хочу сюда!
 

Ольга

39 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Отаманша Маруся

1 грудня 1902 р., прийшла у світ Олександра СОКОЛОВСЬКА, легендарна отаманша Маруся.

Саша Соколовська була останньою, восьмою, дитиною в родині вже немолодого козака Тимоша Соколовського. В 1919 р. Саша втратила трьох братів отаманів – Олексу, Дмитра і Василя, які полягли за Україну. Маруся очолила повстанський загін з 300 шабель, 700 багнетів, 10 кулеметів та 3-х гармат.

Добре, що у повстанських загонах Соколовських воював поет, письменник Клим Поліщук (1891-1937), якого все життя хвилював "граціозний образ гнучкої, золотокосої, синьоокої панни Марійки". Він залишив нам оповідання "Отаманша Соколовська", видане 7 вересня 1920 р. Тому ми і майже через століття можемо почути голос отамана Марусі:
«Життя мене змусило стати отаманшею. Всі люди, що знаходяться зараз біля мене, дісталися мені в спадщину після мого брата, якого замордували червоні. Якийсь час людьми керував мій батько, але коли і його спіткала та сама доля, тоді вже я мусіла взятися за діло. Нічого було робити, коли всі в один голос кричали: "Немає Соколовського, так хай Соколовська отаманствує! Інших отаманів не хочемо!.."
... Ви думаєте, що мені потрібна війна? Що мені у ній? Я жінка ще молода, я хочу жити, але що робити? Все, що тільки було у нас, розбито і розграбовано. Спалили навіть ту школу, де ви колись учителювали. ... Нині, як бачите, мене оберігати нікому, а навпаки... Я оберігаю... Майте на увазі, що починаючи від цього села і аж до самого Радомисля, скрізь і всюди мої села і мої люди. Вже не один раз нападали на них червоні, але нічого з того не вийшло. Тепер вони готують напад на моє рідне село, будучи впевненими, що я там, а я тим часом готую на них пастку тут».

Якою була ця 16-літня дівчина? Всі захоплювались її золотисто-сонячним волоссям, історик Роман Коваль відзначав родимку над її верхньою губою. «Я мовчки дивився на її стрункий стан, в сірому захисного кольору платті, на коротко підстрижене волосся і сині, з таємними вогниками, очі, і не міг вимовити жодного слова. ... Вона була у чоботях з острогами, в короткій спідниці, синій чумарці, і сірій шапці з червоним шликом, вздовж якого було написано: "Смерть ворогам України!"» – писав Поліщук. Яким воїном? Микола Фещенко-Чопівський, який у складі 27-го кінного Чортомлицького полку воював проти москалів у Радомишльському повіті, згадував:
«Перед моїми очима й по сьогоднішній день стоїть постать стрункої, невеличкої ростом дівчини, що була одягнута по-мужеськи. Їздила верхи, як найкращий козак. Добре володіла рушницею. Як і її брати, була відважного десятка, і серед повстанців користалась авторитетом. Серед селян Маруся була легендарною особою, дуже часто вона рятувала селян від большевицьких продналогів».

Яким лідером? «Була дуже сміливою, першою кидалась в атаку, швидко приймала рішення, миттєво оцінивши обстановку. Її накази не обговорювалися. Статечні сільські дядьки навіть побоювалися невисокої на зріст, але відчайдушної дівчини», – переповідав спогади очевидців краєзнавець П. Лісовий.

Слід згадати й оцінку генерал-поручника Армії У.Н.Р. О.Вишнівського. Аналізуючи повстанський рух і отаманщину в армії і поза нею, він зачислив Марусю до когорти "позитивних отаманів" – поруч із Яковом Орлом-Гальчевським, Іваном Лютим-Лютенком, братами Чучупаками, Ананієм Волинцем, Яковом Шепелем, Ларіоном Загороднім, Семеном Заболотним, Ільком Струком та ін.

Про бойовий шлях Марусі відомо не так багато. Знаємо, що в серпні 1919 р. вона співпрацювала з частинами Української галицької армії, які наступали на Київ. Сотник УГА В. Бачинський, який зі своєю частиною пробивався до столиці, зустрівся тоді з Марусею Соколовською у с.Вересах біля Житомира.

Перше, на що звернув увагу сотник, це "гострий погляд" Марусі, її "сміливий, вояцький зір". І кріс через плече. Маруся хотіла приєднатися до галичан і йти разом із ними визволяти столицю.

– Але поможіть, ради Бога, поможіть мені!.. Дайте крісів і набоїв...

"І десь щез гострий погляд очей, – згадував Бачинський, – а просила цілою собою, як дитина матері".

