Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Інформація про нас усіх

Чому дані про наше майно, прописку, офіційні доходи, цивільний стан і безліч іншої інформації потрапляють до брудних сторонніх рук? Яку роль у всьому цьому відіграє ТОВ "Софтлайн"?
Розшук генерального відповідального за масштабні витоки секретної інформації про українських громадян - в розслідуванні Костянтина Усова.

Мандат на вбивство

Журналіст Костянтин Усов: Чи можливо в Україні уникнути покарання за умисне, особливо жорстоке групове вбивство? Так. Якщо Ваш родич член Партії регіонів. Справа Демішкана-сина.

Жахи пологових будинків

Як захистити своє немовля від лікарів? Журналіст Костянтин Усов розслідує жахливі таємниці пологових будинків міст Кривий Ріг та Дніпропетровськ.

Криворізький метал і смерті неповнолітніх

Розслідування Костянтина Усова пролило світло на неймовірні таємниці існування професійних крадіїв заліза.

Мажоритарні війни: переможець отримує все

Що таке реальна боротьба

Потенційних кандидатів у депутати по мажоритарним округам можна умовно поділити на 4 групи: "провладні", "опозиціонери", "псевдоопозиціонери", "одинаки" (сюди входять регіональні лідери, шукачі недоторканності, "відставники" і тому подібні).

Зрозуміло, що найкомфортніше можуть почуватися провладні висуванці. На них працюватиме відточена місцевими виборами машина адмінресурсу (а попереду ще півтора року!). Представники "опозиції" перебувають у найскладнішій ситуації. Проти них варто очікувати застосування ще більш жорсткіших методів боротьби, аніж це було на місцевих виборах.

Йдеться, як про перешкоди в реєстрації, зняття із перегонів, перешкоди в зустрічі із виборцями, відверті фальсифікації протоколів, тиск на спонсорів, близьких та рідних тощо.

Що стосується "псевдоопозиціонерів", то для частини із них вготована роль "розпилювача" опозиційного електорату. Але в особливо проблемних регіонах (зокрема, на Галичині) їх завданням буде перемога, щоб потім поповнити ряди провладної команди в парламенті.

Серед ризиків для таких кандидатів варто відзначити той факт, що їм, як мінімум, доведеться боротися із справжніми опозиціонерами.

Четверту умовну групу складають "одинаки". Серед інших йдеться про регіональних лідерів, котрі "окучуватимуть" відомий їм округ. Це можуть бути і "проблемні" мери, котрі не можуть реалізуватися на своїх посадах та переможені на останніх місцевих виборах та інші.

Серед їхніх переваг: впізнаваність, можлива недооцінка опонентами, їм немає потреби боротися за показники для партії, що дає можливість повністю зосередитися на особистих виборах.

Балотуватимуться в парламентарі і просто шукачі депутатської недоторканості. Запорука успіху Повернення до виборів на мажоритарній основі дає охочим стати депутатом нові можливості.

При цьому існує низка ризиків, на які, як правило, не звертають уваги. Мажоритарні вибори – це боротьба не стільки абстрактних ідей, скільки конкретних людей.

В Україні зросло ціле покоління амбітних політиків, котрі вміють спілкуватися із виборцями лише через телевізор.

Але часто забувають той залізний аргумент, що атмосфера політичних телешоу так само далека від реальних зустрічей з "живими" виборцями, як реальний боксерський бій на рингу від гри на "Playstation".

В силу суб’єктивних та об’єктивних причин такі політики просто відірвані від реального стану речей в суспільстві, яке обрало їх нардепами "втемну".

Час віртуальних виборчих кампаній за списками минув остаточно.

Багато потенційних кандидатів живуть ілюзією, що зайшовши в той або інший округ за 2-3 місяці до виборів і вклавши круглу суму грошей, можна легко перемогти.

Насправді таку розкіш можуть дозволити собі або політики першого ешелону (яких не більше півтора десятки), або кандидати, на яких системно працює весь адмінресурс.

Але, як показує практика, навіть адмінресурс не гарантує перемоги.

Всі ці фактори свідчать про те, що потенційний кандидат, який реально хоче стати депутатом, повинен готуватися до виборів заздалегідь. Фактично уже зараз.

По-перше, варто обрати потенційний округ і почати роботу в ньому до появи там основних конкурентів. По-друге, треба провести переговори із політичними силами на випадок відсутності права самовисунення.

По-третє, провести соціологічне дослідження, яке виявить проблеми округу, потенційних суперників і образ ідеального депутата. По-четверте, добрати команду для агітаційної мережі і членів комісій. По-п'яте, попрацювати на впізнаваність і створити експертний і журналістський пул.

