О сообществе

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Знання є сила

Хвороба на ЛГБТ




КиївПрайду, який відбудеться 17 червня.
 
КИЇВПРАЙД-НАГОРОДУ ЗА ПІДТРИКУ ЛГБТ+ СПІЛЬНОТИ В УКРАЇНІ ОТРИМАЛА ІВАННА КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ
 15 червня 2018
КиївПрайд вручив другу щорічну КиївПрайд-нагороду за підтрику ЛГБТ+ спільноти в Україні віце-прем'єр-міністерці з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванні Климпуш-Цинцадзе.

"Це завжди виклик – боротися за щось, що сьогодні не є зрозумілим. Будь-яка ідея про рівність, про те, що ми заслуговуємо на повагу до прав кожної людини, в нашому суспільстві, яке ще знаходиться в трансформації, – це великий виклик", – наголосила віце-прем'єр-міністерка.

МАРШ РІВНОСТІ КИЇВПРАЙД2018 ПРОЙДЕ 17 ЧЕРВНЯ У ЦЕНТРІ КИЄВА
 07 червня 2018
З 8 по 16 червня у Києві проходитиме прайд-тиждень КиївПрайд-2018 – тиждень культурно-просвітницьких заходів, присвячених життю ЛГБТ+ спільноти в Україні.

Завершиться прайд-тиждень 17 червня вже традиційним Маршем Рівності. Він стартуватиме о 9.00 від Національної опери України і пройде центром Києва.
 
РІВНОСТІ КИЇВПРАЙД-2018
 01 червня 2018
Відкрито добровільну реєстрацію на Марш Рівності КиївПрайд-2018
17 червня, у неділю, в Києві відбудеться Марш Рівності КиївПрайд-2018. Щоб Марш пройшов безпечно та успішно, організатори просять зареєструватись на захід. Також є можливість підтримати тих учасників Маршу, хто має бажання, проте не має можливості приїхати.

Реєстрація не є обов’язковою, втім, вона допоможе організаторам оцінити кількість людей, які візьмуть участь у Марші і відповідно підготуватись та подбати про безпеку. Зареєструвавшись, учасники раніше дізнаються про час та місце проведення Маршу, а також отримають додаткові корисні інструкції.

Приблизно за тиждень до Маршу повідомлять про деталі заходу, які поки що не оголошуються через загрози безпеки. Організатори просять учасників зарезервувати час у неділю, з 8:00 до 13:00 для участі в Марші (це включає дорогу в обидва боки).

Ось ще кілька причин, чому варто заповнити форму реєстрації:

1) Заповнюючи форму, ви також ознайомитесь з безпековою інструкцією для учасників і учасниць. Ви також отримаєте інструкцію з безпеки на вашу електронну скриньку.
2) Ви отримаєте інформацію про час та місце проведення Маршу Рівності трохи раніше, ніж вони будуть оголошено публічно.
3) Ви отримаєте детальну інформацію про шляхи і способи відходу після завершення Маршу.
4) Якщо з якихось причин захід буде перенесено чи скасовано, ви отримаєте смс та електронного листа з повідомленням про те, що на Марш приходити не потрібно - це важливо для вашої безпеки.
5) Заповнивши форму, ви зможете вказати, як допоможете Маршу Рівності

У формі ви також можете подати заявку на компенсацію проїзду. Пріоритет буде надаватися мотивованим людям з регіонів України та організованим групам (від 10 осіб).

ПРОСТА ПРИЧИНА, ЧОМУ ТАК БАГАТО КОМПАНІЙ ПІДТРИМУЮТЬ ПРАВА ЛГБТ
 07 серпня 2017 This article is part of the World Economic Forum Annual Meeting
Проста причина, чому так багато компаній підтримують права ЛГБТ


Коли британське видання «Mail on Sunday» 10 років тому розкрило гомосексуальність Лорда Брауна, вже за кілька днів його змусили покинути роботу в корпорації «BP». Однак коли керівник Apple Тім Кук прийняв проактивне рішення повідомити про свою гомосексуальність в інтерв’ю виданню «Businessweek» у 2014 році, світова бізнес-спільнота схвалила цей вчинок.

Слова, що використовувались в обох випадках, були абсолютно різні: Лорд Браун говорив про «сором і шок», через те, що його викрили. Натомість Тім Кук сказав, що «пишається тим, що він гей», і додав: «Я вважаю свою гомосексуальність одним із найбільших дарунків, які мені дав Бог».

У сфері прав ЛГБТ цього десятиріччя відбувся справжній переворот, причому бізнес постійно на крок випереджав законодавців. Подумайте лише: на сьогоднішній день федеральне законодавство США не включає жодного трудового захисту ЛГБТ-працівників, і тим не менш, 91% компаній зі списку Fortune 500 запровадили антидискримінаційні практики щодо сексуальної орієнтації. Шістдесят сім відсотків із них пішли навіть далі та добровільно розширили соцпакет із лікарняними і страховими виплатами на всі ЛГБТ-родини.

В Європі також відбувся значний прогрес. МІ5, британська національна контррозвідувальна агенція, зараз очолює рейтинг «Найкращий Роботодавець Року» від британської ЛГБТ-організації «Stonewall»: видатне досягнення, якщо згадати, що на початку 90-х років ЛГБТ-спільноті було повністю заборонено працювати у британських розвідувальних організаціях.

Хоч цей прогрес і вселяє оптимізм, роботи ще залишається чимало. У більш ніж половині країн світу ЛГБТ не захищені від дискримінації на робочому місці. Одностатеві стосунки досі криміналізовані у понад 70 країнах, а найбільше, ймовірно, засмучує те, що 50% учнів і студентів з ЛГБТ-спільноти у США та Великобританії досі зазнають серйозного цькування в навчальних закладах. Як наслідок, до третини вирішують покинути навчання. Мабуть, те, що 40% молоді без постійного місця проживання на вулицях великих американських міст належать до ЛГБТ-спільноти, – аж ніяк не співпадіння.

Марнування людського й економічного потенціалу вражає. За оцінкою звіту Out Now, економіка США могла б щорічно отримувати на $9 мільярдів більше, якби компанії покращили свою здатність затримувати ЛГБТ-кадри, запроваджуючи інклюзивні політики. Країни, де таких політик не існує, програють: за підрахунками Світового Банку, Індія щорічно втрачає $32 мільярди виробничої потужності саме через широко розповсюджену дискримінацію проти ЛГБТ.

З іншого боку, компанії, які відкрито підтримують права ЛГБТ, пожинають плоди. ЛГБТ-споживачі належать до найбільш вірних: вони винагороджують компанії, які на їхньому боці, навіть якщо такі покупки дорожчі. А покупки це чималі, якщо врахувати, що в самих лише США купівельну спроможність ЛГБТ-спільноти оцінюють приблизно в $800 мільярдів на рік.

У генерального директора Starbucks Говарда Шульца слова не розходяться зі справою: як відомо, він сказав гомофобу-акціонеру, що той міг продати свої акції та вкласти гроші деінде. Компанія також успішно продемонструвала свою поінформованість про сучасну ЛГБТ-культуру, знявши рекламу з відомими драґ-королевами Б’янкою дель Ріо й Адор Делано. Ролик вже став міжнародним хітом на YouTube.

