О сообществе

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Знання є сила

Освіта у Фінляндії

Як проходила найуспішніша освітня реформа в Європі
10.12.19

Фінська система освіти визнана як одна з найкращих в світі. З року в рік Фінляндія займає лідируючі позиції в освітньому рейтингу PISA, який тестує 15-річних школярів із читання, математики і природничо-наукової грамотності. Зробивши акцент на розвитку knowledge-based economy, Фінляндія взяла на себе колосальний ризик, адже повірила в інтелектуальний потенціал населення і за двадцять років буквально трансформувала генетичний код нації, що ще не так давно у своїй більшості займалася лише сільським господарством і не мала навіть базової освіти. «Ціна держави» проаналізувала, як Фінляндії вдалось досягнути успіху в освітній сфері.

Фінська історія реформи освіти цікава тим, що ключові трансформації були імплементовані під час найгірших економічних криз: спершу – після Другої світової війни, потім – в умовах глибокої рецесії 1990-х років. Досвід успішної реструктуризації освіти Фінляндії доводить, що це можна було зробити в невеликій, відчуженій країні, далеко від основних економічних та ринкових центрів та, що найголовніше, не приносячи шкоди базовій економічній безпеці і добробуту країни, а, навпаки, паралельно супроводжуючись економічним і соціальним розвитком. Обравши правильну стратегію взаємодії між зацікавленими сторонами, децентралізувавши відповідальність за управління реформами і активно залучаючи спільноту викладачів до планування реформ, Фінляндія наново збудувала систему освіти, що наразі є найуспішнішою в Європі. З часів проведення глобальної шкільної реформи на початку 1970-х років у Фінляндії змінилося 20 урядів та 27 міністрів освіти, та це ніяк не вплинуло на відданість так званій “Фінській мрії” – спільній національній меті мати сильну і доступну для кожної дитини державну школу.

1. Як виглядає Фінська мрія?

Всім відомий глобальний промисловий бренд Фінляндії Nokia став вирішальним рушієм у виведенні Фінляндії з найглибшої економічної рецесії 90-х років. Інший фінський бренд – peruskoulu, або 9-річна загальноосвітня школа – на початку 21-го століття ще не був відомий широкому світовому загалу, але став другим ключовим гравцем у кардинальних трансформаціях фінської економіки і суспільства.

Світова спільнота “відкрила” Фінляндію заново 4 грудня 2001 року, коли були опубліковані результати PISA – міжнародної програми Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з оцінювання студентів, що кожні три роки тестує 15-річних школярів із читання, математики і природничо-наукової грамотності. Фінляндія брала участь в оцінюванні вперше після реформи загальноосвітньої школи, що тривала з 1972 по 1994 рік. У всіх трьох наукових областях – читанні, математиці і природничо-науковій грамотності – фінські школярі вперше продемонстрували найвищі бали серед країн ОЕСР і донині зберегають лідерські позиції (Діаграми 1-3). На відміну від учнів із Японії, Кореї та Гонконгу фіни стали найосвіченішою нацією без приватних уроків, позашкільних занять, числених іспитів чи великої кількості домашніх завдань, що особливо поширені серед учнів у Східній Азії. PISA опитуавння також виявило, що варіація між результатами учнів різних шкіл (як у міський, так і у сільській місцевостях) у Фінляндії була надзвичайно низькою – навіть ті фінські школи, де бали були найнижчими, продемонстрували показник вище за середній у міжнародному рейтингу. Це свідчить про рівний доступ до фінських освітніх послуг – можливості кожної дитини отримати якісну середню освіту незалежно від сімейних обставин: місця проживання, рівня влади і доходів батьків чи типу школи, яку учні відвідують. Наприклад, у Японії, Німеччині, Італії і Кореї статус школи є вирішальним фактором, що пояснює розбіжність між успішністю школярів. У Фінляндії усі діти ходять до однакових загальноосвітніх шкіл і в більшості випадків до найближчих до дому – навіть на рівні середньої школи.

Фінляндія – країна, де відсутня шкільна інспекція чи будь-які інші зовнішні перевірки. Фінські викладачі не керуються єдиною централізованою шкільною програмою і вправі самостійно вирішувати, яким буде зміст, формат і структура навчання на всіх рівнях загальної освіти. Окрім випускного матрикуляційного іспиту, протягом навчання у школі учні не проходять ніяких вирішальних тестів і не пишуть контрольних робіт із жодного предмету – висока кваліфікація фінських вчителів дозволяє їм оцінювати здібності і впливати на успішність дітей без залучення тестових інструментів.

Майже всі найбільші світові видання із року в рік намагаються розібратися у феномені фінської загальнооосвітньої школи. Тисячі офіційних делегацій зі всього світу досі відвідують фінські органи влади, школи та освітні департаменти муніципалитетів, щоб дізнатися, що стоїть за успіхом їхніх школярів.

2. Передумови і наслідки освітніх реформ у Фінляндії.

Війна входить до числа найбільш серйозних криз для будь-якої демократичної нації. За винятком короткого періоду припинення вогню, Фінляндія воювала з грудня 1939 року до весни 1945 року. Ціна війни для молодої незалежної демократії з населенням менше 4 мільйонів була величезною: 90 тисяч загиблих, 60 тисяч інвалідів. 25 тисяч сімей втратили годувальників, а 50 тисяч дітей залишились сиротами. Мирний договір із Радянським Союзом було підписано 19 вересня 1944 року, але військові кампанії із виведення німецьких військ із Фінляндії тривали до квітня 1945 року. Прийняті фінами умови припинення війни були суворими. Фінландія була зобов`язана передати 12% своєї території Радянському Союзу і переселити 450 тисяч осіб (11% всього населення країни). Виплата репарацій склала майже 7% ВВП, а півострів біля Гельсінкі став військовою базою радянської армії.

Аграрна структура економіки, що підтримувалася маленькими фермами переселенців і ветеранів, успішно задовольняла потреби з відновлення країни протягом перших післявоєнних років – коли Фінляндії бракувало фінансових та інтелектуальних ресурсів для швидкої модернізації економіки. Післявоєнний спалах народжуваності призвів до кризи аграрної промисловості: у пошуках працевлаштування 600 тисяч фінів залишили сільську місцевість і переїхали до великих міст, із них 220 тисяч мігрували до більш розвинутої Швеції. Інтенсивна імміграція до Швеції та підвищена мобільність фінів дозволили порівняти державні послуги обох країн. Це призвело до активізації сімей робочих класів, які наполягали на вільному доступу своїх дітей до якісної державної освіти. Незважаючи на інертне домінування торгівлі з Радянським Союзом, політики та законодавці Фінляндії розуміли, що економічне зростання потребує доступу до вигідних ринків Заходу. Вступивши у 1961 році до Європейської асоціації вільної торгівлі і створивши нових конкурентів для власного бізнесу, стало зрозуміло: щоб бути конкурентоспроможними і стати частиною спільноти західних демократій із засадами добре функціонуючої ринкової економіки, треба активізувати інвестиції в освіту і наукові дослідження. Фінляндії було вкрай необхідне більш освічене населення. Таким було бачення всієї нації. Найважливішим періодом трансформації фінської освіти стали 1970-ті роки – саме в цей період були проведені дві ключові реформи. Наймасштабнішою і найбільш революційною на той час була Реформа загальноосвітньої школи (Comprehensive School Reform, 1972–1994 рр.), завдяки якій була скасована двовекторна шкільна система восьмирічної школи. Вперше учні цивільних шкіл і гімназій перетнулися, і були поєднані у дев’ятирічну загальноосвітню школу змішаних здібностей (Діаграма 4). Одночасно з Реформою загальнооосвітньої школи була трансформована освіта вчителів. Реформа педагогічної освіти (Teacher Education Reform, 1973-1979 рр.) зняла відповідальність за підготовку вчителів із навчально-методичних коледжів та містечкових «педагогічних семінарів» і перенесла її до університетських факультетів освіти, наново створених у рамках реформи.

Впровадження реформ потребувало значних бюджетних витрат, які держава, визнаючи важливість їхньої успішної імплементації, була готова взяти на себе. 81-90% заробітної плати вчителів, що становили 70-80% від загальних операційних витрат, протягом періоду трансформації щорічно виділялися з державного бюджету. Частка витрат на освіту зросла з 9,1% у 1960 році до 16,9% у 1975 році. Абсолютний приріст витрат був значно більшим, оскільки в той же час держава також помітно збільшила фінансування культурних, медичних та соціальних послуг.

Період планування та впровадження реформи загальноосвітньої школи тривав два десятиліття – з 1972 по 1994 рік. Напередодні реформи, у 1970 році, в середньому лише 20 відсотків населення Фінляндії мали повну середню освіту. До 1989 року цей показник подвоївся. Сьогодні близько три з чотирьох учнів успішно закінчують середню школу. Частка підлітків, що мали повну середню освіту у Фінляндії, у 2012 році становила 93%. Цей показник був значно вищий за середній рівень у країнах ОЕСР (84%), а також порівняно з 88% та 79% у Канаді та США відповідно.

3. Роль вчителів у впровадженні реформи загальноосвітньої школи.

Народження peruskoulu (нової фінської загальноосвітньої школи) стало структурним фундаментом нинішньої освітньої слави Фінляндії. Головним чинником успішного впровадження реформ стали викладачі та їхні профспілки, до яких звернулися політики за професіональною підтримкою.