І, по-шосте, негайно почати розробку стратегії для майбутніх виборів.

Це дасть можливість не тільки частково або повністю нівелювати існуючі ризики, але й значно здешевить вартість проведення кампанії.

За підрахунками фахівців, вступ в кампанію за півроку до виборів порівняно із стартом за рік збільшує її вартість в 2 рази, а за 3-4 місяці до виборів – в 4-5 разів.

Правильно увійти у виборчу кампанію і розподілити ресурси – ключовий чинник перемоги на наступних виборах. А політична цінність перемоги саме у мажоритарному окрузі очевидна.

Такий депутат набирає вагомі бали в очах своєї політичної сили, а також має опору для політичного майбутнього, враховуючи наявність виборців, які підтримали саме його, а не політичну силу.

Це також відмінний майданчик для старту нового проекту.

Тарас Березовець, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications, Ярослав Макітра, партнер компанії, для УП

Из мелких ручейков... Как коррупцию вводят в ранг госполитики.

Я давно не ездил на наших поездах, иногда их заменяли автобус, иногда автомобиль. В субботу мы с семьей решили навестить родителей - выбрали удобный поезд, его главное удобство заключалось в постоянном наличии билетов, скорости и дневном времени следования. В кассе меня ошарашили - билетов нет. Я подошел к проводнику "просится", он направил меня к начальнику поезда. В итоге мы приехали в пункт назначения недорого и в купе. Лично мне от этого вояжа одни выгоды - больше комфорта и меньше трат. Но вот интересный момент с нами ехала россиянка, которая тоже попав с ситуацию отсутствия билетов заплатила 400 грн за поездку в купе с двумя детьми, причем ехала она от "конечной" и до "конечной". Ее предупредили, что будут подсаживать таких пассажиров как мы - дневных, спать никто не будет. Год назад были именные билеты и электронные табло на крупных вокзалах, где показывалось наличие мест. А теперь мест нет, но можно "попроситься". Причем видно, что в поездах для этого выделяются "мощности" и все проводники централизованно направляют к начальнику поезда. Я не сомневаюсь, что это система "маленьких ручейков", которые питая участников процесса сливаются в мощную реку, которая в итоге направляется к руководству страны. Но, что меня поразило больше всего, это объявление на Сумском вокзале с призывом не покупать билеты у неизвестных лиц. Но дело в том, что таких лиц у нас на вокзале отродясь не было (в смысле нелегальных продавцов билетов). Я это воспринимаю, как объявление о том, что на вокзале есть нелегальные продавцы билетов и намек гражданам на способ решения проблемы при 100% отсутствии билетов.   И как будто бы я только выиграл от данной ситуация, я проехался за меньшие деньги с большим комфортом. Но из этих денег не платятся налоги, а значит рано или поздно найдется какой-то очередной Кирпа, который нам расскажет об убыточности перевозок и необходимости повышения тарифов, и при этом его душу будет греть мысль о новом Майбахе. Весной тысячи мелких ручейков объединяясь прорывают дамбы и смывают всю грязь и осадок, который скопился с прошлой весны. Дай Бог, чтобы тысячи наших мелких недовольств прорвали дамбу застоя, который продуцирует нынешняя государственная машина, и чтобы это было сильнее тех тысяч мелких денежных ручейков, которые идут также от нас и питают государственную машину... © Nevseremos [07.03.2011] http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/9011.phtml Зараз поширюється думка на зразок "не давайте хабарів і зникнуть хабарники". Та хіба ж я можу ризикувати здоров'ям  дитини і дружини під час пологів, або при виборі кращого дитсадка чи навчального закладу? Ні, я не можу. Саме можновладці ставлять нас в ситуацію, коли ми маємо дати хабаря. І тут я навожу приклад, що з продажем квитків поза кассою боролися і боролися успішно. А зараз повернулася стара корупційна схема. Тому, саме держава має брати курс на боротьбу корупціею, а люди підтримають. Але коли держава є центром цієї павутини, кожна окрема людина опиниться в ситуаціі, коли треба буде "дати".

Протистояння ОУН-УПА німецьким окупантам

Коротка хроніка протистояння українського націоналістичного підпілля та УПА німецьким окупантам у 1941-1944 роках

30 червня 1941 р. У Львові проголошено Декларацію про відновлення Української держави, створено уряд – Українське Державне Правління, розпочалася організація місцевої державної адміністрації.