Uber також активно виступає на підтримку ЛГБТ-спільноти і забороняє своїм водіям по всьому світу дискримінувати ЛГБТ-пасажирів, навіть якщо державні закони країн, де вони працюють, це дозволяють. Після стрілянини в Орландо компанія надала можливість безкоштовних поїздок до низки вибраних ЛГБТ-локацій по всьому світу і запропонувала безкоштовні перевезення родинам загиблих.


Виробники спортивних товарів та одягу також не відстають від тренду. Протягом Прайд-місяця, Adidas випустили оновлену версію свого канонічного кросівка Stan Smith із веселковим прапором, а частину прибутків від його продажу перерахували в благодійний фонд у штаті Орегон, який підтримує бездомних ЛГБТ-підлітків. І, звичайно, минулого року НБА сенсаційно перенесла гру 2017 All Star Game з Шарлотти, міста у Північній Кароліні, через неоднозначний закон НВ2, прийнятий у березні.

Цифри однозначні: включення ЛГБТ має під собою вагоме економічне підґрунтя. Компанії з продуманими ЛГБТ-політиками схильні до найбільших інновацій, у них вірні працівники, проти них значно рідше позиваються через дискримінацію. Крім того, вони позитивно сприймаються клієнтами. Це безпрограшна ситуація.

Однак шлях до включення неможливо пройти за один день, і компанії потребують настанов. З чого почати, особливо якщо вони працюють у країнах, де одностатеві стосунки протизаконні? Відповідь: думати й діяти «глокально»: підкреслювати економічні вигоди розмаїття на місцевому рівні та запроваджувати глобальні політики, завдяки яким робоче місце стає безпечним, справедливим та доброзичливим до всіх.

Перший крок у цьому напрямку – відкрито оцінити, чи комфортно ЛГБТ-працівникам говорити про свою сексуальну орієнтацію на роботі та заявляти про гомофобне цькування в офісі. Також важливо мати видимі ЛГБТ-моделі в організації. Союзники – наступний крок: чи є в організації керівники вищої ланки, які відкрито захищають і підтримують ЛГБТ-інклюзивні політики та ЛГБТ-працівників? Роль союзників особливо потужна, оскільки вона переводить розмову з дискурсу «меншин» у площину таланту, досягнень та інновацій.

Послуговуючись словами ООН, зараз боротьба з гомофобією більше ніж будь-коли є «необхідністю заради розвитку». Коли компанії винаходять внутрішню культуру включення, яка виходить за межі національних політик, хоча й свідома цих політик, вони мають неймовірну можливість максимально використати свій глобальний вплив, щоб посприяти соціо-економічному прогресу.

Працівники міжнародних корпорацій повинні мати можливість бути впевненими, що незалежно від того, в якій країні вони живуть, на роботі вони не постраждають від дискримінації через те, кого вони люблять і ким вони є.

Антоніо Заппулла, Головний операційний директор Thomson Reuters Foundation

Переклад: Наталія Сліпенко для ГО "КиївПрайд

ЩО ДУМАЮТЬ УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИКИ ПРО КИЇВПРАЙД?
 06 червня 2016 Марія Семенченко
Що думають українські політики про КиївПрайд?
Коли йдеться про заходи, пов’язані з ЛГБТ-тематикою в Україні, публічну підтримку їм варто очікувати від іноземних дипломатів, але аж ніяк не від українських політиків. Це можна пояснити багатьма причинами. Зокрема, і страхом народних обранців розгубити свій електорат серед досить консервативного українського суспільства, і особистими упередженнями щодо ЛГБТ-теми, і не усвідомленням того, що йдеться не про сексуальну орієнтацію,а про фундаментальні права людини тощо. Але факт лишається фактом. Українські політики мовчать, а то й дозволяють собі дискримінаційні зауваження стосовно подібних заходів. Утім, деякий прогрес все ж таки є. Минулого року в«КиївПрайді» вперше взяли участь народні депутати. Аж двоє – Світлана Заліщук і Сергій Лещенко.Крім того, цього року депутати з міжфракційного об'єднання «ЄвроОптимісти» засудили насильство, а ще пасивність поліції та міської влади Львова, що призвело до зриву Фестивалю рівності у цьому місті.Для політичного середовища – це, звісно, прогрес.

Напередодні «КиївПрайду2016» ми розпитали народних депутатів України про їхню публічну позицію щодо проведенняподібних заходів. Підтримують? Не підтримують? Чим аргументують?

 «ПОЛІТИКИ МАЮТЬ БУТИ ТАМ, ДЕ ЇХНЯ ДОПОМОГА І ПІДТРИМКА РЕАЛЬНО МАТИМУТЬ ЗНАЧЕННЯ»

Світлана ЗАЛІЩУК, народний депутат України, партія«БлокПетра Порошенка», член міжфракційного об’єднання «ЄвроОптимісти»:

Ми країна, що обрала євроінтеграційний курс. Одні з найважливіших цінностей, які поділяє демократичний світ,– це рівність і толерантність. Це значить, що ми поважаємо одне одного, ми толерантні одне до одного. Це і є реалізація тієї гідності, за яку ми боролися, зокрема, і на Майдані.Коли ми говоримо про Революцію Гідності, то люди найчастіше очікують, що будуть визнавати саме їхню гідність. Але так само має працювати і зворотній механізм. Ми боремося за гідність не тільки свою, а й за право визнавати гідність будь-кого іншого в цьому суспільстві. І якщо філософськи дивитися на Марш рівності, то, мені здається, через підтримку таких акцій, які відстоюють права людей, суспільство стає більш толерантним, а відповідно і щасливішим.

Що ж до політично-правового контексту. Наша Конституція гарантує нам як громадянам різні права, гарантує нам право на мирні зібрання, на свободу слова, на свободу вираження. Це основа розвитку демократії й сталого суспільства. І тому ЛГБТ-спільнота має таке ж право на свої зібрання, як, наприклад, і журналісти, які борються проти цензури і вимагають більше прав щодо доступу по публічної інформації. Так само, як, наприклад, волонтери, які вимагають унормувати їхню діяльність через законодавчі органи тощо. Абсолютно очевидно, що в українському суспільстві цю толерантність треба ще формувати і виховувати, і досить поширеною і проявленою все ще лишається гомофобія. Саме тому нам треба показувати, що ми здатні в цьому європейському суспільстві вибудувати більше толерантності.

На жаль, дуже мало моїх колег підтримують такі заходи… І заява президента Петра Порошенка, – попри його консервативність і релігійність, – про те, що люди мають право на проведення КиївПрайду – для мене була дуже важливою. Він показав себе справді як президент європейської держави.

Водночас нам треба все це проявляти тепер на дуже практичному рівні. І я хочу стояти біля людей, які борються за свої права, так само, як ми стояли на Майдані, як ми виходили на антикорупційні протести під Генпрокуратуру, коли вимагали звільнення Шокіна, як ми раніше виходили на протести, коли були побиття журналістів... Я думаю, сьогоднішні політики мають бути там, де їхня допомога і підтримка реально матимуть значення. І матимуть вплив.

