Как уточнили в Пентагоне, миссия американских военных в Украине, скорее всего, станет долгосрочной. США заинтересованы в том, чтобы эта центральноевропейская страна как можно эффективнее укрепляла свою оборону, учитывая агрессивность ее соседа. В частности, первоочередной задачей американские консультанты видят скорейшее перерезание коммуникаций, по которым местные сепаратисты в юго-восточных регионах страны получают поддержку оружием, деньгами, боевой техникой и свежими группами русских террористов.

В частности, глава занимающегося контролем за вооружениями Института Брукингса Стивен Пайфер подчеркнул, что инцидент с малайзийским "Боингом" свидетельствует о том, что для администрации Барака Обамы наступило самое время, чтобы отправить украинской армии действительно самое современное, высокоточное и смертоносное американское оружие. В частности, как заметил аналитик, "чтобы держать русских в страхе, наша сторона должна передать украинским вооруженным силам легкое бронебойное оружие и управляемые ракетные комплексы". 

Напомним, что в Соединенных Штатах еще заранее позаботились о юридическом обеспечении прямой военной помощи Украине. В частности, парламентом уже принят в двух чтениях законопроект о признании Украины союзником США, что позволит защищать ее точно так же, как если бы она была членом НАТО. Аналогичные соглашения у Соединенных Штатов действуют с Тайванем и Южной Кореей, благодаря чему они успешно избегают атак со стороны Китая и КНДР соответственно. Для вступления нового закона в силу его осталось лишь принять в третьем, последнем, чтении, после чего документ должен подписать президент США Барак Обама.

 Звонок от парня с соседнего отделения:  "Нас окружили, отбиваемся, силы неравны, просим подмоги! Ваше руководство молчит."

Бежим в штаб - сказали, ждите распоряжений, думаем.  Счет на секунды. Берем автобусы, едем.  Отбили. Спасли. Раненых привезли, привезли и убитых...

 А нас уже "встречают" - генералитет.  И кроет матом, называя чем попало,чуть ли не в предательстве обвиняют, диверсии, дезертирстве... Мы как стояли в шеренге так и передернули затворы на АК, нацелив на них.  Крики прекратились. На следующий день руководство покинуло штаб.  Приехало новое.

Событие №2.

 Приказ на боевое...  Ушло 30 ребят, вернулось 26 раненых...  Уже по ходу выяснилось, что отправили отделение без предварительной разведки.  Встречало начальство перегаром после какой-то пьянки и укорами о том, что вы слабаки, не могли отбиться!  Уцелевшие ребята и мы, кто на смене был, молча положили оружие на землю. И били. Били так, как бьет пуля, попадая в броник.  Приехали скорые, увезли все руководство и больше мы их не видели. 

Событие №3.

 Новый полковник...  Нет генералов. Дали полковника.)   Четверо суток мужик провел без сна. Мы тоже. Благодаря ему мы узнали, что нужно очищать периметр, делать растяжки, правильно выставлять караул.  Ну откуда нам знать-то все это? Только военная кафедра в институте почти у каждого. Опыта и знаний - ноль. Гордимся нашим полканом!!  С ним у нас потерь стало гораздо меньше.  Часто слышим, что его пресует начальство, но он делает так, как велит военное дело. А мы  ему верим.  Значит, все будем живы! 

     Горжусь своим братом!

Горжусь каждым мужчиной, который защищает нашу Украину!

 Майдан дал нам невозможное - он показал, что терпеть нельзя!  Если видишь наглое попирательство законов морали и права - ты можешь это изменить! Ты! Сам!  И тебе поможет твой народ! 

Мы, украинцы - мы удивительный народ!!!  Слава Україні!! 

     Елена СУЕТОВА

 Оказалось, что донецкий феодализм держался исключительно на психологии, когда одни сознательно отводили себе роль простых работяг, признавая за узкой прослойкой право решать вопросы жизни и смерти миллионов жителей Донецкой и Луганской области, а хозяева ощущали себя безраздельными хозяевами края, рассчитывая передать статус по наследству своим детям.

 Когда же возникла реальная угроза, то оказалось, что хозяева края ничего не могут противопоставить тем, кто не признает феодальные порядки и не видит себя в матрице патерналистской психологии. Речь в первую очередь о феодалах средней руки – крупные бизнесмены Донбасса пытались вести свою игру в ситуации между Майданом и Путиным, но, судя по всему, совершенно в этом не преуспели.

 Так что же, военный конфликт на Донбассе отправил в утиль психологию патернализма, а с нею и хозяев края с их феодальными понятиями? Отправил, конечно, но лишь на время. Вчерашние «хозяева» Донбасса уверены, что, когда ситуация успокоится, они с легкостью вернутся назад. А главное, вернут привычные порядки.