Початок липня 1941 р. Гітлерівці ліквідували український уряд; Я. Стецько і С. Бандеру до кінця війни ув’язнено в концтаборі, заарештовано членів крайового уряду та близько 300 членів ОУН, частину з них страчено.

Серпень 1941 р. Масові арешти і страти учасників націоналістичного підпілля в Україні та на території Німеччини (Берлін, Бремен, Бреслау, Відень, Веймар, Вюрцбург, Гамбург, Ганновер, Гельдесхейм, Данціг, Дюссельдорф, Карлсруе, Кассель, Кенігсберг, Лейпціг, Магдебург, Мюнхен, Нюрнберг, Оппельн, Познань, Потсдам, Прага, Райхенберг, Франкфурт-на-Майні, Франкфурт-на-Одері, Хемниць, Штутгарт). Групи українських підпільників у Німеччині заарештовано також 20 вересня 1942 р., 23 вересня 1942 р., 11 грудня 1942 р., 6 січня 1943 р., 12 січня 1943 р.

Серпень – початок вересня 1941 р. Підпільна 1-ша конференція ОУН поставила завдання перейти на нелегальні форми роботи й розпочати антинімецьку пропаганду під гаслами боротьби за самостійну Україну, викриваючи гітлерівські плани загарбання України. Через брак офіцерських кадрів і проблеми з постачанням підпільна 1-ша конференція ОУН відхилила постанову про негайний перехід до загального збройного опору. Було визначено такі найближчі завдання: 1) пропагандистська діяльність із підготовки українського населення до активної боротьби з німецькими окупантами; 2) збір і зберігання зброї; 3) масове навчання членів ОУН військової справи. Військова Референтура Проводу ОУН створила Крайовий Військовий Штаб, мережу військових референтів, яка охоплювала територію України на захід від Дніпра та окремі частини Східної й Південно-Східної України. Всі члени ОУН були зобов’язані пройти військові вишколи. Виникла мережа військових підрозділів ОУН – Української Національної Самооборони.

25 листопада 1941 р. Айнзацкоманда з Києва видала наказ усім постам поліції безпеки і СД у Рейхкомісаріаті України затримувати і страчувати учасників українського націоналістичного руху.

Квітень 1942 р. На Волині організовано перші дві групи самооборони з членів ОУН (б) на чолі з С. Качинським (Остап) та І. Перегіняком (Довбенко). Разом з іншими збройними загонами українських націоналістів, які утворилися в той час, вони прийняли назву Українська Повстанська Армія (УПА). В серпні 1943 року визначилась остаточна структура УПА.

Липень 1942 р. Головна команда УПА видала наказ усім «летючим бригадам» негайно розпочати збройні акції проти гітлерівців не тільки щодо адміністративних органів, а й також у всіх пунктах військово-стратегічного значення, особливо в системі транспорту та постачання фронту скрізь – від Чорного моря до Білорусії та Балтики. Фактично активні воєнні дії ОУН(б) розпочала 1943-го.

Літо 1942-го. УПА Бульби-Боровця (пізніше почала називатися Українською Народно-Революційною Армією) здійснила напади на німецькі стратегічні об’єкти та комунікації в районі Костополя, Людвиполя, Бережного, Сарн, Рокитного. 19 серпня відбулася одна з найбільших операцій поблизу Шепетівки.

Осінь 1942-го. На Поліссі та Волині під егідою ОУН (бандерівського напряму) планомірно й організовано створювали збройні загони УПА, в тому числі шляхом підпорядкування формувань інших політичних груп.

7 лютого 1943-го. Загони УПА атакували німецький гарнізон у містечку Володимирець.

17-21 лютого 1943-го. На 3-й конференції ОУН офіційно проголошено зміну курсу ОУН щодо збройної боротьби проти німецьких окупантів. Сформульовано в загальних рисах стратегію «двофронтової» боротьби ОУН-УПА проти імперіалізмів Берліна та Москви. Командування УПА закликало населення не здавати німцям контингенту зерном, худобою, свинями, птицею та різними продуктами. Стрільці УПА ліквідовували німецькі «лігеншафти», а коней, худобу, зерно і все інше роздавали людям. Було розгромлено ґуральні, зерносховища та продовольчі склади. Після ліквідації адміністративних органів відділи УПА організували українську владу. Виникли великі партизанські зони, вільні від німецької залежності, де легально діяла ОУН, формували нові частини УПА.

Ніч із 10 проти 11 березня 1943-го. Відділ УПА напав на фабрику у с. Оржева, де була велика кількість зброї й амуніції. Знищено близько 60 німців. У бою загинув С. Качинський (Остап), який ішов в атаку попереду своїх бійців.