Минулого року я на «КиївПрайд» їхала з французьким дипломатом. І він розповідав, що 30 років тому в його країні так само перші акції представників ЛГБТ-спільноти зустрічали протидію, їх били, переслідували, на них в суспільстві дивилися зверхньо, все це супроводжувалося дискримінацією, насильством, агресією тощо. Але історія, час, зусилля змінюють ситуацію. Змінюють ситуацію і бажання людей, практичні дії у законодавчому та побутовому напрямках, у напрямку демонстрації цієї культури.

Я думаю, перед нами довга дорога із побудови толерантності, у перетворення її в нашу рису. Але я вже зараз бачу зміни…

Я знаю, дехто з народних депутатів в приватних розмовах підтримували цей захід, але публічно побоялися, можливо, через страх осуду суспільства, яке є досить консервативним. Я бачу, як цей процес рухається – повільно, складно, – але рухається.

Найефективніше реформи відбуваються там, де є рух назустріч політичного лідерства – тобто певних людей, які готові на практичному рівні змінювати якісь норми,– і людей, які активно потребують і вимагають цього. І на цьому перетині відбуваються справжні зміни.

«Є ПРОСТО МОДА, ЯКІЙ РЯД МОЇХ МОЛОДИХ КОЛЕГ НАМАГАЮТЬСЯ СЛІДУВАТИ»

Ігор ЛУЦЕНКО, народний депутат України, ВО «Батьківщина»,член міжфракційного об’єднання «ЄвроОптимісти»:

Серед дискурсу прав людини сьогодні варто говорити про найбільш актуальні й корисні для суспільства речі. Тобто ми можемо дійсно повертатися до тих речей, які зараз активно обговорюються в Європі і є там модними, але після того, як розберемося з нашими домашніми порушеннями прав людини – вбивствами людей на сході, наприклад. У нас знову ж таки серед гендерної частини прав людини є багато питань, наприклад, щодо нерівності жінок в армії. Є питання, наприклад, надзвичайно великого відсотка невдалих шлюбів в Україні тощо. Тобто я б просто активізував і пріоритезував цей порядок денний, який ми маємо у гендерній сфері прав людини. Натомість є просто мода, якій ряд моїх молодих колег намагаються слідувати. Але я, чесно кажучи, не розділяю цей підхід, бо в нас тут своя країна зі своїми проблемами.Давайте їх вирішувати у першу чергу.

Я за те, щоб визначитися з пріоритетами, які права людей треба відстоювати, в першу чергу, в тому числі і в сфері, дотичній до тематики «КиївПрайду». І я думаю, тут не потрібна підтримка політиків. Якщо хтось хоче, щоб якийсь захід пройшов справді безпечно, то треба вдатися до практики Януковича, за якого був проведений перший захід такого типу. А саме до посиленої охорони «Беркутом». Тоді це вперше, наскільки я пам’ятаю, вдалося зробити.

Я не думаю, що тема ЛГБТ-прайду зараз є найбільш актуальною для України. Хтось думає, що якщо ми будемо робити такі заходи, то станемо ближчими до Європи. Але Європа – це набагато глибше і ширше поняття, і вона не через те Європа, що там певні меншини мають право на певні пільги. Скоріше навпаки.

«РІВЕНЬ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ – ЦЕ ПОКАЗНИК РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА»

Андрій ТЕТЕРУК, народний депутат України, партія «Народний фронт», в минулому – командир батальйону патрульноїслужбиміліції особливого призначення«Миротворець» МВС України:

Кожна людина має конституційні права і має повне право їх реалізовувати згідно із законом тоді, коли вважає за потрібне. Це стосується і Маршу рівності. У наших радикальних організаціях працюють деякі росіяни, які намагаються надати цим заходам і цій темі загалом відтінок провокацій. Вони озвучуючи прямі погрози – перетворити Марш рівності на «криваву кашу», імені це категорично не подобається. Це виглядає як провокація і порушення законних прав людей. І я вважаю, що тут слід працювати нашим правоохоронним органам, щоб убезпечити мирних громадян від тих погроз, що лунають на їхню адресу. У нас вільна країна, і я вважаю, що всі, хто хоче реалізувати свої права, повинні мати таку змогу. Не зважаючи на те, якої віри, кольору шкіри та якої сексуальної орієнтації вони...

Погрози ж варто розглядати в контексті порушення українського законодавства. Отже, має місце певна погроза і заклик до застосування насильства щодо певних осіб, і тут наші правоохоронні органи повинні діяти на випередження. Тут повинна навести лад держава – у конституційний і законний спосіб. Ці погрози речників радикальних рухів є недолугими і, на мій погляд, досить низького рівня з точки зору інтелекту і моралі.

Рівень дотримання прав людини – це показник розвитку суспільства. Чим більш розвинене суспільство, тим краще держава захищає і гарантує права своїх громадян. Чим нижчий рівень, тим менше приділяється уваги цим питанням. Ми нині на правильному шляху. Незважаючи на те, що зараз ми потерпаємо від агресії з боку Російської Федерації, ми робимо правильно речі, наприклад, прийняли новий закон про Трудовий кодекс.

«ПОГРОЗИ Й ЗАКЛИКИ ДО НАСИЛЛЯ МАЮТЬ БУТИ ПУБЛІЧНО ЗАСУДЖЕНІ, ЗОКРЕМА Й НАРОДНИМИ ДЕПУТАТАМИ»

Альона ШКРУМ, народний депутат України, ВО «Батьківщина»,член міжфракційного об’єднання «ЄвроОптимісти»:

Будь-які події, які підтримують права людини, розвиток прав людини і рівність громадян – абсолютно важливі. Якщо цим заходам загрожує небезпека, то ми маємо виступати проти такої агресії, засуджувати її йговорити про захист прав людини. А от щодо брати участь у таких акція – це особистий вибір кожного.

Нам доводиться вибирати, в яких подіях брати участь. Ми не можемо одночасно бути в багатьох місцях, а важливих подій насправді багато. Темаправ людини –завжди на часі, але ми не можемо бути всюди і підтримувати своєю присутністю все й одразу. Тут кожен депутат сам вирішує, в яких подіях брати участь.

Що стосується відкритих погроз учасникам таких заходів та заклики до насилля, то вони мають бути публічно засуджені, зокрема, й народними депутатами. Ми маємо звернутися до правоохоронних органів, щоб вони посилили заходи безпеки й звернули увагу на погрози щодо будь-яких мирних зібрань.

«ПРАВА ЛЮДИНИ НЕ МАЮТЬ РОЗМЕЖУВАНЬ – НА ПРАВА ПЕРШОГО ТА ДРУГОГО СОРТУ»

Сергій ЛЕЩЕНКО, народний депутат України, партія«БлокПетра Порошенка», член міжфракційного об’єднання «ЄвроОптимісти»:

Марш рівності – це захід на захист прав людини, і його проведення є чітким індикатором прогресу Україні протягом останніх двох років, оскільки Майдан був не стільки проти конкретного Януковича, скільки за європейські цінності і права людини, за права кожного з нас. Відповідно, ми не можемо говорити про прогрес після Майдану, якщо проведення подібних заходів зіштовхується з блокуванням, а їхні учасники – з погрозами.