Вже у середині 50-х років перша Фінська асоціація вчителів початкових шкіл (Finnish Primary School Teachers’ Association, FPSTA), членами якої були майже 90% фінських педагогів, опублікувала власну програму розвитку освіти, що супроводжувалась детальною, добре аргументованою пропозицією щодо єдиної, комплексної шкільної системи. Програма стала стимулом до національної дискусії і була чіткою ознакою того, що школи та вчителі готові до кардинальних змін. Перші експерименти з реформою освіти почалися у 1965 році і були впроваджені у 25 із 311 фінських муніципалітетів. Незважаючи на все ще превалююче в ті часи централізоване політичне та адміністративне управління, вчителям надавався значний простір для планування реформ і розробки шкільних програм. Головним чинником успіху стала ефективна робота комітетів, що налагоджували комунікацію між профспілками вчителів та держслужбовцями. Напрацювання Комітету із питань загальноосвітньої шкільної програми (Comprehensive School Curriculum Committee), що за п’ятирічний період свого функціонування об’єднував сотні вчителів із різних предметів і опрацьовував десятки варіантів концепцій та варіантів навчальних програм, стали фундаментом нової національної навчальної програми.

Важливим етапом шкільної реформи стала децентралізація освітньої сфери, що почалася у 1968 році із прийняттям Закону про шкільну систему (School System Act). До цього часу головним централізованим органом, що планував, інспектував та наглядав за імплементацією реформ, була Національна рада загальної освіти (National Board of General Education, NBGE). Після 1968 року обов’язки Ради були передані до 11 провінційних освітніх департаментів (Provincial Education Departments), що об’єднали представників освіти всіх фінських муніципалитетів. Саме вони протягом двох наступних десятиліть були ключовою ланкою між політиками, вчителями, адміністраторами і посадовими особами, відповідальними за проведення реформ “на місцях”. Реформа загальноосвітньої школи надала вчителям муніципалітетів право самостійно вирішувати структуру шкільних програм, методів навчання та навчальних матеріалів. Існуюча сьогодні Національна рада з питань освіти окреслює лише загальну концепцію основної шкільної навчальної програми, в рамках якої муніципалітети (вчителі, директори шкіл, місцеві органи освіти) складають власні навчальні програми, що часто значно відрізняються у межах країни. Таблиця 1 демонструє процес децентралізації протягом періоду освітньої реформи і розподіл відповідальності за прийняття рішень між різними установами управління освітою.

Фінляндія – нація глибоко вкорінених традицій “договірного” суспільства, тому всі важливі рішення щодо освітньої (і взагалі соціальної) політики ухвалюються між урядом, профспілками і місцевими органами влади. Останні на тристоронніх переговорах представлені трьома центральними муніципальними організаціями: перша представляє міста, друга – сільські муніципалітети, третя – шведськомовні муніципалітети. Нерідкими є ситуації, коли навіть Парламент залишиється поза процесом прийняття певних законодавчих рішень, якщо вони попередньо вже були погоджені на тристоронніх переговорах. Протягом періоду реформи загальноосвітньої школи кожен план та рішення узгоджувалися між Міністерством освіти (іноді і Міністерством фінансів), профспілкою вчителів та трьома муніципальними організаціями. Активну участь у розвитку загальноосвітніх шкіл також брали представники корпорацій, що лобіювали інтереси роботодавців та працівників. Прикладом наймасштабнішої кооперації між усіма зацікавленими сторонами стала реформа старшої школи (повної середньої освіти) у 1975 році. У плануванні реформи було залучено 15 комітетів, кожен з яких мав десятки секцій. Вся команда реформаторів налічувала понад 1800 членів. Допомогу комітетам надавали 42 штатних експерта, майже 500 експертів за суміцництвом і більше 2500 консультантів. Обсяг документів і рішень, підготовлених комітетами за п’ять років роботи, був вражаючим: 3100 сторінок доповідей та 81000 сторінок текстів навчальних програм. Ефективність та обґрунтованість результатів масштабної роботи комітетів регулярно оцінювалась громадскістю – усі їхні рішення визнавалися публічними на законодавчому рівні. Реформа освітянської сфери у Фінляндії стала успішною саме формату тристоронньої взаємодії: коли всі зацікавлені сторони, від вчителів початкових сільських шкіл до держслужбовців, долучаються до процесу, беруть на себе відповідальність за планування та імплементацію реформ і вчаться будувати консенсус між конкуруючими поглядами.

Реформа загальнооосвітньої школи значно підвищила статус вчителів. Маючи вплив на розвиток освіти на національному рівні, викладачі стали надійними союзниками держави і членами культурної та економічної еліти. Найбільша профспілка фінських педагогів – Профспілка освіти Фінляндії – була заснована у 1973 році, і наразі об’єднує викладачів всіх освітніх рівнів та інститутів: від вихователів дитячих садків до вчителів професійно-технічних навчальних закладів, директорів шкіл та викладачів університетів. На сьогоднішній день понад 95% фінських педагогів є членами Профспілки освіти Фінляндії.

4. Педагогічна освіта у Фінляндії.

Багато чинників сприяли сьогоднішній популярності освітньої системи Фінляндії, такі як 9-річна загальноосвітня школа (peruskoulu), сучасні навчальні програми, що самостійно розробляються вчителями і враховують здібності кожного учня, систематична допомога учням із різними когнітивними та фізичними потребами, місцева автономія та лідерство. Однак дослідження та досвід показують, що одним із найважливіших факторів, що став необхідною умовою для вищезгаданих досягнень, – це щоденна праця і відданість професії з боку відмінних викладачів.

Професійний статус вчителів в фінському суспільстві є культурним феноменом. Вчителі в загальноосвітніх школах Фінляндії мають вищий соціальний статус і більший рівень громадської довіри, ніж у більшості розвинутих ліберальних країн (Діаграма 5). Результатом впевненості у високому рівні професіоналізму викладачів і поваги до їхньої праці стала довіра освітній системи загалом, яку фіни вважають найкращою у світі (Діаграма 6). Фінські ЗМІ регулярно оголошують результати опитувань щодо улюблених професій серед випускників шкіл. Викладання є професією мрії для більшості підлітків, випереджаючи професію лікаря, архітектора і юриста.

До 1970-го року підготовка вчителів початкових класів відбувалася за межами академічних установ – на дво- або трирічних викладацьких курсах, у коледжах або протягом короткострокових, більш практично спрямованих семінарів. Доступ до університетів був лише у викладачів середньої школи – вони були розкидані по окремих предметних відділах, що пропонували різні факультети. До кінця 1970-х років усі програми з підготовки викладачів стали частиною академічної вищої освіти, що можна було отримати лише в акредитованому університеті. Ступінь магістра на законодавчому рівні стала базовою кваліфікацією для викладання у фінських школах.

Кандидати на здобуття педагогічної освіти відбираються у два етапи: по-перше, студенти здають письмовий іспит на початку травня, що є однаковим для всіх університетів. Цей іспит базується на сукупності профільних наукових статей, список яких оголошується наприкінці березня кожного року. Серед тем статей: розвиток та оцінка робочої пам’яті в дитинстві, рівність та справедливість у навчанні, зміни в галузі освітньої політики в Європі та інші. Абітурієнтів, що успішно пройшли перший етап, запрошують на другий, формат і зміст якого відрізняються у кожному із університетів. Мета другого етапу – на рівні індивідуальної співбесіди оцінити особистість кандидиата і його загальну придатність до професії викладача. Фінальне рішення про зарахування робиться на основі результатів першого етапу, оцінок із атестату і матрикуляційних іспитів, а також враховуючи досягнення у мистецтві, спорті та будь-якій іншій діяльності, яку відбіркова комісія вважає важливою для майбутнього викладача.

Лише 10-15% аплікантів зараховуються на кожну з п’яти програм педагогічної освіти, що пропонуються восьмома фінськими університетами. У 2014 році загальна кількість заявок на педагогічні програми сягнула 8400, кандидати змагалися лише за 800 доступних місць (Діаграма 7). Тільки найталановитіші і найрозумніші проходять багатоетапний конкурентний відбір. Для вступу на педагогічні факультети недостатньо просто успішно закінчити загальноосвітню школу та відмінно скласти матрикуляційні іспити. Оцінюються також так звані “soft skills” аплікантів: міжособистісні навички, комунікативні здібності, готовність до командної роботи, рівень емоційного інтелекту, критичного мислення, мотивації та відданості майбутній професії вчителя. Зазвичай для успішних кандидатів важливим є попередній досвід у навчанні чи роботі з дітьми.

У процесі залучення найталановитіших молодих випускників шкіл до педагогічних програм важливу роль відіграє також і сам формат навчання, що у фінських університетах, по-перше, є дуже вимогливим і складним, по-друге, пропонує широкий вибір професійних можливостей окрім викладання у школах: від академічної кар’єри в університеті до працевлаштування у державних структурах і у приватному секторі. Фінський досвід свідчить про те, що послаблені навчальні вимоги до педагогічних програм університетів можуть негативно вплинути на інтелектуальний портрет абітурієнта, адже найбільш талановиті потенційні вчителі шукатимуть навчання на інших програмах, що відповідатимуть їхнім здібностям і можливостям реалізувати кар’єрний потенціал.