2 квітня 1943 р. Загони УПА захопили м. Горохів, який утримували два дні.

Ніч із 12 проти 13 квітня 1943 р. Відділ УПА атакував м. Цумань. Знищено близько 100 ворожих солдатів та офіцерів, здобуто зброю, амуніцію, інші трофеї.

Перша половина квітня 1943-го. В боях з УПА загинули: у Вербі – 120 німецьких солдатів, у Шимовку – 24, Острозі – 32, в Мізочі – 11.

Ніч із 21 проти 22 квітня 1943 р. Атака УПА на Іванову Долину (Костопільщина). Містечко захопили, підірвано два залізничні мости, здобуто багато зброї, тонну вибухівки.

Травень 1943-го. Німецький загін (400 осіб) напав на село Яполоть (Костопільщина), грабуючи селян. Відділи УПА оточили фашистів. Бій тривав шість годин і завершився перемогою українських партизанів.

20 травня 1943 р. Атака УПА на німецький гарнізон у с. Чудель (Сарненщина), вбито 30 німців.

Травень 1943-го. Активні операції УПА в лісах Острозького, Шумського та Мізоцького районів: засідки, напади на військових, мітинги й агітація в селах проти німців і радянської влади.

Початок травня 1943-го. На шосе «Ковель-Брест» велика німецька автоколона потрапила в засідку, організовану УПА, і була розгромлена. Серед загиблих був один із найближчих соратників Гітлера, начальник штабу СА, обергрупенфюрер СА Віктор Лютце.

Травень 1943-го. Каральна експедиція німецької армії на Волині проти УПА. 9 травня бої за участю танків і штурмової авіації під Скабарівщиною. В лісовому масиві поблизу с. Лобечівка відбувся великий бій із німцями, що мали танк і три гармати. Бій тривав 10 годин, упродовж яких повстанці знищили вісім автомашин і близько 30 ворожих солдатів, захопивши багато зброї й амуніції. У бою під Колками, де знаходилися військові госпіталі УПА, вдалося евакуювати поранених.

26 червня 1943 р. У с. Хараїмовка Деражнянського р-ну в бою з УПА убито 11 німецьких вояків.

17 липня 1943 р. Захищаючи від пацифікації с. Хмелів, вояки УПА відігнали карателів і вбили 10 німців.

Липень 1943-го. Ліквідація силами УПА- «Південь» німецької поліцейської школи поблизу Житомира, розгром ворожих частин під с. Устинівка Потіївського району.

Липень-серпень 1943-го. Каральна операція проти УПА групи СС під командуванням фон дем Бах-Залєвського, до складу якої входили 50 танків і бронемашин, 27 літаків, артилерія, 5 бронепоїздів. У липні відбулося 35 сутичок, у серпні – 24, у вересні – 15; втрати повстанців становили 1237 бійців і старшин, німецькі втрати становили 3000 осіб. Одна з найвідоміших операцій: оборона бійцями УПА села Новий Загорів на Волині. 42 бійці «Чоти Берези» у стінах монастиря вели кількаденну успішну оборону проти багатотисячного підрозділу, підкріпленого артилерією, танками та літаками. Гонитва за повстанцями тривала близько тижня і була безуспішною.

Літо 1943-го. У боях з німцями загалом загинуло близько 1200 вояків УПА і близько 5000 мирних жителів. Втрати німців становили понад 3000 убитими й пораненими.

Серпень-вересень 1943-го. Атаки бійців Української Народної Самооборони (03.02.44 увійшла до складу УПА- «Захід») на охорону табору «Баудінст» у каменоломні поблизу м. Сколе; звільнення в’язнів; напади на інші групи німецьких військових. У помсту від 10 жовтня 1943 до кінця червня 1944-го, за вироком судів поліції безпеки, привселюдно, розстріляно 16771 українця.

Жовтень 1943-го. Рейд на східну Волинь загону курінного УПА- «Південь» Несуга. У восьмигодинному бою з німцями частина вояків разом із командиром полягли, намагаючись вибити гітлерівців із бункерів у м. Барші на Коростенщині. Основним завданням куреня було здобути складовану там зброю, «продемонструвати перед населенням силу УПА і задокументувати її ворожість до німців, тому що совітські партизани закидали УПА співпрацю з німцями».

Жовтень-листопад 1943. УПА провела 47 боїв із німцями.

27 листопада-12 грудня 1943 р. Три безуспішні операції нацистських карателів проти таборів УНС у Чорному лісі між селами Посіч і Завій; на Самбірщині та на Долинщині.

Початок 1944-го. Кількість бійців УПА сягає 100000 осіб.