Я сподіваюся, що цього року вдасться провести Марш рівності десь у центрі, а не у віддалених районах міста, не десь в гетто. Заради безпеки учасників. Тому що подібні заходи на обмеженій території, як показує минулорічний досвід, жодним чином не убезпечує учасників від нападів, а навпаки створює додаткові переваги для агресивно налаштованих людей, які не поважають права інших.

Якщо хтось дозволяє собі дискримінаційні висловлювання щодо учасників Маршу рівності, зокрема, і народні депутати, то це вказує лише на культурний рівень цих людей. Що стосується підтримки українськими політиками подібних заходів, то минулого року вперше у Марші рівності участь брали два депутати – я і Світлана Заліщук. Ми безпосередньо вийшли на нього разом з іншими учасниками. І це теж важливий сигнал змін, які відбуваються.

Що стосується проявів нетерпимості, то люди, які це собі дозволяють, показують, що їхні демократичні погляди часто є лише риторикою, а не реальними діями.

Часом можна почути як аргумент, що поки війна, таких заходів не можна робити, цю тему не варто піднімати. Я завжди наводжу у приклад Ізраїль, де війна триває роками, але там сфера прав людей розвивається, зокрема і прав ЛГБТ-спільноти. Там узаконено одностатеве партнерство і, відповідно, права і обов’язки людей, які вступають у це партнерство. Або приклад Греції, яка є православною країною, але там так само є узаконення прав та обов’язків одностатевого партнерства. Тому люди, які використовують такі аргументи, або взагалі не володіють інформацією, або є свідомими брехунами.

Чому особисто я беру участь у цій події? Для мене важливо показати, що, по-перше, права людини не мають розмежувань – на права першого та другого сорту. Крім того, для мене як представника нового типу політиків важливо показати, що політики змінюються, стереотипи і теми-табу зникають. Більше того, люди, які потерпають від дискримінації, можуть мати серед політиків союзників. На відміну від інших пострадянських країн ми не замовчуємо тему одностатевого партнерства і в політиці будемо просуватися в напрямку легалізації такого партнерства і гарантування прав партнерів.

Я прогнозую, що цього року на Марші рівності має бути більше депутатів, оскільки я попередньо чув про бажання ще кількох людей долучитися до цих заходів. Тобто їх буде більше ніж двоє. І це – прогрес.

«Я НЕ ЗНАХОДЖУ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ТОГО, ЩО У НАС СЕКСУАЛЬНІ МЕНШИНИ МАЮТЬ ЯКІСЬ ДИСКРИМІНАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ»

Олександр БРИГИНЕЦЬ, народний депутат України, партія«БлокПетра Порошенка»:

Моя позиція щодо Маршу рівності, «КиївПрайду» і подібних заходів така, що все в країні повинно відбуватися природно. Якщо в країні є якась конкретна проблема і є люди, які готові протестувати, добиватися якихось прав, яких в них, як їм здається, немає – і це природний процес, який відповідає подіям в країні, – це нормально. Якщо ж треба проводити певні марші тільки для того, щоб виглядати так, як інші країни, де є із цим проблеми, то я вважаю це неправильним. В Україні всі процеси повинні відбуватися не на догоду Росії, Європі чи США. Що ось, мовляв, посли США і європейських країн хочуть такий марш, і якісь українські депутати його підтримали, щоб показати американцям і європейцям, що ми цивілізована країна – як на мене, це фальшиво. У даному випадку, як мені здається, певні процеси, запущені в тому числі ЛГБТ-спільнотою, це процеси, які запущені тільки для того, щоб певні політики могли продемонструвати іншим певним політикам, які вони прогресивні і просунуті. Така моя точка зору.

Якщо справді існують якісь проблеми, то вони знаходили б своє підтвердження в судових процесах, у ЗМІ. Коли я читаю пресу, коли дивлюся судові процеси, я не знаходжу підтвердження того, що в нас сексуальні меншини мають якісь дискримінаційні проблеми. Мені було б дуже цікаво почути, але поки що я про такі судові процеси не чув. Виявом проблеми, передусім, є не акції протесту, а реальні проблеми, які знаходять підтвердження в реальному житті – через проблеми конкретної людини в конкретному місці, яка може бути віддзеркалена певними судовими процесами.

Оскільки таких процесів не існує, то, відповідно, можна сказати, що такої проблеми у масштабному вимірі в країні немає. А раз такої проблеми немає, немає і сенсу проводити якісь марші для того, щоб подолати цю проблему. Це моя точка зору. І це стосується не лише сексуальних меншин, це стосується будь-якої групи людей чи будь-якої окремої людини.

Немає жодного політика в Україні, який би публічно виступив за те, щоб будь-яка людина піддавалася дискримінації будь за що. Усі люди в Україні повинні мати рівні права, але не спекулювати рівністю цих прав для того, щоб попіаритися, бо це одне, а показати проблеми і закликати людей разом їх вирішити – це інше. Це зовсім різні речі.

«ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ПРОСВІТНИЦЬКИХ ЗАХОДІВ…»

Сергій КІРАЛЬ, народний депутат України, політична партія «Об'єднання «САМОПОМІЧ»,член міжфракційного об’єднання «ЄвроОптимісти»:

У ситуації, яку ми сьогодні маємо з російською агресією, є загроза дискредитації цього питання ЛГБТ, його маргіналізації і окремих маніпуляцій. Я не виключаю, що працюють російські спецслужби, які розуміють, що тематика ЛГБТ в українському досить консервативному суспільстві сприймається не завжди однозначно. А тут ще нещодавно підписана угода про асоціацію з ЄС і прагнення українців бути частиною Європи, чому очевидно противиться Росія. І російські спецслужби будуть використовувати ці заходи, щоб продемонструвати всьому світу через різного типу провокації і проплачених провокаторів, які будуть підбурювати до агресії, що Україна не готова бути Європою і не готова до європейських цінностей. Тому, мовляв, її треба лишити у спокої і повернути до політичного інтересу і впливу Росії. Я не виключаю і таких сценаріїв.

З одного боку, такі події як Марш рівності завжди на часі, бо це права людей. З іншого боку – є брак інформації. Тому потрібно більше просвітницьких заходів у різних суспільних групах і середовищах. Фахові професійні дискусії. Важко буди однозначним у цьому питанні. Потрібно бути мудрим, потрібно зважати на той контекст, на ті обставини, в яких ми живемо. І потрібно все-таки більше ресурсів залучати для поширення більшої кількості інформації про права людини і про ЛГБТ-тематику. У тому числі потрібно працювати з церквою.

Тобто спочатку потрібно наситити інформаційне поле, розвіяти страхи, подолати стереотипи, а вже потім вдаватися до таких масових публічних акцій, інакше вони перетворяться на провокативні речі і можуть бути використані проти нас.

Підготувала Марія Семенченко, Центр інформації про права людини

Рівність кого з ким?




