Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Григорій Косинка НА «ЗОЛОТИХ БОГІВ»

Григорій Косинка (загинув у лабетах чекістів 1934 р.)
НА «ЗОЛОТИХ БОГІВ»
Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина, гукає-сміється ворожа артилерія,— а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель...
Горить село.
А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу...
Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії «золотих богів».
Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий...
— А наші?! Глянь, Параско, Чубатенко: «За мною, вперед!»
— Та-та-та!.. — залопотів крилами смерті кулемет, а з рову:
— Ура, слав-а-а!
— Хлопці, ріж і бий!
— Дай кулемета! Сенька!
І летить... Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром, в очах гартується залізо з кров'ю і — смага з піни на губах припала пилом, чорніє...
Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і строчить умілою рукою по ворожих лавах...
А бій кипить... Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами. а ворог — стіною-муром налягає, щоб розбить селянські ряди...
— Чорна короговка майнула на Козацькому шляху...
— З батареї б'ють!
— З вилками, на шлях!
Сіра курява пронизалась свистом куль, упала чорним шаром на обличчя людські...
— Прикладом гада!
Затремтіла під сонцем стеблом зомліла гречка — похитнулась назад: «Ай!»
Креше полум'я, іскриться, і в диму, як чорні примари, мріють над селом тополі, попелом припалі, жовта, язиката змія блискавкою прорізала дим і...
— Цю-у-уй — цюв-уй...— співають кулі, і рветься пил горбами.
— Юшковці одходять і... куль немає... і...
Страшно, рішуче гукнув тоді до селян .Чубатенко:
— За погорілі наші хати, за кров братів і волю нашу — вперед!..
Якась невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянських, підняла степом помсту і — пішли: окропили білу гречку з медами гарячою кров'ю, поцілували востаннє горби і...
Сонце здивоване сталої похитнулись вороги!
— Слава, слава! — покотилась луна ярками та долинами.
— Чубатенка нема...
І тінь хрестом лягла на гречці...
— Цю-у-уй — цюв-уй... — співають кулі, і рветься пил горбами...
— Гей, хлопці, пшеницею до шляху: ворог нас обходить!
І побігли бойовики до шляху. А за ними Сенькакулеметник: вискочив на шпиль, стрічку нову в кулемет заклав, а тоді...
— Ой хто ж оце так здорово вціляє?..
Упав коло кулемета. Червона кров Сеньки полилась на потолочену пшеницю і, гаряча-гаряча, збігала стеблом на суху землю...
* * *
Заплакали села... Уже не чути, як гукає гармата: далеко-далеко одступило військо «золотих богів», і на місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...
І тоді: озолотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум, у ставу та й прослало над пожарищем... Дивіться...
Чорна, обсмалена соха в клуні розп'ялась над кроквами, як мати над дітьми, а коло погреба, он там, де танцюють золоті стрілки сонця, хтось заломив руки і з мукою тихо-тихо чи до неба, чи до себе:
— В ногах лазила, цілувала руки, чоботи... Батьки рідні, не паліть... осінь іде... ви ж — люди, так — ні-і...
Цілі вулиці викошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, а в попелі тліє горе матері...
— На Гордієнкових горбах... сини в бою за волю лягли!
Хто зрозуміє їх вічне горе-журбу, хто загляне в їх зотлілі душі?..
Тільки вітер рве присмажений пісок з попелом і кидає на стару драну свиту, кидає, прислухається.
У старій драній свиті стала серед двору мати Сеньки-кулеметника:
— Згоріла. Троє малих дітей, як мишенят... І старшого вбито...
— Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають...
Ой у полі жито копитами збито...
— Хи-хи!
— Дочко, Парасю, бачиш — під обніжком Сенька з кулеметом?
— О, зараз з нами, тільки вночі, як голуб коло луні пролетить: «мамо, мамо»!
...Копитами збито жито...
— Почорнів, як головешка. А такий хороший, молодий... Це ти, Параско, моя невістка?
— Пшеницю будем жать, як золото, снопи класти,бо горобці п'ють. Як золото, снопи класти...
Через лісу слухала сива тінь діда Андрія, слухала — плакала:
— Стерялась, бідна, з журби... Як чайка б'ється грудьми... О, знов:
Ой не зорі з неба: горе!
Обхопила руками обгорілий стовп у воротях і страшно, нелюдським голосом, заспівала коло дітей:
Ой голуб ти, сивенький,
Ой скажи-скажи ти мені,
Де мій син молоденький?..
І замовкла, заніміла.
Легко повіяв вітер, далі притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам заплакав над потолоченою кіньми пшеницею...
1920 р.