 Потому что именно владельцы фабрик и заводов будут решать, кого брать на работу и кому платить зарплату за труд на заводе тяжелого станкостроения (как в Краматорске), в угольной шахте (вроде шахты имени А.Ф. Засядько) или металлургическом комбинате (как ММК имени Ильича в Мариуполе).

 Поэтому хозяева Донбасса свято верят – если они будут платить зарплату, простой народ опять выстроится «по струнке» и жизнь пойдет по-старому. Хотя существуют серьезные сомнения, что подобные планы с недавних пор имеют вообще хоть какое-то отношение к жизни.

     Сергей СЛОБОДЧУК

 Российская дипломатия привычно омерзительна. Она пытается подменить вопрос, кто сбил самолет, вопросами, почему Киев не захотел прислушаться к призывам Москвы прекратить с борьбу с террористами и не закрыл воздушное пространство над Донбассом. При этом Лавров, Чуркин и другие обитатели сталинской высотки на Смоленской площади хорошо понимают, кто спровоцировал и подогревает войну в Украине, откуда идет поток оружия и "добровольцев" донецким и луганским террористам. Они также не могут не знать, что с 1 июля воздушное пространство над зоной конфликта было закрыто для полетов гражданской авиации до высоты 7900 метров, а с 14 июля – до высоты 9800 метров, или 32 тысяч футов. Иными словами, если можно в чем-то упрекнуть украинские власти, так только в том, что они не осознали вовремя, что в распоряжении террористов оказались мощные российские зенитно-ракетные комплексы, то есть недооценили исходящую от России опасность.

    Юрий ФЕДОРОВ

Так сталося, що з 2007 року я була втягнута в тривалу боротьбу за збереження Заказника загальнодержавного значення «Інгулецький степ», що розташований на території поблизу села Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області. Цей мальовничий куточок з надзвичайно багатим різноманіттям червонокнижних рослин та тварин на березі річки Інгулець припав до вподоби чиновникам з мінприроди і з того часу почалося жорстке протистояння між бюрократами в органах влади, бізнес-структурою під назвою ТОВ «Граніт Групп» та громадськими активістами.

Чиновники зробили підміну території заказника, намалювавши олівцем на карті, що в сільській раді, межі заказника на городах громадян, а унікальну територію віддали в оренду для видобутку граніту.

Здавалося б що після численних скарг громадян повинні були б втрутитися правоохоронні органи і притягти до відповідальності винних. Але це не в нашій країні, де перш за все серед чиновників існує культ грошей. І сумнозвісна міліція, і прокуратура «закриває очі» на правопорушення, якщо власниками підприємства-порушника виступає хтось близький до верхівки так званої влади. Не допомогли також і звернення до депутатів Верховної Ради та адміністрації Президента.

Таким чином громадські активісти залишилися сам на сам зі своїми проблемами. І в червні місяці 2011 року ТОВ «Граніт Групп» без жодних дозвільних документів почало розкривні роботи на даній території. Довелося селянам ставати перед бульдозерами, зупиняти власними тілами залізні машини. Викликали і міліцію, і прокуратуру. Прокуратура винесла припис про призупинення робіт, наче б то навіть якісь кримінальні справи були відкриті проти керівників підприємства, але до суду справа так і не дійшла. Після цього громадяни вирішили самотужки звернутися до суду, оскільки виявилися численні порушення в документації щодо дозволу на початок робіт. Суди тривають і по сьогодні.

Але на цьому пригоди селян не скінчилися. Окрім історичної, ботанічної та зоологічної цінності, ця цілинна територія має ще й археологічну цінність. Там було розташовано два кургани і оборонні укріплення часів Великої Вітчизняної війни. Під час пошукових робіт, що терміново почали здійснювати місцеві археологи після руйнування кургану, виявилося, що під шаром ґрунту було приховане святилище часів пізньої бронзи. Історики датують його приблизно 11-13 ст. до н.е. Були знайдені поховання різних часів, унікальні антропоморфні стели, за розміром аналогів яким немає в світі, та жертовні камені з графічними зображеннями. Все це фіксувалося науковцями протягом 2009 - 2013 роки. Вже й наукові статі публікувалися, і в пресі неодноразово були публікації, навіть фільми були зняті про це святилище. І були підстави вважати, що перемога справедливості вже не за горами. Громадські активісти вирішили, що все буде вирішуватися згідно чинного законодавства та згодом буде створено національний парк з музеєм під відкритим небом. Це був би об’єкт для екскурсій не тільки для українців а й для закордонних туристів. Вже мріяли і будували плани про те, що скоро всьому світу буде відомо про таку унікальну святиню.

