У Печерському райсуді столиці сьогодні продовжили слухати справу Юлії Тимошенко. З дев'ятої ранку учасники процесу вивчали письмові документи, які містяться у 14-ти томах справи. За три останніх засідання суддя встиг оголосити сім томів.

Юрій Сухов, адвокат Юлії Тимошенко:

- Суд відмовився оголошувати акти, в яких визначається ціна, за якою Укртрансгаз отримав технічний газ, яка є власно суттю обвинувачення. Суд зараз відмовився оголошувати цей акт, хоча вони є в матеріалах справи.
Лілія Фролова, представник прокуратури у суді:
- Оголошувався протокол огляду цих актів, які фактично повністю викладені в цьому протоколі. Але якщо сторона захисту буде на цьому наполягати, то я думаю, що після дослідження всіх, він знову повторно оголосить ці акти.

Сьогодні біля Печерського районного суду столиці побилися прихильники та противники Юлії Тимошенко. На цих кадрах видно, як члени організації "Тимошенко до відповідальності" вийшли до наметового табору прихильників екс-прем'єра та почали роздавати гроші присутнім, натякаючи на їхню заангажованість. У відповідь пікетувальники облили молодих людей водою. Почалася сутичка.

Думка експерта: "Газова" війна з Росією - це добре для України
Президент Віктор Янукович доручив прем'єр-міністру Миколі Азарову до 1 жовтня подати на розгляд керуючої ради Комiтету економiчних реформ програму реформування "Нафтогазу". 
Раніше Азаров заявив, що запланована урядом реструктуризація "Нафтогазу" призведе до перегляду підписаних нею газових угод з російським ВАТ "Газпром". 
"Коли справи дійшли до цифр, то Україна та Росія не бажаючи поступатися, поступово перейшли в стадію війни. Поки словесної, але напередодні опалювального сезону, варто очікувати і більш агресивних дій, у першу чергу юридичного плану", - прокоментував "Економічній правді" економіст ІГ "Арт-капітал" Олег Іванець.
Однак, додав він, як не парадоксально, "газова" війна - це добре для України.
"Так, це підвищені ризики, нестабільність, але це - фактично єдиний дієвий стимул для розвитку. Україна потрапила в ситуацію вибору - або здатися, тобто віддати ГТС, "Нафтогаз", і, по суті, економіку країни, або різко і швидко розвиватися у бік енергетичної незалежності", - вважає Іванець.
Експерт підкреслив, якби Росія отримала ГТС України, в неї з'явилася б можливість "дотиснути" і українські металургію, і хімію, і інфраструктуру.
"Скинь Росія ще 100 доларів на тисячі кубометрів і ми б сиділи на газовій голці ще років п'ять, але коли ціна переходить межу можливості нашої економіки, і партнер вимагає від нас віддати всі свої активи, то відразу відбувається мобілізація всіх сил з метою розвитку", - сказав співрозмовник.
"Тут же знаходяться не розроблені запаси газу, тут же знаходяться гроші на підвищення ефективності енергетики на всіх ділянках - від видобутку до постачання споживачам, тут же активізується використання нових технологій альтернативної енергетики".
"Тут же виявляється, що замість 40 млрд. м3 Україна може імпортувати лише 12 млрд. м3. Тут же активізуються переговори з ЄС про зону вільної торгівлі і тіснішу співпрацю", - додав він.
За словами Іванця, всі ці можливості з'явилися не зараз - вони існують вже з десяток років.
"Наукові інститути розробили сотні стратегій підвищення енергетичної незалежності, Світовий банк і ЄБРР, не кажучи про приватних інвесторів, давно готові виділяти колосальні кошти на реалізацію цих стратегій - адже річ йде про безпеку поставок газу в Європу. Просто не було достатньої мотивації", - поінформував експерт.
"І навіть, якщо все піде шкереберть, і уряд здасть ГТС, то і в цьому випадку буде позитив - народ такого не простить, і з 99% ймовірністю у нас буде новий уряд, який поверне все на свої місця. Так що газова війна - тільки на користь Україні, головне, не здаватися", - резюмував Іванець.

http://www.epravda.com.ua/news/2011/09/2/296859/

Депутат Київради Олександр БРИГИНЕЦЬ просить генерального прокурора України Віктора ПШОНКУ забезпечити пожиттєву охорону судді Печерського райсуду Києва Родіону КІРЄЄВУ, щоб унеможливити його фізичне усунення як свідка після винесення вироку по кримінальній справі екс-прем’єр-міністра Юлії ТИМОШЕНКО.