Далі сотник став свідком розмови Марусі зі стрільцями. Ось як він запам'ятав цю зустріч: "Уже давно підвода стояла готова до від'їзду, а Маруся малювала минуле... Як кайдани рвались, як воля родилась, шаліла, п'яніла, як лютий ворог луною пожарів сліди свої значив. Як її батькові та братам терпцю не стало – як чесне товариство у радомишльських лісах на повстанську раду збиралось – як вона ночами прокрадалась крізь ворожі застави... Братів не стало... Бог і Україна знають, що поклали свої голови за волю Батьківщини... Я не бачив і сліду жалю в Марусі... Кудись у даль гляділа...".

Загони Марусі продовжують співдіяти з регулярними частинами У.Н.Р. та УГА, зокрема, з І-м Галицьким корпусом. Очевидно, що разом з ними Маруся "здобула Київ і пару днів їм володіла", як твердив член Директорії професор Опанас Андрієвський, порівнюючи її на сторінках "Батьківщини" із Жанною д'Арк.

Надзвичайно цікавий своїми подробицями лист Анатолія Малюха з Києва, котрий переповідає спогади Марії Окіпної (1892—1971), бабусі його дружини Світлани. Марія Окіпна в 1919 році жила в середмісті Києва й одного серпневого дня пішла на Бесарабський ринок. Раптом помітила, що «якось незвично заметушилися люди. І тут на ринок в’їхала на білому коні в супроводі кількох козаків на гарних конях молода дівчина. На ній був зелений жупан, на голові смушева шапка зі шликом, з-під якої спадала руса коса. Їхала повільно, розглядаючи людей і те, що вони продавали. Один із присутніх дядьків голосно привітався: «Здорові були, пані Марусю!» І, вклонившись, зняв шапку. Маруся чемно відповіла на привітання. Решта чоловіків теж познімали шапки, картузи, капелюхи та вклонилися їй. Виїхавши з ринку на Хрещатик, Маруся приєдналася до загону козаків, яких було більше сотні. Загін рушив Хрещатиком у бік Думи. Всі дивувалися, що Маруся така молодесенька. Потім кияни розповідали один одному, що вона «відвідала» Лук’янівську тюрму й визволила невинних людей. А ще казали, що це дівчина непроста, вона із знатного роду».


10

Комментарии

110.12.19, 19:33

..а теперь отаман Зеленский Киев захватил...в чём разница?

    210.12.19, 20:11

      310.12.19, 20:33Ответ на 1 от atttonikam

      Наш Атаман пістолета в руці не тримав, але Путіна в Нормандії дістав! Коли у своїй доповіді Президент Зеленський заявив що Крим це Україна, Путін поліз в кишеню штанів чухати яйця і ногами засовав! Неначе сів на гарячу пательню(яка вже напевно в Пеклі для нього приготована).

        410.12.19, 20:43

          511.12.19, 00:40

            611.12.19, 08:21

            "Маруся малювала минуле... Як кайдани рвались, як воля родилась, шаліла, п'яніла, як лютий ворог луною пожарів сліди свої значив" - так делают многие. Только когда такие люди достигают своей цели, они не знаю что нужно делать дальше. Они умеют только воевать. Сейчас мы наблюдаем то же самое. Люди, которые были героями, не видят себя в мирной жизни и поэтому всеми силами хотят продолжения войны.

            "Ты шел, как бык на красный свет,
            Ты был герой, сомнений нет,
            Никто не мог тебя с пути свернуть.
            Но если все открыть пути,
            Куда идти и с кем идти,
            И как бы ты тогда нашел свой путь,
            Нашел свой путь?"

              711.12.19, 08:30

              А як склалось її подальше життя?

                811.12.19, 08:49Ответ на 7 от Тарас Музичук

                А як склалось її подальше життя?З 1919 року її подальша доля точно невідома. Є різні версії, туті смерть від катування, застрелили, розстріляли, чи вдалось вилікувати від поранення і продовжити боротьбу

                  911.12.19, 08:57Ответ на 8 от RedDina

                  А як склалось її подальше життя?З 1919 року її подальша доля точно невідома. Є різні версії, туті смерть від катування, застрелили, розстріляли, чи вдалось вилікувати від поранення і продовжити боротьбу

                    1012.12.19, 22:15Ответ на 3 от Nikolka

                    Наш Атаман пістолета в руці не тримав, але Путіна в Нормандії дістав! )...в смысле всё по-Крылову - коль Моська лает на Слона знать Моська сильна...
                    и в этом вся сущность всех Атаманов... царьки-на-час...(или на срок до перевыборов)...что одно и то-же