Впокорена у раму
- 04.01.16, 23:32
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Завіса. Настає фінал.
Відіграно життєву драму.
Кохана? Муза? Чи жона
Була впокорена у раму?
Та в рамці простір затісний,
Не вистачає жінці вітру.
Так взимку хочеться весни,
У темряві - денного світла...
І раптом посеред пітьми
Наповнилося млостю тіло,
Змахнула, ніби птах, крильми -
Й, о диво дивне, полетіла!
Хмеліла, як від доброго вина, -
І гоїлися давні рани.
Щаслива, посміхалася вона,
Та плакала бездушна рама...
13
Коментарі
Laptusha
14.01.16, 23:52
sonce-33
24.01.16, 23:55Відповідь на 1 від Laptusha
nebosklon
35.01.16, 07:07
tallmud
45.01.16, 08:21
sonce-33
55.01.16, 08:38Відповідь на 3 від nebosklon
sonce-33
65.01.16, 08:38Відповідь на 4 від tallmud
верь
75.01.16, 08:50
sonce-33
85.01.16, 09:20Відповідь на 7 від верь
Спасибі, Верь!
Hrab
95.01.16, 09:53
sonce-33
105.01.16, 10:12Відповідь на 9 від Hrab
виправила, вночі викидала) так і було - ся в чорновому варіанті) Дякую