Юлія Тимошенко про громадянське суспільство та його роль у побудові власної держави.

Особисто для мене саме ці слова ЮВТ дорогого вартують. Ця її теза дуже тісно пов"язана з тезою іншого відомого політика - Джона Фітцеральда Кенеді про те, що не треба питати, що країна зробила для тебе, а кожен повинен спитати себе що він може зробити для країни. Юлія Володимірівна логічно продовжила цю думку: те, якою буде наша країна буде залежати саме від нас і від нашої громадянської позиції і не треба чекати, що хтось із політиків чи політичних партій зробить це за нас. Більше того, саме від нас залежить, якими будуть ці політичні партії.

 ==== По поводу газа:

1. Почему Германия платит России за газ меньше, чем Украина. - потому что у Рургаза концерн с Газпромом, Рургаз вкладывался в российские месторождения и в тот же северный поток. А Газпром получил возможность продавать газ в Германии конечным потребителям. Для Германии всегда будет особая цена, которая Украине и не снилась.

2. Януковичу никто не мешает перезаключить договор с Газпромом. Когда Тимошенко заключала договор, то тоже действовал другой договор на 10 лет. Дело не в желании Тимошенко или Януковича, а в том, что Газпром - монополист и может диктовать свои условия, а у Украины кроме небольшого поднятия тарифов за транзит других рычагов нет.

3. Янукович обманул страну с харьковскими соглашениями. Никакой 30% скидки сейчас нет, о которой он тогда говорил. Достаточно сравнить цену для Польши - 310 долл с ценой для Украины - 280 долл, вычесть транспортное плечо, чтобы понять, что Янукович просто сдал Севастополь. 4. Не можна оцінювати тариф на постачання газу окремо від тарифу на транзит газу. Треба зауважити, що прибуток України від транзиту російського газу у 2010 р. зріс до $2,6 млрд. що у 1,5 раза більше показника 2009 р., і більше ніж вдвічі - результату 2008 р. http://www.ubr.ua/market/industrial/gazprom-uvelichit-postavki-gaza-v-ukrainu-78859 http://news2000.com.ua/news/ekonomika/162283 http://flot2017.com/show/news/22474 http://newzz.in.ua/main/1148826147-khozjajjstvennyjj-sud-kieva-zapretil-tranzit.html

Тут знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД, в далекому кінці Бабиного Яру на Сирці ЧеКа до війни ховала свої жертви. Поширена нині вигадка про Бабин Яр була створена комуністичною пропагандою для приховання одного з багатьох своїх злочинів. Тому так яро намагались засипати Бабин Яр за срср, призводячи до нових людських жертв, з якими ніколи не рахувались. Бабин Яр, Катинь, Хатинь, Демянів Лаз .... всюди проступають одні і тіж червоні криваві руки.

Болюче і до цього часу заполітизоване питання участі Буковинського куреня у масових розстрілах єврейського населення Києва у вересні–жовтні 1941 р. розглядається у статті у трьох контекстах: історії перших місяців окупації м. Києва і створення місцевої поліції; сучасної української історіографії тих подій; контрпропагандистської боротьби, яку вів Радянський Союз наприкінці 70-х – у першій половині 80-х років минулого сторіччя.

Треба зауважити, що поруч з істориками, які активно просовують зазначену тезу, існують дослідники, які просто уникають обговорення цієї проблеми. Виникає думка, що їх бентежить саме перебування куреня у Києві під час розстрілів, що майже «автоматично» робить його безпосередньо причетним до масових страт.

Буковинський курінь з’явився в Києві лише у першій половині листопада, має декілька важливих наслідків. По-перше, це цілком розбиває версію про його участь у масових розстрілах, у вересні–жовтні 1941 р., у Бабиному Яру. По-друге, це взагалі ставить хрест на тезі про провідну роль української поліції у тих розстрілах, оскільки за відсутності буковинців її просто було замало для проведення такої масштабної акції.

Вся «історіографія» участі Буковинського куреня у масових розстрілах євреїв у Бабиному Яру зводиться до книги О. Шлаєна (ґрунтовне дослідження по цій темі дивіться в посиланні на статтю). Але звідки він брав свою інформацію? Адже взагалі-то у його книзі використано чимало документів, які сьогодні вже відкриті і відомі дослідникам. А брав він ці матеріали з організованих совєтами гучних судових справ покликаних прив'язати звичайних посібників гітлерівців до УПА тим самим компрометуючи українців в еміграції, провокуючи ненависть між українськими емігрантами та євреями, та насичуючи неіснуючими злочинами УПА інформаційний простір для подальшого спотворення.