Відповідне звернення, копія якого є у розпорядженні УНІАН, він надіслав В.ПШОНЦІ.

«На моє переконання, - зазначається у зверненні О.БРИГИНЦЯ, - існує небезпека того, що Родіон КІРЄЄВ може бути вбитий. Такі дії можуть бути вчинені особами, яким не потрібен буде головний свідок та суддя, який знає всю закулісну ситуацію навколо одіозного суду над Юлією ТИМОШЕНКО».

На думку депутата Київради, після зміни влади в Україні буде відкрито кримінальну справу щодо замовних політичних судів, де покази Р.КІРЄЄВА матимуть ключове значення.

У зверненні до генпрокурора О.БРИГИНЕЦЬ згадує загибель міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка, свідчення якого могли б прояснити ситуацію навколо резонансного вбивства журналіста Георгія Гонгадзе і вивести слідство на реальних замовників злочину.

Як вважає О.БРИГИНЕЦЬ, «так само через КІРЄЄВА в майбутньому можна буде вийти і на замовників і на ляльководів газової справи ТИМОШЕНКО».

«Я як громадянин України маю підстави хвилюватися за життя судді КІРЄЄВА, який опинився в аналогічній ролі непотрібного свідка і співучасника. Саме тому, вельмишановний пане генеральний прокуроре, звертаюсь до Вас вжити всіх необхідних заходів для уникнення трагічного розвитку подій щодо судді Родіона КІРЄЄВА», - наголошує О.БРИГИНЕЦЬ.

Ігор Діденко жалкує про підписання газових угод за вказівкою Юлії Тимошенко.Про це колишній перший заступник голови НАК "Нафтогаз України" заявив на останньому судовому засіданні. Діденко також заявив, що якби знав, що директиви КМУ були прийняті одноосібно тодішнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко – ніколи б не виконував їх.Цю інформацію підтвердив адвокат підсудного Ігор Степанов. За словами захисника, під час дебатів у суді 31 серпня Діденко зазначив: "Я б ніколи не підписав договори, які я підписав, і не виніс би їх на розгляд правління, якби я тільки знав, що директиви, які зобов’язують мене підписати ці договори, були прийняті одноосібно Тимошенко, а не були прийняті колегіально органом Кабінету міністрів України"."Коли мені їх показали, я абсолютно був впевнений що це були директиви Кабміну, а не особисто Тимошенко. Тому я дуже жалкую про те, що я змушений був виконувати при прийнятті своїх рішень одноосібні вказівки тодішнього прем’єр-міністра", - сказав екс-голова "Нафтогазу", повідомляє УНІАН. Степанов припускає, що вирок його підзахисному може бути оголошений уже в понеділок, 5 вересня. "У судовому засіданні (31 серпня) завершилися дебати сторін, і суддя пішла в дорадчу кімнату. Попередній час оголошення вироку був призначений на понеділок", - сказав він в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна". За словами адвоката, це означає, що головуюча суддя Печерського райсуду Києва Оксана Царевич "має встигнути його (вирок) до понеділка написати". "Але вона ж не називає точну дату, вона називає орієнтовний час", - зазначив Степанов. Нагадаємо, у вівторок представники прокуратури виступили за зміну статті обвинувачення на більш м’яку для колишнього першого заступника глави "Нафтогазу України" Ігоря Діденка. Обвинувачення було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) на частину 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем). Як відомо, СБУ у жовтні 2010 року завершила досудове слідство у кримінальній справі про законність розмитнення у 2009 році 11 мільярдів кубометрів газу, про належність якого сперечалася компанія "РосУкрЕнерго". Цю справу було порушено після того, як 8 червня 2010 року Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма (Швеція) зобов`язав "Нафтогаз України" повернути "РосУкрЕнерго" газ. Крім того, суд зобов’язав НАК надати додатковий обсяг газу в розмірі 1,1 мільярд кубометрів як неустойку за порушення умов контракту. У цій справі проходять екс-голова Держмитслужби Анатолій Макаренко, Діденко та екс-начальник відділу Київської регіональної митниці Тарас Шепітько. Однак 25 липня Печерський райсуд виділив в окреме провадження кримінальну справу проти Діденка за підозрою в розтраті чужого майна в особливо великих розмірах. 