Для мене всі оті "марши рівності" ЛГБТ-спільнот є відпочатку анекдотом, тому що дурня в усьому: хто з ким рівний? Збоченці виясняють стосунки поміж собою? Рівність гоміків з лезбіянками? Чи навпаки з ними рівняються учасники не таких відомих ЛГБТ-спільнот зі сексзбочених сфер типу зоофілів, некрофілів, ексгібіціоністів, мазохістів тощо? 
Ще в тому цікавий зміст, що всі оті активісти ЛГБТ-спільнот вважають себе вищими надлюдьми від звичайної сексорієнтації людей, то нащо вони себе свідомо принижують до рівня нормальних здорових людей отими різними демаршами "рівності"? Мазохістів цей процес захоплює сам-по-собі і тут усе зрозуміло, але інші ЛГБТ-шизи стогнуть від франшизи. Для чого їм цей ризик?
Завтра у Києві має відбутися чергова фігня з того сорту подій, як "Марш рівності" ЛГБТ, і тут я чи не єдиний раз згадаю з вдячністю поточний Чемпіонат світу з футболу в Рефії, бо принаймні на 6 тисяч чоловік буде менше на цьому ганебному дійстві у нас. Але як завжди є свої недоречності, бо влада вирішила компенсувати таку велику прогалину серед учасників тим, що залучила до охорони ЛГБТ-параду аж 5 тисяч поліцейських. Дикість якась: на одного учасника по 3-5 поліцейських в охороні! То про яку рівність може бути?! Люди і нелюди! Схаменіться! Де рівність?! Таке приниження для всіх ЛГБТ-спільнот! Ганьба! Зрада! Ганебна влада!
Не маю бажання заглиблюватися в огидну для мене тему, а хотів би порадити всім, хто проти подібних демонстрацій за популяризацію сексуальних збочень, не застосовувати силу, а продемонструвати чим більше всю брутальність змісту цього дійства. Тобто як я вже зазначив, що відомі геї та лезбіянки не є виняткові ЛГБТ, а їх є значно більше за переліком усіх можливих збочень, отож варто провести одночасно поряд псевдо-парад рівності з розрядженими учасниками, де "коханці" будуть на рівних всілякі песики, кози, віслюки і коні. “Некрофіли” нехай несуть гроби з “коханими”, а ще можуть вимагати приватні холодильники-морги та полігамію! Мазохісти нехай вимагають від влади припинити реформувати транспортне сполучення та ремонтувати дороги, бо це жорстока дискримінація їх ЛГБТ-спільноти.
Тема безкінечна, як і діагностика сексуальних збочень посеред людей. Тому і тільки тому розпорядником всього дійства "маршу рівності" повинен бути відомий лікар-сексопатолог, хоча ще краще - патологоанатом. Як казав один лікар своєму пацієнту: - У вас таке унікальне захворювання, що я просто не можу дочекатися результатів вскриття.
На завершення визнаю, що поняття не маю, як розшифрувати абревіатуру ЛГБТ і не збираюся взнавати, тому що це є своєрідне тавро типу ОРДЛО, хоча зміст останнього я знаю. Призначення тавра - попереджати. У цьому випадку вас попереджають: "Обережно - ЛГБТ!" Не вступіть в лайно! Краще обійдіть, щоб не засмердітись, як вони.

Богдан Гордасевич
15:27 16.06.2018
м. Львів 

Скільки 200-х повернуться додому з ЧСФ у РФ? Відлік пішов

До Дня донора та Свята медиків я безпосередньо підводжу поєднання з відкриттям Чемпіонату світу з футболу у Російській Федарації, тому що певен, що цей мондіаль буде винятково кривавий через побоїща серед вболівальників, спровоковані місцевими аборигенами, а постраждають численно власне туристи. Медики і донори будуть тут дуже затребувані.
Воююча країна, якою є Рефія через злочинні бойові дії в Сирії та Україні, переповненна ненавистю до зовнішнього світу, що й отримає своє вираження у насиллі над туристами-вболівальниками.
Я починаю відлік на кількість 200-х серед іноземних вболівальників ЧСФ.


У Криму нема води - це вже повід для війни

В Крыму нет воды. Как Кремль решит проблему?

С каждым днем ситуация с обеспечением водой в Крыму все хуже. Например, Белогорское водохранилище сможет обеспечить потребителей только до конца июля. На что может пойти Россия для решения этого вопроса?

Во-первых, все водохранилища, которые существуют в Крыму, строились исходя из решения проблем какого-то конкретного региона. Они строились с точки зрения создания определенного резерва воды в первую очередь для использования в сельском хозяйстве. Допустим, в Белогорске есть два водохранилища — Тайганское и Белогорское. И так по всей территории Крыма есть ряд водохранилищ. Значительная часть из них строилась еще в 30-е, 40-е, 50-е годы. В 70-е построено самое последнее. И строились они из расчета того количества населения, которое там проживало, и тех поливных площадей, которые на тот момент существовали.

Основным инструментом решения всех проблем при ведении агробизнеса в Крыму являлся Северокрымский канал, который на 85% обеспечивал потребности полуострова в пресной воде. Отсутствие днепровской воды — это отсутствие агробизнеса, в первую очередь на севере Крыма, который до момента пуска Северокрымского канала представлял собой полупустыню, так называемую «Голодную степь».

Перед оккупантами стоит не только проблема обеспечения пресной водой агробизнеса и промышленных предприятий, которым она необходима для производства той продукции, которую они производят, тот же «Крымский титан». Уже сегодня это и проблема обеспечения бытовых потребностей населения отдельных регионов Крыма. В первую очередь это как раз регионы севера Крыма (Красноперекопский, Первомайский, Раздольненский, Советский, Красногвардейский, Нижнегорский) – часть из перечисленного, это районы, в которых уже объявлено ЧС. Кроме того, это Судак, Севастополь, Феодосия, Керчь.

Тот период времени, который прошел с момента начала оккупации и соответственно с момента, когда в 2014-м году Украина перестала подавать днепровскую воду в Крым по Северокрымскому каналу, принес уже свои негативные результаты. При этом действия оккупантов на территории Крыма ускорили нарастание негативных итогов их присутствия и отсутствие днепровской воды. Что имеется ввиду?

Для точечного одномоментного решения вопросов, как это в общем-то и принято в России (не особо кто-то задумывается о перспективе), началась выкачка пресной воды из существующих водохранилищ и переброска их на север Крыма для решения возникших трудностей. А также началось хищническое использование подземных пресных горизонтов.

Но уже сегодня можно говорить, что ресурс исчерпан. На севере Крыма подземные пресные горизонты воды все больше и больше минерализуются. Т.е. фактически пресной воды под землей, которую можно нормально использовать только в бытовых нуждах, там уже не осталось. И уже на протяжении прошлого и этого года поступает информация о том, что в Армянске, в Красноперекопске, в Керчи и в других населенных пунктах севера Крыма из крана течет непонятная цветная жидкость или же соленая вода.

Пресные горизонты замещаются соленой водой, соответственно воды уже не хватает и на бытовые нужды, не говоря об агробизнесе.

Соответственно, что остается России? Или договариваться с Украиной, что по тем заявлениям, которые на сегодняшний день уже были и по тем настроениям, которые сегодня превалируют в украинском обществе, сложно прогнозировать, что такая договоренность может состояться. Да и агрессивные заявления Путина, которые прозвучали на последнем теле общении не дают оснований думать, что крымский переговорный процесс в ближайшее время может начаться.

