О сообществе

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Знання є сила

Бован ...уйла не виправдав довіри

Не оправдал доверия: в России снесли бюст Путина
14:45 — 15 октября 2019781
бюст Путина
Инф. «ФАКТОВ»

На байкальском острове Ольхон убрали бюст президента Владимира Путина, которому местные жители жаловались на жизнь. Напомним, в последнее время рейтинг российского президента упал до рекордных 40 процентов.

По информации «Сибирь Реалии», этим ольхонцы выразили свой протест и несогласие с приговором бывшему мэру района Сергею Копылову.

Камк известно, бюст появился в поселке Хужир в конце августа. Он стоял на постаменте, на котором было написано «Гарант Конституции» и «Свободу Копылову».

Участники установки скульптуры говорили, что бюст будут использовать для прямых обращений жителей Ольхонского района к Владимиру Путину, поскольку других путей добиться того, чтобы их услышали, у активистов не осталось.

Жители Ольхонского района протестовали против уголовного дела в отношении главы района Сергея Копылова, который получил три года колонии за превышение должностных полномочий.

Однако местные считают, что экс-чиновник оказался за решеткой из-за «строительства долгожданной дороги».

Ранее «ФАКТЫ» писали о якутском шамане Александре Габышеве, который намеревался дойти до Москвы с тем, чтобы из Кремля изгнать президента Владимира Путина, которого он считает порождением темных сил. Идеи якутского шамана-воина стали настолько популярны, что в России даже была создана компьютерная игра «Якутский шаман».

https://fakty.ua/321195-ne-opravdal-doveriya-v-rossii-snesli-byust-putina

Євроінтеграція в урядовій програмі України

Євроінтеграція в урядовій програмі: амбітні цілі з багатьма нюансами
ФОТО ПРЕС-СЛУЖБИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ

Як новий уряд сприятиме європейській та євроатлантичній інтеграції України?  Які конкретні кроки ним заплановані і що в пріоритетах?

Досі чіткої відповіді на ці питання було дати неможливо. Адже нинішня монокоаліція не потребує коаліційної угоди, де б усе це було прописано.  Тому єдиним документом, на підставі якого доводилося робити оцінки, була… програма партії "Слуга народу" на минулих парламентських виборах. 

Все це викликало побоювання, що проєвропейський курс не стане пріоритетом для уряду. І підстави були.

Наприклад, у виступі на форумі YES прем’єр Олексій Гончарук ані словом не згадав Угоду про асоціацію та євроінтеграцію. Та й питання потреби в профільному віцепрем’єрі спочатку викликало дискусію у владній команді. Справжньою бомбою стали  недавні висловлювання представниці Кабміну в парламенті Ірини Верещук про потребу нейтралітету України за зразком Фінляндії - аби не сердити Росію. 

Тепер відповіді на деякі питання стало шукати простіше. 29 вересня ухвалено Програму діяльності Кабінету міністрів, нині вона очікує на затвердження Верховною Радою.

Місце для європейської  та євроатлантичної інтеграції у програмі знайшлося. На деякі питання відповіді знайшлися. Натомість з'явилися нові питання. 

Євроінтеграція наприкінці

Невеликий розділ "Європейська та євроатлантична інтеграція" стоїть у програмі на "непочесному" останньому місці. Попри це, деякі плани досить амбітні - аж до суперечливості. Загальною метою задекларовано досягнення за 5 років критеріїв членства в Євросоюзі й НАТО.

"Вперше в історії програм урядів інтеграція України до ЄС та НАТО заслужила окремий розділ. До цього якось не складалося з цим у урядів. Найважливіша для мене цитата з розділу: "Уряд виходитиме з того, що інтеграція України до Євросоюзу остаточно визначена приналежністю України до родини європейських народів та підтверджена Революцією Гідності, а кінцевим і головним бенефіціаром інтеграції є громадянин України",- пише про урядову програму віцепрем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба.

Зокрема, протягом 5 років "у законодавство України буде впроваджено не менше 80%  актів ЄС, передбачених Угодою про асоціацію". 

Це надзвичайно висока планка, і є навіть випередженням прописаного в самій  угоді графіка.

Попри це в урядовій програмі є пункти, які відверто дивують.

Скажімо, "Копенгагенські критерії" -  виконання яких означає готовність до вступу країни до Євросоюзу -  зведено чомусь тільки до економічних. Хоча економіка є лише однією з трьох груп критеріїв, наряду з політичними  й так званими "членськими". 

Або інше. "Уряд забезпечить громадянам і бізнесу можливість повноцінного користування перевагами свободи руху людей, товарів, послуг та капіталу між Україною та ЄС", -  усі разом ці "чотири свободи" може мати лише держава-член Євросоюзу. А команда Гончарука точно не приведе туди Україну протягом 5 років, та й не обіцяє. 

Незрозуміло, як можна "у діалозі з ЄС" збільшити інвестиції його держав-членів в Україну - адже прихід європейських капіталів стримує зовсім не брак розмов українських чиновників  зі своїми колегами з Євросоюзу. Корупцію та поганий інвестиційний клімат діалогами не побореш. 

В урядовій програмі  немає термінів  подачі заявки на вступ до ЄС та отримання Плану дій на набуття членства в Північноатлантичному альянсі.

Однак, по-перше, це справа  президента. По-друге, євроінтеграційний популізм не допоміг ще ані країні, ані тим хто його практикував. 

Конкретні, спрямовані на досягнення стандартів ЄС та НАТО справи, є наскрізними для програми. Вони присутні у більшості розділів - хоча і не без нюансів.

Однозначний курс на стандарти НАТО 

Мабуть, навіть прискіпливих  "пронатовців" можуть задовольнити євроатлантичні положення урядової програми.  Хіба що за винятком тих, які вже тепер хочуть знати дату вступу до Альянсу.

Команда Гончарука постановила ціллю досягти за п’ять років відповідності "принципам та критеріям, необхідним для набуття членства в Організації Північноатлантичного договору"

"Ми впровадимо управлінські принципи НАТО в системі об’єднаного керівництва силами оборони та військового управління Збройними Силами України".

"У рамках євроатлантичної інтеграції ми почнемо поетапне нарощування кількості підрозділів, спроможних до виконання спільних завдань із відповідними підрозділами країн-партнерів".

"Програми підготовки офіцерів та сержантів передбачають вивчення доктрин, процедур і стандартів НАТО, набуття відповідного рівня знання іноземної мови та формування необхідних лідерських якостей". 

У програмі ще багато інших пунктів, які в разі їх реалізації справді суттєво наблизять Україну до Альянсу.

Річні національні програми під егідою Комісії Україна – НАТО, за задумом уряду, мають бути максимально наближеними до Плану дій з набуття членства в Альянсі. Це досить прагматично, враховуючи непевні перспективи отримання Україною  ПДЧ в осяжній перспективі. 

Угода з ЄС? Трохи є

Стосовно Євросоюзу загальна мета також амбітна: досягнення за 5 років критеріїв членства. Реалістичність такого завдання викликає великі запитання - у набагато благополучніших країн на це йшло значно більше  часу, та й готовність до вступу настає із завершенням відповідних переговорів. Ну але чому б не вірити в диво.

Головним для України  інструментом інтеграції з ЄС є Угода про асоціацію. Помітно однак, що її в програмі згадано дуже мало - навіть там, де йдеться про передбачені асоціацією реформи та зміни. Можливо, автори  не вважали  за важливе чітко акцентувати  на планах реформування різних сфер відповідно до прописаних в угоді стандартів ЄС. Хоча така відповідність дуже важлива - особливо враховуючи згадану вище амбітну мету.

Отже, в програмі є як  плани, щодо яких чітко задекларовано реформування відповідно до Угоди про асоціацію та стандартів ЄС - а є й  ті, де такої чіткості немає. Відповідно, їх реалізація може викликати запитання.

Однозначно добре

Насамперед варто згадати вкрай важливий напрямок: поводження з відходами. 

"Сміттєва" проблема для України просто кричуща. Водночас її успішно вирішують в країнах ЄС – і Угода про асоціацію містить положення щодо впровадження відповідних стандартів Євросоюзу. Україна має імплементувати тут  три директиви. 