Відзначаємо 6-го грудня Святого Миколая


Богдан Бо
До Святого Миколая лист


Святий Миколаю, не хочу дарунків,
Я зовсім не хочу того, що колись -
Отих загадкових, красивих пакунків...
Я хочу, щоб мрії про інше збулись.

Закрий наше небо своїми руками,
Щоб вражі ракети не падали знов...
Щоб син повернувся скоріше до мами,
Щоб тут, в Україні, розквітла любов...

Лікуй наші рани... бо їх не злічити,
В окопи холодні неси теплоту...
І дай нам терпіння усе пережити,
Спини, якщо можеш, цю кляту війnу!

Прийди до малят, що лишились без мами,
Й до тих, чий татусь не вернувся з війnи...
Візьми їх в обійми святими руками,
Щоб дотик батьківський відчули вони...

Святий Миколаю, не хочу дарунків,
В нас інші бажання в ці темні часи -
Ти замість отих загадкових пакунків
Нам мир у торбині своїй принеси...
@mirikels4891

Переклад українською листа Держдепу США до керівництва України

Переклад українською листа Держдепу США 
до керівництва України


Нарешті сталося: є зовнішнє керування!

Нарешті сталося: є зовнішнє керування!

Для нашої славної України є два глобальних вектори руху: це найсвіжіший приклад Афганістану, де США майже 20-ть років впроваджували демократію і законність, але місцева корупція перемогла всі ці намагання, тому в США плюнули на цю країну і пішли з неї, а до влади повернувся талібан і смакуйте далі радість зубожіння упослідженої країни; другий вектор є як у вщент зруйновані країни Німеччина-ФРН, Південна Корея та Японія, що виходили з криз повоєнного часу під контролем та сприянням саме США і досягли домінуючого положення у світі, але за однієї головної умови: місцеве населення було активним й навіть жертовним у становленні свого нового державного устрою. Ось і для України постало або – або.
Нещодавній лист від Держдепу США до Уряду та Офісу Президента України засвідчив, що бажання допомагати нам нарешті з’явилося там, бо чого гріха таїти: не дуже хотілося братися за то до цього. Пригадайте зовсім свіже 24 лютого 2022 року, коли весь захід як би попереджав, а насправді пасивно спостерігав за нападом рефії на Україну. Для них усе було вирішено, що Україна не встоїть, а вона – вистояла! Другий рік! Причому безперервних активних бойових дій на фронті та тотальних обстрілів тилу по всій глибині аж по кордони з Польщею та Румунією. Україна вистояла! 
Завдяки героїчній боротьбі ЗСУ та певним верствам населення Україна набула нарешті ваги та поваги в світі, чого до цього не було. Згадайте свіженьке від пана Дуди про «потопельника» або класика від Орбана як «нічийна земля» - і все це правда! Давайте не дурити себе і ще когось гаслами які ми файні, бо то дурень думкою багатіє. Всі сторонні люди та уряди добре бачать, хто ми і що ми є насправді: пост-колонія радянсько-російської імперії з дуже дегенеративним населенням і тотальною корупцією в усіх сферах життя. Та згадайте, трясця вашій біографії, яку ми мали Україну станом на 24 серпня 1991 року і що маємо тепер у 2023 році. Це ж треба було усе настільки занапастити, розвалити, розікрасти та зруйнувати під панегірики самим собі, які ми класні, як нам усі заздрять, а ми просто йой! які неймовірні. Ймовірні: третій сорт – не брак, зійде і за так.
Ще раз наголошую: люди в Україні сущі, не дуріть себе своєю винятковістю, а ставайте як успішні світові країни працею і розумом сильними. Для цього потрібно дослухатись порад від таких сильних країн та громад, а не «своїм розумом» робити з України другий Афганістан. Нам дуже потрібний отой зовнішній контроль і керунок, як і допомога в розвитку правопорядку, технологій та економіки вцілому. Причому усе це маємо зробити саме ми і для себе, а не когось. Дякую дуже, що США за це все взялось, бо краще пізно, чим ніколи. Рухаємось і дослухаємось.
З повагою до всіх, кому болить Україна, Богдан Гордасевич, м. Львів, 28 вересня 2023 року.