Остается одно, пытаться расширить территорию, которая находится сегодня под оккупацией с тем, чтобы обеспечить себе возможность поставки электроэнергии и пресной воды в Крым

https://mhub.top/2018/06/13/v-krymu-net-vody-kak-kreml-reshit-problemu/

Ворог готується до нападу на Україну

РФ побудувала вздовж українських кордонів потужну військову інфраструктуру, а особовий склад налічує цілі армії.

Росія націлила на Україну ракетні комплекси та декілька армій, – Турчинов

Про це заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, відкриваючи дев’ятий Національний експертний форум, передає “Радіо Свобода”, інформує Економічні новини.

“П’ятий рік точиться війна Росії проти України, і жодних ознак нормалізації ситуації ми не маємо… Два корпуси, що входять до складу восьмої російської армії, фактично виконують функцію, яку виконували штрафбат під час Другої світової війни. Їхнє завдання – затримати просування наших військ до підходу основних сил. Але де вони дислокуються? Побудовано потужну військову інфраструктуру вздовж нашого кордону. Росія проти нас оперує не батальйонами чи дивізіями, а арміями”, – говорить він.

Серед загроз із моря секретар РНБО називає частину Каспійського флоту Росії, перекинуту до Чорноморського басейну. Також він говорить про російські ракетні комплекси в Криму й на східних кордонах, які, за його словами, здатні завдати удару “фактично по всій території України”.

Читайте: Росія готується наступати,- Турчинов

“У цій війні Росія, на жаль, має союзників, яких ми вважаємо нашими стратегічними партнерами. Одним із найнебезпечніших для нас є так званий проект “Північний потік 2, це є реальний виклик для нас, і випробування для нашого партнерства із західними колегами, тому що втрати, яких зазнаємо ми, на порядок більші, ніж ті кредити, які нам сьогодні пропонують”, – заявив Турчинов.

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_politics-ukr/full/806-rosiya-nacilila-na-ukrainu-raketni-kompleksi-ta-dekilka-armij-turchinov

Це «розстрільний список» із 47 журналістів


ЗМІ оприлюднили «розстрільний список» із 47 журналістів та блогерів

Як стверджує видання з посиланням на джерело в СБУ, дані списки Борис Герман нібито передав своєму «куратору Дмитру» в контррозвідці

Одне з українських видань сьогодні оприлюднило список з 47 українських журналістів і блогерів, яким, за версією СБУ, загрожує смерть від рук кілерів, яких винаймають спецслужби РФ.

«З огляду на велику суспільну значимість даної історії, а також величезний резонанс, який вона придбала (в тому числі і в міжнародному масштабі), ми прийняли рішення опублікувати список», - зазначили в «Страна.ua».

1__01

21

Зазначимо, що деякі представники мас-медіа підтвердили «Главкому» інформацію про виклик до СБУ.

Як стверджує видання з посиланням на джерело в СБУ, дані списки Борис Герман нібито передав своєму «куратору Дмитру» в контррозвідці ще 21 травня 2018 року. Сам Герман, за його ж версією, отримав їх від В'ячеслава Пивоварника, якого раніше звинуватив у фінансуванні тероризму на території України на гроші «фонду Путіна». Прокурори спростували заяви Германа.

Нагадаємо, глава СБУ Василь Грицак та генпрокурор Юрій Луценко 1 червня ввечері провели зустріч з журналістами, які опинились у так званому розстрільному списку спецслужб РФ.

Повідомлялося, що крім деяких українських журналістів на зустрічі також були присутні росіяни Євген Кисельов та Матвій Ганапольський. Вони підписали в СБУ документ про нерозголошення.

Луценко заявив, що 47-ми потенційним жертвам зі «списку Бабченка» повідомили про небезпеку.

Як відомо, про інсценоване вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка, організоване в ході спецоперації СБУ 29 травня в Києві, знали до 10 людей.

Також 1 травня іноземним послам розкрили деталі спецоперації з Бабченком.

Нагадаємо, у четвер ввечері, 31 травня, суд заарештував Бориса Германа, підозрюваного в організації «вбивства» журналіста Аркадія Бабченка, на 60 діб.

У суді Герман назвав себе агентом СБУ, прокурор цю інформацію спростував.

Адвокат Бориса Германа повідомив, що його підзахисний є директором компанії з виробництва зброї - українсько-німецького СП «Шмайсер».


Прийнято Закон про антикорупційний суд

07 ЧЕРВНЯ 2018, 14:43
 Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України 
 
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, відкривши ранкове засідання, нагадав, що протягом кількох днів народні депутати обговорювали правки до законопроекту про Вищий антикорупційний суд №7440. Залишилося розглянути 55 правок. Їх розгляд займе близько години. Після того на вимогу двох фракцій у засіданні буде оголошено перерву для того, щоб профільний комітет зміг зібратися і проаналізувати усі пройдені правки.

А.Парубій повідомив, що під час цієї перерви він запросить голів депутатських фракцій на нараду перед голосуванням.

Потім Комітет у письмовому вигляді роздасть своє рішення усім народним депутатам.


Він також повідомив, що голосування за законопроект відбудеться з 11.30 до 12 години.

Народні депутати продовжують розпочатий на попередніх засіданнях розгляд правок до законопроекту про Вищий антикорупційний суд №7440 з 1872-ї правки.

Всього у порівняльній таблиці 1927 правки. 


Після завершення розгляду усіх правок головуючий повідомив, що на пленарному засіданні присутні Президент України Петро Порошенко і Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

А.Парубій також повідомив про успішне завершення переговорів з МФВ щодо законопроекту №7440. «Ми змогли знайти формулу, яка повністю відповідає рекомендаціям Венеційської комісії», - повідомив він.

Головуючий надав слово для виступу Президентові України Петру Порошенку.

П.Порошенко сказав, що він не має жодного сумніву у тому, що "Верховна Рада продемонструє спроможність і відповідальність у прийнятті цього Закону".


Після виступу Президента України головуючий на вимогу двох фракцій оголосив перерву на 30 хвилин.

Під час перерви Комітет з питань правової політики і правосуддя проведе засідання, а голови фракцій візьмуть участь у нараді у кабінеті Голови Верховної Ради України. 

О 12-й годині головуючий оголосив перерву на 30 хвилин.

Після перерви головуючий повідомив, що зараз роздруковуються підготовлені профільним комітетом матеріали, які будуть роздані народним депутатам.

Надав слово керівникам депутатських фракцій для виступів.

Голови фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Відродження», «Самопоміч» повідомили, що їхні фракції підтримають прийняття законопроекту про Вищий антикорупційний суд.

Голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко зазначила, що її фракція підтримає законопроект за деяких умов.

Голова фракції Радикальної партії Олег Ляшко повідомив. що фракція не буде голосувати за це законопроект.

Представник депутатської групи «Воля народу» Євген Рибчинський повідомив, що група підтримає законопроект.

Керівник фракцій «Опозиційний блок» повідомив, що фракція не підтримує законопроект і проголосує проти, оскільки це є порушенням Конституції України.

Головуючий надав слово голові Комітету з питань правової політики і правосуддя Руслану Князевичу, який зачитав рішення Комітету щодо врахування правок перед голосування за законопроект.