http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/2/6554033/

В Україні почалася реалізація політтехнології з відбілювання Віктора ЯНУКОВИЧА від звинувачень у репресіях проти свого головного політичного опонента Юлії ТИМОШЕНКО.Про це пишуть «Комментарии:» з посиланням на власні джерела. За інформацією видання, влада ніколи не відмовиться від “посадки” Ю.ТИМОШЕНКО. А щоб знизити градус критики із Заходу, вирішила помилувати Юрія ЛУЦЕНКА, і посадити когось свого. «Захід прогнозовано став все активніше звинувачувати українського Президента у переслідуванні опозиції і в авторитаризмі. Перший же зарубіжний візит В.ЯНУКОВИЧА до країни Євросоюзу – Польщі – продемонстрував, що будь-які його поїздки на захід починатимуться і закінчуватимуться однією і тією ж самою темою: судом над Ю.ТИМОШЕНКО. Але оскільки відмовлятися від посадки екс-прем`єра ніхто не має наміру, за джерелами «Комментариев:», на Банківській була придумана багатоходова технологія для настирливого Заходу. Її суть полягає у наступному: судовий процес над Ю.ТИМОШЕНКО завершиться для неї звинувачувальним вироком, але одночасно інший високопоставлений підсудний Ю.ЛУЦЕНКО може бути випущений на свободу. Або, у крайньому разі, одержить умовний термін. Принаймні, у судовому процесі проти колишнього керівника МВС явно намітився перелом на його користь, коли свідки або змінюють свідчення, або говорять те, що ставить під сумнів висновки слідчих». Крім того, пишуть «Комментарии:», для посилення ефекту і підтвердження об`єктивності і неупередженості судової системи в Україні можуть бути зроблені ще ряд супутніх кроків. Масові перевірки у Кабінеті міністрів і в областях України напевно виявлять немало недбайливих чиновників, або ще краще - хабарників. Зловити на гарячому когось зі своїх, причому не делегованих у владу політичними попутниками, як у випадку з Василем ВОЛГОЮ, а саме впливових чинуш з партквитком Партії регіонів – найкращий доказ того, що влада абсолютно не вибірково підходить до правосуддя, і закон єдиний для всіх. «У цю канву, - зазначає видання, - добре укладаються і свідчення генерала Олексія ПУКАЧА, який раптом почав називати замовників вбивства Георгія Гонгадзе. Оскільки у зв`язку з цим знову прозвучало прізвище Володимира ЛИТВИНА, не виключено, що саме його зроблять цапом відбувайлом. Відправити до СІЗО спікера парламенту по резонансній справі, яку ніяк не могли довести до пуття всі ці роки – чи не найкращий доказ справедливості української влади». «Якщо політтехнологія з Ю.ЛУЦЕНКОМ (В.ЛИТВИНИМ, кимсь з міністрів або губернаторів) спрацює, то Заходу залишиться або аплодувати В.ЯНУКОВИЧУ, або на довгий час залишити його у спокої зі своїми претензіями щодо авторитаризму…», - зазначає видання.

http://www.unian.net/ukr/news/news-454263.html

НАК «Нафтогаз України» після реорганізації припинить своє існування.Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні повідомив прем`єр-міністр України Микола АЗАРОВ на брифінгу журналістам. Він сказав, що крім газодобувної, з «Нафтогазу» буде виділена компанія, що займається транзитом газу. При цьому М.АЗАРОВ відзначив, що припинення існування компанії "Нафтогаз України" також є приводом для перегляду діючих газових контрактів з "Газпромом". "З`являться нові суб`єкти, а "Нафтогаз" як суб`єкт господарювання припинить своє існування. Буде ліквідаційний період, і через певний час після дотримання всіх необхідних формальностей діятимуть на цьому ринку абсолютно інші нові компанії, й, природно, через це всі угоди, що існують на сьогоднішній момент, мають бути переглянуті», - сказав М.АЗАРОВ. При цьому він зазначив, що всі кредитні  обов`язання НАК «Нафтогаз України» перебувають під гарантією держави і будуть виконані. «Зрозуміло, всі кредитні зобов`язання системи "Нафтогазу" перебувають під гарантією держави, вони виконуватимуться, і тут жодних сумнівів у кредитів, які кредитували "Нафтогаз", не має бути. Ми готові це підтвердити відповідним зобов`язанням уряду», - сказав М.АЗАРОВ. Як повідомляв УНІАН, 27 травня М.АЗАРОВ повідомив, що уряд планує до осені підготувати схему реструктуризації та реорганізації НАК «Нафтогаз України». У середині березня ц.р. голова правління НАК «Нафтогаз Україна» Євген БАКУЛІН заявив, що керівництво «Нафтогазу» готує низку пропозицій в Міністерство енергетики і вугільної промисловості щодо  еструктуризації компанії для підвищення ефективності її роботи. За словами Є.БАКУЛІНА, розглядається кілька можливих способів реструктуризації НАК «Нафтогаз Україна», зокрема, створення СП, залучення іноземних інвесторів, публічне розміщення акцій компанії на ринку (IPO). Довідка УНІАН. НАК «Нафтогаз України» - найбільша державна вертикально-інтегрована нафтогазова компанія України, підприємства якої видобувають більш як 97% газу і нафти в країні. НАК займається розробкою родовищ, видобутком нафти і газу, їх транспортуванням, а також реалізацією нафтопродуктів через власну мережу АЗС. 