ВАСИЛЬ СТУС О земле втрачена, явися



ВАСИЛЬ СТУС
О земле втрачена, явися

О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурове простелися,
Пролийся мертвому мені!
I поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
Де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
Над райдугою голосів,
Ранкові нашепти молільниць,
Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
І солодавий запах винниць,
Як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
Твої пшеничні руки білі
Над безберегістю полів,
Де коси чорні на світанні
І жаром спечені уста,
Троянди пуп'янки духмяні
І ти — і грішна, і свята,
Де та западиста долина,
Той приярок і те кубло,
Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені

Не радісне 1-ше вересня

Живу коло школи у Львові, отож мимоволі багато чого бачу. Сьогодні 1-го вересня цілий день мав насолоду бачити надзвичайно гарно оформлений шкільний ганок, де безперервно йшли фотосесії школярів з вчителями, групами і по окремо, з батьками і родиною, і ще, і ще, і ще. Радісно було дивитись на те, але я про інше: про знищену радість. Надійшов вечір і усе, що можна було перенести, сховали у приміщенні школи, а чудові дві гірлянди з різноколірних кульок залишили наніч, бо знімати не було сенсу: в суботу і неділю школа не працює. Сподівалися, що трохи ще повисять і хтось ще зможе зробити гарні світлини, але, як не прикро, - тепер не зможе, бо все вже знищено групою підлітків з дівчатами включно, що, на жаль, вже перестало шокувати, бо і вони не гірші за гірших, а навіть кращі з гірших.
Коли я вимушено спостерігав, як ця, м'яко кажучи, молодь розважалася своїм вандалізмом, то мав думки різні, але найперше: що ж маю зробити вже зараз саме я? Подзвонити в поліцію? І що скажу? Тут купка бешкетників нищать повітряні кульки. Мене ввічливо попросять не турбувати з таким проблемами. Вийти самому насварити? Але після 9-ї вечора вулицями виховані діти не вештаються, а тому я легко буду посланий на три букви. Звичайно, я можу відповісти, що краще піду за їх кораблем, чим буду на кораблі з такою командою, але однозначно отримаю ще більше лайки або й дійде до бійки. То не той випадок, коли дослухаються до когось старшого, бо вони - все! Не вчіть нас жити! За нами майбутнє! Ну зовсім свіжий випадок в Дніпрі, коли дітки з авто кричали "родному папе", який бив патрульну поліцію: "Папа давай!"
З того всього я повівся, начебто це мене не стосується, хоча насправді так не є - це мене стосується! Ці малолітні мародери вбили мою радість! І не тільки мою, але всіх причетних до створення цієї гірлянди, як і всіх вчителів та школярів школи або просто дітей, які почули про цю красу коло школи, прийдуть і не знайдуть: радість знищено! Навіщо? Тут просто автоматично спадає на думку отой вислів танкіста зі збройних сил російської федерації, що розстріляв з танка новеньку лікарню в Бучі, зробивши з неї купу руїн, і цитую мовою оригіналу: "А кто вам разрешил так хорошо жить?" Виявляється є такі "танкісти"-бузувіри посеред нас, хто не дозволяє нам добре і гарно жити. А в них є батьки, які їх ось такими виростили. Слово "виховали" тут вживати абсолютно недоречно. І тут постає далеко не риторичне запитання, причому не звичне -"кого ж ви виростили?", а значно трагічніше - "навіщо ви їх народили?" То ж потвори!
Мені дуже прикро оповідати таке про 1-ше вересня, проте пишу це для того, щоб розповісти одну легенду, яка давно вразила мене, як внука священника о. Леоніда, що мав померти за свою віру на Колимі на каторзі в радянському ГУЛагу, але з Божою Поміччю вижив і переміг, бо помер в сані діючого священника на Черкащині у 1990-му році. Зміст легенди такий: коли в 20-30 роки комуністи провадили "войовничий атеїзм" зі знищенням храмів, монастирів та всіх знарядь церковного культу, зокрема - ікон, то значну діяльність в тому нищенні проявляла так звана комсомолія: союз комуністичної молоді. Отож в одному селі комсомольці увірвались в неділю до церкви, вигнали всіх з неї, погрожуючи зброєю, а тоді винесли з храму на подвір'я в одну купу всі ікони, а їх очільник-"вожак" привселюдно на ті ікони поссяв і нагло звернувся до затриманого і силоміць присутнього при тому священника: "Ну и где же твой бог? Почему он мне ничего не сделает?" І у відповідь з вуст вже приреченого священника прозвучало просте: "А що Бог може ще з тобою зробити?"
Богдан Гордасевич
23:43 01.09.2023