"Уряд підготує на основі директив ЄС, що регламентують поводження з відходами, пакет законів, якими унормує приведення строків у відповідність з директивами ЄС, запровадить ієрархію операцій поводження з відходами, принцип розширеної відповідальності виробника/депозитну систему, принцип "забруднювач платить", - йдеться в програмі.

Попередня влада цей напрямок з тріском провалила.

У програмі прописано низку інших намірів, які чітко відповідають виконанню Угоди про асоціацію або просувають Україну в інших форматах співпраці з ЄС.

Наприклад, запровадження інтегрованого  управління водними ресурсами за басейновим принципом та повне впровадження  Водної рамкової директиви ЄС. Щоправда, певні добрі кроки тут було вже зроблено попередниками.

Також в уряді, зокрема, чітко обіцяють:

-забезпечити  впровадження енергетичних ринків відповідно до вимог Третього енергопакету  ЄС;

- продовжувати політику у сфері енергоефективності та енергозбереження - а це важливий євроінтеграційний напрям і важливий аспект відносин між Україною та ЄС;

- приєднатися до рамкової програми ЄС з науки і досліджень "Горизонт Європа", яка 2021 року замінить теперішню "Горизонт". 

Добре, але...

Та найчастіше задекларовані  в угоді наміри не пов’язані з виконанням угоди  - звісно, йдеться про сфери, на які вона розповсюджується.

Інтриги в цьому сенсі додає розділ програми уряду, що стосується автомобільного транспорту. За минулої влади були очевидні спроби просунути під виглядом виконання Угоди про асоціацію певні сумнівні схеми - наприклад, які стосувалися нових водійських прав та технічного огляду автомобілів. 

Перші тижні турборежиму та євроінтеграція: що обнадіює і що насторожує

Програма уряду Гончарука містить намір змінювати сферу: "...буде удосконалено систему управління запобігання дорожньо-транспортним пригодам, підвищено рівень безпеки перевезення пасажирів та вантажів, підвищено рівень безпечності транспортних засобів та впроваджено дієву систему контролю у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". 

Однак про стандарти ЄС чи Угоду про асоціацію - ані слова.

Те ж стосується екологічних питань. В Угоді про асоціацію їх представлено аж трьома десятками директив та регламентів ЄС. В урядовій програмі декларується багато  співзвучного з цілями угоди в цій сфері, однак чітко окреслено намір виконання Угоди про асоціацію лише в сфері поводження з відходами.

Гучна  обіцянка уряду - вдвічі збільшити експорт. Для цього в Кабміні обіцяють на 10% знизити рівень ввізних мит "для топ-100 товарних ліній на топ-20 ринках експорту".

Втім, досить складно сказати, як збираються цього досягти. "Ми досягнемо зменшення мит на українську продукцію на ключових ринках через виконання Угоди про асоціацію з ЄС, інших угод про зони вільної торгівлі, їх оновлення, використання можливостей СОТ, зняття антидемпінгових і захисних мит, які поширюються на українську продукцію",- говориться у документі. 

Більш конкретна обіцянка - усунення нетарифних бар’єрів. В уряді обіцяють усунути їх як для промислових товарів (так званий "промисловий безвіз"), що є цілком досяжною метою, так і для послуг, а найголовніше - для аграрної та харчової продукції.   

На обмеження щодо останніх на європейському ринку (так звані нетарифні квоти) постійно скаржаться українські експортери, проте в ЄС досі лише один раз погодилися на такий перегляд - і лише у контраверсійному випадку експорту курятини. 

Ще одна ініціатива - запуск у 2020 році систему добровільної сертифікації продукції тваринного походження, що виробляється без використання антибіотиків. Виглядає досить привабливо, проте ця ініціатива перевершує чинні норми ЄС по використанню антибіотиків у тваринництві, робота над впровадженням яких ще не завершена. 

Погано

Дивує, що місцями в уряді ставлять собі завданням вже досягнуті цілі.

Зокрема, в рамках мети забезпечити українським споживачам безпечні продукти та послуги. "Забезпечимо наявність та виконання вимог системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР) на 100% великих і середніх підприємств-виробників продуктів через 3 роки та 100% малих підприємств-виробників продуктів через 5 років" - йдеться в програмі.

Втім, згідно діючого законодавства ці норми вже є обов’язковими! Навіть для малих виробників, для яких ця норма набрала чинності минулого місяця. 

То чи не означає така обіцянка уряду плани відмінити діючий закон, перенесши впровадження НАССР ще на декілька років?

Та це не єдині "дивинки" урядової програми.

Одна з намічених урядом  Гончарука цілей  звучить  у програмі так: "Українці частіше і дешевше користуються авіатранспортом". Йдеться про здешевлення авіаквитків, розвиток мережі аеропортів,  розвиток "лоу-кост" сегменту, безпеку  і т.ін.

Все це добре, однак насторожує повна відсутність згадки про перспективи укладення з ЄС Договору про спільний авіаційний простір. І це тоді як обриси "відкритого неба" стають дедалі чіткішими – після недалекого вже Brexit підписання парафованого ще 2013 року документу може стати  реальністю.  

 "Відкрите небо" з ЄС значно посприяло би досягненню вищезгаданих урядових цілей. Це один із найважливіших напрямків галузевої інтеграції з ЄС. Сподіватимемося, що згадки про спільний авіаційний простір  немає в програмі випадково. 

****

Отже, програма нового уряду в цілому спрямована на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Однак є чимало запитань - можливо, їх буде знято під час реалізації планів або шляхом належної комунікації від урядових структур. 

Зрештою, цей текст не є глибоким аналізом програми. Очевидно, грунтовну оцінку мають дати галузеві експерти, що відстежують відповідність дій влади тим же положенням Угоди про асоціацію або іншим євроінтеграційним зобов’язанням.   

Ми ж виокремили лише найочевидніші речі -  які як непокоять, так і вселяють оптимізм.

Автори: Анатолій Марциновський, Юрій Панченко

Як програти Росії – досвід Грузії

Як програти Росії все у боротьбі за мир – досвід Грузії
  • 6870ПЕРЕГЛЯДИ
  •  
  • 02/10/2019ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ

У світі є ще одна країна, яка послідовно заганяючи себе в мирний процес позбулася 20 % своїх територій та фактично перетворила значну частину своїх громадян на біженців. Мова йде, звичайно ж, про Грузію. Попри те, що події описані там відбулися на початку вже таких далеких 90-х паралелі з тим, що відбувається в Україні сьогодні просто вражаючі.

Автор: Андрій Гарасим

Збройний конфлікт між Грузією та підтримуваними російською стороною абхазькими сепаратистами почався у серпні 1992 року. Спочатку події розгортаються позитивно для грузинських збройних сил, уряд сепаратистів втік з адміністративного центру автономії - Сухумі і отаборився поближче до російської бази.

Мир №1. Росія порушує і забирає Гагри

Проте, вже у кінці серпня грузинський наступ призупиняється, і грузинська та абхазська сторони переходять до мирних переговорів при посередництві Росії (!). Результатом переговорів стала угода про припинення вогню, яка передбачала збереження «територіальної цінності» Грузії, розброєння незаконних формувань, обмін полоненими.

Проте, не проходить й місяця після схвалення угоди, як абхазькі формування при підтримці російських «казаків», мешканців Північного Кавказу , і як, кажуть російської бронетехніки, захоплюють друге за величиною місто Абхазії – Гагри та отримують контроль над територією, що прилягає до російського кордону.

Як і у випадку з українсько-російською війною, першочерговим завданням для бойовиків є отримання спільного з Росією кордону, чого вони, зрештою, і досягають. На звинувачення у порушення перемир’я абхази заявлять, що вони лише захищалися від нападу грузинів. Далі починається така вже відома нам позиційна війна.

Мир №2. Росія порушує, забирає Сухумі і влаштовує етнічні чистки

Проте, здається, життя таки нічого не вчило грузинів чи їхнє тодішнє керівництво на чолі з Шеварнадзе. Новини з полів боїв знову перемежовуються новинами про домовленості по припиненню вогню. Після яких ситуація лише погіршується, сепаратисти продовжують просуватися, поки зрештою, не виходять на позиції поблизу Сухумі, що дає їм можливості для обстрілу міста. І ось у літку 1993 року Грузія заключає нову тристоронню угоду з сепаратистами та росіянами.