Головну роль у тих процесах відігравала т. зв. контрпропагандистська діяльність, завданням якої було не тільки дати відсіч «ідеологічному ворогу», а й під гаслами боротьби з ним консолідувати радянське суспільство.

Одним із головних її напрямів була боротьба з т. зв. «українським буржуазним націоналізмом», у т. ч. шляхом дискредитації націоналістичних організацій та їх членів. Принциповою відмінністю порівняно з попередніми роками було те, що заплановані заходи не зводилися лише до «ідеологічного герцю». Постанова орієнтувала на підготовку і проведення реальних судових процесів з винесенням відповідних вироків. Усе інше: книжки, фільми, газетні статті, виставки, сільські сходи, – мало стати лише необхідним антуражем114. Ось як формулювався її провідний, на наш погляд, пункт:

«Прокуратурі УРСР спільно з іншими правовими органами [наприкінці постанови зазначено: “Пропозиції узгоджено з КДБ УРСР”115 – В.Н.] поповнити матеріали на ватажків антирадянських українських емігрантських центрів з числа колишніх гітлерівських найманців і вивчити можливість постановки питання про їх видачу радянським властям як воєнних злочинців.

Завершити розслідування злочинної діяльності депортованого зі США до СРСР колишнього вахмана табору смерті Треблінка Ф. Федоренка, віддати його до суду і влаштувати відкритий процес із запрошенням кореспондентів. Держкіно і Держтелерадіо УРСР зняти за матеріалами процесу документальний фільм. Організувати публікації і передачі на зарубіжні країни з тим, щоб використати прецедент видачі Ф. Федоренка радянському правосуддю і його засудження для внесення замішання до націоналістичних кіл за кордоном, відволікання їх від антирадянської діяльності на свій захист»116

Цілком зрозуміло, що аналогічні заходи планувалися не тільки в Україні. Скидається на те, що справа не зводилася до окремих судів над колишніми військовими злочинцями. Планувався гучний процес над усім українським націоналістичним рухом взагалі.

Очевидними є певні невідповідності. Справа Г. Васюри (намагання привязати УПА до злочинів в Хатині) є центральною (відкритий суд у Мінську) білоруською акцією серед заходів, що проводяться у зв’язку з 40-річчям Нюрнберзького процесу. За даними слідства, Г. Васюра відігравав провідну роль у знищенні білоруського (!) села Хатині – одному з найвідоміших злочинів часів війни. У той же час висвітлювати хід процесу запрошено лише двох журналістів – євреїв (!) за походженням. І розповідати читачам вони повинні не про Хатинь, а про «інші, маловідомі акції карателів». А суддя у цій справі і багато років потому впевнено стверджував, що 118-й батальйон брав участь у розстрілах у Бабиному Яру.

То ж якою була справжня мета організаторів цього суду? З урахуванням всього, що ми вже знаємо, відповідь на це питання може бути одна – метою було звинувачення Буковинського куреня у розстрілах київських євреїв у Бабиному Яру.

срср не залишалися поза увагою «загрозливі» для режиму спроби українсько-єврейського порозуміння.

Так, наприклад, у лютому 1983 р. Політбюро погоджує «Заходи з посилення протидії підривній антирадянській діяльності зарубіжних сіоністських центрів і антирадянських елементів з числа просіоністські налаштованих осіб»125. Ними, зокрема, було передбачено:

«Підготувати англійську версію фільму «Без строку давності» про звірства оунівців у роки війни над цивільним населенням, у т. ч. над радянськими євреями, для показу за кордоном із метою протидії блокуванню сіоністських і українських буржуазно-націоналістичних центрів у капіталістичних країнах…

Видати окремою брошурою документальні матеріали, в яких викриваються злочини фашистів спільно з українськими буржуазними націоналістами над єврейським населенням у роки Великої Вітчизняної війни і спрямувати їх на адреси зарубіжних сіоністських організацій, єврейських інститутів, бібліотек, юридичних органів США, Ізраїлю, Канади та інших країн…

Видати для розповсюдження за кордоном книгу про дивізію “СС–Галичина”, створену фашистами в роки війни з числа українських буржуазних націоналістів, яка брала участь у каральних операціях, у т. ч. проти єврейського населення»126.