Але не так сталося, як гадалося. 20 листопада 2013 року селяни з жахом виявили, що унікальні антропоморфні стели і жертовні камені кудись зникли! Виявили сліди важкої кар’єрної техніки і зрозуміли, що до зникнення цих об’єктів причетні зацікавлені особи, а саме - представники ТОВ «Граніт Групп». Провели свої слідчі дії, з яких стало відомо, що ці камені бачили на території ЦГЗК. Далі більше – до цього причетні археологи, які проводили розкопки. Далі громадські активісти діяли в рамках, визначених законодавством – викликали міліцію і я, як член ініціативної групи і депутат сільської ради, подала заяву про злочин за ст.. 298 Кримінального кодексу України.

Так і не дочекавшись будь-якої відповіді з Криворізького РВ ГУ МВСУ у Дніпропетровській області, я поїхала до відділку міліції, щоб отримати відповідь особисто. Там мені повідомили, що справа закрита за відсутності складу злочину і мені було наче б то направлено листа. Отримавши копію того листа, де було написано: «Проведеною перевіркою було встановлено, що ознак кримінального правопорушення не вбачається, оскільки Недайводською сільською радою наданою довідкою та за планом розміщення історичних пам’яток (курганів) на вказаній Вами території не має.

По Вашому повідомленню працівниками міліції розгляд справи закінчено».

Сказати, що я була обурена, це нічого не сказати. Я просто оскаженіла від такої зухвалості наших «правоохоронних» органів.

Далі я вирішила оскаржити таку недолугу відповідь через  прокуратуру.

04.04.2014 року звернулася до Прокурора Дніпропетровської області зі скаргою на дії, які були вчинені начальником Криворізького РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області Харьковським В.М., в якому детально описала  обставини за яких було вчинено злочин, який в подальшому укривався посадовими особами та розглядався всупереч чинному законодавству, а саме Кримінально-Процесуальному Кодексу України 2012 року, тому начальником Криворізького РВ ГУ МВСУ у Дніпропетровській області Харьковським В.М. вчинено злочин передбачений статтею 396 ККУ «Приховування злочину».

На мою скаргу прокуратура Дніпропетровської області 15.04.2014 року надіслала листа за №04/2/2-02-14. яким повідомила, що мою скаргу направлено для розгляду до прокуратури Криворізького району.

03.06.2014 року я отримала відповідь від прокурора Криворізького району Дніпропетровської області, старшого радника юстиції Т.І Леонової за №393с/09 від 27.05.2014р., якою мені повідомлено, що «за результатами проведеної перевірки прокуратурою Криворізького району порушень в діях працівників КЗК «Міський історико – краєзнавчий музей» не встановлено, підстави для вжиття заходів прокурорського реагування відсутні».

І знову мені довелося писати листа до обласної прокуратури з роз’ясненням, що факт демонтажу частини архітектурного комплексу був зафіксований слідчо-оперативною групою 20.11.2013 року в присутності мене і ще чотирьох свідків, про що був складений відповідний протокол, а це вже є приводом для проведення слідчо-оперативних дій, про встановлення якими особами і згідно якого нормативного акту або дозвільного документу були вчинені такі дії. І не встановивши, хто, за яких обставин і на підставі яких документів було демонтовано частину пам’ятки, взявши до уваги фіктивну довідку від сільської ради про відсутність історичної пам’ятки на вказаній території, прокурор Криворізького району, старший радник юстиції Т.І. Леонова не вжила заходів по попередженню правопорушення і свідомо покриває не правові дії начальника міліції В.М.Харьковського. А також вказала, що відповідно до ст.3, розділу ІІ Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, обласні, районні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради. Натомість жодного рішення про надання дозволу про перенесення частини архітектурного комплексу не надано.

В цьому листі також я звернула увагу на те, що прокурор Криворізького району, старший радник юстиції Т.І. Леонова свідомо вводить в оману, оскільки стверджує, що «Знайдене святилище не внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України і не підлягає внесенню до такого реєстру, так як в ході розкопок було повністю досліджено.»

Насправді в ст.1 Закону є визначення: «щойно виявлений об’єкт культурної спадщини - об’єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об’єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону». Це означає, що будь-який щойно виявлений об’єкт культурної спадщини підлягає охороні згідно Закону.  Таким чином на даний об’єкт, згідно ст. 23 Закону, повинен бути укладений охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Натомість такий договір відсутній. Також я вказала на те, що висновок інституту археології №125/01-10-716 від 07.12.2011 р. на який посилається прокуратура, як на підставу для перенесення артефактів, не є дозвільним документом, а носить рекомендаційний характер, і тому не може бути підставою для перенесення окремих рухомих об’єктів, що входять до складу архітектурного комплексу святилища. До того ж розміщення унікальних антропоморфних стел і жертовників на вугільному складі без жодного договору на зберігання в неналежних умовах зберігання може призвести до руйнації або втрати даних об’єктів. Такі дії мають ознаки складу злочину, передбаченого ч.2, 3,5 ст. 298 Кримінального Кодексу України.