Викладання – це складна професія, яка потребує вищої академічної освіти, зумовленої вимогливим і комплексним навчанням, креативним, творчим підходом, виключними особистісними навичками і сумлінної відданості майбутній професії. Вирішальний фактор успіху освітньої системи Фінляндії полягає у сотнях найрозумнійших, найталановитіших і найвмотивованіших молодих людей, які з року в рік мріють стати вчителями і тяжіють до викладання, оскільки вважають це незалежною, шанованою та корисною професією, в рамках якої вони матимуть необмежену свободу здійснити свої прагнення і розкрити власний викладацький потенціал. Зробивши одного разу акцент на вимогливій і якісній освіті вчителів, держава, з одного боку, звільнила себе від нескінченних шкільних перевірок, інспекцій і стандартизованих тестів, а з іншого, заручилася довірою та відданністю викладачів, які натхненно ставляться до своєї професії і докладають максимум зусиль для виховання найрозумніших дітей в світі. Тому не дивно, що за результатами TALIS 2013 (Teaching and Learning International Survey) – опитування Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) – фінські викладачі є більш задоволеними вибором своєї професії, ніж їхні колеги з решти Нордичних країн (та країн OЕСР) і змінюють кваліфікацію набагато рідше за професіоналів у інших галузях (Діаграма 8).

Фінляндія прогресувала від бідної, аграрної і лише скромно освіченої нації до сучасної, knowledge-based economy, з конкурентоспроможним ринком, світовим інноваційним середовищем, високоефективною системою освіти і сильною соціальною єдністю. Приклад Фінляндії доводить, що глобальні і непопулярні зміни зазвичай проходять за межами “зони комфорту”, що гострі проблеми тільки допомагають акумулювати сили і розпалити дух виживання. Протягом шкільної реформи Фінляндія не ігнорувала багаторічний досвід викладачів і активно долучала їх до співпраці, враховуючи їхні потреби і розвиваючи їхній педагогічний потенціал. Саме таким чином зароджувалася спільна довіра, взаємоповага і колективна відповідальність за будь-який результат – як позитивний, так і негативний.

Освіта в Естонії

«Велика шкільна автономія», або як естонські школи стали найкращими у світі
24.02.20

Поразки і вади освітніх систем, особливо на міжнародному рівні, звикли пояснювати недостатнім бюджетним фінансуванням, хибами бюрократичної системи, кризами, економічною або політичною нестабільністю. Естонія – приклад країни, що змогла створити ефективну освітню систему, незважаючи на несприятливі для цього умови й у часи найбільш турбулентних економічних трансформацій, що настали після розпаду Радянського Союзу. Реструктуризація естонської освіти відбувалася впродовж найглибшої економічної кризи в умовах тотальної бідності, без жодної зовнішньої підтримки. Вчасно зламавши всі засади централізованого управління освітою і побудувавши на їхньому місці ефективні форми горизонтальної та вертикальної підзвітності, зробивши фінансову автономію шкіл не мрією, а реальністю, що добре функціонує, Естонія до періоду Розширення ЄС 2004 року вже мала найефективнішу освітню систему серед усіх пострадянських країн.

Взявши за приклад фінську модель трансформації освіти ще задовго до тріумфу Фінляндії у тестуванні PISA 2000 року, Естонія стала першою пострадянською країною, що почала процес децентралізації освіти вже у 1993 році – майже одразу після здобуття незалежності від Радянського Союзу. 2006 року естонські підлітки вперше взяли участь у міжнародному тестуванні і продемонстрували одні з найвищих результатів з усіх трьох предметів – математики, читання і науково-природничої грамотності, не тільки серед пострадянських країн, а й порівняно з більш розвиненими країнами ОЕСР. Не здавши жодного разу свої лідерські позиції, 2018 року естонські школярі стали першими у світі (Діаграми 1–3).

Діаграма 1-3

Освітні реформи в Естонії впроваджували паралельно з всеосяжною трансформацією всієї економічної та політичної сфери. Усі реформи були радикальними, непопулярними і стрімкими. Період реструктуризації освітньої системи до Розширення ЄС 2004 року особливо цікавий, адже він дає змогу порівняти національний стабілізаційний потенціал усіх пострадянських країн на стартових, «нульових» позиціях і за відсутності підтримки європейськими і міжнародними фондами.

1. Складники освітніх реформ

Ефективне впровадження економічних і політичних реформ, що часто називають «Естонським економічним дивом», надало поштовх і ресурси для успішної реструктуризації освітньої сфери Естонії, що почалася вже 1992 року з прийняттям Закону про освіту і подальшим затвердженням Національного навчального плану 1996 року. Навіть за часів економічної нестабільності і низьких обсягів ВВП естонська влада усвідомлювала важливість поліпшення національних освітніх стандартів і приділяла велику увагу освіті (Діаграми 4–5) – на рівні більш заможних на той момент держав ОЕСР.Діаграма 4

 

Діаграма 5

Утім, виділяти великі ресурси на освіту, особливо у період трансформацій, – не єдина запорука успіху. Надважливо побудувати систему ефективного контролю їхнього використання головними бенефіціарами освітніх послуг на місцях – школами й учнями. Саме тому вже з 1993 року відповідальність за забезпечення послуг середньої освіти (від початкової до старшої школи) в Естонії було перекладено на муніципалітети (органи місцевого самоврядування Естонії) та школи. Наразі Естонія має один із найвищих рівнів децентралізації фінансування шкільної освіти порівняно з іншими країнами ОЕСР (Діаграма 6).

Діаграма 6

На послуги освіти припадає найбільша частка витрат муніципалітетів: у середньому від 35% до 38% відсотків щорічно.

Муніципалітети повністю фінансують дошкільну освіту – включаючи заробітну плату вчителів – із власних загальних доходів. Муніципалітети мають право стягувати плату за відвідування дошкільної освіти (у розмірі 20% мінімальної зарплати, у розрахунку на одну дитину), але на практиці це зрідка відбувається.

На початкову, середню та спеціальну освіту муніципалітети отримують цільові гранти від національного уряду, які становлять більше половини всіх муніципальних витрат на початкову та середню освіту. Гранти покривають витрати на заробітну плату педагогічного персоналу, шкільні обіди та підручники. Середня освіта в Естонії безоплатна, з учнів не стягують гроші за підручники, шкільні обіди чи транспортування. Незважаючи на те, що послуги середньої освіти пропонують три типи постачальників-конкурентів – держава, муніципалітети і приватні особи, учні і батьки віддають перевагу саме муніципальним школам, де навчається більше 95% усіх дітей шкільного віку.

Основний чинник ефективного використання розподілених ресурсів на місцевому рівні – велика автономія шкіл, самостійніші лише школи Великої Британії та Нідерландів (Діаграма 7).

Діаграма 7

Сфери, в яких естонські школи користуються найбільшою самостійністю, – це фінансовий менеджмент і управління персоналом (Діаграма 8). Згідно із Законом про національний облік (National Accounting Act) усі школи подають фінасову звітність до центральної бази даних бухгалтерського обліку муніципалітетів. У разі приватного дошкільного закладу чи школи звітність ведуть окремо від рахунків інших установ і підприємств власника.

Діаграма 8

Шкільним директорам надають широку фінансову, організаційну та адміністративну автономію. Навіть на міжнародному рівні директори загальноосвітніх навчальних закладів Естонії мають вищий рівень самостійності у прийнятті рішень щодо планування і подальших асигнувань бюджету в межах школи (Діаграма 9).

Діаграма 9

Директор естонської школи відповідальний за призначення та звільнення викладачів і непедагогічного персоналу, визначення їхніх обов’язків, умов обслуговування та заробітної плати (відносно мінімального рівня, встановленого Міністерством освіти і досліджень Естонії).

Перехід до розширеної місцевої та шкільної автономії паралельно супроводжувався посиленням горизонтальної і вертикальної підзвітності. На національному (вертикальному) рівні високий ступінь децентралізації шкіл контролюється регулярними інспекціями і додатковими заходами підзвітності, за впровадження яких відповідальні Міністерство освіти та досліджень і Департаменти освіти муніципалітетів. Уряд і Міністерство відповідають за державну освітянську політику та загальну стратегію розвитку системи освіти. Міністерство проектує національну навчальну програму, визначає умови і засади фінансування, встановлює вимоги до рівня професійної компетентності педагогічних кадрів, визначає мінімальну зарплату вчителів і веде нагляд за реєстром закладів у шкільній мережі. В інформаційній системі Міністерства, що складається за результатами регулярних інспекцій, генерується великий обсяг даних про результати роботи і на рівні муніципалітетів, і окремих шкіл (включаючи оцінки учнів, загальний рівень успішності в кожному класі, цілі навчання, ліцензії постачальників тощо). До процесу збору інформації також залучено спеціалізовані агентства – Estonian Qualifications Authority, що відповідає за професійний розвиток педагогічного персоналу, та Innove Foundation, що контролює розподіл і використання Структурних фондів ЄС та імплементує проекти у сфері загальної і професійної освіти.

Попри те, що Міністерство освіти та досліджень Естонії має контроль над процесом формування та впровадження засад національної освітньої політики, розробка законодавчих проектів у сфері освіти прозора і публічна та зазвичай супроводжується консультаціями із зацікавленими сторонами. Самостійно Міністерство бере участь лише у першому етапі законодавчого процесу – розробці загальної концепції, структури, сфери застосування тощо. Далі всі розроблені Міністерством матеріали, разом з аргументацією та обґрунтуванням того, чому це необхідно, поширюються серед групи стейкхолдерів, до якої входять представники Асоціації муніципалітетів Естонії (Association of Municipalities of Estonia), Асоціації міст Естонії (Association of Estonian Cities), Естонської асоціації директорів шкіл (Estonian Association of Heads of Schools), Асоціації директорів дошкільних навчальних закладів Естонії (Association of Heads of Pre-school Educational Institutions of Estonia), Асоціації викладачів (Association of Teachers), Естонської спілки освітянських кадрів (Estonian Education Personnel Union), Асоціації батьків (Association of Parents), Спілки учнівської ради Естонії (Estonian School Student Council’s Union), а також члени асоціації приватних шкіл і представники бізнесу та роботодавців. У процесі спільного обговорення вносять зауваження і корективи, які беруть до уваги на стадії фіналізації законопроекту.