Р.Князевич також повідомив, що Комітет з питань правової політики і правосуддя рекомендує Верховній Раді прийняти законопроект про Вищий антикорупційний суд у другому читанні та в цілому з урахуванням пропозицій Комітету та подальшим техніко-юридичним опрацюванням.

На голосування було поставлено рішення Комітету.

Народні депутати 286-ма голосами підтримали його.

Головуючий поставив на голосування законопроект про Вищий антикорупційний суд для його прийняття у другому читанні та в цілому.

315 голосами законопроект прийнято у другому читані та в цілому як Закон.

Прийнято Закон "Про Вищий антикорупційний суд".

Законодавчий акт визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності, а також особливості проведення конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Законом Вищий антикорупційний суд визначено як постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України, завданням якого є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов'язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Законом поширено юрисдикцію Вищого антикорупційного суду на всю територію України та передбачено, що Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях;

аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних провадженнях, віднесених до його підсудності, та інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності, а також оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно із Законом, кількість суддів Вищого антикорупційного суду визначається відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цього суду, та із окремим встановленням, у межах кількості суддів Вищого антикорупційного суду, кількості суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Для здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, з числа суддів цього суду обираються слідчі судді строком на один рік без права переобрання слідчим суддею два роки поспіль.

Визначення кількості слідчих суддів у Вищому антикорупційному суді, їх обрання, виконання обов'язків судді першої інстанції у Вищому антикорупційному суді здійснюються в порядку, передбаченому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" для визначення кількості слідчих суддів, їх обрання та виконання обов'язків судді у місцевих судах.

Законом встановлено спеціальні вимоги до судді Вищого антикорупційного суду, вимоги щодо проведення конкурсу на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду,

Згідно із Законом, «Громадська рада міжнародних експертів виконує свої повноваження у складі семи членів, які призначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України виключно на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України.

Кожна міжнародна організація може запропонувати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України не менше двох кандидатів до складу Громадської ради міжнародних експертів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про призначення членів Громадської ради міжнародних експертів якщо кількість запропонованих кандидатів до складу Громадської ради міжнародних експертів щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних місць.

Рішення про призначення членів Громадської ради міжнародних експертів приймається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке є відкритим».

Членами Громадської ради міжнародних експертів можуть бути призначені громадяни України чи іноземці, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, мають досвід роботи не менше ніж п’ять років із здійснення розслідувань та процесуального керівництва чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних з корупцією, в тому числі в інших країнах.

Члени Громадської ради міжнародних експертів призначаються строком на два роки і не можуть бути призначені повторно.

Законом визначено особливості статусу суддів Вищого антикорупційного суду, додаткові гарантії безпеки суддів Вищого антикорупційного суду, порядок проведення моніторингу доброчесності суддів Вищого антикорупційного суду, умови для підвищення рівня їх професійної компетентності.

Законом також визначено особливості забезпечення діяльності Вищого антикорупційного суду, фінансове забезпечення, вимоги до розміщення Вищого антикорупційного суду.

Законом внесено зміни до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Зокрема, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу, якими визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду. Згідно із ними, «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 2062, 209, 211, 3661 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п’ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України».

Закон прийнято з техніко-юридичними правками.

Проект Закону зареєстровано за №7440.

А.Парубій надав слово для виступу Президентові України Петру Порошенку.

Президент України подякував народним депутатам за прийнятий Закон, з прийняттям якого сьогодні завершено формування антикорупційної структури.

Головуючий оголосив до розгляду питання про визначення кандидатури від Верховної Ради України до складу комісії зовнішнього контролю з незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України

Перший заступник голови Комітету з питань запобігання і протидії корупції Юрій Савчук доповів рішення Комітету щодо запропонованих кандидатур.

В обговоренні кандидатур взяли участь представники депутатських фракцій.

Головуючий після виступів представників депутатських фракцій поставив на рейтингове голосування запропоновані кандидатури. За результатами голосування кандидатура Василенка Володимира Андрійовича набрала більшу кількість голосів – 276, ніж кандидатура правозахисника з США Томаса Файєрстоуна (за - 208).

На голосування для визначення кандидатури від Верховної Ради України до складу комісії зовнішнього контролю з незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України було поставлено кандидатуру Василенка В.А.

За результатами голосування кандидатура Василенка В.А. набрала 289 голосів.

Головуючий оголосив, що Василенко В.А. визначений членом комісії зовнішнього контролю з незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро від Верховної Ради.

Народні депутати повторно розглянули Закон України "Про дипломатичну службу" №7322 з пропозиціями Президента України. 

За результатами голосування Закон прийнято в цілому з урахуванням пропозицій Президента України 226 голосами. 

Прийнято Закон "Про дипломатичну службу" з пропозиціями Президента України.

У прийнятому Законі враховані пропозиції Президента України щодо виключення абзацу другого частини третьої статті 14 Закону повністю, а у абзаці першому частини п’ятої статті 5 Закону щодо виключення слів «Кабінетом Міністрів України».
Пропозиції Президента до Закону "Про дипломатичну службу" зареєстровані за посиланням http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62942

Народні депутати розглянули подання Прем’єр-міністра В.Гройсмана про звільнення з посади Міністра фінансів Олександра Данилюка.

Головуючий надав слово для виступу Міністру фінансів Олександру Данилюку, який доповів про свою роботу на посаді.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман у виступі звернувся до народних депутатів з проханням підтримати його подання.

Головуючий поставив на голосування проект Постанови про звільнення Данилюка О.О. з посади Міністра фінансів України за №8433.

254 голосами Постанову було прийнято.

Прийнято Постанову "Про звільнення Данилюка О. О. з посади Міністра фінансів України".

Верховна Рада України постановила звільнити Данилюка Олександра Олександровича з посади Міністра фінансів України.

Мало не здасця ворогам! Ха-ха! Є "Вільха!

«Ольха» — это средство, способное обеспечить большие потери агрессора.

«Готовность полная»: Украина похвасталась новым оружием

Украинский ракетный комплекс «Ольха» — оружие, способное обеспечить большие потери агрессора, информирует news.enovosty.com.

Об этом в интервью OBOZREVATEL сообщил глава «Укроборонпрома» Павел Букин. По его словам, предприятия полностью готовы для производства комплекса.

«Вы видели, что испытания уже проведены. В этом году есть госзаказ на эту продукцию и предприятия для производства полностью готовы. Конечно, есть мелкие моменты, но в целом готовность полная. «Ольха» — это средство, способное обеспечить большие потери агрессора. Там будут понимать, что напасть они могут, но получат мощный удар в ответ», — отметил Букин.

Читайте: Замдиректора киевской гимназии хранил в кабинете наркотики и оружие

По его словам, этот вопрос находится на контроле СНБО.

(Visited 732 times, 1 visits today)

Чита

Вчера был поистине день “Ольхи”. Пристальное внимание прессы, новостные ленты с хвалебными заголовками, и заверения официальных лиц о светлом и беззаботном будущем данных ракет.