Потім ще була подібна відповідь про те, що прокуратура знову ж таки не вбачає складу злочину. Чим ще раз підтвердили небажання виконувати свої прямі обов’язки щодо проведення слідчих дій по факту злочину.

Статтею 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність. Враховуючи що Законом  «Про охорону культурної спадщини» не передбачено захист історичних пам’яток пересічними громадянами, а покладається тільки на органи влади та органи місцевого самоврядування, тобто, якщо органи місцевого самоврядування не мають відповідної структури з охорони культурної спадщини, то моніторинг та збереження історичних пам’яток покладено цілковито на Державу. Нагляд за додержанням законів, згідно Конституції України покладено на Прокуратуру. Це означає, що прокуратура свідомо порушує закони України не відкриваючи кримінальне провадження, хоча має для цього усі підстави.

Скориставшись правом ознайомитися з матеріалами справи, мені стало відомо, що слідчі дії прокуратурою майже не проводилися. В матеріалах справи є лише покази Мельника О.О., який повідомляє, що ним було прийняте рішення (?!!) про перевезення антропоморфних стел на вугільний склад ЦГЗК і здано згідно акту передачі на зберігання. Також є акт передачі антропоморфних стел невідомій особі без зазначення паспортних даних цієї особи (вказані лише прізвище і ініціали). Даний документ не завірений печаткою установи, яка приймає на зберігання цінний експонат. І не визначена відповідальність за збереження даних об’єктів.  А це означає, що у випадку знищення артефакту, кримінальну відповідальність ніхто нести не буде.  І саме цікаве, що прокуратуру ці пояснення цілком задовольнили! Не виникло питання про те, які повноваження має Мельник О.О. в даній справі, якщо «Відкритий лист» на проведення пошукових робіт був виданий на ім’я Отрощенка В.В., а дозвіл на проведення робіт взагалі відсутній. 

Аналізуючи перебіг цієї історії стає зрозумілим, що на сьогодні Держава ніяким чином не забезпечує визначені Конституцією України права громадян на розвиток національної самосвідомості та культури. Безвідповідальність органів влади призводить до незворотної втрати історичної пам’яті народу. І це наводить на думку, що потрібно терміново вносити зміни до законодавства України.

Аууууу! Депутати Верховної Ради, почуйте мене, просту, не байдужу громадянку! Терміново потрібно змінювати механізм дозвільної системи для будівництва. Необхідно включити обов’язкові громадські слухання щодо початку будь-якого будівництва на їх території і обов’язкове рішення територіальної громади 50%+1 від загальної кількості членів громади. Тоді не буде виникати питання корупції і можна буде скоротити цілий ряд інспекцій. Тоді як зараз з державного бюджету, за кошти платників податків, утримується ціла структура, яка не виконує основних функцій. Маю на увазі міністерство культури і туризму та його різні підрозділи, які мають право давати дозволи на будівництво, але при цьому не несуть жодної відповідальності за знищення унікальних історичних цінностей. На сьогодні не ведеться моніторинг збереження курганів, немає обліку земель історико-культурного призначення та охоронних договорів щодо збереження археологічних об’єктів. Чиновниками підписуються дозволи на виділення земель не виходячи з кабінетів, без обстеження цих територій експертами. І маємо сумний досвід, коли директор управління культури і туризму Дніпропетровського обласного Центру охорони історико-культурних цінностей Л.М. Голубчик з сумом констатує: «Усі археологічні роботи зараз ведуться на знищення, шляхом фотографування, вимірювання і внесення даних у відповідні журнали згідно методики. І залишаються тільки результати досліджень в наукових журналах та артефакти в музеях». Але пересічні громадяни не мають доступу до наукових журналів, а тому і не можуть оцінити усього масштабу втраченої історичної пам’яті. От так і виростає нове покоління без роду, без племені, без історичної пам’яті про те, хто він і звідкіля родом. Таким чином втрачається національна самосвідомість. Негайно потрібно змінювати ставлення до історії, інакше, ми втратимо Державу!

Світлана Дьякова.

 "Доба залишилася потерпіти цю фракцію",  - зазначив він.

 Президент України Петро Порошенко також підписав цей закон.

 Закон вступить в силу завтра після опублікування в газеті "Голос України".