У цьому контексті стає зрозумілим, що ті, хто влаштовував процес Г. Васюри, мали на увазі три мети:

– по-перше, скомпрометувати як співучасника нацистських каральних акцій Буковинський курінь, а через нього ОУН і весь український національно-визвольний рух;

– по-друге, сприяти подальшому розбрату між євреями й українцями через звинувачення буковинців, а так – усіх національно-свідомих українців, у розстрілах у Бабиному Яру;

У червні того ж 1979 р. Політбюро ЦК КПУ ухвалює постанову «Про заходи з посилення протидії антирадянській пропаганді зарубіжних організацій українських буржуазних націоналістів і подальшого розвитку культурних зв’язків з українською еміграцією»129. Нею, зокрема, доручалося «Держкіно УРСР у 1980 р. створити українською, англійською, французькою, іспанською і німецькою мовами… документальні кінострічки про злочини українських буржуазних націоналістів (у т.ч. і проти євреїв), їх прислуговування гітлерівському фашизмові і роки другої світової війни»130. Можна вважати, що саме з урахуванням останньої постанови, у січні 1980 р. голова Держкіно Ю. Олененко повідомив ЦК, що «тему “Бабин Яр” було запропоновано для реалізації на студії “Укркінохроніка” в одній частині. Студією було проведено попередню роботу, визначено кандидатури авторів. Після того, за рішенням директивних органів, тему передано “Укртелефільму” з розширенням її до чотирьох частин»131. А в березні вже голова Держтелерадіо М. Охмакевич повідомив, що «теперішнім часом йде робота на студії “Укртелефільм” зі створення телефільму “За колючим дротом” (про трагедію Бабиного Яру)».

Таким чином, із самого початку в уявленні радянських контрпропагандистів Бабин Яр мав «працювати» на два фронти: проти «сіоністів» і проти «українських буржуазних націоналістів». І саме до цього не був готовий його автор – О. Шлаєн. Коли стало зрозуміло, що антисіоністська лінія у фільмі слабка, до О. Шлаєна був приставлений «співавтор-комісар» – відомий радянський публіцист В. Коротич.

Усього того у книзі О. Шлаєна нема, на відміну, наприклад, від цитованого вище твору Ю. Шульмейстера, знаного антисіоніста, книгу якого «Піски горять» ще 1979 р. було рекомендовано постановою ЦК до видання українською мовою, як таку, «у якій викривається злочинна діяльність міжнародного сіонізму»136. Тому не випадково, що, коли 1983 р. Політбюро ЦК КПУ розглядало питання про створення Антисіоністського комітету радянської громадськості України, О. Шлаєна не був запропоновано до його складу, на відміну від В. Коротича і того ж Ю. Шульмейстера137.

Без перевірки КДБ потрапити в архіви було неможливо. А на 1985 рік О. Шлаєн уже був тут, так би мовити, своєю людиною. І саме йому могли зробити пропозицію: «Ви додаєте матеріал про злочини Буковинського куреня в Україні і Білорусі, про зв’язки українських націоналістів із нацистськими спецслужбами – ми даємо дозвіл на друк Вашої книжки». І запропонувати відповідні документи, як фактологічну канву для майбутнього тексту. У тому ж, що в основі невеличкого розділу заключної глави книги О. Шлаєна, який присвячений Буковинському куреню і його командирові П. Войновському, лежать саме оперативні розробки КДБ, сумнівів у того, хто знайомий із цим жанром, виникнути не може. Тут і постійні контакти з абвером і гестапо, і численні псевдо, директиви, вербування. І – більше нічого конкретного. Тобто весь націоналістичний рух – це єдина спецоперація чи то абверу, чи то гестапо, чи то усіх їх разом.

Треба підкреслити, що, коли О. Шлаєн закінчив свою книжку 1981 р., у нього ще не було таких докладних «відомостей» про діяльність буковинців. Він побіжно згадує про «участь» куреня «у перших п’яти днях Бабиного Яру» і про те, що (всупереч тому, про що йдеться у останній главі) курінь «і потім 725 днів тягав на Бабин Яр усіх, хто був невгодний нацистському режимові»139. Ба більше, серед наведеного ним переліку київських батальйонів шуцманшафту взагалі немає 118-го (!)140, якому в останній главі «Бабиного Яру» приділено таку надзвичайну увагу. Так само, як, згадуючи Хатинь, він нічого не писав про участь колишніх буковинців у її знищенні141.

А оскільки був людиною глибоко радянською, то і не повинен був цей матеріал викликати у нього ніяких сумнівів. Так або інакше, останню главу «Бабиного Яру» було ним написано. Але не написано було останню главу у мінському процесі.