Слава поліції міста Дніпра

Дякую поліції героїчного міста Дніпра за роботу. Нехай це прозвучить неетично, але нарешті розпочато відстріл рагулів на дорогах. А дітки, можливо, схаменуться, як і українську вивчать.Далі про загальне: ми часто злостимось з того, що у нас в Україні такий бардак, хаос, дурня і фігня на кожному кроці, але не хочемо усвідомити, що при цьому самі в тому як першопричина. Від колишнього комуністичного "серусеру" нам в Україні дістався дуже поганий ментальний спадок: тотальний правовий нігілізм. Існує багато законів, але мало хто їх дотримується. Оте класичне: я в загальному проти корупції, але коли то стосується мене і моїх проблем - тоді я одразу "за", аби минула гроза. Тому якщо хочете порядку в державі - починайте з себе! Не порушуйте законів своєї держави! Дотримуйтесь свідомого правопорядку. А з його порушниками має займатися виключно уповноважені державою на то органи! З того всього доводжу до відома, що шановні і не зовсім шановні громадяни України, запам'ятайте раз і назавжди, що тільки держава має право на насилля! Більше ніхто не має законного права застосовувати насилля - ніхто і ніколи! Виключно уповноважені силові структури держави і то в межах суто своїх повноважень. Військові оберігають державу від зовнішніх загроз, а поліція - від внутрішніх. Все інше - то інше!
Зрозумійте, що поліцейський на службі не є людина як така, а представник держави і як правильно означено в українській мові, що він є "правоохоронець"! Охоронець права! Амінь! В тій охороні права поліцейський не просто може застосувати різні рівня насилля, а навіть зобов'язаний це зробити. З того напад на поліцейського є нападом на право, отже і на державу! Ще раз: амінь! Українською цей релігійний термін з грецької означає: хай буде так, бо має бути так!
Правопорядок стосується кожного, а поліція - його еталон. І не варто змішувати зміст еталона з так званим "людським фактором", тому що для цього існують Прокуратура, СБУ та інші відповідні органи слідства. Головне, що є Закон і він є еталон, а поліція - його втілення! Для всіх і кожного! Іншого не існує. Коли більшість громадян України це визнають і виконують, тоді усім стане добре, бо поліція буде оберігати право в державі включно з самими потерпілими. Для прикладу, щоб усі зрозуміли, в іншій країні поліцейські так само зупинили машину з жінкою за кермом і дітьми позаду саме за перевищення швидкості, де головним звинуваченням було, що жінка ризикувала власним життям і життям своїх дітей, як і життям поліцейських, що змушені були їхати надшвидко, аби її зупинити. Не штрафами єдино живе соціум., бо кара виправляє, а не суто жахає. Правила існують для того, щоб їх виконувати! Кожному і скрізь! Виконувати автоматично, на рівні самосвідомості, а не порушувати, якщо за то нічого не буде, бо ніхто не дізнається. Дізнається! І жорстокого покарає, бо інакше не буває. Чергове підтвердження тому події у Дніпрі. Ще раз подяка поліцейським за службу не в дружбу, а за Честь і Порядок.
Богдан Гордасевич
31 серпня 2023 р.
м. Львів

Слава Ользі Харлан та Українській Державності




Що відбулося сьогодні - це те, що й мало відбутися. Я не хотіла тиснути руку цій спортсменці та діяла своїм серцем. Коли я почула про те, що мене хочуть зняти зі змагань, дискваліфікувати, дати мені чорну картку - звісно, це мене вбило. Вбило настільки, що я кричала від болю. Але потім я почала оживати, тому що ви. Ваші меседжі, сторіз, підтримка - підтримка кожного. А особливо підтримка від наших бійців, що нас захищають. Коли я чую це, що я мотивую їх, що цей вчинок їх замотивував - це неможливо передати. Дякую кожному з вас, кожному бійцю, що нас захищає.