Напомню, что в ходе вчерашних испытаний “Ольхи” президент Украины Петр Порошенко дал указание наладить серийное производство данных ракет в этом году, а секретарь Совета национальной безопасности Александр Турчинов намекнул, что за этой ракетой уже “выстраиваются очереди из иностранных заказчиков”, информирует news.enovosty.com.

Что же, о серийном производстве данной ракеты и её поставках ВСУ поговорим чуть позже, ближе к концу 2018 года, а пока, стоит подумать, а кого же заинтересует данный высокоточный болид?

Напомню, что “Ольха” это корректируемая ракета калибра 300 мм являющаяся боеприпасом используемом РСЗО 9К58 “Смерч”. И, следуя логике, в ней будут заинтересованы страны эксплуатирующие данные РСЗО. При этом, ракеты для РСЗО “Смерч” по дальности стрельбы значительно уступают “Ольхе”, в частности, самые “длиннорукие” это 9М528 и 9М534 с максимальной дальностью поражения цели 90 км, в то время как у украинской “умной и красивой” – 120 км.

Конечно, противопоставить “Ольхе” можно российский “ТОРНАДО-С” с ракетой 9М542, но у этой ракеты, так же имеющей максимальную дальность 120 км есть один существенный минус – он управляется системой “ГЛОНАСС” (в “Ольхе” применяется GPS). Той самой системой, которая так часто (например, как вчера, 25 апреля) прекращает работу за пределами РФ. То есть, риск для иностранного заказчика остаться без высокоточного оружия в любой момент крайне высок.

Читайте: День "Ольхи": Кто заинтересуется украинской ракетой, кроме ВСУ, - Злой одессит

Но, от ТТХ все же к странам, на вооружении которых стоят данные РСЗО, а это, кроме самой же Украины, России и Беларуси: Азербайджан, Армения (союзница РФ – не в счет), Алжир (один из основных покупателей оружия РФ – не в счет), Венесуэла (импортирует российское оружие, в основном в долг), Грузия, Индия, Казахстан, КНР (обходится своими производственными мощностями и наработками), Кувейт, ОАЭ, Перу, Сирия (тут все понятно) и Туркмения.

Как видим, пул из держателей данных РСЗО отчасти состоит из постоянных клиентов РФ, зависящих от неё в экономическом, либо политическом плане. Тем не менее, доля заинтересованных существенна, ведь в их числе, например, Индия, давно уже ищущая замену российскому оружию. А потому, экспортные перспективы для “Ольхи” весьма радужные. Главное, чтобы конвейер не простаивал.

Знову про Омеляна реплікують

Сміливі транспортні фантазії українських чиновників РЕПЛІКАФото: pixabay.com
Фото: pixabay.com

Омелян працює міністром вже два роки, і позитивні зміни за цей строк люди могли би помітити. Проте окрім гучних заяв і грандіозних планів нічого поки не зроблено

Рівень довіри до владних структур у нашій країні й без того є вкрай низьким, але особи, що керують державою, примудряються робити кроки, які ще більше дискредитують владу. Наприклад, 30 травня Кабінет міністрів схвалив національну транспортну стратегію до 2030 року. Вирішено, що за 12 років Україна перетвориться на передову державу за комплексом транспортних технологій, але зовсім незрозуміло, за допомогою яких засобів ми досягнемо такого прогресу, звідки візьмуться гроші і хто буде виконувати намічене.

«Документ є досить модерним і спрямований не тільки на вирішення проблем сучасності, а й на створення нової інфраструктурної реальності. Ми можемо нескінченно латати дороги або модернізувати вагони, яким по 40 і більше років. Але тільки амбітні плани і велика інфраструктурна революція можуть дати Україні нову якість. Побудова сучасної держави потребує сучасного підходу», — заявив амбітний революціонер і за сумісництвом міністр інфраструктури України Володимир Омелян. Міністром він працює вже два роки, і позитивні зміни за цей строк люди могли би помітити, проте окрім гучних заяв і грандіозних планів нічого поки не зроблено.

Для оцінок завжди справедливішим є погляд з боку. Нещодавно Всесвітній економічний форум представив індекс глобальної конкурентоспроможності Global Competitiveness Index 20172018, що характеризує якість доріг у всьому світі. Україна за цим показником посіла 130-е місце зі 137 учасників. Нас обійшли всі країни, а гірші дороги лише в таких екзотичних державах, як Парагвай, Гвінея і Гаїті. Омеляну забракло двох років роботи, щоби зробити дороги якіснішими, ніж у Мозамбіку, Киргизстані й Лесото, натомість вистачило нахабства представити урядові на затвердження документ, згідно з яким за дюжину років в Україні буде 50 аеропортів — по два на кожний обласний центр, вся держава буде пронизана автобанами й українці зможуть подорожувати за допомогою гіперпетлі (Hyperloop) Ілона Маска.

 

«Стратегія 2030 — це не про транспорт. Стратегія 2030 — про модернову Україну, про розвинену сильну державу, про людей, для яких ми створили найкраще. Тому що це наш обов'язок. І наша робота», — пишуть автори документа. А ще у Стратегії йдеться, зокрема:

— про будівництво 10 автобанів, в тому числі з Донецька і Луганська в бік ЄС (спорудження жодного з них ще не розпочато, будівництво першого намічено на 2019 рік, і зветься він Біла Церква — Київ. Це локальний, а ніяк не загальнодержавний проект);

— про зменшення травматизму на дорогах на 90% і про нульову дитячу смертність (говорити про досягнення абсолютних цифр можуть тільки абсолютні профани);

— про зменшення кількості автомобілів на дорогах на 22% (а ось це вже було років з 20 тому і схоже на заклик у минуле).

Планують також рух у 350 напрямках по всьому світу з 50 українських аеропортів, причому половину рейсів мають обслуговувати лоукости. Звідкись узято цифру в 36 млн пасажирів для Борисполя і 3,5 млн для Львова.

«Укрзалізниця», як очікується, увійде до топ-5 залізниць світу за фінансовими показниками, причому увійде із середньою швидкістю пересування країною у 150 км/год і зі 100-відсотковою заміною локомотивного і вагонного парку. Про абсолютні цифри ми вже казали.

У той час як український Кабмін схвалює фільчини грамоти, підготовлені одним із міністрів, президент сусідньої Польщі теж підписав документ, що стосується інфраструктури, — спецзакон, ухвалений наприкінці квітня польським урядом. Згідно з ним до 2027 року між Лодзем і Варшавою буде побудовано один з найбільших аеропортів у Європі, який обслуговуватиме 100 млн пасажирів на рік. Нагадаємо, що найбільший вітчизняний аеропорт «Бориспіль» минулого року обслужив трохи більш як 10 млн пасажирів. Чомусь у польський проект віриш одразу, а в чергові казки Омеляна не віриться зовсім.

Довіра до влади є особливо важливою в передвиборні часи. Наприкінці березня 2019 року в нас заплановані президентські вибори, а на жовтень — вибори до Верховної Ради. Суспільство оцінює дії керівництва за реальними справами, а працездатність влади можна оцінити за її поглядами на майбутнє. Яскраві, але сюрреалістичні плани не можуть свідчити про її адекватність.

Читайте також: Міністр Омелян: мистецтво звинувачувати інших
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
18
предыдущая
следующая