І головною проблемою в тому став, здається, сам суддя В. Глазков. В одному з інтерв’ю він підкреслив: «Особисто на мене під час розгляду “розстрільних справ” ніхто не тиснув, не намагалися втручатися в перебіг процесу. Можливо, тому, що багато хто знав мою вдачу. Я у таких речах компромісів не визнаю»145. Ми не впевнені, що В. Глазков був цілком щирим. Адже, щоб упевнитись у його безкомпромісності, хтось мав таки зробити спробу натиснути на нього. Не виключено, що це відбувалось і у зв’язку з обговорюваною справою. Але не вийшло. Вже 1991 р., коментуючи натяки в одній із газет, мовляв, розстріли у Хатині здійснювали саме українські націоналісти, В. Глазков категорично заявив: «Автор… переклав усю провину за хатинську трагедію на українських націоналістів-бандерівців. Але ж це не так! Я вважаю, що бандерівщині пробачення немає і бути не може. На ній, як то кажуть, нема куди тавро поставити. Але “вішати” Хатинь на бандерівців теж не можна. Це було б всупереч історичній правді. Хатинь спалили карателі 118-го поліцейського батальйону. Так, більшість поліцаїв походила з України, і сам підрозділ було сформовано у Києві. Але то були не націоналісти, а звичайні зрадники, якщо такий епітет взагалі можна застосувати до слова “зрада”»146.

Позиція В. Глазкова тим більш важлива, що, як бачимо, жодних симпатій до українських націоналістів він не відчуває. І можна припустити, що саме завдяки його принциповості зірвався заздалегідь спланований політичний процес. А так увесь галас швидко згорнули, жоден матеріал про мінський суд (злочини в Хатині) не з’явився на шпальтах газет.


Після вироку відповіді (добро на публікацію викриваючого Бандерівців матеріалу по Хатині та Бабиному Яру) з ЦК редакція газети чекала до вечора, потім ще добу і ще. 31 грудня нам піднесли новорічний подарунок: «Вважайте, що жодного завдання ви не отримували, публікацій про процес не буде»147.

«Руки до того, щоби матеріали про Хатинь не друкувалися, – стверджував В. Глазков, – доклали перші особи двох республік – Білорусі та України – Слюньков і Щербицький»148. Він вважав, що особисте втручання В. Щербицького було обумовлено тим, що 118-й батальйон було сформовано в Україні і сам Г. Васюра був українцем149. Але ми не можемо погодитися з такою версією. Адже про результати слідства було відомо заздалегідь, тож суд одразу можна було провести у закритому режимі. І річ не в тім, що на лаві підсудних опинилися українці, а в тому, що то були «не ті» українці. Замість «українських буржуазних націоналістів», агентів гестапо і ЦРУ, катами виявилися звичайні «радянські люди», через що уся акція не просто втрачала сенс, а могла призвести до наслідків, прямо протилежних тим, які мали на увазі організатори. З тих же міркувань суворо приховувались матеріали про російські частини Ваффен СС, тобто про боротьбу народів срср з окупаційним совєтським режимом.

В.Р. Нахманович http://www.kby.kiev.ua/komitet/ru/history/art00044.html

У травні 1943 року німці віднайшли могили 10 000 українських жертв ЧеКа/НКВД у Вінниці. НКДВ злякався, що німці розкопають братські могили українських жертв ЧеКа/НКВД з 30-х років у Бабиному Ярі.

Від кінця 1930-х років німці літали над європейською частиною СРСР у розвідувальних «літаках-олівцях». На першому повітряному знімку, зробленому німцями напередодні війни у травні 1939 року, видно: лише в одній частині Бабиного Яру, десь за кілометр від місця колишнього царського іподрому, терен одного з ярчаків повністю наповнено землею. Згодом з археологічних розкопок стане зрозуміло: там поховано багато десятків тисяч українських жертв ЧеКа, яких після 1933 року почали ховати за Дніпром, у Биківні. У лужному ґрунті околиць Києва кістяки зберігаються століттями. Гадаю, вони діждуться розкопок.

http://sd.org.ua/news.php?id=11454

Литва платит Газпрому одну из самых высоких цен в ЕС, потребляя при этом около 3 млрд кубометров в год. Ранее премьер-министр Андрюс Кубилюс заявлял, что тысяча кубометров газа обходится Литве почти на 100 долларов больше, чем, например, Германии. Сейчас максимальная стоимость российского газа европейским потребителям составляет порядка 350 долларов, говорит Константин Юминов, аналитик Rye Man & Gor Securities. В первом квартале 2011 года Литва покупает газ по 367 долларов, что значительно дороже по сравнению с соседними странами. Так, Эстонии тысяча кубометров топлива стоила 309 долларов, Латвии – 310 долларов, Польше – 311 долларов.

Менее чем месяц назад минэнерго Литвы потребовало отставки руководства Lietuvos dujos, в том числе председателя совета директоров Валерия Голубева, который также является зампредправления Газпрома. Власти, в частности, критиковали Lietuvos dujos за неумение договариваться с Газпромом о цене на газ.

