Стережіть ся від пошести! 1892 рік

Страшна пошесть, котра вже нераз заглядала до нашого краю і забирала людей не десятками але сотками що дня на тамтой світ, лютять ся тепер знов на Всходї, а хоч она ще й далеко від нас, то всеж таки, о скілько з дотеперішних вістей видко, підходить чим раз більше до наших границь і тому єсть справедлива обава, що она готова і до нас ще дістати ся. Як вже звістно, вибухла була холєра в Персії, а з відси перенеслась до Poсciї і тут посуває ся чим раз дальше, бо станула вже над Чорним морем. Не досить сего, холєра суне ся ще другим боком через Сирію, з відки може дуже легко дістати ся до полудневoї Европи; ба, надходять навіть вісти, що випадки холєри появили ся вже і в Трієсті і в Парижи.
Річ очевидна, що наш край виставлений на найбільшу небезпечність, бо положений найблизше Россії, тож правительство видало вже заздалегід розпорядженє, щоби старатись всякими способами, які лиш суть в силї чоловіка, недопустити тої так страшної для всїх пошести до нашого краю. Намістництво львівске і буковиньске правительство одержали вже обширні инструкції до способів осторожности против занесеня холєри. Всї особи, які приходять з Россії до нас, і их річи мусять піддавати ся в Бродах і Підволочисках десінфекції і в тій цїли будуть виделєґовані на границю до тих міст спеціяльні лїкарі. В обох тих містах будуть виставлені бараки для кварантани і машини десінфекційні. Крім того особи приїзджаючі з Россії мусять піддати ся через пять днїв надзорови лїкарско-поліційному, заким буде им дозволено виїхати куди небудь дальше. Намістництво має також застановити ся над тим, чи не спинити би еміґрації россійских жидів. Крім того в більших містах, як в Кракові, Львові і Чернівцях, видано вже також розпорядженя, що треба робити, щоби устерегти ся від пошести. Львівскій маґістрат видав відозву до всїх мешканцїв, щоби они старали ся удержувати як найбільшу чистоту в домах, на подвірях і місцях відходових. Громада має допильнувати публичних місць, улиць і каналів, а мешканцї повинні самі себе допильнувати.
В слїд за більшими містами повинні би пійти і менші, котрі, як ті загально звістно, суть у нас правдивими огнищами всяких недуг. Яка по наших містах і місточках панує нехарність, особливо в тих частях, де мешкають жиди і де суть торговицї, того не потребуємо доказувати; нехай же старшини громадскі бодай тепер допильнують того, щоби по містах удержувано більшу чистоту. То само далось би сказати і о наших селах; і в них неконче велика чистота. Особливо же в многих сторонах не зважають люде на то, щоби мати чисту воду до питя, беруть єї просто з рік або з ставів та охаб. По селах часто стоять великі калабанї, в котрих гниють всілякі річи, дуже часто навіть утоплені звірята, що занечищують воздух в цїлім селї. Все то треба завчасу усувати.
Найбільша біда в тім, що наші люде, особливо по селах, не можуть а иногдї навіть не хотять живити ся відповідно. В часї пошести дуже важна річ, як чоловік живить ся. Передовсїм треба вистерігати ся такої поживи, котра вже зовсїм здоровому чоловікови може зашкодити; длятого не треба їсти таких річей, що викликують розвільненє або здувають, як н. пр. сливки, яблока, і взагалї овочі, відтак всїляка городовина як: горох, фасоля, біб, морква і т. д.; особливоже не треба їсти неспілої садовини, котра вже і так єсть шкідлива. Колиб, не дай Боже, появила ся пошесть, то не треба єї лякати ся. Кому назначено умерати, той умре чи сяк, чи так, а страх лиш причиняє ся ще більше до ширеня пошести і як раз она найбільше тих забирає, що єї дуже боять ся. В часї пошести добре єсть пити вар з мятки, а хто може, то повинен ще додати до него трошки доброго червоного вина, або ложочку руму. Кажуть також, що не зле єсть випити що дня чарочку горівки, в котрій мокне т. зв. Иванове зїлє (Hiperieum perforatum). Помешканє треба часто провітрювати і уважати на то, аби в нїм не було задухи; добре єсть також викаджувати єго оцтом і також карболем, або хоч би ялівцем. Коли же хто почув в собі слабість, коли єго стане млоїти, дістане розвільненя і дрожи, то повинен зараз положити ся, напити ся вару з м’ятки, огрівати жолудок і як найскорше шукати помочи лїкарскої.
Певних і нехибних рад на таку пошесть, як холєра, не можна подати, але то річ певна, що хто відповідно жиє, хто себе доглядає і не ослаблює свого тїла н. пр. піяньством, або якими другими способами, той лекше і певнїйше холєру перебуває. Нинї та пошесть, ще від нас далеко, але ширять ся у нас і другі недуги, як н. пр. червінка, котрі суть також лиш наслїдками злого способу житя і невідповідної поживи.