Засіки Путіна

 

Для кращого розуміння ситуації незайвим буде нагадати, що являє собою «Внешэкономбанк» Путіна. Саме на нього Росія поклала місію обслуговування зовнішніх боргів, які лишилися Кремлю в спадок від Радянського Союзу. Саме цей банк президент Путін десять років тому обрав як фінустанову, що мала супроводжувати здійснення структурних реформ у країні. Саме він нині розпоряджається пенсійними накопиченнями всіх росіян. Тобто має найпотужнішу ресурсну базу на всьому пострадянському просторі. Чотири роки тому Владімір Путін створив на базі «Внешэкономбанка» державну корпорацію «Банк развития и внешнеэкономической деятельности». Відтоді ВЭБ став головним агентом Кремля на зовнішніх ринках. 

 

«Внешэкономбанк» уже встиг виявити свою експансіоністську політику і в Україні. Остання фінансова криза почалася з падіння однієї з найбільших українських фінустанов – Промінвестбанку, який технічно «поклали» рейдерською атакою, нагнітаючи паніку поміж вкладників. Банк «урятував» ВЭБ, який за невеликі гроші заволодів 99% акцій Промінвесту.

 

Торік «Внешэкономбанк» обслуговував оборудку з купівлі-продажу одного з найбільших металургійних підприємств в Україні – Запоріжсталі. Засвітився він і в зникненні з олігархічної мапи України Віталія Гайдука та Сергія Тарути. Напередодні зміни влади – з помаранчевої на біло-блакитну – протимошенківські бізнесмени були змушені передати контроль над своїм «Індустріальним союзом Донбасу» групі російських інвесторів. Фінансування цієї оборудки також здійснювалося через ВЭБ.

 

 

Тепер легкі гроші банк Путіна знайшов на зерновому ринку України. Минулого літа держава втратила контроль над «Хліб Інвестбудом», але водночас обрала саме цю компанію державним зернотрейдером. ХІБ отримав контракт на закупівлю в Україні 5 млн т зернових на 7 млрд грн (у середньому 1,4 тис. грн за тонну). Згодом ця сама фірма отримала левову частку квот на експорт зернових. Унаслідок цього потужні транснаціональні корпорації, які роками працювали в нашій державі, були посунуті, а то й зовсім відсторонені від зернового бізнесу. З огляду на таку монополізацію ринку українські аграрії були змушені продавати зерно «Хліб Інвестбуду» за вказаною ним ціною. Тобто дешево. Тепер державний експортер перепродує всередині України те саме зерно дорожче. Тож діяльність «Хліб Інвестбуду» на вітчизняному зерновому ринку також можна вважати однією з причин зникнення з полиць магазинів дешевого борошна і можливого підвищення цін на хліб (див. тут).

 

При цьому бізнесмени так добре відчули смак перемоги, що воліють ще більше заглибитися в комори аграріїв. У лютому Аграрний фонд вирішив закупити в ХІБу три партії зерна: 769,639 тис. т, 895,214 тис. т і 1030,28 тис. т. Загалом для своєчасного формування державного інтервенційного фонду купується щонайменше 2,7 млн т. Тільки за одним із цих контрактів Аграрний фонд отримав дозвіл Мінекономіки заплатити ХІБу 1,55 млрд грн. Тож незалежно від того, про яку з трьох партій зерна йдеться, ціна буде вищою від закупівельної – 1,4 тис. грн за тонну. 

 

Вочевидь, саме від власника кишені, в яку надходитимуть прибутки від цієї оборудки, куратори українського зернового ринку отримуватимуть вказівки, коли, кому і по скільки продавати зерно. Сама Росія під приводом засушливого літа-2010 закрила свій експорт до середини 2011-го. Україна наслідувала приклад «старшого брата» й теж фактично заблокувала вивезення зерна за кордон, хоча наш торішній врожай на рівні 40 млн т зернових цілком дає змогу їсти самим і годувати решту світу. Закриття експорту України та Росії – а це одні з найбільших світових виробників зерна – провокує подорожчання пшениці в усьому світі. Вихід на світовий ринок із зерном на піку його ціни (тим більше отримавши його на внутрішньому ринку задешево) обіцяє надприбутки. Можна навіть здобути контроль над якоюсь країною, яка заради хліба в контексті світової продовольчої кризи буде «змушена до миру», як полюбляє висловлюватися Владімір Владіміровіч.

«Український Тиждень» №9 (174)
4 березня, 2011  Юрій Ніколов
http://tyzhden.ua/Politics/18051