Газпрому, напомним, принадлежит 37,1% акций Lietuvos dujos. Главным же акционером компании является немецкая E.ON Ruhrgas с долей в 38,9%. Правительство Литвы владеет только 17,7%. Из трех возможных путей реализации Третьего энергетического пакета ЕС, который вступит в силу в 2012 году, Литва выбрала самый жесткий – путь разделения собственности. Правительство предлагает вместо нынешней Lietuvos dujos создать две компании. Одна из них владела бы крупными газопроводами, другая – мелкими, распределительными. Кабмин считает, что это создаст конкуренцию на рынке и снизит монополию Газпрома в Литве, поскольку после реформы контроль над крупными газопроводами перейдет в ведение правительства. http://vz.ru/economy/2011/3/3/473077.html ======= средняя цена на газ от Газпрома в 2011: Белоруссия - 220 $/куб.м Украина - 280 $/куб.м http://kramtp.info/news/42/full/id=13665

средняя цена на газ от Газпрома в первом квартале 2011 года: Литва - 367 $/куб.м Эстония - 309 $/куб.м Латвия – 310 $/куб.м Польша – 311 $/куб.м Молдова - 293,8 $/куб.м Румыния - 360 $/куб.м Германия - около 270 $/куб.м ???? тариф на транзит: Молдова - 3 $ за 1000м3/100км Украина - 2,8 $ Белоруссия - 2 $ Казахстан - 1,7 $

http://kp.md/daily/25637/801733/

Для тех, кто не знает: прежде, чем обогреть теплоносителем домашние радиаторы, этот же газ используется для выработки электроэнергии, которая тоже продается !!!

Следует также учитывать, что стоимость газа для конечного потребителя может значительно превышать стоимость на границе.

====

11.03.2011 «Нафтогаз Україна» планує в кінці опалювального сезону на 26% підвищити тарифи на газ для населення, заявив сьогодні в Харкові голова правління компанії Євген Бакулін. «Ми говорили, що підвищення тарифів планомірне. Планували підвищення на 26% в кінці опалювального сезону, щоб якомога менше, щоб це підвищення не вдарило по малозабезпечених верствах населення», – сказав він. Проект меморандуму уряду України і Міжнародного валютного фонду в рамках другого перегляду програми співпраці передбачає підвищення НКРЕ до липня 2011 року цін на природний газ для населення в цілому на 30%.

Валовой внешний долг Беларуси за минувший год увеличился на 6 млрд 452 млн долларов, или 29,2%. На 1 января 2011 года он достиг 28 млрд 512 млн долларов, или 52,2% ВВП. Как сообщили БелаПАН в Национальном банке, в четвертом квартале объем совокупного внешнего долга вырос на 2 млрд 918,8 млн долларов (на 11,4%) после роста на 2 млрд 422,3 млн (10,5%) в третьем квартале, на 927,5 млн долларов (4,2%) — во втором и на 183,2 млн (0,8%) — в первом. В расчете на душу населения валовой внешний долг также продолжает расти: на 1 января 2011 года он составил 3 тыс. 7 долларов против 2 тыс. 322 долларов на начало 2010 года и 1 тыс. 596 долларов — на начало 2009-го. По данным Нацбанка, на обслуживание внешнего долга в 2010 году было направлено 5 млрд 164,9 млн долларов (9,5% ВВП, или 17,3% экспорта товаров и услуг). Из указанной суммы 4 млрд 563,1 млн долларов составили выплаты по основному долгу, 601,8 млн долларов — платежи по процентам. Напомним, за 2009 год валовой внешний долг Беларуси увеличился на 6 млрд 906,2 млн долларов США, или на 45,4%, и составил 22,06 млрд (45% ВВП). По недавней оценке Международного валютного фонда, валовой внешний долг Беларуси будет продолжать расти. По итогам 2011 года он составит 57,3% ВВП, 2012-го — 61,9%, а к 2016 году достигнет 74,5% ВВП. http://www.newsland.ru/news/detail/id/653448/cat/86/

Для порівняння: Валовой внешний долг Украины вырос в июле-сентябре 2010 года на 6,989 млрд, или на 6,68%, - до 111,623 млрд грн ( ~ 14 млрд дол), сообщается на веб-сайте Национального банка Украины (НБУ).

В МВД заявляют, что в январе-феврале 2011 года общая сумма полученных чиновниками взяток составила более 12,62 млн. грн.

Об этом сегодня на брифинге сообщил заместитель начальника Антикоррупционного бюро Главного управления по борьбе с организованной преступностью МВД Украины Олег Бех.

По его словам, средняя сумма взятки составила 177 тыс. грн.

Бех сообщил, что самая крупная сумма взятки, которую вымогали злоумышленники, составляет 8 млн. грн.