Якщо державні стандарти та інспекції мають на меті виконання наглядової функції, то найважливішою площиною, де відбувається побудова успішної освітньої системи, є саме горизонтальна підзвітність – плідна взаємодія шкіл і головних стейкхолдерів. Горизонтальний контроль передбачає інтенсивне залучення батьків, місцевих громад та інших зацікавлених сторін у процеси прийняття рішень щодо якості освіти, планів розвитку школи, управління людськими ресурсами і розподілу шкільних бюджетів. Як і на національному рівні, муніципалітети діють згідно з чітко визначеними бюджетними календарями, а навесні надають директорам шкіл бюджетні плани на наступний фінансовий рік. Перш як отримати остаточне схвалення органами місцевого самоврядування, бюджети переглядають у муніципальних школах демократично обрані піклувальні ради, що складаються з батьків, вчителів, учнів і зовнішніх освітніх експертів (Таблиця 1). Рішення щодо оплати праці виносить директор на обговорення зі спілкою вчителів і піклувальною радою і тільки потім їх передають на офіційне затвердження власнику школи (державі, муніципалітету або приватній особі). Законність дій директора школи щодо використання бюджетних коштів у межах навчального закладу регулюються статутом школи і Законом про базові школи та вищі середні школи (Basic Schools and Upper Secondary Schools Act).

Бюджети всіх муніципальних шкіл публічно доступні на їхніх веб-сайтах, а бюджети державних шкіл – на веб-сайті Міністерства освіти та досліджень Естонії. Усі школи зобов’язані мати трирічні плани розвитку та публікувати їх разом із статутами на відповідних веб-сайтах. І в муніципальних, і в державних школах ці плани розробляють у співпраці між піклувальними радами та директорами шкіл.

2. Уроки для України

Естонська система наявно демонструє успішну імплементацію «bottom-up» підходу – те, задля чого впроваджують децентралізацію державного управління у сфері освіти: сильні громади, школи і піклувальні ради, які самостійно приймають актуальні для населення рішення, виходячи зі своїх можливостей і потреб, і водночас мають вагомий вплив на прийняття освітніх рішень на національному рівні. Піклувальні ради оцінюють і контролюють діяльність директора і викладачів, висловлюють свою думку щодо якості освіти і колегіально впроваджують зміни задля її підвищення.

Децентралізація освіти і посилення впливу шкіл та піклувальних рад в Естонії пройшли довгий шлях (з 1993 до 2006 року) до моменту, коли успіхи естонської освіти стали очевидними на міжнародному рівні. Формально українська система шкільного менеджменту тільки зараз встала на шлях автономного розвитку, що існує в Естонії вже чверть століття. Стаття 29 «Закону про освіту», прийнятого 5 вересня 2017 року, уможливлює створення шкільних піклувальних рад, які за законом мають широкий спектр повноважень – від контролю за виконанням кошторису та бюджету закладу освіти до участі у формуванні навчального плану та розробці стратегії розвитку школи. Створення піклувальних рад із розширеними повноваженнями має за мету підвищити якість надання освітніх послуг і ефективність використання місцевих ресурсів на освіту. Піклувальні ради повинні замінити батьківські комітети, що існували ще з часів Радянського Союзу, і сфери впливу яких обмежувалися лише збором коштів із батьків для «закриття» поточних господарських питань. Фактично ж процес заснування піклувальних рад наразі проходить повільно, передусім через брак досвіду та інертність зацікавлених сторін, які досі не усвідомлюють суті реформи децентралізації і живуть пережитками централізованого управління, сподіваючись на те, що хтось врешті-решт прийме рішення за них.

Концепція всеосяжної шкільної автономії на цьому етапі може здаватися недосяжною для України, та певні кроки до освітнього самоуправління на місцевому рівні потрібно робити вже зараз. Серед них:

  • заснування відділів освіти в усіх без винятку ОТГ із подальшим формуванням піклувальних рад, до складу яких включити головних стейкхолдерів: директорів шкіл, педагогів, батьків, учнів, випускників, представників організацій і роботодавців (як це визначено у Законі);
  • передача функцій із контролю над розподілом бюджетних коштів (місцевих бюджетів і освітніх субвенцій), управління кадрами (призначення директорів шкіл, викладацького і непедагогічного персоналу) та оптимізації шкільної мережі (рішення про відкриття та закриття шкіл) із повноважень управлінь освіти держадміністрацій (районних і обласних) до повноважень відділів освіти громад;
  • задля уникнення конфліктів і перешкод, що наразі виникають між відділами освіти ОТГ та управліннями освіти держадміністрацій, чітко окреслити останнім їхні функції за нових умов управління, з урахуванням побажань Міністерства освіти і науки України як зацікавленої сторони у дотриманні національних інтересів освітньої політики. Естонія, наприклад, обмежила сферу відповідальності своїх Департаментів освіти «інспекційними функціями»: контролем якості надання освітніх послуг школами муніципалітетів і перевіркою звітності про отримані та використані кошти;
  • більш інтенсивна інформаційна і консультативна підтримка представників громад для набуття ними навичок та досвіду і підвищення спроможності до самоуправління, особливо у сфері фінансового менеджменту та управління персоналом.

Усі пострадянські країни отримали в спадок дуже складну і неефективну освітню систему, яка втратила свою дієздатність одразу після зникнення радянської годівнички. І якщо Естонія зрозуміла це одразу і вжила заходів, то Україна чекала і дивилася, як система освіти повільно загниває зсередини. Пройшовши тривалий період трансформації, Естонія довела, що можна самостійно побудувати якісну освітню систему з невеликими фінансовими і людськими ресурсами, навіть у період криз і в умовах нестабільного економічного середовища. Реформа децентралізації надання освітніх послуг, що завершилася всеосяжною шкільною автономією, фіскальною децентралізацією та узгодженими методами горизонтальної і вертикальної підзвітності, – основні чинники ефективності естонської освітньої політики та, як наслідок, найрозумніших у світі школярів.

Допоки всі люди не вимруть

29.10.20 15:36 У Європі швидко поширюється новий вид коронавірусу, - вчені
У Європі швидко поширюється новий вид коронавірусу, - вченіКраїнами Європи швидко поширюється новий вид коронавірусу. Він отримав назву 20A.EU1 і вперше був виявлений у сільськогосподарських робітників.

Про це йдеться в дослідженні вчених зі Швейцарії та Іспанії, опублікованому на сайті Базельського університету, передає Цензор.НЕТ із посиланням на РБК-Україна.

Як з'ясували вчені, друга хвиля пандемії в Європі може бути пов'язана з мутацією коронавірусу серед іспанських сільськогосподарських робітників. З літа 2020 року він поширився більшою частиною Західної Європи і на сьогодні на нього припадає значна частка нових випадків зараження COVID-19.

Мутований коронавірус отримав назву 20A.EU1, а ключову роль в його розповсюдженні зіграли люди, які поверталися з відпусток в Іспанії. На думку генетика Базельського університету і автора статті Емми Ходкрофт, швидке поширення 20A.EU1 показує, що карантинні заходи були недостатніми для стримування пандемії.

Читайте також: Коронавірус може стати сезонним, як грип, а вакцина, можливо, його повністю не знищить, - вчений

Вона також зазначила, що вірус 20A.EU1 не схожий на жодну відому версію вірусу Sars-Cov-2. Крім того, в статті йдеться про те, що до нього була відома мутація, яка привела до появи штаму коронавірусу D614G. Вчені впевнені, що він зробив вірус більш заразним.

Вчена Таня Штадлер з Вищої технічної школи Цюріха зазначила, що отримані за останній час зразки вірусу з усієї Європи базуються саме на цьому варіанті коронавірусу. Ще один співавтор дослідження Іньякі Комас передбачає, що новий штам міг швидко розповсюдитися завдяки першому спалаху.

Крим в дим!



