей на землю грешную: "Прощевайте пан Путін! Ми пішли, а ви залишайтеся тут, в лайні, зі своїм особливим шляхом ..."
     

    Як бандерівці у схронах москалів варили.

    • 21.09.13, 22:44
    Страшилка від члена Російської академії природничих наук
    Міхаіл Дєлягін - російський економіст, публіцист і політик. Дійсний член РАПН, доктор економічних наук (1998). Директор Інституту проблем глобалізації. Головний редактор журналу «Свободная мысль», голова редакційної ради відкритої електронної газети ФОРУМ.мск (forum-msk.org). Колишній голова ідеологічної ради партії «Родина», нині голова партії «Родина: здравый смысл».

    Так пише про цю людину російська вікіпедія. Але ось що він сказав в інтерв’ю щодо взаємовідносин України з Росією.

    Повна версія інтерв’ю:

    delyagin.ru.