Он отметил, что взяточничество остается самым распространенным из всех коррупционных преступлений.

По словам Беха, таких преступлений за январь-февраль 2011 года задокументировано больше на 60%, чем за аналогичный период 2010 года.

Как сказал Бех, на взятках «погорели» должностные лица в Черкасской, Киевской, Тернопольской, Донецкой и ряде других областей. http://banker.ua/bank_news/govregulations/2011/03/10/1180448026/

Уже по итогам марта прошлого года в банковской системе насчитывалось больше средств населения, чем их было до кризиса, и эти объемы продолжали расти. В целом в 2010-м депозитный портфель физлиц увеличился почти на 61 млрд. грн., или на 28,5%. В абсолютных цифрах это рекордный показатель.

Ставки попадали

Параллельно с возвратом средств вкладчиков в банковскую систему финансисты начали активно снижать ставки по депозитам. Так, по данным компании «Простобанк Консалтинг», средняя доходность годовых гривневых вкладов за 2010-й снизилась на 7,7 процентного пункта (п.п.) — с 21,5 до 13,8% годовых. Аналогичная динамика наблюдалась и по инвалюте. Средняя доходность вкладов в долларах сроком на год за 2010-й снизилась на 4,5 п.п. (до 7,1% годовых), в евро — на 5,1 п.п. (до 5,0%).
Причиной столь резкого снижения стоимости привлекаемых ресурсов участники рынка называют отсутствие активного кредитования. «Ключевыми факторами снижения ставок стали, с одной стороны, огромное предложение депозитов от населения, а с другой — консервативная кредитная политика банков», — говорит начальник департамента розничных продаж  УкрСиббанка Иван Истомин.
По его словам, к этому следует добавить и то, что с точки зрения соотношения риск/доходность у населения фактически не было альтернативных вариантов вложений своих денег в какие-либо другие инструменты, нежели в банковские депозиты.
«А куда людям вкладывать свои деньги, если не в банковские депозиты? В фондовый рынок? Так он в Украине еще очень малоемкий. Если в него резко влить миллион гривен, это может даже пошатнуть рынок», — добавляет заместитель председателя правления банка «Финансы и Кредит» Сергей Борисов.

http://banker.ua/bank_news/banks/2011/03/09/1180447963/

Скачати можно тут: http://www.ex.ua/view/5671061

До цієї ж теми: Из-за подорожания бензина дорожают товары на рынках http://blog.i.ua/community/662/659705/ «Лівела» або "Цей дощ надовго". Історія афери. http://blog.i.ua/community/662/655154/ Kyiv Post: Кого обвинять в подорожании бензина? http://blog.i.ua/community/662/654344/

Не згодний з Андруховичем, що саме Донбас є носієм тієї радянсько-російської ідеї, про яку він говорить. Насправді, Крим та Одеса набагато совковіші у цьому вимірі

Дух времени 3: Следующий шаг

Три центральные темы фильма – человеческое поведение, денежная экономика и прикладная наука. В целом фильм даёт исчерпывающее понимание текущей социальной парадигмы, объясняет необходимость выхода из неё и предлагает кардинальный, но очень эффективный подход к решению глобальных проблемы современности.

(Часть II, Социальная Патология)

Скачати повністю і подивитись можно також звідси:
http://www.ex.ua/view/4819828

Происходящее в медицине сводится к одной проблеме: где бы сократить расходы так, чтобы меньше было шума и публичного неодобрения. В результате «реформаторы» решили, что можно сократить медицинское обеспечение села, жители которого полностью лишаются медобслуживания — закрываются пункты медпомощи, сокращаются ставки врачей и медсестер и расходы на медицинский транспорт. Под красивыми лозунгами реформы жителей глубинки лишают элементарной медицинской помощи.

После принятия Налогового кодекса и заявленной пенсионной реформы Украину ждет еще одно потрясение — реформирование системы здравоохранения. Цели благие — сделать медицинские услуги качественными и доступными по цене

Бесплатное, но дорогое

То, что систему здравоохранения страны нужно реформировать, стало очевидно еще лет десять назад, когда появились первые частные клиники. Сквозь советскую систему здравоохранения (по которой мы, в общем-то, до сих пор и живем) тогда начали пробиваться первые ростки капитализма.

Медицинские услуги условно разделились на две категории: «для бедных» и «для богатых». Впрочем, бесплатная государственная медицина тоже стала недешевым удовольствием: ведь больной должен заплатить и официально в кассу за целый список медуслуг, и неофициально врачу, а также купить все, включая перевязочные материалы.

Почему решили реформировать здравоохранение именно сейчас?