Нова угода передбачала розведення військ по річці Гуміста, припинення вогню, введення на лінію розмежування міжнародних спостерігачів, виведення з зони конфлікту збройних формувань, передачу затворів від гармат військовим спостерігачам (якими виявляться росіяни). Було створено також комісію з урегулювання ситуації в Абхазії, яку з російської сторони очолив тодішній міністр надзвичайних ситуацій… Сергій Кужугетович Шойгу. До речі, саме на цій війні росіяни вперше застосують гуманітарний конвой, який доставить зброю бойовикам до відрізаного сепаратистського анклаву.

ЄДИНОЮ СТОРОНОЮ, ХТО РЕАЛЬНО ПОЧАВ ВИКОНУВАТИ УГОДУ БУЛА ГРУЗІЯ

Єдиною стороною, хто реально почав виконувати угоду була Грузія. Грузія справді виводила війська, кажуть навіть заплативши за фрахт десантних кораблів Чорноморського флоту для вивезення своєї техніки.

Розплата за наївність не забарилася… Вже 16 серпня почався генеральний штурм Сухумі, який обернеться численними жертвами та призведе до етнічних чисток в Абхазії.

Звичайно, війна з підтримуваними Росією сепаратистами стала великим тягарем для такої невеликої країни як Грузія, але як показав час, саме рішення зробити ставку на мирні переговори призвело фактично до справжньої катастрофи, наслідки якої Грузія відчуває до сих пір.

А згодом Росія окупувала і Південну Осетію.

http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/96880/Jak_prograty_Rosiji_vse_u_borotbi_za?a_offset=

Рейтинги на часі такі

Опрос
Кому Вы доверяете больше всего?
  • Владимир Зеленский
    57
  • Петр Порошенко
    25
  • Андрей Портнов
    13
  • Юрий Бойко
    19
  • Юлия Тимошенко
    12
  • Святослав Вакарчук
    13
  • Надежда Савченко
    3
  • Вадим Новинский
    5
  • Другое
    15
  • Всего проголосовало: 162 человек.


Єдиний спосіб впоратися з Росією

Єдиний спосіб впоратися з Росією

18.09.19 р.


Дезінтеграція Росії повинна стати стратегічною політикою міжнародної спільноти. Це засвідчують понад п’ять років війни Росії проти України і решти демократичного світу.

Наші дії повинні стати наступальними і мати за свідому кінцеву мету розпад Російської Федерації. Це – єдине ефективне довгострокове рішення, від якого виграє переважна більшість країн.

Серед аргументів на користь цієї пропозиції можна зазначити такі:

  • Вперше після закінчення Другої світової війни було силоміць змінено кордони суверенної держави під прикриттям псевдореферендуму і під приводом "захисту прав національних меншин" та "історичної справедливості". За цією логікою можна виправдати будь-які наступні анексії з боку будь-якого агресора. Жодна країна світу не може тепер почуватися в безпеці, якщо первісний винуватець не буде покараний.
  • Росія буденно порушує двосторонні угоди, зухвало нехтує міжнародним правом та міжнародним гуманітарним правом; відмовляється виконувати рішення Міжнародного суду та інших судів ООН, Міжнародного морського трибуналу, Європейського Суду з прав людини, Стокгольмського арбітражу; постійно зловживає правом вето в РБ ООН для прикриття своїх злочинів. Тобто Москва свідомо веде до невпинної ерозії повоєнної системи міжнародних відносин, права і довіри між народами.
  • Напад РФ на без’ядерну Україну серйозно підірвав режими нерозповсюдження ЗМЗ, заохочуючи інші країни не позбуватися або набувати зброю масового знищення. Випадки з КНДР та Іраном можуть бути лише першими "ластівками".
  • Москва створює спалахи нестабільності і насильства по всьому світу, зокрема по периметру своїх кордонів, в Сирії та Лівії, Венесуелі, на Балканах, на корейському півострові, в африканських державах.
  • Кремль прямо причетний до військового управління і забезпечення своїх збройних сил та найманців на Донбасі. Існують докази його залучення до створення і підтримки ІДІЛ, озброєння Талібану, Хамасу, Хезболли. Збиття малайзійського літака, отруєння Литвиненка і Скрипалів та інші вбивства ГРУ в Європі свідчать і про зухвалий державний тероризм РФ.
  • На окупованих українських територіях російська адміністрація вчиняє вбивства, тортури, масові депортації українського і кримськотатарського населення. В Сирії РФ бомбардує цивільне населення, викликаючи нові хвилі міграції до ЄС.
  • Спецслужби РФ курирують канали поставки наркотиків з Азії і Латинської Америки до США і Європи.
  • Гібридні методи Москви спрямовані на розвал Європейського Союзу і НАТО, підривають фундаментальні демократичні цінності, поширюють політичну корупцію та підтримують організовану злочинність.
  • Москва почала напряму втручатися у процеси виборів та референдумів, зокрема в Україні, США, Великій Британії, Нідерландах, ПАР, Мадагаскарі, Індонезії, Північній Македонії, Молдові, поширюючи пропаганду, дезінформацію та сіючи розбрат і конфлікти в суспільствах.
  • РФ призвела до девальвації цінностей чесного спорту шляхом державного спонсорування допінгу.
  • Росія не має поваги до приватної власності. Звична форма її співпраці з іноземними компаніями – це залучити їхні фінанси і технології, а після того, як виробництво стане на ноги, - по-рейдерськи захопити його і віддати в руки кремлівським олігархам.
  • Технологічна відсталість Росії призводить до все частіших техногенних катастроф на її території, в т.ч. ядерних, а байдужість її керівництва до людського життя – до значних жертв. Світ не може склавши руки чекати чергового апокаліпсису, оскільки інциденти носять транскордонний характер.

Будь-які спроби втихомирити Росію і повернутися до звичного бізнесу ведуть лише до її все більшого нахабства, як це було у випадку з поверненням російської делегації до ПАРЄ. Будь-які спроби цивілізовано домовитися з Москвою апріорі приречені на невдачу, оскільки це суперечить базовим експансіоністським установкам кремлівського режиму незалежно від прізвища президента РФ і навіть безвідносно до ідеології чи форми правління. Історія Московського царства, Російської імперії, СРСР і сучасної Російської Федерації демонструє майже ідентичні методи як внутрішньополітичної боротьби, так і зовнішньополітичної поведінки. РФ в її нинішніх кордонах і з її нинішніми ресурсами ніколи не здатна стати нормальною цивілізованою державою. Натомість Росія зменшена до розмірів її нинішньої європейської території, позбавлена зброї масового знищення і постійного членства в Раді безпеки ООН, має всі шанси стати відповідальним регіональним гравцем, можливо навіть стати членом ЄС і НАТО, мирно співіснувати зі своїми сусідами.

Після переформатування російського простору з утворенням низки нових незалежних держав вищезазначені проблеми якщо не щезнуть зовсім, то значно вщухнуть. Подібний "занепад" деструктивної ролі РФ спостерігався в 1990-х роках, коли її спецслужби ще повністю не оговталися після розпаду СРСР.

Після розпаду РФ її природні ресурси та інфраструктура не щезнуть, а стануть власністю нових незалежних держав, політична культура яких може бути сформована під впливом міжнародної спільноти, а отже дозволить укладати нові цивілізовані контракти і партнерства.

Додатковим аргументом на користь розвалу РФ є можливість для окупованих сусідів нарешті повернути собі захоплені Москвою раніше території, наприклад Фінляндії, Балтійських держав, Польщі, Китаю, Японії, Грузії та України.

Важливо наголосити, що засоби розвалу РФ не потребують ведення військових дій. Автор цієї статті аж ніяк не закликає до жодних екстремістських чи будь-яких інших протизаконних дій, які би суперечили міжнародному праву. Достатньо просто ізолювати Росію, запровадивши реальні економічні санкції, зокрема: персональні санкції проти найвищих керівників із замороженням активів і забороною на в’їзд); жорсткі обмеження для енергетичного, банківсько-фінансового і військово-технічного секторів, заборона на продаж високих технологій, обвал цін на нафту.