Березень 1944. Бої УПА з німцями поблизу Деражні, Луцька, Ковеля, Крем’янця, звільнення полонених із луцького та ковельського таборів, в’язнів ковельської тюрми; бої в місцевостях Бічаль, Постійно, Ятополь, Чудви, Велика Любеша, Іванова Долина на Костопільщині; Березні, Новостав на Крем’янеччині; Білогородка, Судінка на Дубенщині; Цумань, Колки на Луччині; Бугри, Жуків, Сергіївка на Рівенщині; Гурійська, Доротинь на Ковельщині; Дружкопіль і Горохів на Горохівщині.

Липень 1944. Шестиденний бій УПА- «Захід» із німцями біля сіл Кам’янки та Липа (Сколівщина), нацисти зазнали значних втрат.

Липень 1944. Бої на горі Лопаті в Карпатах між німецькою поліційною частиною та сотнями хорунжого «Різуна», старших булавних Черника та Благого; німці стратили майже 150 осіб.

Серпень 1944. Операції відділу УПА під командуванням «Різуна» у момент проходження фронту Бойківщиною: у селах Бистриці та Ясинці Турківського р-ну знищено близько сотні гітлерівців, 120 узято в полон, здобуто зброю, транспортні засоби. Із засідки атаковано відступаючий німецький обоз поблизу с. Ясінки, знищено 32 німецькі вояки, захоплено 107 полонених, здобуто зброю, ліки, взуття, обмундирування.

Підготував Андрій Павлишин

Джерела: Киричук Ю. Історія УПА, Тернопіль, 1991; Ліпкан А. Боротьба УПА з німецьким окупаційним режимом // Воєнна історія. – №5-6. – 2002; Муковський І., Лисенко О. Українська Повстанська Армія та збройні формування ОУН у Другій світовій війні // Воєнна історія. – №5-6. – 2002

74%, 59 голосів

15%, 12 голосів

11%, 9 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Засіки Путіна




За найбільшим експортером українського зерна маячить фігура російського прем’єра


Росукрзерно

Минулого літа було багато розмов про такий собі союз України та Росії на зерновому ринку. Мовляв, у світі продовольча криза, тож великі гравці з такого об’єднання можуть мати чималий зиск – йшлося про диктат цін на зернові у світі. Але розмови тоді завершилися нічим. Принаймні офіційних повідомлень про російсько-український зерновий конгломерат не було.
 
Натомість сталось інше. Нещодавно Тиждень дослідив процес монополізації українського ринку псевдодержавною фірмою «Хліб Інвестбуд» (ХІБ) (див. № 52/2010). Хоча міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк і вдавав, ніби державна компанія «Хліб України» має 61-відсоткову частку в статутному капіталі ХІБу, проте офіційні документи, які отримав Тиждень, наочно засвідчили: з серпня 2010 року держава не контролює віднедавна головного зернотрейдера. Де-юре ним керує товариство з обмеженою відповідальністю «Каласар», коріння якої пов’язане з бізнес-середовищем Миколи Присяжнюка. Тиждень продовжив дослідження в цьому напрямі й з’ясував, що ниточки ведуть ще далі – у Росію.
 
Отже, власниками ТОВ «Каласар» є Олександр Козирєв (через якого простежується зв’язок із єнакіївською бізнес-групою) та кіпрський офшор Genetechma Finance Limited. Вони мають по 50% у статутному капіталі. Зазвичай досліджувати власників кіпрських фірм дуже важко. Але виявилося, що в цьому випадку хазяї не дуже й переховувалися. Кіпрська Genetechma є дочірньою компанією люксембурзької Bellevue Industries Sarl. Остання, своєю чергою, є «донькою» ВАТ «ВЭБ-Лизинг», що є безпосередньо дочірньою фірмою російського «Внешэкономбанка». А головою спостережної ради фінустанови є російський прем’єр-міністр Владімір Путін.
 
Ситуація така. ХІБ, що його міністр із Єнакієвого Присяжнюк вважає державним, насправді контролює приватна компанія, в якій єнакіївці та банк Путіна мають рівні частки. Але в РосУкрЕнерго українські олігархи Дмитро Фірташ і його партнер Іван Фурсін теж володіли 50%, решту контролював Газпром. Мабуть, усі пам’ятають, до чого призвело це породження Леоніда Кучми та Владіміра Путіна, яке творчо розвинулося за часів Віктора Ющенка: контроль над газовим балансом України опинився в руках Газпрому на всі 100%. Саме з Білокам’яної Києву диктують ціну і кількість газу, яку Україна має придбати. 