Не на місці місцеве?

Знищення місцевого самоврядування як ціль для повної узурпації влади

Вчора, 17-го липня ц.р., вирішив я споглянути наше центральне телебачення... Ой, перепрошую, бо то візії ще радянського часу, а на тепер це названо, як “єдиний марафон”, тобто біжимо кудись крізь щось. І в тому щось з’явився безкінечно всіма недошанований Давид Арахамія. Хто це? Пригадуєте, як я колись висловився про Данила Гетьманцева, що є голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, доктор юридичних наук, професор, знавець з грального бізнесу тощо: “та в нього одна звивина і то пряма, і то не в голові, а він на ній сидить”? Так ось Арахамія є його шеф! Тобто голова фракції “Слуга народу” у Верховній Раді, отже посада також обумовлює не до процесу мислення, а суто до заяв, яка і була вчора виголошена: як багато в місцевому самоврядуванні поганого щодо використання коштів з їх власного бюджету і на то нарікають люди, тому якщо органи місцевого самоврядування і далі будуть так поводитись та ремонтувати бруківку, стадіони, будувати дорожні розвилки тощо, то вони будуть просто змушені відреагувати  на вимоги людей і обмежити законодавчо права місцевого самоврядування у їх можливостях щодо власних бюджетів. Мій переказ довільний і в основному є точний, як і за “людей” Арахамія визнає тільки депутатів зі своєї фракції та ОПУ.  Не скажу, що то є несподіванка, оскільки вибори мають бути і контроль над усім поспільством — також. 
Складається враження, що наступною заявою буде приблизно таке: люди незадоволені марнотратством громадян, як купують дітям морозиво і собі пиво, витрачають свої зарплати нікчемні після величезних податкових поборів не на донати і тому подібне, а на ремонти і навіть покупку чого нового з меблів та одягу, неначе не свідомі того, що у нас війна! Тому варто подумати над тим, щоб люди працювали і ніяких зарплат не отримували. Вистачить видачі харчових карточок на харчування у пунктах незламності тощо. Захід секонд-хендом допоможе і все буде чарівно в нашій державі, ще краще від нині. То не жарти, тому що після найкумеднішої  інтермедії 2019-го року усі жарти є постановами ОПУ та законами ВРУ Ось так! Хто не вірить — нехай перевірить. Для прикладу вистачає жарту, коли Віталію Кличку, законно обраному голові Києва, оголосили догану від ОПУ за поганий стан сховищ у місті. Реакція Кличка була приблизно така: добре хоч брату Володимиру догану не дали. За що? А мені за що? Користуючись воєнним станом усі повноваження над районами Києва перебрало на себе ОПУ і тим позбавила Віталія Кличка впливати на всі рішення  керівництва районів. Уявіть, як у маршрутку зайшов представник ОПУ і керуючись військовим станом посадив за кермо свого водія, а справжнього відправив до пасажирів, після чого на нарікання останніх, що їх вже знудило від такого кермування авто, спокійно заявити: а законний водій маршрутки сидить поряд з вами — до нього і всі претензії. Ой і весело живемо, панове!
Не хочеться завершити свій веселий реакційний допис, як реакцію на попис звище, тому нагадаю, що після фактично повного лагідного знищення опозиції у нас в Україні найкраща демократія на цілому світі. Проведення чесних виборів зростає просто в геометричній прогресії, щоб не мали ми дуростей, як в узурпованій Білорусії. Беремо за взірець РФ: не допускаємо реально сильних конкурентів і чесна перемога в кишені! Я не жартую, бо то є правда чистої води.! Заява Арахамії щодо обмежень самоврядування один в один списана з ідеї кремблдядей щодо України: щось вони свою незалежність неправильно використовують, лізуть не туди у якесь НАТО та Євросоюз, замість того, щоб нам лизати подібно Білорусії — час схаменути отих хахахохлів.
Сподіваюсь, мене зрозуміли, хто на то здатний включно з отих 73% жартівників, отож додам суто прагматичне: найголовніше завдання місцевого самоврядування є поліпшення життя місцевого населення в першу чергу через створення нових робочих місць. Перекладати бруківку не є злочином, як і ремонтувати стадіони, будувати дорожні розвилки тощо. Якщо є порушення, а вони є, то потрібно посилювати контроль не якогось дяді чи тьоті з Києва, що вже хроном дістало всіх, бо усе зруйнувало на місцях, а потрібно посилювати місцевий громадський контроль і давати для цього більше законодавчих важелів, зокрема можливість проводити суто місцеві референдуми на довіру діючій владі ОТГ, чого немає. Потрібно, щоб громадські ради були дієвими в контролі влади, а не таким собі хитрим прикриттям від справді активного середовища місцевої громади. Чого такого не хочуть? Тому що зорганізована громадськість не буде коритись владі і дасть належний спротив всілякій узурпації місцевого і вищого рівнів, а тому хоч і справді Україна не Росія, але комусь того хочеться — тотожності. Вони живуть і посеред нас. І навіть нами керують. Ще один жарт доволі прикрий. Що тут додати? Позбав нас, Боже, від підступних друзів, а з ворогами ми самі розберемося. Амінь.
18 липня 2023 р.
Богдан Гордасевич
м. Львів