Ну, что ж, как коренной Севастополец и я оставлю свой комментарий. 
Сначала о том, с чем не согласен:
1) Отели по 10к рублей. Честно говоря, с такими ценами я не сталкивался. Останавливался год назад в Морском в гостевом доме - было 500 рублей в сутки с человека за двухместный номер. В Севастополе, конечно, таких цен нет, но у тех же частников спокойно можно снимать хорошую квартиру за 1500 рублей в сутки, за 2-2.5к уже будет отличное жильё. В наших отелях стандартный двухместный номер тоже стоит что-то около того, 2-3 тысячи в сутки. Конечно, и это не дёшево, но явно не 10к в сутки. 
2) Про дороговизну еды на пляже: тут ты цену уже занизил. Не встречал ни разу чебуреков  кукурузы по 80-100 рублей. Обычно это 150+. В принципе, любая еда - это 150+ рублей. 
3) Сезон всё-таки у нас подлиннее, чем 2 месяца. Принято считать с середины мая-начала июня и до середины сентября. То есть, чуть больше 3 месяцев. А потом - да, кирдык. 
А теперь о том, с чем СОГЛАСЕН:
1) Цены: они действительно космические. В Крыму далеко не самые высокие зарплаты, потому даже самим крымчанам тут жить непросто. Особенно я обалдел с цен, когда вернулся из Минска. В голове конвертировал цены из бел.рублей в рос.рубли и охреневал, насколько всё дороже, а качество продуктов хуже. Про цены на топливо я вообще молчу. На 26 июня цена дизеля 48.3-49 рублей, 95 примерно столько же. Ну а учитывая то, что в Крым тоже едут люди небогатые, то с нашими ценам... Соболезную я этим людям., в общем. Отсюда же вытекает ещё один минус - с каждым годом туристов всё меньше (по личным ощущениям). И, что забавно, при Украине пробки летом были ГОРАЗДО больше. А это уже показатель. 
2) Колхозного самостроя действительно ОЧЕНЬ много. И если сегодня один сносят, то завтра на его месте появляется новый, но уже ЗАКОННЫЙ))) Засрали все города этими безвкусными убогими чебуречными, шаурмечными и т.д. Да и остальные отрасли бизнеса не лучше. В городах очень много визуального мусора. 
3) Города ОЧЕНЬ грязные. Много пыли. Если сегодня помоешь машину - завтра она уже будет пыльной. Даже если ты на ней ездить не будешь, а просто поставишь во дворе. То же самое и с пляжами, и с морем. У нас крайне много быдла, которое умрёт, если донесёт окурок до урны, видимо. Потому в море и под ноги летит любой мусор, а убирают его не везде и не часто. Даже леса засрали. 
4) Сервис действительно напрочь отсутствует. Если при Украине это ещё как-то терпели, ибо дёшево очень было, то сейчас за такие деньги мне самому хочется набить угрюмый недовольный хлебальник каждому второму официанту. 
5) С туалетами реально беда. У нас в Центре я не припоминаю НИ ОДНОГО бесплатного цивилизованного туалета. Максимум - синие вонючие будочки, в которых летом можно сознание потерять от духоты. А зачастую и того нет. О чём думает правительство - не ясно. 
6) Общественный транспорт у нас... мда... Тут даже сказать нечего. Это треш. 
7) От себя добавлю, что вне сезона крым из себя представляет жуткое зрелище. Он просто УМИРАЕТ. В крупных городах ещё более-менее, но в маленьких можно вешаться. 
8) Для меня главный недостаток - это мои соотечественники, сами крымчане. После русского бума практически все мои друзья и знакомые, все, кого я встречаю, стали какими-то зомбированными тупоголовыми ватниками, не понимающими очевидных вещей, не желающими думать. Я на родной земле натурально чувствую себя чужим! Будто в окружении врагов. Приходится общаться крайне осторожно и не высказывать своих истинных мыслей. 
Подводя итог, скажу, что: да, в Крым вливается очень много денег со всей России - для нас это плюс. Ибо в Крыму действительно началась "движуха". Другой вопрос, что вся эта движуха стоит сумасшедших денег и делается через жопу. Качества в Крыму нет и вряд ли будет. 
И, пусть на меня не обижаются украинцы, но если меня спросят: "Где было лучше, в Украине, или в России?" я отвечу аксиомой Эскобара. Однако при Украине было дешевле, бесспорно. И без сасанкций.



Азербайджан просить допомоги в України



Азербайджан просить допомоги в України через ескалацію в Нагірному Карабаху: офіційну заяву
Чого хоче Азербайджан від України
5 жовтня, 16:43
читать по-русски
Азербайджан просить допомоги в України через ескалацію в Нагірному Карабаху: офіційну заяву
Азербайджан надіслав листа до України через війну в Нагірному Карабасі

Зокрема, глава Генпрокуратури Азербайджану Камран Алієв звернувся по допомогу до України через Нагірний Карабах.

У прес-службі Генпрокуратури  повідомляється, що він відправив лист Генпрокурору України Ірині Венедиктової і генпрокурора іншим країн, ще повідомлення отримали міністри юстиції деяких держав.


Зокрема, Алієв просить, щоб генпрокурори і міністри не допустили виїзду етнічних вірмен з території тих країн, де вони знаходяться, а закрили для них кордону. Він побоюється, що ті поїдуть добровольцями в Нагорний Карабах і братимуть участь у військових діях.

Як запевнив Алієв, Азербайджан звернувся до України і ряду інших країн через те, що саме в цих державах знаходиться значне число вірменської діаспори.

Популярні статті зараз
37-річний Комаров з "Світ навиворіт" приголомшив заявою з лікарні: "Шкодую, що ..."
Стрибок тарифів на комуналку, українців попередили, до чого готуватися: "До 25 жовтня ніхто ..."
"Він називав нас мама і тато": Алла Пугачова біля труни ледь стримувала сльози
Гарік Харламов переживає через свою "пишногрудої нареченої" Кошкіній: "Ми з нею ..."
показати ще
Варто уточнити, що відповідне прохання було спрямовано до Генпрокурора та міністра юстиції США, Канади, Німеччини, Росії, України, Білорусі, Бразилії, Франції, Польщі, Болгарії, Австралії, Узбекистану, Лівану, Греції, Сирії, Іраку, Ірану, Уругваю і Грузії .



Як відомо, повномасштабні бойові дії між Вірменією і Азербайджаном на лінії зіткнення в Нагірному Карабаху поновились - в ніч на 27 вересня.

Обидві країни ввели військовий стан і оголосили мобілізацію резерву. Вірменія і Азербайджан звинувачують один одного в ескалації конфлікту і заявляють про бойові втрати і жертви серед мирних жителів. 


Нагадаємо,  експерт пояснив, як ескалація в Нагірному Карабасі відіб'ється на Донбасі.

Як повідомляла Politeka,  Туреччина і Азербайджан завдали колосального збитку економіці РФ, деталі.

Росія і Китай атакують світ

У НАТО заявляють про використання Росією та Китаєм технологій для контролю над людьми
ВІДЕО
29.09.2020 19:27
Росія і Китай потужно інвестують у новітні технології, щоб тримати під контролем власних громадян та поширювати свій вплив у світі, що вимагає від НАТО та його партнерів скоординованих дій із протидії таким загрозам, зокрема, у кібернетичній сфері.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це заявив заступник генерального секретаря НАТО Мірче Джоане (Mircea Geoan) під час віртуальної конференції CYBERSEC, що відбулася під егідою польського дослідницького Інститут Костюшко (Kosciuszko Institute).

Повний відеозапис виступу представника НАТО можна подивитися на сайті Північноатлантичного Альянсу.

«Нові технології та ті, що розробляються, є ключем до нашої безпеки та до захисту наших фундаментальних цінностей: свободи, демократії та верховенство права. Політичний Захід зараз стикається з авторитарними режимами, які зловживають новими технологіями, щоб дестабілізувати нас, зруйнувати наш устрій та маніпулювати нашим способом життя. Країни, які не поділяють наші цінності, такі як Китай і Росія, вкладають багато інвестицій в технології, які дозволяють їм підвищити контроль над власними громадянами та поширити вплив у світі», - сказав Джоане.

Він зауважив, що відкриті суспільства, де люди поважають закони, мають свободу думок, можливість навчатися та співпрацювати, будуть завжди успішнішими й ефективнішими, ніж закриті суспільства. У підвищенні власних спроможностей у сфері кібернетичної безпеки НАТО активно співпрацює з партнерами по усьому світу, у тому числі – з Євросоюзом, в сфері обміну інформацією, досліджень та проведення спільних навчань.

Заступник генсека наголосив, що НАТО продовжує активно адаптуватися до протидії новим загрозам, що виникають із розвитком технологій, зокрема, у кібернетичній сфері. Він підкреслив, що союзники по НАТО визначили кібернетичний простір як окремий військовий домен, поряд із суходолом, морським та повітряним простором, а також з космосом.

“Ми погодилися, що кібернетичний напад може активувати Статтю 5 нашого основоположного (Вашингтонського – ред.) договору, коли атака проти одного союзника буде вважатися атакою проти всіх», - зауважив Джоане.

Читайте також: Країни ЄС почали навчання з кібербезпеки

Він нагадав, що союзники по НАТО прийняли політичне рішення створити кібернетичний оперативний центр, як важливу складову військового командування Альянсу.

Як вже повідомляв Укрінформ, НАТО розробляє нову концепцію стримування й оборони для Євроатлантичного простору, яка має посилити спроможності Альянсу та зміцнити трансатлантичні зв’язки. Нова концепція буде першим таким всеосяжним документом, який охоплюватиме оборону Альянсу у всіх просторах та на всіх напрямках, включаючи не лише традиційні військові виклики, але також космос, гібридні та кібернетичні загрози, а також майбутні загрози, що можуть бути пов’язані із бурхливим технологічним розвитком

Зеленський - вбивця українців

 у масштабному ДТП на трасі Київ-Харків загинули п'ятеро людей, десятки травмовані
11/09/2020


На автодорозі Київ – Харків сталася аварія за участю двох вантажівок, мікроавтобуса і легкового автомобіля. В результаті аварії загинули 5 людей і 20 отримали травми.

Як повідомляє прес-служба патрульної поліції, ДТП сталося близько 4 ранку. Водій однієї з вантажівок, що рухався в бік Києва, скоїв зіткнення з Mercedec-Benz 1320, після чого виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся ще із двома транспортними засобами – Mercedes-Benz Sprinter і ВАЗ.

01/04
У результаті ДТП загинули щонайменше 5 осіб, інших госпіталізували. Зараз на місці працюють медики, рятувальники і слідчо-оперативна група поліції. Патрульні поліцейські забезпечують безпеку дорожнього руху на місці події.