В той же час президент Віктор Янукович і президент Росії Дмитро Медведєв обговорять газові питання під час зустрічі в Душанбе.Про це заявив прем'єр Микола Азаров журналістам у п'ятницю в Києві."Сьогодні президент України вилетів у Душанбе на саміт СНД. Буде зустріч з президентом Росії і ця тема ще раз буде піднята", - сказав він. Азаров також заявив, що Україна пропонує Росії провести переговори з уточнення об'сягів поставки газу, а також умов транзиту газу на 2012 рік. Прем'єр повідомив, що уряд відправив листа на адресу уряду Росії, в якому виклав свої аргументи на переговори з газових питань. "У нас є всі підстави запропонувати провести в Росії відповідно до міждержавної угоди (від 2004 року) переговори з уточнення обсягів поставки газу на 2012 рік, умови поставки і транзиту газу", - сказав він.

Азаров пояснив, що відправлені в листі аргументи полягають в тому, що відповідно до міжурядової угоди, ратифікованої Верховною Радою і Держдумою, яка набрала чинності в 2004 році, щорічні обсяги поставок газу, умови транзиту і ціна визначаються спеціальними міжурядовими протоколами. "На превеликий жаль, з 2005 року це положення, що має силу міждержавної угоди і стоїть вище господарських контрактів і вище внутрішньодержавних законодавств, ні разу не виконувалося" - сказав прем'єр. Тому, за його словами, Україна вважає, що контракт, який був укладений в січні 2009 року, суперечить принаймні тій частині цієї міжурядової угоди, яка стосується щорічних уточнень угод.

Таким чином, на думку Азарова, в України є всі підстави запропонувати Росії провести такі переговори.

http://www.unian.net/ukr/news/news-454335.html

   В ближайшие дни «Наша Украина» может понести очередные потери, на этот раз VIP-уровня – на грани ухода из партии находятся глава политсовета Валентин Наливайченко и глава центрального исполкома, а по совместительству основной спонсор Сергей Бондарчук.

В общем-то, логичный финал, если вспомнить предыдущие перипетии в руководстве партии. «Главком» уже писал о том, как весной этого года глава политсовета «Нашей Украины» Валентин Наливайченко пытался внести изменения в устав партии, чтобы стать реальным ее руководителем и сузить полномочия Виктора Ющенко до церемониального уровня. Эту идею поддерживали многие партийцы, которые видели, что при небольшом доке в партстроительстве Викторе Андреевиче партия окончательно загинается. Тогда Ющенко, прознав о таких планах, провел с партийцами жесткую беседу, суть которой сводилась к тому, что если на грядущем съезде его захотят лишить полномочий, то ноги его на этом мероприятии не будет. Съезд так и не состоялся, если не считать таковым названный съездом митинг возле Верховной Рады, на котором, естественно, не решалось никаких существенных вопросов.

С тех пор жизнь в «Нашей Украине» теплилась без каких-либо заметных всплесков, но с бурной внутренней борьбой. Крыло вечной фаворитки Ющенко Веры Ульянченко было против усиления позиций Наливайченко, и считало, что лояльно относящаяся к Ющенко власть поможет преодолеть партии 3 %-ный барьер. В крайнем случае, можно будет договориться о победе в пяти мажоритарных округах для избранных членов «НУ». У Бондарчука, который платил, и, видимо, считал, что должен заказывать музыку, были свои планы на жизнь – он верил в то, что можно вылепить национального лидера из Наливайченко. Но гордыня, проявленная Ющенко в случае с несостоявшимся изменением устава, заставила экс-руко¬водителя «Укрспецэкспорта» хорошенько призадуматься, насколько это будет реально сделать в рамках «Нашей Украины». И он, очевидно, все больше склоняется к тому, чтобы не переделывать обстоятельства под себя, а создать новые.