Президент України розповідає


Володимир Зеленський запропонував основні напрями трансформації, яку Україна має здійснити за десятиріччя
29 червня 2023 року - 00:26

Володимир Зеленський запропонував основні напрями трансформації, яку Україна має здійснити за десятиріччя

Президент України Володимир Зеленський пропонує передбачити в Українській доктрині основні напрями трансформації, яку наша держава має пройти за десять років. Про це він заявив, представляючи орієнтири майбутнього документа на пленарному засіданні Верховної Ради з нагоди Дня Конституції України.

«Ми маємо пройти за цей час такий шлях, який інші народи долали десятиліттями. Україна перемоги матиме особливу увагу, особливу довіру світу, і кожен прояв такої уваги й довіри маємо спрямувати на розвиток України та всіх аспектів життя в нашій державі», – наголосив Президент.

Першою конкретною метою для України Володимир Зеленський назвав досягнення рівня ВВП у трильйон доларів, і потенціал нашої держави здатний це забезпечити.

Другий пункт – відмова від ідеї, нібито дешевизна праці українців – це конкурентна перевага.

«Ми ставимо собі за мету досягти такого рівня оплати праці, який можна було б визначити за формулою «сусіди у Євросоюзі плюс 30%». Це справедлива мета, за цю війну. Україна перемоги зробить ставку передусім на кваліфіковану працю. А отже, на освіту», – сказав Глава держави.

Президент також акцентував на необхідності поширення англійської мови, адже в сучасному світі вона є мовою глобальної співпраці, бізнесу, науки та глобального спілкування.

Третім надважливим завданням Володимир Зеленський визначив повернення додому якнайбільшої кількості наших громадян, які виїхали за межі держави. Для цього необхідно створити якнайбільше робочих місць.

«Трансформація кожної галузі економіки, будь-якої соціальної практики та всіх сфер державного управління повинна відповідати на питання: скільки нових робочих місць дасть Україні конкретне рішення, конкретна ініціатива», – зазначив він.

Президент також виступив за формування нової політики підтримки батьківства й дитинства. На переконання Глави держави, друга й третя дитина в сім’ї мають бути щастям, а не обмеженням можливостей.

Для допомоги родинам буде створено спеціальний застосунок «Мрія», який підтримуватиме все, що стосується батьків і дітей: послуги, які потрібні батькам, дитині щодо розвитку, освіти, безпеки, контактів із державою тощо. Команда цифрової трансформації України представить застосунок восени, повідомив Володимир Зеленський.

Окремо Глава держави наголосив на важливості захисту бізнесу, адже економічне лідерство дає безпеку.

«Кожен, хто створює нові робочі місця в Україні, створює основу для економічного лідерства України. Україна перемоги захищатиме можливість кожної людини працювати стільки й так, як людина сама забажає. Ми потребуємо осучаснення законодавства про працю», – заявив він.

Сьомим пунктом трансформації держави, на переконання Президента, має стати новий раціональний податковий договір між державою та суспільством і реальна легалізація майна.