В Україні з початку року сталося 57 929 ДТП, з них 1209 – із загиблими. Загальна кількість аварій із постраждалими зросла на 4,2%, із летальними наслідками – на 14,3% більше, аніж у 2019 році.

18 липня, в Ізмаїльському районі Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Жертвами аварії стали 6 людей, ще трьох госпіталізували.

Смертельна аварія 12 липня: Mercedes виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з Hyundai, в якому їхала сім’я з п’яти осіб. Загинули четверо, в тому числі двоє дітей. За даними поліції, водій Mercedes був у стані алкогольного сп’яніння (в його крові виявили 1,3 проміле алкоголю). Водій Mercedes Антон Желепа раніше сім разів позбавлявся прав за нетверезе водіння. Також він притягувався і за інші правопорушення.

1 липня в Україні набув чинності закон  № 7279-д, що передбачав кримінальну відповідальність через нетверезе керування автотранспортом, допуск п’яного водія за кермо, відмову від медогляду на визначення сп’яніння та вживання алкоголю після ДТП і зупинки поліцією. Однак вже наступного дня президент Зеленський цей закон скасував.

Путін - вбивця

Марія Гелюх
Російського опозиціонера Олексія Навального отруїли речовиною, яка за складом належить до групи нервово-паралітичних бойових отрут «Новачок». До таких висновків прийшла спеціалізована лабораторія німецької федеральної оборони.

Отруєння і без того кидає тінь на російський уряд, який з трибуни ООН не бачить причин для розслідування інциденту з Навальним. Після висновків Бундесверу питань до Кремля стало більше. І тональність коментарів з боку офіційних осіб Німеччини та інших країн різко змінилася.

Загострилася і реакція світової преси – як відзначають деякі експерти, подібних різких висловлювань на адресу Кремля не було чутно вже давно. Думки провідних західних ЗМІ не особливо хвилюють Росію, але вони відображають точку зору своїх суспільств. Про що говорять медіа – наша спецтема.

Bild: Північний потік Путіна – це потік смерті
Впливове німецьке видання Bild дало короткий коментар щодо історії з Навальним в контексті підтримки Німеччиною російського газопроводу «Північний потік-2». Редакція вважає, що «непохитний» проект, який користується особистою протекцією канцлера Ангели Меркель, більше не є таким. І це «хороша новина для всіх, хто любить свободу»:

«Після атаки отрутою на Олексія Навального канцлер все більше переконується, що за допомогою трубопроводу Путін хоче заробити ще грошей, які йому потрібні, щоб відправляти загони вбивць по всьому світові, вести війни, саботувати вільні вибори та дестабілізувати демократії»
— Bild, Nord Stream ist Mord Stream
Путін не відмовиться від «своїх кривавих методів», і на цьому тлі вимоги Кремля «роз’яснень» щодо Навального від Берліна виглядають особливо цинічно.

«Якщо Меркель змінить свою позицію щодо «Північного потоку-2», це не ознака слабкості. Це показує, що вона мудро пристосовується до того, що ніхто не може ігнорувати або заперечувати: Nord Stream – це потік смерті!»
— Bild, Nord Stream ist Mord Stream
The Washington Post: Путін отруїв Навального, але чи відмовиться Меркель від «Північного потоку-2»
Ставлення до отруєння опозиціонера «Новачком» висловила редакція американського The Washington Post у колонці The poisoning of Alexei Navalny should shock the E.U. into action («Отруєння Навального має спонукати Європу діяти»).

«Нічого не визнавайте, все заперечуйте, висувайте зустрічні звинувачення: такі правила для шпигунів, коли їх прикриття розкрито. У такій манері російський режим президента Володимира Путіна, колишнього офіцера КДБ, відповідає хвастощами і погрозами на докази уряду Німеччини щодо того, що провідний опонент Путіна, Олексій Навальний, був отруєний нервово-паралітичною речовиною під час внутрішнього рейсу 20 серпня»
— The Washington Post, The poisoning of Alexei Navalny should shock the E.U. into action
На щастя, пише Editorial Board видання, Навальний вижив і його стан поліпшується. Журналісти запитують, яким чином «пані Меркель та її колеги-лідери демократичних країн залучатимуть пана Путіна до відповідальності за це останнє порушення прав людини?».

«Це було б більш легким питанням, якби США не очолював президент Трамп з його сумнозвісним прохолодним ставленням до придушення паном Путіним внутрішнього інакомислення та інших зловживань»
— The Washington Post, The poisoning of Alexei Navalny should shock the E.U. into action
Щодо Путіна Німеччина зіткнулася з власним конфліктом інтересів – через трубопровід «Північний потік-2». Редакція прогнозує, що навіть історія отруєння Навального забороненою хімічною зброєю не змусить Ангелу Меркель відмовитися від проекту:

«Берлін навряд чи взагалі відмовиться від трубопроводу, почасти тому, що він занадто далеко просунувся, а почасти тому, що це буде розглядатися як капітуляція перед Вашингтоном, який виступає проти «Північного потоку-2» та ввів санкції проти європейських компаній, що беруть участь у будівництві»
— The Washington Post, The poisoning of Alexei Navalny should shock the E.U. into action
Німеччина направила висновки Бундесверу в міжнародну Організацію по забороні хімічної зброї. Це теоретично призведе «до санкцій ООН щодо підтверджених порушників глобальної заборони на використання смертоносних агентів, таких як «Новачок» російського походження». Цей жест має «символічне значення», вважає редакція, так як Росія є членом Ради Безпеки ООН і володієте правом вето на його рішення.

«Більш багатообіцяючим було б прийняття в Європі законодавства, аналогічного закону Магнітського в Сполучених Штатах, щоб дозволити економічні санкції щодо осіб, викритих у порушенні прав людини. Закон, вперше запропонований міністром закордонних справ Нідерландів у 2018 році, з тих пір проходить «підготовчу роботу» в 27 країнах-членах Європейського союзу. Напад на пана Навального має змусити європейців діяти швидше.»
— The Washington Post, The poisoning of Alexei Navalny should shock the E.U. into action
The Insider: російські спецслужби провалилися на деталях
Аналітичний проект The Insider, посилаючись на міжнародну розслідницьку групу Bellingcat і німецьке медіа Der Spiegel, опублікував короткий матеріал про стан Олексія Навального після виходу з коми. Автор заявляє про те, що Навальний пішов на поправку і це робить його ще більш уразливим перед тими, хто скоїв на нього замах. У зв’язку з чим в клініці Шаріте, де опозиціонер проходить лікування, посилили охоронні заходи:

«Вищий рівень безпеки був введений вчора саме після того, як стало зрозуміло, що Навальний все пам’ятає, що робить його становище більш небезпечним»
— The Insider, Навальний майже повністю відновився
Посилаючись на позицію німецької влади, журналіст пише про те, що політик був отруєний «новим і більш потужним варіантом «Новачка» у порівнянні з тим, який був використаний проти Скрипаля», колишнього російського розвідника, отруєного в 2018 році в британському місті Солсбері.

«Німецька влада впевнена в тому, що «Новачок» цього типу могли створити тільки в державній лабораторії. Виявити сліди «Новачка» вдалося не тільки в організмі Навального, але і на поверхні пляшки, з якої він пив. Згідно з німецькими слідчими, якби пляшка не потрапила до Німеччини, визначити конкретний тип отрути було б набагато складніше, і саме ця упущена деталь стала найбільшим провалом російських спецслужб.»
— The Insider, Навальний майже повністю відновився
The Guardian: отруєння Навального шокує, але не дивує
Свій щотижневий огляд британський The Guardian почав з замітки From Russia with love: Putin’s toxic message to the world («З Росії з любов’ю: токсичне послання Путіна світу»). Автори пишуть про те, що «отруєння Олексія Навального «Новачком» – візитна картка Кремля». Це «шокує, але не дивує», і це попередження для інших інакомислячих:

«З моменту вбивства Олександра Литвиненка в Лондоні у 2006 році і до отруєння Сергія Скрипаля в Солсбері у 2018 році використання смертоносних токсинів, щоб змусити критиків замовкнути, стало смертельною візитною карткою російської держави»
— The Guardian, From Russia with love: Putin's toxic message to the world
У журналістів виникає питання: «яким чином Захід – і особливо Німеччина, яка близька до завершення проекту будівництва газопроводу з Росією протяжністю 1220 км, – може або буде реагувати?»