Найважчим завданням, звісно, буде забезпечити контроль і безпеку ядерної зброї та інших видів ЗМЗ. Разом з тим, досвід роззброєння після припинення існування СРСР показує, що це завдання не є неможливим. Було б доцільно також підтримувати постійні канали комунікації з російськими військовими, щоб запобігти небажаним ексцесам.

Нова зовнішньополітична, економічна та військово-політична стратегія щодо ізоляції, стримування та примушення Росії до миру шляхом її контрольованого розвалу повинна отримати негласний консенсус і підтримку ключових глобальних гравців – США, ЄС, КНР і бути відображеною "за умовчуванням" у їхніх майбутніх щоденних кроках. Настає час, коли остання імперія зла мусить впасти. В результаті світ зітхне з глибоким полегшенням, спостерігаючи за тим, як неймовірно швидко зникають його найболючіші проблеми.

 Олександр Александрович

11 вересня поєднало дві трагедії крізь віки

Всі християни 11 вересня 2017 року згадують святого пророка, Предтечу і Хрестителя Господня Іоанна. 



Свято носить назву Усікновення голови Івана Хрестителя.

Звичайно, мученицьку смерть Іоана Хрестителя важко назвати святом, але православна церква відносити саме до Великих свят. 11 вересня правильніше було б назвати днем пам'яті Іоанна Предтечі - пророка, який передбачив прихід у цей світ сина Божого Ісуса Христа.

Усікновення голови - що це за свято?

Усікновення глави Іоанна Хрестителя відноситься до Великим неперехідним святом християнської церкви. Це означає, що дата святкування випадає щороку на один і той же день - 11 вересня. 

Свято Усікновення — це день розставання святого з цим світом, у який він постраждав від людського гніву і жорстокості. Чого вчить нас це свято? Здавалося б, зло перемогло добро: праведник убитий, його кати живі. Так, мученицька смерть стала підсумком його життя і подвигу, але вона не стерла ті добро і правду, що він ніс людям. Точно так само ті з нас, хто загинув за віру і правду, жили не дарма. Життя, віддане во ім'я істини, може бути найбільшою жертвою. Вона не марна, з її допомогою людина проповідує свої ідеали.

В цей день в церкві проходять спеціальні служби.

Увечері 10 вересня, напередодні свята Усікновення голови Іоанна Предтечі, служиться всеношна.

На утрені 11 вересня читаються уривки з Євангелія від Матвія, де описуються події, пов'язані з Іоанном Хрестителем.

Також читаються спеціальні канони Іоанна Дамаскіна та Андрія Критського.

На літургії здійснюється апостольське і євангельське читання, присвячені події.



Теракт 11 вересня 2001 року став найбільшим в історії за кількістю жертв – тоді загинули приблизно три тисячі людей. Члени екстремістської організації «Аль-Каїда» захопили чотири літаки: два з них спрямували на будівлі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, третій – на будівлю Пентагону у Вашингтоні, четвертий літак впав у штаті Пенсильванія, не долетівши до цілі. Наслідки катастрофи веж-близнюків волонтери і будівельники ліквідовували майже рік.

Через 18 років після трагедії на одному з гаражних розпродажів група архівістів купила коробку, що припала пилом, із CD-дисками. На них – майже 2500 фотографій із місця ліквідації наслідків теракту, які ніхто ніколи не публікував. Архівісти розповіли кореспондентці проєкту Радіо Свобода за участі «Голосу Америки» «Настоящее время» про свою знахідку.
Клубки диму з північної вежі Всесвітнього торгового центру почали підніматися над Нью-Йорком о 8.46 ранку – в неї врізався літак. У той момент багато хто подумав, що стався нещасний випадок. Приблизно через 20 хвилин – уже в прямому ефірі сотень телеканалів – в сусідню вежу на швидкості близько 870 кілометрів на годину врізався другий літак. Іще через годину через сильну пожежу перекриття веж не витримали – і будівлі впали.
За офіційними даними, тільки в момент трагедії загинули 2977 осіб, понад 6000 були поранені. Відповідальність за теракти взяло на себе угруповання «Аль-Каїда».
«Сьогодні наші громадяни, наш спосіб життя, сама наша свобода були атаковані – під час серії цілеспрямованих терористичних актів. Жертви були в літаках, в офісах: секретарі, бізнесмени і бізнесвумен, військові та працівники федеральних служб, матері й батьки, друзі і сусіди. Огидне зло обірвало тисячі життів», – звернувся до нації президент США Джордж Буш-молодший, пообіцявши знайти і покарати винних.
Уламки зруйнованих хмарочосів зачепили і інші будівлі, їх незабаром теж знесли як так, що не підлягають відновленню. До ліквідації наслідків залучили кілька десятків тисяч осіб: пожежників, поліцейських, лікарів, працівників спецслужб і будівельників. Завали ВТЦ розчищали протягом наступних 10 місяців.
Весь цей час деякі з тих, хто розбирав завали, знімали те, що відбувається, на невелику камеру і переписували фотографії на звичайні CD-диски. Через 18 років після трагедії десятки носіїв з фотографіями опинилися на гаражному розпродажі, в коробці, яка привернула увагу групи волонтерів-архівістів.
Джонатан Берджесс, який очолює цю групу, і його команда на добровільних засадах займаються збором, оцифровуванням і архівацією даних – переважно музики. Ентузіасти отримують пожертви від передплатників і регулярно їздять Сполученими Штатами Америки в пошуках раритетів, купуючи цифрові носії на гаражних розпродажах і блошиних ринках.
«Це щось більше, ніж ми самі. У нас просто немає права приховувати ці фотографії. Їх повинен був побачити світ – все це частина нашої колективної історії», – розповів Джонатан Берждесс кореспондентці проєкту «Настоящее время».
Диски були в поганому стані, але архівістам вдалося відновити дані за допомогою спеціальних програм. Відповідно до метаданих, основна частина фотографій була зроблена в різний час між кінцем вересня і жовтнем 2001 року.
Майже всі три тисячі фотографій, які були виявлені, архівісти виклали у відкритий доступ. Єдине, про що вони просять, – проявити солідарність і допомогти тим, хто в перші хвилини і години після трагедії допомагав мінімізувати її наслідки. Архівісти сподіваються, що публікація фотографій допоможе залучити гроші в НКО, які допомагають постраждалим.
«Я сподіваюся, що ці фотографії стануть свідченням стійкості людської душі. Як говорив містер Роджерс (Фред Роджерс – знаменитий американський телеведучий дитячих програм. До своєї смерті в 2003 році він підтримував жертв теракту і працівників екстрених служб, записуючи спеціальні телезвернення і лекції про історичну пам'ять і про те, як пережити втрату близьких – ред.), нам необхідно шукати опору – щоразу, коли трапляється щось жахливе, знаходяться люди, готові прийти на допомогу. Ті, хто розбирав завали ВТЦ, зараз помирають від хвороб, пов'язаних з цими роботами», – говорить Берджесс.
Пізніше колега Берджесса Джейсон Скотт написав, що родичі людини, яка зробила ці фотографії, зв’язалися з командою архівістів і повідомили, що автор фото помер. Від чого саме, Скотт не уточнив, а ім'я загиблого його близькі побажали залишити в таємниці.
За даними Центру з контролю та профілактики захворювань в США, не менше ніж 400 тисяч людей мають ті чи інші проблеми зі здоров'ям, пов'язані з терактом і ліквідацією її наслідків. Через отруйні домішки азбесту, бензину та свинцю, а також продуктів горіння хмарочосів і літаків, що потрапили в повітря, постраждали сотні тисяч людей, які жили і працювали поруч з ВТЦ.
Як розповідали ліквідатори та журналісти-розслідувачі, тільки близько 20% робочих на майданчику отримали респіраторні маски. У багатьох ліквідаторів, що звернулися за допомогою, діагностували різні форми раку, гастроентерологічні, респіраторні й очні захворювання.
Все більше людей розповідають, що страхові компанії та урядові структури, в яких працювали учасники ліквідації наслідків терактів, відмовляються покривати дороге лікування. Довести, що проблеми зі здоров'ям пов'язані з професійною діяльністю, виявилося набагато складніше.
Майже відразу після терактів Конгрес США створив спеціальний Фонд жертв 11 вересня, з якого постраждалим і родичам загиблих виплачувалися компенсації. Він пропрацював до 2004 року і виплатив близько 7 мільярдів доларів 5,5 тисячам осіб. Фонд відновив роботу лише в 2011 році за указом тодішнього президента Барака Обами – після протестів і декількох років масштабних інформаційних кампаній.
Кількість людей, в тому числі і ліквідаторів наслідків, перевищує кілька десятків тисяч осіб. За компенсаціями до фонду звернулися понад 50 тисяч осіб, виплати отримують трохи менше від половини з них, і цих грошей часто недостатньо, щоб отримати якісне лікування. Вже понад 18 років члени фонду намагаються домогтися пропорційних компенсацій, але з кожним роком суми виплат скорочуються. До 2019 року уряд зменшив виплати на 70%.
Сьогодні на місці веж-близнюків – дві чорні мармурові діри-воронки, в які стікають тонни води. По краях водоспадів вигравірувані імена всіх 2977 загиблих під час теракту. Це місце називають Ground Zero – «нульовий рівень».