Експансія
 
Для кращого розуміння ситуації незайвим буде нагадати, що являє собою «Внешэкономбанк» Путіна. Саме на нього Росія поклала місію обслуговування зовнішніх боргів, які лишилися Кремлю в спадок від Радянського Союзу. Саме цей банк президент Путін десять років тому обрав як фінустанову, що мала супроводжувати здійснення структурних реформ у країні. Саме він нині розпоряджається пенсійними накопиченнями всіх росіян. Тобто має найпотужнішу ресурсну базу на всьому пострадянському просторі. Чотири роки тому Владімір Путін створив на базі «Внешэкономбанка» державну корпорацію «Банк развития и внешнеэкономической деятельности». Відтоді ВЭБ став головним агентом Кремля на зовнішніх ринках. 
 
«Внешэкономбанк» уже встиг виявити свою експансіоністську політику і в Україні. Остання фінансова криза почалася з падіння однієї з найбільших українських фінустанов – Промінвестбанку, який технічно «поклали» рейдерською атакою, нагнітаючи паніку поміж вкладників. Банк «урятував» ВЭБ, який за невеликі гроші заволодів 99% акцій Промінвесту.
 
Торік «Внешэкономбанк» обслуговував оборудку з купівлі-продажу одного з найбільших металургійних підприємств в Україні – Запоріжсталі. Засвітився він і в зникненні з олігархічної мапи України Віталія Гайдука та Сергія Тарути. Напередодні зміни влади – з помаранчевої на біло-блакитну – протимошенківські бізнесмени були змушені передати контроль над своїм «Індустріальним союзом Донбасу» групі російських інвесторів. Фінансування цієї оборудки також здійснювалося через ВЭБ.
 
Шалені гроші
 
Тепер легкі гроші банк Путіна знайшов на зерновому ринку України. Минулого літа держава втратила контроль над «Хліб Інвестбудом», але водночас обрала саме цю компанію державним зернотрейдером. ХІБ отримав контракт на закупівлю в Україні 5 млн т зернових на 7 млрд грн (у середньому 1,4 тис. грн за тонну). Згодом ця сама фірма отримала левову частку квот на експорт зернових. Унаслідок цього потужні транснаціональні корпорації, які роками працювали в нашій державі, були посунуті, а то й зовсім відсторонені від зернового бізнесу. З огляду на таку монополізацію ринку українські аграрії були змушені продавати зерно «Хліб Інвестбуду» за вказаною ним ціною. Тобто дешево. Тепер державний експортер перепродує всередині України те саме зерно дорожче. Тож діяльність «Хліб Інвестбуду» на вітчизняному зерновому ринку також можна вважати однією з причин зникнення з полиць магазинів дешевого борошна і можливого підвищення цін на хліб (див. тут).
 
При цьому бізнесмени так добре відчули смак перемоги, що воліють ще більше заглибитися в комори аграріїв. У лютому Аграрний фонд вирішив закупити в ХІБу три партії зерна: 769,639 тис. т, 895,214 тис. т і 1030,28 тис. т. Загалом для своєчасного формування державного інтервенційного фонду купується щонайменше 2,7 млн т. Тільки за одним із цих контрактів Аграрний фонд отримав дозвіл Мінекономіки заплатити ХІБу 1,55 млрд грн. Тож незалежно від того, про яку з трьох партій зерна йдеться, ціна буде вищою від закупівельної – 1,4 тис. грн за тонну. 
 
Вочевидь, саме від власника кишені, в яку надходитимуть прибутки від цієї оборудки, куратори українського зернового ринку отримуватимуть вказівки, коли, кому і по скільки продавати зерно. Сама Росія під приводом засушливого літа-2010 закрила свій експорт до середини 2011-го. Україна наслідувала приклад «старшого брата» й теж фактично заблокувала вивезення зерна за кордон, хоча наш торішній врожай на рівні 40 млн т зернових цілком дає змогу їсти самим і годувати решту світу. Закриття експорту України та Росії – а це одні з найбільших світових виробників зерна – провокує подорожчання пшениці в усьому світі. Вихід на світовий ринок із зерном на піку його ціни (тим більше отримавши його на внутрішньому ринку задешево) обіцяє надприбутки. Можна навіть здобути контроль над якоюсь країною, яка заради хліба в контексті світової продовольчої кризи буде «змушена до миру», як полюбляє висловлюватися Владімір Владіміровіч.