«Як Європа може дати відсіч після цього останнього зухвалого акту?»
— The Guardian, From Russia with love: Putin's toxic message to the world
Автор: Марія Гелю

І про легалізацію грального бізнесу

список Швіндлермана
30 червня, 13:27
Законопроект про легалізацію грального бізнесу створює умови для його монополізації найбільшим гравцем - компанією «Паріматч» Едуарда Швіндлермана, фігуранта кримінальних проваджень про відмивання коштів від нелегального грального бізнесу та виведенні їх в Росію Норми документа, який уже півроку наполегливо просувається під керівництвом заступника голови Офісу Кирилом Тимошенко через російського бізнесмена Бориса Баума і профільний парламентський комітет, припускають перетворення ринку азартних ігор в одну велику, що працює на законних підставах, податкову яму, а компанії «Паріматч» в монстра-монополіста - для продажу його однією з найбільших світових гемблінг-корпорацій за 500- 600 млн доларів. У той же час законопроект несе прямі соціальні загрози, і може привести до грального буму: документ не передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі за роботу нелегальних закладів, не регулює інтернет-казино і майже не обмежує рекламу азартних ігор.Символом розпаду Російської імперії став Распутін - напівписьменний сибірський мужик, який став духівником царської сім'ї, призначав і звільняв міністрів і генералів, і став однією з найбільш впливових фігур в державі, викликаючи ненависть і глузування як простого народу, так і еліт. Схоже, що у Офісу президента України і особисто у Кирила Тимошенко з'явився свій Распутін - російський бізнесмен Борис Баум. Якої також виник з нізвідки в коридорах української влади в 2019 році, і відразу став нерозлучним другом і довіреною особою Кирила Тимошенко і Давида Арахамія. І одночасно - символом непрозорих схем і корупції в Офісі президента.казиноНі Кирило Тимошенко, ні Давид Арахамія так і не пролили світло ні на історію знайомства з Баумом, звідки і чому він виник на Грушевського, а потім на Банковій, ні на причини свого безмежної довіри до нього. Загальний сенс пояснень зводиться до того, що Баум людина досвідчена і знає, що робить. Досвід і знання Бориса зводяться до його роботи на початку 2010-х помічником Михайла Спектора. В ті роки - керуючого фінансово-промислової групи «ВС Енерджі», головним бенефіцаром називали віце-спікера Держдуми РФ Бабакова. Варто відзначити, що всередині самої групи у Баума була вельми негативна репутація вискочки і папуги боса. Після від'їзду Спектора в Москву Бауму місця в групі не знайшлося. Ще один досвід Баума - невеликий російський лотерейний бізнес, а в минулому - махінації з розмитненням авто в Латвії. Навички, звичайно, непогані. Але достатні для того, щоб призначити Баума головним куратором розробки законопроекту про легалізацію грального ринку в Україні? Або щоб довірити йому управління фондом з 375 млн грн, зібраними великим бізнесом за призовом президента Зеленського для боротьби з коронавірусів? Або щоб поставити його керуючим гуманітарних медичних вантажів з Китаю?Заступник Офісу президента Кирило Тимошенко, який зробив Баума своїм позаштатним радником і сприяв отриманню ним українського громадянства, вважає, що досвіду - з головою. І ось юристи Eterna law (Астапов і партнери) під диктовку Баума пишуть законопроект, Арахамія призводить Баума за руку в парламент, де той з традиційною російської пихою і зарозумілістю картає депутатів профільного комітету на предмет того, як повинен виглядати «легалайз ігоркі» в Україні. Депутати уважно слухають авторитетного гостя з країни-агресора, тому що від Кирила Тимошенко депутатам надходить сигнал: Баум - «людина президента». От цікаво, чи в курсі президент, що Баум - його людина? Однак, з першої спроби прийняти законопроект не вдається. І ось зараз настає час для другої спроби.І вже щосили йде інформаційна піар-підготовка. Арахамія заявляє, що «для того, щоб держбюджет в 2020 році отримав 7 млрд грн від грального бізнесу, законопроект про його легалізації потрібно розглянути на наступному тижні». Треба сказати, що ці слова - класичний випадок так званого брехні у виконанні лідера президентської фракції. І, швидше за все, він сам це прекрасно розуміє, і каже неправду свідомо. І тут ми підходимо до найцікавішого. Що насправді відбувається? Зрозуміло, що мета мутного російського рішали, що просуває закон - яка завгодно, але тільки не наповнення українського бюджету. І зрозуміло, що впровадження Баума в верхівку української влади - многоходовочка. І діють він не своїх інтересах, тому що ніяких ресурсів для самостійної гри у нього немає і ніколи не було. Так, Тимошенко просуває його на золотий пост глави майбутнього регулятора ринку - Комісії з розвитку та регулювання азартних ігор і лотерей, але щоб кого він там і що «відрегулював» в першу чергу? Власне, це вже давно секрет Полішинеля - Баум і Тимошенко просувають інтереси компанії «Паріматч» Едуарда Швіндлермана. Ця компанія вже займає близьке до монопольного положення на нелегальному, але дуже прибутковому українському гральному ринку, контролюючи близько 40% цього ринку. Кілька слів про «Паріматч». Діяла компанія завжди демонстративно нахабно - наприклад, при заборону букмекерства компанія була титульним спонсором національної футбольної першості України. Працювала в ЛДНР. Пускала рекламу на телебаченні. При цьому, Швіндлерман б фігурою непублічною, а серед його партнерів і покровителів називали цілий ряд чудових людей.І російський вектор: Швіндлермана пов'язували з людьми російського кримінального авторитета Тайваньчіка (Алімжан Тохтахунов) - Вадимом Трінчером і Анатолієм голубчику, які в 2014 році були затримані ФБР в Нью-Йорку і засуджені до п'яти років в'язниці за відмивання грошей, організацію незаконного грального бізнесу і вимагання . І ще один російський слід. Не менш цікавий і показовий. В ході розслідування ГПУ було встановлено, що Паріматч щодня виводило в Росію через Альфа банк 20 млн грн, на рік виходило близько 2,5 млрд грн. Пікантна деталь - виводилися гроші через компанії дружини чиновника Нацполіціі, яка спочатку відкрила, а потім закрила справу проти «Паріматч».Отже, дано: надприбутковий, але нелегальний бізнес, доходи якого йдуть в РФ. Завдання: легалізувати і монополізувати ринок букмекерства і онлайн казино з мінімальними втратами. Підняти капіталізацію компанії на пару сотень мільйонів доларів і продати міжнародному лідеру в букмекерстві і казино - наприклад, GVC, Flutter Entertainment, William Hill. Очікувана ціна - понад 500 млн. Доларів. За нашою інформацією, саме це є кінцевою метою Швіндлермана і стоять за ним людей. Законопроект виписаний під уже наявних на ринку гравців, західна компанія не зможе в оперативні терміни виконати ліцензійні умови, а ось купити гравця з мережею - цілком.Зрозуміло, ні про яке наповнення бюджету не йдеться. Більш того, всі прописано таким чином, щоб відрахування в бюджет були мінімальними. Зупинимося на цьому докладніше. Ну ось про які 7 млрд грн на рік говорить Арахамія, якщо в бюджеті закладена плата за ліцензії на проведення азартних ігор закладена цифра 4,4 мільярда гривень. Але і ця сума абсолютно нереалістична.У законопроекті вказано конкретні цифри. Річна ліцензія на проведення лотерей - 13,2 млн грн. Букмекерство: щорічна плата за ліцензію - 85 млн грн, щорічна плата за букмекерський пункт - 141,6 тис грн. Казино: щорічна плата за ліцензію в Києві - 56,6 млн грн, в інших містах - 28, 3 млн грн. Щорічна плата за ігрові столи - 5 млн грн, ігрові автомати (50 шт) - 4,2 млн грн в Києві. В інших містах відповідно 2,5 млн грн та 1,7 млн грн. Казино в інтернеті -18,4 млн грн на рік. Зали ігрових автоматів - 7 млн грн на рік плюс 85 тис грн за автомат. Покер в інтернеті - 4,7 млн грн. Послуги у сфері азартних ігор 283 тис грн на рік.Отже, множимо ці цифри на потенційне коло учасників ринку, а саме 5 букмекерських контор, 5 казино в Києві, до 10 казино в інших містах, в 10 казино в мережі Інтернет, до 150 залів ігрових автоматів, до 5 закладів покеру в мережі Інтернет та 0 суб'єктів, що надають послуги в області азартних ігор. Що ж виходить? А виходить, що максимально можлива сума надходжень в перший рік легалізації може скласти 1,5 млрд грн.Це теоретично, але і цю суму бюджет не отримає в перший рік тому що оплата ліцензій відбувається після створення Комісії, розробки ліцензійних умов і порядку їх видачі, нарешті, будівництва казино і ряду інших організаційних і бюрократичних дій. Та й бажаючих отримати ліцензію може виявитися менше, в першу чергу в розділі інтернет-казино і букмекерських контор. Тому що ніякого ефективного регулювання гемблинга в Інтернеті законопроект не пропонує. Та й багато нелегальних зали ігрових автоматів можуть віддати перевагу і далі працювати без ліцензії, оскільки законопроект на передбачає введення кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі.Ви запитаєте, а що з податками? Ліцензійні платежі - це добре, але основний потік в бюджет повинні давати податкові надходження від учасників ринку, і ось вони-то і можуть дати 7 млрд грн. І Арахамія не бреше, а Кирило Тимошенко думає не про транші на свої офшорні рахунки, а про те, як наповниться держбюджет!Але в тому-то, друзі, і російський фокус. Ніякого оподаткування учасників ринку не планується до введення системи державного моніторингу. Яка запрацює в кращому випадку через два роки поле прийняття закону. Якщо взагалі запрацює. Але якщо все-таки запрацює, то моніторити вона буде не кожен стіл з рулеткою, а інформацію з сервера материнської гральної компанії. Тобто, ті цифри, які внесе гемблінговая компанія.Але це потім, а зараз просто створюється гігантська і легальна податкова яма. Це з одного боку. А з іншого - отримуємо тотальне поширення гральних закладів по країні. Справа не обмежиться казино в 5-ти зіркових готелях, як планувалося раніше. Зали будуть скрізь. Причому вже зараз можна прогнозувати, що під прикриттям легальних ліцензії працюватимуть нелегальні точки.Закон не забороняє поширення в житлових кварталах добре знайомих міським жителям «інтернет-кафе», «спортивних барів», «клубів» і не вводить кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі за незаконну організацію азартних ігор. Взагалі всі обмеження щодо дистанції гральних закладів від житлових будинків і шкіл в законопроекті відсутні. Законопроект дає повну свободу інтернет-казино, не обмежуючи кількість організаторів Ніяких ефективних механізмів блокування неліцензованих гравців законопроект не передбачає. Ну і зняття рекламних обмежень, в першу чергу - на телебаченні.казино

Зрозуміло, легалізація азартних ігор потрібна. Але - під жорстким контролем держави і вигодою для нього. А 1% від обороту ринку і то не факт - занадто велика ціна за тотальне поширення азартних ігор в і без того стрімко убожіє країні. На тлі падіння доходів населення і зростання безробіття запуск механізму, стимулюючого витягування у широких мас з кишень останнього - виглядає вкрай цинічно, аморально і злочинно.