«35 на 35»

7 вересня між Україною і Росією відбувся масштабний обмін утримуваними особами



"Українська правда" публікує списки українців, які повернулися по обміну «35 на 35».

Росії в рамках обміну було також видано 35 осіб: 11 з них були помилувані, 19-ом скасовано запобіжний захід, двоє вже перебували на волі, одного було передано російській стороні раніше.  


Списки українців:

Росія видала Україні 24 моряків, захоплених у листопаді 2018 року поблизу Керчі.

Роман Мокряк, командир МБАК «Бердянськ».
Юрій Без’язичний, моторист-електрик.
Андрій Артеменко, старший комендор.
Андрій Ейдер, комендор-сигнальник.
Богдан Головаш, випускник ІВМС.
Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування.
Василь Сорока, капітан, перебував на борту МБАК «Бердянськ».
Богдан Небилиця, командир МБАК «Нікополь».
Вячеслав Зінченко, комендор-сигнальник.
Сергій Цибізов, комендор-сигнальник.
Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування.
Владислав Костишин, випускник ІВМС.
Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК «Вишгород».
Андрій Драч, капітан, перебував на борту МБАК «Нікополь».
Олег Мельничук, командир рейдового буксира «Яни Капу».
Михайло Власюк, моторист-електрик.
Віктор Беспальченко, комендор.
Володимир Терещенко, комендор.
Євгеній Семидоцький, марсовий.
Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення.
Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону.
Володимир Варімез, старший радіотелеграфіст НК «Сміла» 31-го дивізіону суден забезпечення.
Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА «Нова Каховка», 31-го дивізіону суден забезпечення.
Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування/
Також в списку на обмін політв'язні:

25. Олег Сенцов
26. Олександр Кольченко
27. Володимир Балух
28. Роман Сущенко
29. Микола Карпюк
30. Станіслав Клих
31. Павло Гриб
32. Євген Панов
33. Артур Панов
34. Едем Бекіров
35. Олексій Сизонович

Пізніше в Офісі президента підтвердили список українців, що повернулися додому. Також став відомий список 35 росіян на обмін.

24 українські моряки були захоплені Росією 25 листопада 2018 року у Керченській протоці. Тоді російські військові обстріляли і захопили українські катери "Бердянськ" та "Нікополь", а також буксир "Яни Капу" з екіпажами, які прямували з Одеси до Маріуполя. Троє українських моряків під час атаки росіян зазнали поранень. Окупаційні "суди" у Криму заарештували 24 українських військових, їх було перевезено до російського СІЗО "Лефортово". Полоненим українцям пред'явили звинувачення за ч.3 ст.322 КК Росії (незаконне перетинання кордону). До цього часу в Росії тривали суди.

Олег Сенцов і Олександр Кольченко були затримані у Криму 10 травня 2014 року за звинуваченням у підготовці терактів. Українці категорично відкинули усі звинувачення. Кольченка засудили до 10 років позбавлення волі, Сенцова – до 20. У травні 2018 року Сенцов оголосив голодування з вимогою звільнити всіх політичних в'язнів Кремля. Він відмовлявся від прийому їжі 145 днів і заявив про припинення голодування з 6 жовтня через загрозу примусового годування. Для відбування строку його відправили до колонії в місті Лабитнангі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі.

Кольченка утримували у виправній колонії №6 у російському місті Копейськ.

У січні 2019 року Європейський суд з прав людини повернув пріоритетний порядок розгляду справи українських політв'язнів Сенцова і Кольченка.

Володимира Балуха ФСБ Росії затримала 8 грудня 2016 року. ФСБ стверджувало, що знайшли на горищі його будинку 90 патронів і кілька тротилових шашок. 4 серпня 2017 ороку Роздольненський райсуд в Криму засудив Балуха до 3 років і 7 місяців позбавлення волі в колонії-поселенні і штрафу в розмірі 10 тисяч рублів за обвинуваченням у незаконному зберіганні боєприпасів. В кінці серпня 2017 року стало відомо, що проти Балуха порушили нову кримінальну справу – нібито за побиття начальника ізолятора.  5 липня 2018 року суд визнав Балуха винним у нібито побитті начальника ізолятора тимчасового тримання і засудив до 5 років позбавлення волі і штрафу 10 тисяч рублів (за сукупністю двох справ).

Роман Сущенко - власний кореспондент "Укрінформу" у Франції, якого затримали 30 вересня 2016 року у Москві, куди він прибув з приватною поїздкою. Росія звинуватила його у шпигунстві. 4 червня 2018 року Московський міський суд визнав українського журналіста винним і призначив покарання у вигляді 12 років колонії суворого режиму. Сущенко провину не визнав. У 2019 році Сущенко начебто підписав документи на "згоду відбувати термін покарання" в Україні.

Миколу Карпюка та Станіслава Клиха засудили в Росії у 2016 році до 22,5 і 20 років відповідно за звинуваченням у вбивствах російських громадян у Чечні в 1990-ті. У суді обидва заявили, що свідчення в них вибивали під тортурами і погрозами розправи над сім'єю, свою провину не визнали. Клих відбував термін у Челябінській області, Карпюк – у Володимирській області РФ.

Українського студента Павла Гриба росіяни викрали 24 серпня 2017 року на території Білорусі. Юному українцю, хворому на портальну гіпертензією, інкримінували "схиляння до теракту". За версією звинувачення, Гриб під тиском Стефана Капіноса схиляв російську школярку Тетяну Єршову з Сочі виготовити та підірвати вибухівку. Гриб не визнав звинувачень, називаючи справу сфабрикованою. 22 березня його засудили до 6 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Гриб оголошував голодування. Перед вироком політв'язень виступив з останнім словом у суді, не визнав звинувачень і назвав представників ФСБ "бандитами і вбивцями". Гриб потребує медичної допомоги.

Євген Панов був затриманий у серпні 2016 року в окупованому Криму як «український диверсант», що готував теракт. 25 жовтня Верховний суд Росії визнав законним вирок Панову, засудженому до восьми років колонії суворого режиму. На початка 2019 року Панова перевезли в колонію Омська, відому своїми тортурами.

Артур Панов був затриманий на території Росії у грудні 2015 року. Його звинуватили в підготовці теракту в Ростові-на-Дону терористичний акт за допомогою саморобного вибухового пристрою. Громадянин України в домашніх умовах нібито виготовив і зберігав вибухові речовини і пристрої. Також він начебто схилив місцевого жителя до участі в диверсії.

5 квітня 2018 року Панова засудили до 8 років ув'язнення в Кемеровській колонії №22.

Едема Бекірова окупанти затримали на адмінкордоні з Кримом 12 грудня 2018 року. Його утримвали у Сімферопольському СІЗО у справі про "зберігання і передачу вибухонебезпечних речовин і патронів". У Бекірова 1 група інвалідності, він страждає від декількох важких хвороб. 27 серпня 2019 року Центральний районний суд Сімферополя відпустив Бекірова із СІЗО під зобов'язання явки в суд.

