Щоразу взимку думаю: усе...
- 29.01.13, 01:00
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Щоразу взимку думаю: усе...
Весною розквіта любові гілка.
Тривожить душу чарівна сопілка,
Щемливу радість в пригорщах несе.
Я так боюсь розхлюпати її
На перехрестях поглядів недобрих.
Та вперто вірю: життєдайний промінь
Проб'ється крізь буденність сірих днів.
Розкрившись потаємному чуттю,
До тебе з маків простелю стежину.
Якась маленька голосна пташина
Складе осанну небу і життю!
40
Коментарі
Гість: InnaFL
129.01.13, 01:10
sonce-33
229.01.13, 01:14Відповідь на 1 від Гість: InnaFL
Гість: aailu
329.01.13, 01:30
sonce-33
429.01.13, 01:31Відповідь на 3 від Гість: aailu
Alter ego*
529.01.13, 01:43
Щоразу вражають ваші чарівні метафори.
sonce-33
629.01.13, 01:51Відповідь на 5 від Alter ego*
Акварель
729.01.13, 02:25
Сонечко, такі в тебе вірші завжди... справжні. Дякую. "Я так боюсь розхлюпати її
На перехрестях поглядів недобрих." - так якось, ніби про МОЄ щось особисте.. Ти дуже талановита, Сонечко, пиши побільше, іноді саме чогось такого в житті не вистачає, отакого прочитаного рядка
Гість: Светля4ок
829.01.13, 04:02
Гість: друг 71
929.01.13, 06:15
Mykolaj_58
1029.01.13, 06:33