Таємні радники, Колчак та «Штиглиц и К°» (частина друга)

Прошу вибачення за не дуже впорядкований плин свідомості - впорядкую в якомусь літературному творі.

У попередній замітці я згадав Гагаріна щоб показати, що масонські прізвища не можуть підноситись до всесвітньої відомості просто так й випадково. Особливо, коли це стосується Росії чи колишнього Радянського Союзу.

Штігліца та Штірліца я пригадав тому, що на мою думку тут йде тонка маніпуляція схожими прізвищами на найвищому державному рівні. Що теж не може бути простою випадковістю…

Чини дійсного таємного радника та дійсного статського радника (действительный тайный советник и действительный статский советник) плутають один з одним в публікаціях на історичну тематику та при перекладах з російської на українську. Зокрема Омірова і Штігліца – осіб, які жили в один історичний період.

Хоча у випадку з Оміровим (батьком дружини адмірала Колчака) може бути таке:

«…изредка в III классе были и некоторые губернаторы, долго управляющие своей губернии и произведённые в тайные советники в знак признания особых заслуг и перед переводом с повышением в столицу.»

http://ru.wikipedia.org/wiki/Тайный_советник

Оміров довго фактично управляв Подільською губернією і чекав на офіційне призначення. Можливо, що його саме перед призначенням губернатором ввели в чин таємного радника. Цікавим тут видається те, як можна було фактично управляти губернією декілька років не будучи наділеним за посадою управляючого Казенною палатою якимось реальними офіційними виконавчими повноваженнями:

«… палата из коллегиального учреждения была обращена в учреждение бюрократическое. Исполнительной власти палата не имела; её бесспорные требования приводились в исполнение полицией. При палате состояли податные инспектора и податные присутствия.»

Оміров Федір Васильович – батько Софії Федорівни Омірової – офіційної дружини Колчака, керуючий Подільською казенною палатою, фактичний управляючий губернію, спочатку статський, а незадовго до смерті, ймовірно, таємний радник. Помер, не дочекавшись призначення губернатором Подільської губернії. Чин таємного радника давав право на дворянство, яке поширювалось на його дітей. 

За характеристикою Ростислава Колчака:

«…він своїми моральними чеснотами досяг великих чинів і помер людиною нестарою.»  http://podolyanin.com.ua/history/1150/

При чому ми не знаємо ні дати народження Омірова, ні подальшої долі решти 11-ти його дітей та їх нащадків. Як і у випадку з Штігліцем, долі його нащадків.

Тепер про Колчака.

Ну, не пишуть і не говорять прямо ніде, що Колчак за походженням турок. 

«17 (28) серпня 1739 р. російська армія здобула яскраву перемогу в Ставучанській битві, а через два дні оволоділа Хотином. Проте подальшого розвитку ці події не мали, й урядовці Росії, побоюючись нападу з боку Швеції, 1 вересня в Бєлгороді змушені були підписати з представниками Туреччини мирний договір. Він забороняв існування російського військового та торговельного флотів на Чорному і Азовському морях, але повернув Росії Азов та закріпив за нею Запорожжя.»

Саме в Славучанській битві був взятий у полон Іліаса-паша Колчак – прапрапрадід адмірала Олександра Колчака.

Хоча скажу: розпочалось "все" століттями раніше. 

А керував об'єднаними російськими військами тоді фельдмаршал Христофор Міхін – предок Дарії Федорівни Каменської – матері Софії Омірової (Колчак). І везли полоненого пашу до Петербурга через Кам'янець. 

«Тоді відомий турецький флотоводець Іліас-паша Колчак, потрапивший в полон в Ставучанській битві разом з старшим сином Махмет-беєм, був привезений до Петербургу. Імператриця Анна Іванівна, даючи шану хоробрості полонених, віднеслась до них милостиво і наказала звільнити. Колчаки відправились до дому в Туреччину, проте в дорозі Іліас-паша помер. За легендою причиною його швидкої смерті став лист, в якому друзі попереджали, що за програну битву його і сина на Батьківщині чекає смертна кара. Махбет-бей вирішив залишитись на чужбині, прийняв православ'я і одружився на росіянці. При Єлизаветі Петрівні його отприски вже були жалувані дворянством.