Олексій Сизонович за версією російської сторони був затриманий у вересні 2016 року під час нібито незаконного перетину кордону. Сизоновичу 61 рік, він пенсіонер і має проблеми зі здоров'ям. Крім звинувачення в підготовці терактів в Ростовській області, за версією російських слідчих, до цього він нібито підривав поїзди на території Луганської області, контрольованої бойовиками ОРЛО, був схоплений там бойовиками, а через місяць його затримали російські прикордонники.  31 липня 2017 року Російський суд засудив Сизоновича до 12 років позбавлення волі.



За даними джерел УП, наближених до процесу обміну, у списках росіян - 35 осіб, 11 з них були помилувані, 19-ом скасовано запобіжний захід, двоє вже перебували на волі, одного було передано російській стороні раніше. 

Володимир Цемах
Кирило Вишинський 
Віктор Агєєв, 13.09.1995
Олександр Баранов, 11.08.1983
Аслан Басханов , 06.04.1966
Олена Бобова, 26.04.1972
Андрій Васьковський, 25.12.1991
Руслан Гаджиєв, 10.02.1973
Володимир Галичий, 18.01.1948
Сергій Гнатьєв, 13.04.1988
Ганна Дубенко, 18.08.1982
Станіслав Єжов, 22.06.1978
Аркадій Жидких, 19.11.1967
Ігор Кімаковській, 28.04.1972
Ольга Коваліс, 07.08.1968
Сергій Коверник, 16.02.1978
Дмитро Кореновський, 18.03.1972
Андрій Костенко, 18.09.1984
Олексій Лазаренко, 13.10.1985
Сергій Лазарєв, 07.05.1957
Юрій Ломако, 04.02.1961
Петро Мельничук, 12.07.1972
Євгеній Мефедов, 22.05.1983
Максим Одинцов, 25.04.1983
Юлія Просолова, 13.07.1988
Олександр Ракущин, 19.03.1963
Антоніна Родіонова, 06.09.1969
Олександр Саттаров, 28.12.1980
Олексій Сєдіков, 10.10.1979
Тарас Синичак, 24.06.1977
Олександр Тарасенко, 10.07.1970
Андрій Третяков, 18.10.1973
Віктор Федоров, 18.07.1969
Денис Хитров, 28.04.1977
Павло Черних, 04.08.1975.  
У свою чергу Валентин Рибін, адвокат громадян РФ, які утримувалися в Україні, повідомив, що літак з росіянами відлітає без Руслана Гаджиєва, який значиться у списках на обмін.

Партії-утриманці в Україні відтепер цілих 11

11 партій отримуватимуть в Україні державне фінансування

Фінансування з державного бюджету отримають усі партії, які на парламентських виборах в липні здобули понад два відсотки голосів виборців. Даних про розмір фінансування в НАЗК не надали.

    

Гроші з держбюджету отримуватимуть 11 партій

Гроші з держбюджету отримуватимуть 11 партій

Національне агентство України з питань запобігання корупції (НАЗК) ухвалило рішення про надання 11 політичним партіям державного фінансування їхньої статутної діяльності. Про це агентство повідомило у вівторок, 13 серпня. Згідно з результатами позачергових парламентських виборів, державне фінансування отримають партії "Слуга народу", "Опозиційна платформа - За життя", Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", "Європейська солідарність", "Голос", "Радикальна партія Олега Ляшка", "Сила і честь", "Опозиційний блок", "Українська стратегія Гройсмана", "Партія Шарія" і Всеукраїнське об'єднання "Свобода". В НАЗК повідомили, що всі ці партії виконали умови для отримання коштів із держбюджету, зокрема, відкрили гривневі рахунки в банках.

За законом право на фінансування з державного бюжету мають усі партії, які здобули щонайменше два відсотки голосів виборців в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, тобто за партійними списками. Голоси за кандидатів-мажоритарників від партій при цьому не враховуються. Партії отримують право на держфінансування на наступний день після першого засідання новообраної Верховної Ради. Але де-факто кошти надаватимуться лише з наступного року, тобто 1 січня 2020 року.

Загальна сума державного фінансування партій залежить від розміру прожиткового мінімуму та явки на виборах. Згідно з даними ЦВК, явка на останніх парламентських виборах становила 14,7 мільйона виборців. Кожен голос передбачає фінансування розміром в два відсотки від прожиткового мінімуму (38,42 гривні). Окрім того, партії отримуватимуть додаткові кошти, якщо у своєму складі матимуть третину жінок. За попередніми підрахунками громадського руху "Чесно", загальний бюджет держфінансування партій у 2020 році сягатиме 565,5 мільйона гривень.

П'ять партій потрапляють до парламенту

Як повідомлялось, 3 серпня ЦВК оприлюднила остаточні результати позачергових виборів до парламенту України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. Згідно з цими даними, партія "Слуга народу" отримала 43,16 відсотка голосів виборців, "Опозиційна платформа - За життя" - 13,5 відсотка, ВО "Батьківщина" - 8,18, "Європейська солідарність" - 8,10, партія "Голос" - 5,82 відсотка. Ці п'ять партій потрапляють до парламенту, подолавши передбачений для цього п'ятивідсотковий бар'єр. Серед партій, які не потраплять до парламенту, але отримуватимуть державне фінансування, "Радикальна партія Олега Ляшка" (4,01 відсотка голосів), "Сила і честь" (3,82 відсотка), "Опозиційний блок" (3,03 відсотка), "Українська стратегія Гройсмана" (2,41 відсотка), "Партія Шарія" (2,23 відсотка) та Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (2,15 відсотка).

Станом на 13 серпня ЦВК також встановила результати позачергових виборів до Верховної Ради у 198-ми зі 199-ти одномандатних виборчих округів. Перерахунок голосів виборців не завершений лише в окрузі 210 на Чернігівщині. Таким чином, ЦВК визнала обраними 423 народних депутатів України, зокрема: 225 - в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та 198 - в одномандатних виборчих округах. Абсолютну більшість у новій Верховній Раді матиме пропрезидентська партія "Слуга народу".

https://www.dw.com/uk/11-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5-%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/a-50009313

Не забыт быт "Слуги народа" в Трускавце

Кофе на 100 тысяч и "дедовщина". Как учились депутаты в Трускавце
АВТОР: ДМИТРИЙ ЕГОРОВ
2 АВГУСТА 2019, 08:00
 
Кофейные рекорды, вечернее Prosecco, утренние пробежки, шопинг в ювелирках и охрана — таким был быт "Слуги народа" в Трускавце.

 Рестораторы, шоумены, сценаристы "Квартала-95", бизнесмены, журналисты и даже безработные, которых украинцы внезапно выбрали народными депутатами, ворвались в неспешную жизнь курортного городка. Более 250 человек приехали сюда на тренинг-обучение от преподавателей Киевской школы экономики. "Вести" провели со "слугами народа" несколько дней, чтобы понять, каким будет новый парламент.

Машины спецслужб и тайное расселение
Новоизбранные депутаты демонстрировали максимальную открытость — фото в "Фейсбуке" появились еще из поезда, мол, дружною толпою едем на учебу. А первый день тренинга и вовсе превратился в пресс-конференцию — достоянием общественности становились и программа тренинга, и спикеры, и задания. В перерывах между лекциями без пяти минут нардепы собирались в лобби-баре гостиницы Rixos, где собственно они жили и учились, и с огнем в глазах обсуждали задания тренеров. Те, с кем удалось поговорить в эти моменты "Вестям", были на сто процентов уверены во всемогуществе новой партии и готовы были подписаться под каждой фразой своего лидера. 

Впрочем, потом элитный отель возвел для непрошенных гостей крепостные стены. Охрана гостиницы останавливала всех уже на въезде на территорию, а вокруг «Вести» заметили авто, похожие на машины спецслужб. Но сами депутаты уверяли, что никакой охраны у них и в помине не было.

"Слуг народа" расселили по трем отелям, причем, за исключением гостиницы, где проводили тренинг, их названия тщательно скрывали. В Rixos, как выяснили "Вести", жили лишь первые лица партии. Стоимость номеров здесь стартует от 3,5 тыс. грн в сутки, у отеля своя территория на 12 га, спа-комплекс, бассейн, теннисный корт, боулинг и бильярд. Любопытно, что забронировать на даты тренинга номер в Rixos из Киева было невозможно, система упорно выдавала "мест нет". Хотя уже в Трускавце "Вести" выяснили, что несколько стандартов здесь пустовало, и можно предположить, что это было сделано специально.