Главный аргумент — население в стране сократилось. По мнению инициаторов реформ, это позволяет закрыть больницы в районах с небольшим количеством жителей и перенаправить деньги и пациентов в более перспективные клиники. В Минздраве не скрывают, что отрасль получает из бюджета всего лишь половину необходимых средств. Поэтому реформа позволит не распылять финансирование. Сегодня же 90% средств, выделенных на медицинскую отрасль, по старинке расходуются на заработную плату врачей, коммунальные платежи и т.д. И всего 10% средств остается собственно на лечение людей и обновление медицинского оборудования.

Чиновники от медицины также говорят о том, что украинцы часто лечатся в стационарах без направления врача. «Мы проанализировали ситуацию и выяснили, что более 70% пациентов лечатся не по профилю и тяжесть их состояния не требует лечения на более высоком уровне, где помощь более дорогая», — объяснил первый заместитель министра здравоохранения Александр Анищенко. По его данным, до 85% больных должны начинать и заканчивать лечение на первичном уровне — у семейного врача или педиатра.

Слишком много койко-мест

О необходимости сокращения стационарных отделений говорит вице-премьер, министр социальной политики Сергей Тигипко. По его словам, на 100 тысяч населения в Украине приходится 910 больничных коек, что почти вдвое превышает аналогичный показатель в большинстве стран Европы. А избыток учреждений приводит к недофинансированию каждого из них.

«Главная проблема заключается в том, — считает Сергей Тигипко, — что в Украине на первичную медицинскую помощь — это поликлиники, участковые или семейные врачи — приходится 30% финансирования, а на вторичную, стационары, — 70%. А должно быть наоборот». Предложения вице-премьера основаны на мнении, что во многих случаях больные в Украине могли бы пройти лечение дома или в поликлинике. Но система государственной медицины построена сейчас так, что практически каждый четвертый-пятый заболевший попадает в стационар, койко-место в котором обходится бюджету около 150 грн. в сутки.

Еще одна проблема — в том, что у государства не хватает средств для оснащения современным оборудованием всех лечебных учреждений. По данным Минздрава, в 2010 году в Украине насчитывалось 2853 больницы, часть из них будет превращена в амбулатории или вовсе закрыта.

В Минздраве не рассказывают, когда и сколько больниц будет закрыто и сколько врачей уволено. Там предпочитают говорить не о ликвидации медучреждений, а о предстоящем «перепрофилировании» и «оптимизации». Но заявления некоторых чиновников проливают свет на истинные планы властей. «Вместо четырех районных больниц с плохими условиями создадим одну с современным оборудованием и высокими зарплатами у медиков», — приоткрывает планы властей губернатор Одесской области Эдуард Матвийчук.

При этом чиновники не объясняют, куда деваться тем врачам, больницы которых будут закрыты. Или же, если таким специалистам будет предложена работа в другом районе, как им ежедневно добираться на работу или решать вопрос с жильем.

Помощь селу

Принцип «одна «хорошая» больница вместо четырех «плохих» на деле означает, что жители трех районов могут вовсе остаться без медицинской помощи. В первую очередь речь идет об украинской глубинке. Именно оттуда начинается «оптимизация» — закрытие психоневрологических диспансеров в маленьких городках, амбулаторий в поселках.

Врачи, комментируя инициативы власти, предпочитают не представляться. Они тоже считают, что от такой реформы пострадают жители сельской местности. «Закрытие больниц может привести к тому, что люди не смогут получить элементарную первичную помощь, например при отравлении, сердечном приступе. Обещают, правда, что в сельской местности скорая помощь будет приезжать за 20 минут (в городе — за 10 минут), но, во-первых, надо посмотреть, как эти обещания будут выполняться, а во-вторых, 20 минут — это не так уж мало», — говорит заведующий отделением одной из киевских больниц.

Николай Хобзей, директор департамента развития медицинской помощи Минздрава, ранее признавал, что автопарк в больницах изношен на 80% и нуждается в обновлении. Исходя из этого, прежде чем закрывать районные и сельские больницы, государству следовало бы создать систему оказания экстренной медицинской помощи, которая выполняла бы функции диспетчера, и обновить парк машин скорой помощи.

Бывший министр здравоохранения Василий Князевич тоже считает, что в первую очередь при реформе нужно учитывать потребности сельских жителей. В частности, в селах должны быть созданы медицинские пункты, где фельдшер или медсестра смогут оказывать людям неотложную помощь.

Вице-спикер Николай Томенко не исключает, что сокращать или объединять будут те учреждения, руководители которых конфликтуют с местной властью, или же реформу используют для того, чтобы приватизировать здания закрытых больниц, которые обычно находятся в центральной части города и села.

