Таке життя...
- 20.07.14, 00:05
- Ми любимо тебе, Україно!
Місяць за місяцем
Якось так жити:
Шукати, добувати, допомагати, бігати, крутитись,
Аби не зупинятись,
Ввечері засинати під телевізор (новини та звичка),
А перед тим помолитись
За упокій загиблих та за здоров"я живих,
Та попросити Бога, щоб той завжди повертався…
Дихати важко,
З кожнем днем гірше.
Вже нічого не страшно,
Бо буде як буде.
Щось таки треба робити.
На мить зацепеніти від чергового жаху, і далі, і далі…
Десь зупинитись на мить,
Звернути увагу на небо і дерево,
Крізь біль вдихнути запах дощу…
І ввечері обов"язково помолитись
За героїв ї за те, щоб той не пропав,
і завжди повертався…
Чекати, працювати, писати,
турбуватись за рідні міста та далеких людей,
щось робити , маленьке, але потрібне
віднаходити в себе якісь залишки людяності
після зими та весни.
Ввечері вдивлятись в монітор
І не забути помолитись,
За те, щоб той повертався…
Хай не до тебе…
Хай там як...
Аби повертався…
Таке життя….
Якось так жити:
Шукати, добувати, допомагати, бігати, крутитись,
Аби не зупинятись,
Ввечері засинати під телевізор (новини та звичка),
А перед тим помолитись
За упокій загиблих та за здоров"я живих,
Та попросити Бога, щоб той завжди повертався…
Дихати важко,
З кожнем днем гірше.
Вже нічого не страшно,
Бо буде як буде.
Щось таки треба робити.
На мить зацепеніти від чергового жаху, і далі, і далі…
Десь зупинитись на мить,
Звернути увагу на небо і дерево,
Крізь біль вдихнути запах дощу…
І ввечері обов"язково помолитись
За героїв ї за те, щоб той не пропав,
і завжди повертався…
Чекати, працювати, писати,
турбуватись за рідні міста та далеких людей,
щось робити , маленьке, але потрібне
віднаходити в себе якісь залишки людяності
після зими та весни.
Ввечері вдивлятись в монітор
І не забути помолитись,
За те, щоб той повертався…
Хай не до тебе…
Хай там як...
Аби повертався…
Таке життя….
8
Коментарі
ЛанаСкала
120.07.14, 00:08
Міс Марпл
220.07.14, 00:10Відповідь на 1 від ЛанаСкала
h_s_x2
320.07.14, 03:54
VChmyriov
420.07.14, 09:22
Міс Марпл
520.07.14, 11:50Відповідь на 3 від h_s_x2
1
Міс Марпл
620.07.14, 11:50Відповідь на 4 від VChmyriov
Sviй
720.07.14, 13:20
Таке життя... Чекати відправки з дня на день
Ми готові, ми поїдемо
Ходити на полігон відстілювати набої, тренуватись зупиняти кров, чи транспортувати поранених
... аби їх не було.
Згадати сімю і меншого сина, який ще може забути батька (тільки рік, ще навіть не говорить)
Згадати всіх хто допомагає, хто купив броніжилет і розгрузку, хто дав в армію те що може пригодитись...
І тих хто каже - "Вони добровольці, самі собі винні", і тих хто просто просигналив солдатам проїзджаючи повз,
чи просто помахав рукою.
Читати новини в інтернеті, дзвонити друзям які там - " Тримайтесь хлопці..."
Коли вже буде якийсь порядок в державі?
А тим часом робити самому - правильно, щоб маленький мав мирне майбутнє.
Щоб очі не довелось ховати...
Міс Марпл
820.07.14, 14:25Відповідь на 7 від Sviй
Гість: ПТН ХЛО
921.07.14, 06:45