Про мишебрацкій сочєльнік

У мене це слово викликає жуткі катаральні явища і страшнючі спазми живота з наміром повернути святкове меню. Бррр... 
В людей Щедрий вечір, Маланки, Береза з Козою, щедрівки і віншування, кутя і гори пирогів з маком, шинки, ковбаси, півень до стану холодцю докукурікався.
А в етіх, от в етіх - високодуховних і навсебіч православних, котрі олію називають постним маслом, але в піст її не їдять, бо то ж - масло... От в етіх, котрі олії в голові не мають, - Сочєльнік.
Це вони варять компот із сушки і заливають ним рисову глевку кашу. Святкова страв готова. Сочєво!
Традиційна страва моsкалопітека - охотніка і собіратєля.
Вони ж традиційно охочі надурняк побухати і позбирати все, що погано лежить.
Народ-богоносєц.
Коли в Трипіллі на Щедрий вечір побожні городяни одягали гаптовані кожушки, взувались у теплі чоботи, чоловіки вбирали на голови смушеві шапки, а жіноцтво красувалося в нових квітчастих хустках з френзлями і всі гуртом йшли до церкви, то в цей час моsкалопітеки прив`язували в лісі до йолки голу дівку. Робили жертвоприношення Морозу, щоб не заморозив к чортам собачим у неопалюваних норах їхню тупикову гілку людства.
А щас вони - родина. 
Сьома вода на киселі. Коли ми будували Трипілля, вони ще печери хуями обмальовували.
Коли ми будували Київ, вони лише землянки вчились рити. А, коли ми плавали з варяг у греки, тобто вели активну міжнародну торгівлю і діалог, вони стояли на берегах Дніпра і язика показували. 
Бо мови, як не було - так і нема досі. 
Ні, без питань ! В ХІІІ столітті вони теж навчились торгівлі. Соболині хутра на бухло міняли.
І мед у них був іще. Якщо бджоли не загризли і ведмідь копняка не дав.
Але замість куті - рис з компотом. Сочєво. Православний Новий год, нє? 
Родина, хулє...