«Український Тиждень» №9 (174)
4 березня, 2011  Юрій Ніколов
http://tyzhden.ua/Politics/18051

На детях сэкономят полтора миллиарда

Президент выполнил предвыборное обещание: пособия при рождении ребенка будут увеличены, но молодые мамы начнут получать меньше

Парламент согласился дать жизнь инициативе Виктора Януковича об увеличении помощи матерям при рождении ребенка (соответствующий законопроект №7521 принят за основу). Согласно документу за рождение первенца молодым матерям будут выплачивать пособие в размере 30 прожиточных минимумов, за второго — 60 и за третьего — 120. Таким образом, формально размер пособий вырастет соответственно на 36, 33 и 33%.

Однако в действительности бюджет только выиграет от президентской «щедрости», поскольку период, в который осуществляются такие выплаты, будет увеличен вдвое. Если сейчас выплата при рождении первого ребенка проводится в течение года, то в дальнейшем это будет происходить на протяжении двух лет. Пособие на второго ребенка молодые родители по новому закону получат на протяжении четырех лет вместо двух. А на третьего и последующих детей — на протяжении шести лет вместо сегодняшних трех. Разовая выплата в первый год повысится по сравнению с нынешней системой выплат незначительно, всего на 11%. А вот ежемесячные уменьшатся на 25% на первого ребенка, на 30 — на второго и на 33% — на последующих.

Если взять за базу расчетов среднегодовой размер прожиточного минимума для ребенка в возрасте до шести лет (835 грн.), такое растягивание во времени выплат пособий позволит в 2011 году сэкономить на каждом первом ребенке в семье 1475 грн., на каждом втором — 3378 грн., на каждом третьем — 5820 грн. Общая экономия в течение 2011 года, по расчетам первого замглавы Администрации Президента Ирины Акимовой, должна составить около 1,5 млрд. грн.

Снижение размера ежемесячных выплат заставит молодых матерей раньше выходить на работу. Ведь от уменьшения пособия (например, для первенца — с 905 до 695 грн. ежемесячно) не снижается естественная потребность ребенка в подгузниках, ползунках, а затем и в посещениях врача, оплате услуг детского сада и прочих родительских радостях. Не говоря уже о том, что прожиточный минимум для расчета пособия берется исходя из потребностей ребенка до шести лет, а не работоспособного взрослого. Хотя на самом деле затраты на питание матери, услуги роддома, врачей, транспорт и другие расходы больше относятся к бюджету родителей, чем малыша. выгоды для казны от предлагаемых президентом новаций очевидны: чем больше период, в который выплачивается пособие, тем меньше его стоимость, часть которой будет съедена инфляцией. Даже минимально допустимая в украинских условиях инфляция в 10% существенно уменьшит реальные возможности родителей. Например, мама, которая родит при сегодняшних условиях помощи, получит за первого ребенка 17 470 грн., за второго — 36 334 грн., за третьего — 73 315 грн., которые с учетом даже минимально допустимой в наших условиях 10%-ной инфляции будут равны за второго ребенка 34 830,4 грн., за третьего — 66 772,6 грн. А вот после введения новаций Януковича реальная сумма выплат составит не 24 335 грн., а 23 501 грн. (+35% по сравнению с реальной стоимостью сегодняшнего пособия), 43 383,2 грн. (+24,5%), 78 764,5 грн. (+18%). 25.02.2011 ЮРИЙ ЩЕРБИНА №253 "Комментарии"