Остальных "слуг" разместили в Mirotel Resort and SPA и Lisova Pisnia Resort Hotel. Поселиться в первом отеле стоит не дешевле, но и комплекс услуг примерно такой же: бассейн, спа, а постояльцы на сайтах с отзывами расхваливают шикарные завтраки. Чуть дешевле разве что в "Песне" — стандарт обойдется 1,82 тыс. грн в сутки.

В основном, если не считать первого показательного дня, тренинг был плотно закрыт от посторонних глаз и ушей После 40 минут препирательств с секьюрити о том, что это противозаконно, "Вестям" все же удалось попасть внутрь, правда, со строгим предупреждением: в зал, где идут занятия, — ни ногой. Мы сделали единственный кадр, на котором парламентарии-неофиты корпят над заданием преподавателя, однако охрана тут же вывела нас в холл.

100 тысяч на кофе и ходоки
Бармен Rixos рассказывает "Вестям", что, как только сюда заехали "слуги народа", кофе стал напитком №1, переплюнув даже знаменитую "Нафтусю". Ему больше 20 раз в день приходится засыпать новую порцию зерен в кофемашину и открывать по несколько десятков пачек сливок и молока. В дни тренинга только на кофе бар делал до 100 тыс. грн в сутки. А ближе к вечеру кофе уступал место Prosecco, правда, уже не в таких объемах.

Помимо бара в холле отеля — бутики одежды, ювелирных изделий и элитного алкоголя. Цены на кольца и серьги стартуют от 2,9 тыс. грн. Есть сапфиры, бриллианты, изумруды. Продавец-консультант одного из магазинов не под запись рассказывает, что несколько девушек с бейджиками партии уже приобрели серьги, средняя стоимость которых — 5 тыс. грн. "Серьги поднимут настроение, если не успели в спа", — делает предположение продавец. Действительно, занятия оставляют не слишком много свободного времени на то, чтобы попользоваться услугами комплекса. Длятся до глубокого вечера.

В короткие перерывы депутаты выходят прогуляться по территории отеля, где есть бассейн и три ресторана. Самое дешевое блюдо в них — картофельное пюре за 45 грн. Речная форель со спаржей обойдется в 420 грн, бутылка вина Dom Perignon — 8,5 тыс. грн. По словам официантки, возможно, его включат в меню на фуршете, который завершит тренинг в субботу и продлится до самого утра.



Кофе на 100 тысяч и 

Депутат Роман Каптелов, совладелец компании "Оперативная социология", взял в отеле электроскутер — покататься по Трускавцу. Полчаса проката — 300 грн, час — 400 грн. "Слуги" позиционируют себя как народ спортивный. Журналист "Вестей" мельком увидел переписку в общем чате нардепов, где борец Жан Беленюк предлагает пробежаться с ним в семь часов утра. Его коллеги тут же интересуются: "А можно на велосипеде? А где его взять?"

Вообще бродящих по Трускавцу "слуг народа" практически не встретить — хотя городок маленький, новоиспеченных избранников возят по нему исключительно на автобусе. Может, это элемент партийной дисциплины. Или безопасности. Защита от неловких вопросов местных жителей и туристов.

Rixos действительно осаждали ходоки, даже из других городов. Один из них буквально бросился к журналисту "Вестей", приняв его за члена партии. Александр Кожуховский прибыл из Кропивницкого еще в воскресенье вечером, чтобы обратиться к нардепам за помощью. Мол, ему известны факты коррупции в его городе, но контакт ходока со "слугами народа" так и не состоялся. "Везде лохотрон!" — возмущался Кожуховский.

Местные жители тоже были бы не против, чтобы депутаты сами проявили инициативу и вышли пообщаться с людьми. "Чтобы опыт общения с народом наработать, — аргументирует Игорь, прораб одной из строек в центре Трускавца. — А то сидят там в дорогущем отеле и носа не высунут. Был бы толк с них. Пройдет полгода-год — может, тогда мы увидим, как поменяются цены, зарплаты и стоимость услуг ЖКХ, зимой посмотрим цену на газ. Главное им сейчас неприкосновенность снять. Это же уже новая власть, зачем им неприкосновенность?"

Порошенко о школе Зе!депутатов: так можно стать только "подручным Чечетова"

"Та шо тут разбираться? Мы что, глупые?"
Нельзя сказать, что "слуги народа" почти безвылазно сидели в отеле просто так. Навыки, которые они там отрабатывали, — ключевые для парламентской работы. Например, как сплотить коллектив или принять общее решение. Но главное, ради чего они приехали в Трускавец, и нардепы говорили это откровенно, — просто познакомиться друг с другом. Ведь новую партию сколотили в считаные месяцы предвыборной гонки, собрав людей разных статусов и сфер деятельности. Чем-то это было похоже на лагерь скаутов, в который собираются дети из разных школ на лето. Да и задания на тренинге были соответствующие. Восемь участников за одним столом, каждый описывает свою проблему, ее важность и что будет, если проблему не решить. Затем участники меняются этими записями с другим столом. На решение есть определенное количество денежных средств в бюджете, и выйти за рамки нельзя. 

А еще нардепы учились рассчитывать прожиточный минимум. Почему-то на примере оленя. Выясняли, сколько ему необходимо корма, сколько это стоит, какие прививки надо сделать, какова стоимость ремонта забора вольера, содержания территории. Результаты у каждой группы получились разные: 4 тыс. грн, 20 тыс. грн и 16 тыс. грн. Для сравнения: ВР определила прожиточный минимум украинца в сумме 1,9 тыс. грн.

Видимо, чтобы мозг не совсем закипел от цифр, для "слуг народа" проводили зарядки, о чем сообщил в "Фейсбук" Зе-кандидат Александр Мариковский, выложив видео. На ролике видно, как народные избранники все вместе прыгают на одной ноге. "Последний тренинг на сегодня с элементами зарядки. Кто не скачет, тот москаль", — подписал видео Мариковский, а потом почему-то его удалил.

По окончании учебного дня народные депутаты получали домашнее задание: на основе пройденного материала представить свою компанию и рассказать о своих планах нардепа. А вот ознакомление с тонкостями регламента Верховной Рады, как ни странно, в программу тренинга не вошло. Но депутаты уверены в себе и так. "Та шо тут разбираться? Там все написано. Читай, да и все, — уверен в своих знаниях ресторатор Николай Тищенко. — Я вообще не понимаю общество, друзья, вы все с ума сошли? Вы думаете, что все глупые?"

Кофе на 100 тысяч и 

Тем не менее молодых депутатов учили элементарным вещам: определяться, зачем они вообще пришли в ВР, какие проблемы собираются решать, каковы планы реформирования определенной сферы. Нардеп Дмитрий Наталуха, №14 в списке партии и глава Лиманской районной администрации Одесской области, не смущаясь, признается, что не разбирается в некоторых направлениях, но надеется не на тренинг, а на живое общение и знакомство с коллегами, которые лучше разбираются.

"Я не ориентируюсь в системе реформирования правоохранительных органов. Мне сложно понять вопросы спорта", — говорит Наталуха.

Но среди слушателей тренингов нашлись и те (в основном из числа бизнесменов), кто ничего нового в Трускавце не почерпнул. Мол, для выполнения заданий они используют уже давно приобретенный опыт.

В одной лодке
Некоторые нардепы в общении с "Вестями" проговариваются, что почти каждый вечер, по окончании основной программы обучения, они собираются уже на настоящие профильные заседания, где примеряют на себя роли членов различных комитетов. И если днем это новобранцы, которые проходят "учебку" и здесь все равны, то вечером дружественную обстановку сменяет накал страстей и дедовщина. По словам одного из "слуг", уже со стороны более опытных в политике проявляется стремление подставить и сбить с толку молодых.

