Проходять дні, минають ночі
Під гул сирен. В підвалах люди...
І кожен з них помститись хоче,
Ніхто із них це не забуде.

Криком душа розривається нині в критичні моменти,
Діва Марія вкриває господнім покровом
Хто в Маріуполі серед каміння й цементу
Був до останнього. Слава Героям "Азову"!

Хлопці з залізними нервами, браття по крові!
Молимось щиро за всіх і за кожного з них.
Всіх поверни їх, Господь, всіх живих і здорових,
Визволи соколів наших з кайданів тісних.

Немає слів... Не знаю як сказати
Про жах і біль. Молитви під вогнем...
За кожну смерть ми мусим покарати
Ту всю орду віднині день за днем.

Містечко життєрадісне і миле
Зосталося лиш в пам'яті. А тінь
Невинних нині мають білі крила,
Й оберігають рідний свій Ірпінь.

Стискає серце... Безумовно мучить
Нас доля закатованих людей,
Коли орда розстрілювала Бучу,
І ґвалтувала там малих дітей.

Ми об'єднались. І чекайте кари
Брудні, немиті, кляті москалі
Дамо просратись вам і за Макарів,
За кожен дім на рідній нам землі.

Не так зійшлися зорі нині в небі, 
І кимось вже розведені мости. 
Пробач, що я облизуюсь на тебе, 
За те, що так веду себе, прости. 

Прости за те, що як закрию очі, 
Я розтаю як масло у теплі... 
Й щоразу, як побачу тебе - хочу, 
Та кожен раз на ті самі граблі. 

Життя мина,  й хто-зна, як там на ділі
Ми будем коротати тихо час... 
А на душі морозні заметілі, 
І перспективи зовсім без прикрас. 

Нам выпала такая нынче доля -
Как ни крути - мы братья по оружию...
А сеять зерна сложно в минном поле,
Но все идут. А чем их хуже я?
С востока прут, как говорят "гибридно",
И рушат все за руцкую идею...
Тут дым столбом, и нихера не видно,
И я свои претензии имею.
Наступит час, и я спрошу, конечно,
Надеюсь, хоть и скуден будет слог -
Неужто думал ты, что все безгрешно,
Когда ступил на землю твой сапог?
Наступит судный день. За ним расплата -
Страна твоя давно у ног кремля.
А знаешь, как горит красиво вата?
Там у бурят, гляди, горит земля.

Ты говорил - "окраина",
Я, гордо, - " Украина"!
У вас избыток "каинов",
А мы, как есть, едины -
Не сломлены, не согнуты,
Избавлены от пут.
Вы ж прятались по комнатам,
Когда узрели кнут.
И хоть в геене огненной -
Страна не умерла!
И видел сон - стекает гной
С двухглавого орла.

Где цвели города -
Проливается кровь от зари до заката.
Где стояли дома - там черно от нашествия мух.
Где цвели города - 
Полегли молодыми ребята.
Черный список которых будет резать столетия слух.
Где цвели города - 
Там сегодня растяжки и мины.
Там в воронках скелеты когда-то стоявших домов.
Всем урок навсегда...
За свободу своей Украины
Ложим жизни свои, чтоб избавить себя от оков.

Всякие жёны бредят мечтой о непьющем муже,

Затянулся... Но что-то не курится...

Как дела, брат? - Та пиздецки,