прощання

Вечірня тиша, воля снігу,
Ти крок за кроком дивишся у даль.
І віра в серці, спокій в грудях,
Та тільки пробиває жаль.

Так там нікого, порожньо довкола,
Лиш ти і тільки шум думок.
А віра спогадами замикає коло,
І душу рве на ще один кусок.

І теплі руки будуть завжди поруч,
Нехай у спогатах та справжні наче тут.
І погляд, подих, колір, запах, голос,
Я відчуватиму й казатиму собі "забудь".