Украинцев заставят есть отходы

Зачем правительству мучная паника На прошлой неделе Минагрополитики похоронило последние надежды аграриев удачно продать зерно и на вырученные средства провести посевную. Так, квотирование экспорта зерновых было продлено на второй квартал, то есть до конца маркетингового года. Хотя ранее планировалось, что ограничения будут действовать только до 31 марта 2011 года. Такое решение министерство приняло в прошлую среду во время селекторного совещания. Что интересно: решение о продлении квот было принято как раз в тот момент, когда Украину всколыхнула очередная продуктовая паника — на этот раз резко подорожала мука. Вслед за этим, тоже традиционно, были озвучены заявления чиновников профильного министерства и лично премьера Николая Азарова о том, что для роста цен на муку предпосылок нет, цены будут стабильными, виноватых накажут, а в ситуации разберутся. Но как бы там ни было, на фоне происходящего решение Минагрополитики о продлении срока действия экспортных ограничений имело вполне логическое обоснование. Действительно, разве можно продавать зерно за границу, если в стране мука дорожает. Но, похоже, первопричиной и роста цен на муку, и продления квот было совсем другое событие. 14 февраля стало известно, что Главное научно-экспертное управление Верховной Рады рекомендовало отклонить законопроект №8053 от 02.02.2011 о внесении изменений в Закон Украины «О государственной поддержке сельского хозяйства Украины». Данным документом предлагалось закрепить за государственным оператором монополию на экспорт зерновых из Украины. Но, как оказалось, это не совсем коррелируется с положениями Конвенции о торговле зерном 1995 года, к которой мы присоединились в прошлом году. А уже на следующий день в прессе появилась информация, что с прилавков магазинов исчезла мука, а та, что есть в наличии, подорожала в два раза. Назывались цены вплоть до 10 грн./кг вместо обычных еще две недели назад 3,5 грн. Тогда же, 15 февраля, со ссылкой на экспертов появились сообщения о том, что мукомольные предприятия существенно сократили производство муки, а часть из них остановили производство. К 16 февраля, когда упомянутый законопроект отклонил уже парламентский комитет по вопросам аграрной политики, вся страна говорила о том, что подорожала не только мука, но и хлеб. Возможно, именно по этой причине очередное продление квот не вызвало резонанса, как это было в прошлые разы. Если эти три события действительно связаны, то можно предположить, что законопроект №8053 — только первая попытка монополизации рынка. Сейчас у властей появилось три дополнительных месяца, чтобы подмять экспорт зерновых. К этой посевной наблюдается удорожание основных ресурсов для производства сельхозкультур: к примеру, аммиачную селитру и карбамид компания закупает по ценам на 30% выше, чем в 2010-м, нитроаммофоск N16P16K16 стоит сегодня на 35% дороже, ГСМ — на 30, семена — на 10–15%. И если даже крупнейшие латифундисты жалуются на ценовые скачки, то мелким и средним предпринимателям будет совсем несладко — катастрофическая нехватка средств у большинства отечественных сельхозпроизводителей в преддверии сева яровых ставит под сомнение количество и качество урожая в этом году.

По словам председателя Союза сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов Ивана Томича, в результате использования аграриями «набора минимум» можно ожидать падения валового сбора зерновой группы на 15–20%. Начальник департамента АПК и химической промышленности Госвнешинформа Дмитрий Гордейчук добавляет, что, по сообщениям импортеров рынка, таможня усложнила процедуры ввоза семенного материала на территорию Украины, а это также негативно влияет на стоимость и перспективы весенней посевной. Кстати, как отмечают в информационно-аналитическом агентстве «АПК-Информ», по результатам опроса мелких украинских сельхозпроизводителей затраты на выращивание зерновых урожая-2010 в мелких хозяйствах увеличились на 21% — до 1895 грн./га (против 1570 грн./га в 2009 году). При этом доля прямых материальных затрат в общих затратах на производство зерновых в прошлом году составила 58,6%. Из них 20,8% — затраты на посевной материал, 12,4% — на удобрения, 11,6% — на средства защиты растений и 13,8% — затраты на топливо. И нынешний рост еще на 20% может стать для них непосильной ношей. Эту проблему якобы понимают и в профильном министерстве. Чиновники подсчитали: для проведения полного комплекса весенне-полевых работ украинским аграриям потребуется 23 млрд. грн. При этом, по оценкам Минагрополитики, основными источниками их финансирования станут прежде всего собственные средства сельхозпроизводителей (преимущественно от продажи остатков прошлогоднего урожая) — это около 9,2 млрд. грн. В действительности же никто не знает, есть ли такая сумма у аграриев, которые либо не могут продать свое зерно, либо из-за отсутствия спроса на него на внутреннем рынке отдают товар за бесценок. Еще недавно эксперты в разговоре с «k:» высказывали надежду, что к середине февраля улучшится ценовая конъюнктура и тогда можно будет приступить к реализации своей продукции. Однако заявления о продлении квотирования экспорта зерновых до конца маркетингового года поубавили оптимизма.

Еще 5,75 млрд. грн. выделит государство через местные бюджеты и поддержку через Аграрный фонд. Хотя наличие этих средств, несмотря на выступления премьера, тоже под вопросом, так как из вышеназванной суммы фонд получил не более 2 млрд. грн. Но эти деньги, по мнению участников рынка, в большинстве своем не доходят до конечного получателя. В лучшем случае действительно нуждающиеся в поддержке аграрии получают треть предназначенных им дотаций. До тех пор, пока экспорт зерна из Украины ограничен, трейдеры вкладывать деньги в посевную не торопятся. Если же ситуация, которая возникла осенью, станет привычной для аграрного рынка, желающих инвестировать средства в украинскую аграрную промышленность станет и того меньше. 25.02.2011 СВЕТЛАНА БОРИСОВА №253 "Комментарии"