На условиях анонимности собеседник "Вестей" поведал, что внутри партии слегка напряженная ситуация, которая концентрированно проявилась в Трускавце. "Каждый пытается обойти другого, а более молодых запутать, чтобы сорвать себе куш поспелее", — говорит он. Вот, например, комитеты, которые новоиспеченные нардепы считают самыми "жирными": по вопросам аграрной политики и земельных отношений, национальной безопасности и обороны, налоговой и таможенной политики, европейской интеграции, и, конечно, бюджетный комитет.

"Кому-то предложили выбрать между двумя комитетами, и сейчас нардепы пытаются принять решение, в чем больше разбираются или же в чем хотелось бы разобраться. А вот менее инициативным, — уверен депутат, — достанутся места в культурном комитете, комитете по вопросам спорта и туризма, экологической политики".

Впрочем, тренинг помог до конца выяснить отношения тем депутатам, которые успели поконфликтовать еще до Трускавца. Так, Давид Арахамия, которому прочат должность главы фракции "Слуги народа" в ВР, рассказывает о словесной перепалке, которая у него возникла на одном из телеэфиров с однопартийцем — журналистом Александром Дубинским.

"Те люди, которые его знают, действительно говорят, что он работает на олигарха (Игоря Коломойского. — Прим. ред.)… Просто он блогер. У блогера всегда есть определенная профессиональная деформация под названием "лайкомания". Мне кажется, весь вопрос, наверное, в этом. Когда вопрос обсуждается с матами и в блоге, это не совсем корректно для однопартийца. Но мы уже этот вопрос с ним прояснили и сняли, у нас конфликта нет. Нас на тренинге несколько раз ротируют, и часто мы оказываемся с ним за одним столом. У человека есть публичный имидж, и ему его надо поддерживать", — рассказывает Арахамия. Что касается горячего дележа комитетов короткими трускавецкими вечерами, то сам нардеп уже давно с этим определился, выбрав вопросы нацбезопасности и обороны.

Как собирается строить отношения с коллегами по партии, откровенничает и Игорь Негулевский, директор "Никитовского гранитного карьера", победивший в своем округе сильных соперников Андрея Вадатурского — сына крупнейшего украинского аграрного магната, владельца холдинга "Нибулон" Алексея Вадатурского, а также Игоря Бриченко, которые пробыли нардепами не одну каденцию в ВР.

Если он будет несогласен с конкретной позицией партии, говорит нардеп, "если разочаруется", то готов сложить мандат. Негулевский уверен, что его хорошее мнение о политсиле, в которой он состоит, в корне изменится, если все лозунги партии и обещания улучшить жизнь украинцев окажутся пустышками.

"Многие вообще до сих пор не осознали, что произошло. Даже мне сложно осознать, что произошло 21 числа и что может случиться в августе или в начале сентября… После присяги, наверное, четче пойму, что я народный депутат", — рассуждает Наталуха.

Сейчас "слуга народа" уверен только в одном: "Деятельность нардепа — это чистая политика. Важно уметь протолкнуть, проадвокатировать свое предложение в Раде". Но этому на курсах не научат, единодушны опрошенные "Вестями" депутаты.

https://vesti-ukr.com/politika/345554-kofe-na-100-tysjach-i-dedovshchina-kak-uchilis-deputaty-v-truskavtse

Меморандум "Слуги народа": при каких условиях нардепы сложат мандаты

АВТОР: НАСТЯ РЕЙН, АРТЕМ ЗАПОРОЖЕЦ
29 ИЮЛЯ 2019, 16:43
Меморандум "Слуги народа": при каких условиях нардепы сложат мандаты - фото Фото: УНИАН
Сегодня, 29 июля, в Сети появилось фото "Меморандума про ответственность народного депутата от партии "Слуга Народа". Меморандум был роздан всем новоизбранным депутатам, которые присутствуют на тренинге в Трускавце. Что он предусматривает:

-  депутат обязуется присутствовать на всех заседаниях Верховной Рады, кроме болезни или командировки

- народный избранник обязан придерживаться регламента парламента, голосовать лично, не передвая никому свою карточку для голосования

- поддерживать все законопроекты, которые предусмотрены программой партии

- активно выступать на заседаниях фракции, участвовать в обсуждениях законопроектов

- не позорить фракцию и партию, вести себя достойно в Раде

- добровольно сложить мандат народного депутата в случаях отказа голосовать за законопроекты, которые предусмотрены программой партии, нарушения ключевых положений этого меморандума, при выходе из фракции или исключения из фракции.

Такие меморандумы партии подписывали и раньше. Поэтому мы опросили экспертов чтобы выяснить, будет ли нынешний меморандум "Слуги Народа" работать на практике. 

По мнению политолога Алексея Якубина, такие меморандумы не имеют никакой юридической подоплеки.

"Меморандумы, или вот даже персональные обязательства которые подписывали уже кандидаты в депутаты, теперь как бы депутаты - они уже с точки зрения юридической они ничтожны. Юридически они не являются обязывающим документом, если они нарушат эти персональные обязательства, то это максимум повлияет на их политическую репутацию. Это как памятка. Мне кажется что они продолжают вот эту линию "мы не такие как все". Вот мы подписали меморандум, но с другой стороны сколько мы таких меморандумов видели. Интересно что дальнейшие месяцы нам покажут как в реальности все будет работать. Очень важно, как они будут принимать бюджет. Вот тут мы с вами очень четко увидим, кто как себя будет вести, как они будут голосовать. Будут ли они отстаивать общественный интерес или они будут продолжать ту политику либеральную социальных сокращений", - отметил эксперт.

Политолог Вадим Карасев также придерживается мнения, что меморандум к политике имеет косвенное отношение.

"А у них есть воля? Кто они такие? Это вообще что то странное, это больше похоже на фракционное соглашение, такие меморандумы и соглашения пишутся с партнерами по коалиции, это говорит о том что фракции и коалиции как таковой нет. Ее в спешном порядке после выборов начинают "рихтовать", доделывать, "тюнинговать". Я сразу говорил что это тимбилдинг, эти курсы. Их специально вывезли, чтобы прощупать, и подписать меморандум лояльности, корпорации. Это можно так назвать.Это к политике имеет очень косвенное отношение. Это больше имеет отношение к корпоративному управлению. Когда набирают индивидуально,по кастингу, по резюме. А потом из них начинают лепить какой то корпоративный дух. Хотя в политике должно быть наоборот, сначала командный дух, идеология, платформа. Партия, фракция, это коллектив единомышленников, а не сборная непонятно откуда взявшаяся. Сборная которая появилась неоткуда и ее надо привести к какому то общему знаменателю. То есть к корпоративной лояльности. В этом вся проблема и драма украинской демократии.Которая превратилась на монополистическую демократию, и вообще похожа на корпоративную демократию", - подчеркнул он.
https://vesti-ukr.com/politika/345096-memorandum-sluhi-naroda-pri-kakikh-uslovijakh-nardepy-slozhat-mandaty

Нова влада з новими правилами і старими судами

Печерський суд Києва заблокував 18 новинних сайтів, - СПИСОК
сьогодні, 13:30 • Наталья Шевченко
Серед заблокованих сайтів - блоги видання "Кореспондент"

Печерський районний суд Києва заборонив роботу 18 новинних сайтів. Про це йдеться в постанові від 23 липня.

Згідно з постановою, тепер Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, зобов'язала провайдерів закрити доступ до цих веб-ресурсів.

"Постановою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовк С. В. від 23.07.2019, справа № 757/38387/19-до, у кримінальному провадженні № 12018060020001159, яка вступила в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, передбачено: "Накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні веб-ресурсів", – йдеться в повідомленні.

 Заблокіровані такі сайти:

1. http:// go338.top

2. https://trident-ua.info

3. https://enigma.ua

4. https:blogs.korrespondent.net

5. http://seychas.press

6. http://www.netadvocate.org

7. https://compromat.ws

8. https://compromat.ws

9. https://sled-net-ua

10. http://ua-24.com

11. http://moscow-post.press

12. https://novindoosh.com

13. http://www.stalker-world.net

14. http://rospres.press

15. https://informator.news

16. http://ustav.press

17. http://www.ukrpress.info

18. http://www.stalker-world.net


Як повідомляли "Коментарі", блокування сайтів, які транслюють точку зору, відмінну від позиції влади, стала на Україні традицією.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
28
предыдущая
следующая