Сам Олександр Васильович Колчак про своїх предків розповідати не любив, так як ненавидів зрадників і вважав що Батьківщині потрібно служити до кінця.»

http://uk.wikipedia.org/wiki/Колчак_Олександр_Васильович

Отакої – майбутній Верховний Правитель Росії турок за походженням та ще й ненавидить предків за перехід в російське підданство.

І ще: «Батько майбутнього адмірала – генерал-майор у відставці Василь Колчак, вийшовши 1899 р. на пенсію, надумав оженити єдиного сина і через свої канали сам підібрав йому наречену.»

«Батько, Василь Іванович Колчак (* 1837 – † 1913), був флотським артилеристом, брав участь у Кримській війні, нагороджений Георгіївським хрестом. В відставці працював інженером на сталеварному заводі. Статку не нажив, тому проживав на території заводу, одружився пізно – на зовсім юній Ользі Іллівні Посоховій, яка в 18 років народила первістка Олександра. Згодом у сім'ї народились ще дві дівчинки – Катерина та Любов»

Звертаю увагу на різницю – 12 дітей у батька Софії та 3 дитини у батька Олександра Колчака. З трьох спільних дітей Софії та Олександра Колчака – двоє померли в ранньому дитячому віці... А син Ростислав «слабый здоровьем, умер 28 июня 1965 года»…

Тобто син прожив 55 років, а його мати 80. При чому ні про які поранення під час служби та німецького полону не повідомляється, як і про якісь хвороби. Слабке здоров'я..

Відомі предки адмірала Колчака по чоловічі лінії – військові, з яскраво вираженою азіатською антропологією, ніхто не помирає насильницькою смертю, але не має багато потомства, всі чоловіки одружуються із жінками слов'янського типу, дівчатка від шлюбів помирають в ранньому віці, або їх доля не відома.

«Мать А. В. Колчака, Ольга Ильинична, (1855–1894) урожденная Посохова. Дворянская семья Посоховых из Херсонской губернии переехала в Одессу. Дед А. В. Колчака по матери был последним одесским городским головой, расстрелян советскими органами в 1920 г. О. И. Колчак умерла довольно рано, когда ее сыну было лишь 20 лет. Кроме Александра, в семье было две дочери –старшая Екатерина и младшая, еще в детстве умершая, – Любовь.»

http://militera.lib.ru/bio/plotnikov/02.html

Натомість предки дружини Колчака Софії по чоловічій лінії – цивільні особи, при чому ще у не старому віці батько Софії має аж 12 дітей. По якісь хвороби чи передчасну смерть братів та сестер Софії Омірової теж не повідомляється, рівно як і про якість подробиці їх життя.

«Напасть» чомусь торкалась лише жінок в роду Колчака, а чоловіки загалом помирали власною смертю хоч і були військовими. Всі відомі військові Колчаки попадали в полон: прапрадід – в російський, батько – в французький, сам адмірал Колчак – спочатку в японський, а потім в більшовицький, син Ростислав – у німецький..

Ось насамкінець привалило і про Штірліца: 

«Наприкінці можемо згадати про ще два опосередковані зв'язки Колчака та України. Перший – літературний: герой романів Ю. Семенова радянський розвідник Максим Ісаєв, відомий широкому загалу як Штірліц, по матері був українцем, а свою кар'єру лицаря плаща й кинджалу починав у колчаківській прес-службі.»

А самого адмірала Колчака називали навіть „чистокровним українцем родом з Херсонщини”.

Ось тут пишуть, що без українців тут не обійшлось і вони навіть добряче «приклались» до його долі у військовий час.

http://joanerges.livejournal.com/549041.html

В наступній замітці ще трохи націоналізму, а далі про ЗОЛОТО Колчака…

Мало-помалу доберемось і до золота партії