По следам оптимизации

Местные чиновники не исключают, что, если реформа стартует, скорее всего, часть освобожденных помещений в городах займут частные клиники, а в селах — бары и кафе. Все положения предстоящей реформы системы здравоохранения пока находятся в стадии разработки. Однако трем регионам суждено выполнить роль площадки для медицинского эксперимента. В Донецкой, Винницкой и Днепропетровской областях уже запущены пилотные проекты, и через несколько месяцев можно будет узнать, насколько жизнеспособной окажется предложенная реформа.

«Мы хотим при существующем финансовом и кадровом обеспечении сделать систему более компактной и доступной, что приведет к положительным изменениям в ближайшие четыре-пять лет», — уверяет первый заместитель министра здравоохранения Александр Анищенко.

И последнее. Украинские чиновники неоднократно заявляли о том, что во всем мире большая часть средств тратится не на лечение заболеваний, а на их профилактику. Но именно о профилактике пока никто не говорит. Видимо, все-таки решили лечить. Так дороже. ВАЖНО

Реформа предполагает, что вся медицинская помощь будет распределена по трем уровням. Первый уровень — это общение больного с терапевтом, семейным врачом или педиатром в поликлинике. Второй — лечение в стационаре, консультации профильных специалистов и обследования. Третий уровень — лечение в специализированных медицинских центрах. Первичная медицинская помощь будет финансироваться из бюджетов районов.

Остальные — из бюджетов областей. Лечиться бесплатно в стационаре или специализированном центре больной сможет только в том случае, если его туда направит семейный врач. Иначе за все оказанные услуги придется платить из собственного кармана. Бесплатно обещают лечить только детей от года до трех лет и инвалидов. Детям от трех до шести лет, поступившим на лечение без направления, государственные клиники должны будут предоставить 50-процентную скидку на лекарства.

ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ

В Польше реформа медицинской сферы прошла еще в конце девяностых. Их нынешняя система во многом похожа на ту, которую сейчас предлагает украинский Минздрав: закрепление пациента за «врачом первого контакта» и только по его рекомендации — возможность попасть к профильному врачу.

Сами поляки считают, что их медицинская система имеет два существенных недостатка: забюрократизированность (запись к врачу осуществляется за несколько дней, а то и недель) и невозможность получить бесплатную медицинскую помощь вне места постоянного проживания. Все расходы, связанные с пребыванием пациента в больнице, оплачивает Kasa Chorych (Касса больных), которая занимается распределением средств между лечебными учреждениями. С 2003 года в Польше введено обязательное медицинское страхование. Малоимущих страхуют за счет госбюджета.

КОММЕНТАРИЙ

Светлана Солонская, директор Института политического консалтинга:

Все, что называется реформами, — это поиск, откуда достать деньги и куда их положить. Происходящее в медицине и образовании можно свести к одной проблеме: где бы сократить расходы так, чтобы меньше было шума и публичного неодобрения. В результате решили, что можно сократить медицинское обеспечение села. Поскольку село у нас и так вымирает, экономить в первую очередь решили под красивыми лозунгами высокотехнологической медицины. Под этим предлогом сельские жители полностью лишаются медицинского обслуживания — закрываются пункты медпомощи, сокращаются ставки врачей и медсестер и расходы на медицинский транспорт.

КАК БУДЕТ ПРОХОДИТЬ РЕФОРМА

Для обеспечения больных лечением второго уровня (в стационарах) каждая область будет разбита на госпитальные округа.

В каждом таком округе будут объединены больницы нескольких соседних районов (или городов). Численность населения, которое будет обслуживаться в рамках одного госпитального округа, составит как минимум 100 тысяч жителей и будет определяться с учетом местной специфики (плотность и характер расселения, состояние дорог и т.п.).

Больницы на территории каждого из округов будут четко профилированы. В результате в рамках каждого госпитального округа будут созданы: одна многопрофильная больница интенсивного лечения (здесь будут оказывать круглосуточную помощь пациентам, требующим интенсивного лечения в условиях стационара), больницы для планового лечения хронических больных и долечивания пациентов, выписанных из больниц интенсивной помощи, больницы сестринского ухода, хосписы, больницы восстановительного лечения (реабилитационные центры) и консультативно-диагностические центры.

В больницы интенсивного лечения больных может доставить служба скорой помощи, пациент может обратиться самостоятельно в санпропускник без направления в случае нужды в неотложной помощи, во всех остальных случаях — по направлению семейного врача или врача-специалиста поликлиники.

В областные больницы пациенты могут быть направлены врачами любого уровня.

Кроме того, за пациентом должно остаться право быть принятым в стационарах без направления на платной основе.

Автор: Наталья Талалай, Weekly.ua http://weekly.ua/pulse/theme/2011/03/10/112231.html