Мои веселые соседи.
- 06.12.16, 11:11
Я - лето, а вот ты... даже не осень.
Ты - белая холодная зима.
Я листья не бросал ни разу оземь,
С деревьев золото я не снимал.
Я - зелень, луг, венок из трав душистых.
Я - дивный пруд, где лебеди живут.
А ты, хоть и бываешь в днях лучистых,
Холодным льдом покроешь этот пруд.
Я - теплый дождь, я - радуга-улыбка,
Я - цвет, а вечером брюнет слегка.
А ты... всегда - холодная блондинка,
И расплетаешь белые снега.
Я - лето, ты - зима и, что же значит?
Не встретимся мы никогда с тобой.
И хватит нам себя уже дурачить.
Мечта не сбудется, хоть плачь, хоть вой.
И пусть весна и осень тоже плачут,
Что не обняться им, но разве в том беда?
Не стоит у небес нам счастье клянчить -
Они различны, как и мы. Всегда.
01.12.16мой творческий сайт: http://lesovihok.avtor.me
Морозно, зимно. З сита сіє й сіє,
Усеньке місто снігом замело.
Тихенько скімлить за вікном завія
І просить поділитися теплом.
Безжально стукає в кутку годинник,
Рахує вічність і тасує дні.
Даремні мої потуги невпинні
Зіграти на обірваній струні.
Як хочеться устигнути зібрати
На пазлики розкремсане життя,
Найкращу пісню все-таки зіграти,
Вернутися у край невороття…
Останній крок, останній подих,
Вже зникла осінь, вже зима.
А серце б'ється, гасне свічка,
Щоб зранку сонце зустріча.
Вечірня тиша, воля снігу,
Ти крок за кроком дивишся у даль.
І віра в серці, спокій в грудях,
Та тільки пробиває жаль.
Так там нікого, порожньо довкола,
Лиш ти і тільки шум думок.
А віра спогадами замикає коло,
І душу рве на ще один кусок.
І теплі руки будуть завжди поруч,
Нехай у спогатах та справжні наче тут.
І погляд, подих, колір, запах, голос,
Я відчуватиму й казатиму собі "забудь".