«Я є прихильником зниження податків. Але зараз, у час такої війни й очевидної залежності України від співпраці з фінансовими донорами, ми не можемо дозволити собі знижувати податки. Та коли Україна перемоги сама ставатиме донором для світу, наш рівень можливостей буде вищим. Знижені податки мають означати підвищену податкову сумлінність», – сказав Володимир Зеленський.

Він зазначив, що цифровізація дає колосальні можливості для спрощення відносин у сфері податків, митниці та інших галузях, де є зустріч чи будь-який контакт між громадянином і посадовцем, бізнесменом і чиновником. Тож ми маємо прагнути до запровадження автоматичних цифрових процедур у цих напрямах.

У межах трансформації відбуватиметься відбудова України, тож після перемоги наша країна стане найбільшим будівельним майданчиком у Європі.

«Нам потрібно відбудувати сотні міст і сіл, тисячі об’єктів інфраструктури, сотні тисяч будинків. Це дасть свій поштовх економіці. Маємо забути про своє минуле як експортера сировини. Україна перемоги – це країна товарів із високою доданою вартістю. Це країна, у якій регуляції дають змогу розвивати будь-які бізнеси, що є новаторами у своїх галузях, у своїх напрямах, і в якій захищена інтелектуальна власність. Україна перемоги – це країна, яка експортує безпеки, послуг, досвіду, культури та загалом результатів інтелектуальної діяльності, технологічних продуктів більше, ніж будь-якої сировини», – заявив Президент.

Наша держава також розвиватиме співпрацю та економічні відносини з усіма глобальними гравцями, зокрема з Індією, Африкою, Латинською Америкою, арабським світом, із Китаєм, а енергетичний потенціал України дає змогу бути одним із гарантів енергетичної безпеки Європи, зокрема завдяки розвитку атомної та «зеленої» енергетики, переконаний Глава держави.

Крім того, Україна перемоги має стати країною, яка реалізувала пенсійну реформу, щоб кожен, хто працює сьогодні, мав гідну підтримку в майбутньому. У цьому контексті Володимир Зеленський звернувся до народних депутатів із закликом до реалізації кроків для забезпечення цієї реформи.

Також, на переконання Президента, Україна перемоги має бути країною, де культура – це експортна галузь.

«Зараз культурна сфера потребує щонайменше відсотка ВВП на рік – як базового рівня для виживання. Але зрозуміло, що галузь має й мусить бути більш амбітною. Українська сміливість справді пробудила колосальний інтерес людей із різних країн до нас із вами, до українців, до наших міста і сіл. Кожен такий інтерес – це можливості», – сказав він.

За словами Глави держави, українське суспільство також потребує нової політики захисту публічного простору в містах і громадах, нової музейної та меморіальної політики, нової політики книг та книговидавництва, написання й читання, перекладів для України іноземних книг та поширення у світі української мови, української книги, підтримки книгарень, аудіокниг та сервісів цифрової передплати, переосмислення наших бібліотек тощо.

Крім того, Україна потребує нової політики кіно й підтримки кіновиробництва, а світ має робити фільми про Україну і в Україні.

Глава держави також звернув увагу на потребу нової політики територій для кожного звільненого від російської окупації регіону. Це має бути своя, дуже детальна й водночас цілісна, візіонерська політика трансформації.

Президент особливо акцентував на питанні внутрішньої безпеки.

«Російська агресія показала, які безпекові стандарти потрібні для життя. Доступність укриттів – максимальна. Школа – з укриттям. Лікарня – з укриттям. Будинки – з укриттям. Українці довірятимуть конкретним речам, які дають конкретну безпеку», – наголосив він.

У цьому контексті випливає потреба врегулювання питання про зброю, яка є й буде у людей, розв’язання питання розмінування та забезпечення потреб для його проведення, питання повсякденної безпеки населення тощо.

Завершальним орієнтиром Володимир Зеленський назвав політику сусідства.

«Міцне сусідство завжди є результатом дуже різних, дуже глибоких речей. Фактично успішним сусідством ми можемо підсумувати будь-які інші наші успіхи у своїй країні, у своєму регіоні та в глобальних відносинах. Економіка та культура. Оборона й безпека. Транспорт і зв’язок. Освіта і ставлення до історії. Взаємодія між державами та взаємодія між нами, між людьми… Усе це визначає якість сусідства. Визначає, чи є розуміння між сусідами», – резюмував Глава держави.