Що виходить в результаті? «Паріматч», нелегальний гральний бізнес з російським корінням і мільярдними доходами стає легальним. Перетворюється на монополіста, як самий ресурсний гравець. І на законних підставах не платить податки. Більш того, законопроектом створюються умови для грального буму в країні, збільшення числа українців, залучених в азартні ігри і відповідно - зростання прибутку і капіталізації «Паріматч» з метою її подальшого продажу. На кону - понад півмільярда доларів. У той же час впадає шматок іншим нелегальним операторам - щоб не заважали, можете працювати, як працювали, вже легально, ніхто вас не чіпатиме, нічого платити не треба.

А просувають цю, не побоїмося цього слова, гібридну схему заступник Офісу президента. І те, що з подачі Кирила Тимошенко Арахамія погоджується озвучувати суперечать арифметиці законопроекту цифри і брати на себе політичну відповідальність, говорить про те, що ціна питання не просто висока, а дуже висока. І цілком можливо мова йде не тільки про абонплаті за законопроект, а й про відсоток від майбутнього продажу української філії «Паріматч» транснаціональної компанії. Схоже, що хлопці в темі і в частці. Як мінімум, Кирило. Зухвалість і самовпевненість авторів цієї схеми викликає логічне запитання: а в темі чи президент?

Верифікація пільг і субсидій

Верифікація пільг і субсидій: Кому доведеться повернути гроші
Сьогодні, 12:45
Влада хоче максимально скоротити кількість одержувачів виплат від держави - і тому запускає механізм жорсткої і повної перевірки
Верифікація пільг і субсидій: Кому доведеться повернути гроші

В Україні ще в минулому році почалися ретельні перевірки всіх, хто отримує виплати від держави - під цю справу навіть прийняли спеціальний закон. Він дозволяє вивчати фінансовий стан навіть тих, хто вже три роки не отримує ніякої державної допомоги.

Більш того, аналіз доходів і витрат субсідіантов, так само, як і подальше стягнення з них неправомірно отриманих коштів в Раді хочуть спростити ще більше. Для цього не так давно у Верховній Раді зареєстрували законопроект №3551, який спрощує стягнення пенсій, субсидій, пільг, стипендій та державної допомоги. При цьому в ньому скасований судовий збір для органів місцевої влади, які і будуть проводити стягнення.

Зачекайте, йде верифікація

Міністр соціальної політики Марина Лазебная в інтерв'ю агентству " Інтерфакс-Україна " нещодавно розповіла, що перевірка повинна показати, які програми держдопомоги працюють неефективно і потребують реорганізації.

"Поки не буду конкретизувати, але є певні програми, які створювалися з хорошими намірами і для позитивного ефекту, але насправді час показало, що там є маніпулювання", - зазначила вона.

А маніпуляцій, за її словами, чимало: українці всіляко приховують реальні доходи, переписують майно на родичів, отримують зарплати в конвертах і навіть спеціально розводяться - і все заради "зайвої" виплати від держави. Влада хоче припинити цей "карнавал", тому з минулого року всі одержувачі державної допомоги проходять трьохетапну верифікацію:

1. Перший етап - до отримання виплати (превентивна верифікація). На ньому органи соціального захисту збирають неободимого документи і перевіряють їх на достовірність. Деякі порушення виявляються на цьому етапі, що веде до автоматичного припинення в держдопомоги.

2. Другий етап - під час отримання виплати (поточна верифікація).  На цьому етапі людини перевіряють весь час, поки він отримує допомогу. Якщо розкриється хоч найменше порушення - про подальші виплати можна забути. Поточна верифікація ведеться трьома способами:

  • проводяться систематичні перевірки інформації про осіб, які отримують державні виплати;
  • знаходять невідповідності в джерелах інформації;
  • аналізують дані, отримані за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.

3. Третій етап - після отримання виплат (ретроспективна верифікація). Це означає, що протягом трьох років держава буде перевіряти правомірність виплат людині, який вже давно не отримує державну допомогу.

"Коли ви подаєте заяву на отримання допомоги, то підписуєте згоду на збір, обробку і використання своїх персональних даних. Проблема може виникнути тільки в тому випадку, якщо платформа, де акумулюється інформація, недостатньо захищена. При цьому сама перевірка, безумовно, відповідає і духу закону, і навіть елементарної логіки ", - розповів виданню" Оглядач "юрист Олександр Плахотник.

Справа в тому, що інформація про кожного, хто звернувся за держдопомогу, потрапить в спеціальну платформу. На ній буде видно:

  • відкриті банківські рахунки і залишки по ним,
  • інформація про фактичне місце проживання,
  • паспортні дані,
  • ІПН,
  • дані з податкової і т.д.

При цьому платформа буде постійно поповнюватися: будь-яка велика покупка, реєстрація нерухомості або автомобіля - все це може бути відстежено через реєстри або банківський рахунок. Дані, які можна буде отримати, такі:

  • інформація про зареєстровані на обличчя автомобілях, мотоциклах та інших транспортних засобах;
  • реквізити документів, виданих особі, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ, термін дії документа), викрадених (втрачених) документів, місця проживання;
  • інформація особах, які порушили прикордонний режим, режим в пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила в контрольних пунктах в'їзду-виїзду
  • митне оформлення ввезених на митну територію України транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
  • виписки з бюджетних рахунків для зарахування надходжень по сплаті особою штрафу за вчинення кримінального або адміністративного порушення;
  • інформація про джерела доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, або ознаки наявності доходу, отриманого фізичною особою від здійснення підприємницької або здійснення незалежної професійної діяльності.
Поки суд та діло

Що буде з тими, у кого виявили порушення, залежить від ситуації: можуть просто припинити виплати, а можуть і змусити повернути гроші. Наприклад, неправомірно отриману субсидію точно доведеться повернути - як-не-як, вона береться з податків українців.

"У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховані та / або здійснені державні виплати, органи, що здійснюють їх, надсилають таким реципієнтам вимогу про повернення неправомірно або надмірно отриманої державної виплати. У разі незгоди з рішенням, людина може оскаржити його у встановленому законом порядку. Суперечки в разі відмови людей добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку ", - розповів виданню" Сегодня "кандидат юридичних наук Сергій Войченко.

При цьому тепер процес судового розгляду для місцевих органів влади максимально спрощений: як уже було сказано, в законопроекті №3551 для них скасований судовий збір в 2102 грн, з-за якого раніше на неправомірне отримання субсидій рідко подавали в суд, так як у місцевих органів влади не було вільних коштів для оплати збору. Тепер це буде в минулому - але в будь-якому випадку, як і раніше, в суд будуть подавати на тих, хто не пішов на контакт і відмовився домовлятися про повернення субсидії "добровільно".

Це взагалі працює?

У 2019 Міністерство фінансів України провело перевірку 24,5 млн пільговиків, одержувачів субсидій і соціальних виплат. 12,9 млн одержувачів довелося перевірити додатково. При цьому тільки за один лише жовтень 2019 року був підтверджено 14,7 тис. Випадків неправомірного отримання виплат на суму 27,4 млн грн, які повинні бути повернуті в бюджет.

"Зокрема, повинні бути повернуті назад в бюджет 13,7 млн грн гривень субсидій, 2,6 млн грн пільг і 11,1 млн грн соціальної допомоги. Основні порушення, які виявили під час перевірки отримувачів субсидій та соціальних виплат, це - наявність у пільговиків незадекларованого нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, здійснення ними цінних покупок або оплати послуг на суму, що перевищує 50 тис. гривень. Крім того, встановлено випадки надання пільг, нарахування та виплати допомог і субсидій померлим громадянам ", - розповів Сергій Войченко .

Втім, навіть при встановленні факту неправомірності отримання виплати вимагати її повернення держава може не завжди.

"Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України, навіть коли кошти отримані людиною без законних підстав, він зобов'язаний їх повернути тільки при наявності лічильної помилки з боку держоргану або несумлінності самого отримувача коштів. Причому доводити наявність помилки або несумлінності повинен позивач, тобто орган влади . Тому суди нерідко стають на бік громадян і відмовляють в таких позовах ", - розповів виданню Владислав Борисенко, керуючий партнер Адвокатської компанії" Борисенко і партнери ".

В цілому, на сьогоднішній судових справ з такого приводу дуже мало - в реєстрі їх налічується близько 20 000, що в перерахунку на десятки мільйонів одержувачів держдопомоги - сущий мізер. Однак незабаром ситуація може різко змінитися. Хоча з урахуванням того, що все-таки не всі держоргани звільнені від сплати збору - у багатьох випадках влада вважатимуть за краще постаратися домовитися полюбовно.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
36
предыдущая
следующая