Скинут балласт

В центре общественного внимания «Наша Украина» со своими проблемами оказалась недавно, когда Виктора Ющенко вызвали в Печерский суд для дачи показаний. Показательной тогда выглядела реакция Бондарчука, который заявил, что президиум партии обратится к своему главе с предложением не давать свидетельских показаний по «делу Тимошенко», пока уголовные процессы против оппозиционеров не будут возвращены в правовые рамки. Ющенко, как известно, хоть и не сразу, но на процесс пришел и свидетельские показания дал, чем вызвал недовольство других партий из Комитета сопротивления диктатуре – те потребовали от «НУ» исключить из своих рядов экс-Президента. Впрочем, исключение «Нашей Украины» из Комитета в случае невыполнения этого условия всерьез никто не рассматривает – мол, в партии достаточно настоящих патриотов и бойцов, и это было бы несправедливо по отношению к ним. Намек на то, что помимо команды экс-Президента в партии есть и более адекватные и договороспособные товарищи (именно Бондарчук представлял «Нашу Украину» 24 августа на митинге в парке Шевченко). И, насколько нам известно, ни Бондарчук, ни Наливайченко не имели отношения к загадочной ликвидации палаток «Нашей Украины» под Печерским судом после посещения суда Ющенко.

Выступление главы «Нашей Украины» фактически на стороне обвинения в деле Тимошенко (с соответствующими потерями остатков рейтинга партии), очевидно, для Наливайченко и Бондарчука и стало тем сигналом, что «пора валить». Логика в таком поступке очевидна – им просто надоело постоянное противостояние с консервативным окружением Ющенко. Причем, было бы за что бороться. Бренд «Наша Украина» хоть и узнаваем, но воспринимается в лучшем случае с иронией, а отношение к Виктору Ющенко большинства коллег-оппозиционеров, прямо скажем, не способствует ведению полноценного партийного диалога. К тому же, сколько бы Наливайченко ни говорил об отсутствии у него политических амбиций, вряд ли депутатский значок ему помешает. А в прохождение «Нашей Украины» в парламент при нынешнем положении вещей может верить разве что Вера Ивановна. Определенные надежды могли бы быть на мажоритарку, но она, судя по всему, накрывается медным тазом. В таком случае выход один – вливаться в компанию к Тимошенко или Яценюку, что затруднительно с Виктором Андреевичем и его обанкротившейся (в прямом смысле – долги достигают 80 миллионов гривен) партии.

К тому же, от самого Ющенко толку мало – желания заниматься активной политикой он не проявляет и превратился в потускневший фетиш, который поочередно используют в своих целях те, кто еще остался в его окружении. Свою главную миссию – гаранта безопасности ближайшим соратникам, в число которых входит и Бондарчук, Виктор Андреевич уже выполнил.

«ОК» вместо «НУ»

Члены президиума «Нашей Украины», которым вчера далось дозвониться «Главкому», все, как один, говорили, что не в курсе дел, которые сейчас происходят в партии, а сам Сергей Бондарчук заявил, что вопрос выхода из партии перед ним с Наливайченко пока не стоит: «Таких планов у нас сейчас нет, могу вам об этом сказать абсолютно открыто. Да, у нас есть свое видение развития партии, и мы идем этим путем, не обращая внимания на что-то другое. Но именно выход из партии мне сложно как-то комментировать».

Потенциальные «ушельцы» не могут не понимать, что хлопнуть дверью – это одно, но никуда не деться от того факта, что совокупный рейтинг и узнаваемость Наливайченко и Бондарчука вряд ли дотягивают даже до подкошенного рейтинга Ющенко. Но, кажется, сейчас эта парочка и ей сочувствующие (вроде Андрея Парубия и Виктора Матчука) будет действовать по принципу, которому следовали многие бывшие «нашеукраинцы» – сначала покинуть раздираемый противоречиями корабль, а там уже разбираться в собственной тихой гавани, куда плыть дальше. Так действовал в свое время тот же Вячеслав Кириленко, которому надоели наставления «старших товарищей».

К тому же, Наливайченко загодя подготовил путь к отступлению – общественная инициатива «Оновлення країни» была создана еще 20 мая 2010 года. Сайт «ОК», у которой есть свой логотип, выполненный в цветах белорусского флага, полностью посвящен персоне Валентина Александровича. Именно эта организация и должна стать плацдармом для нового, отдельного от «Нашей Украины», проекта.

«Цель деятельности ОК – обновление политической системы и проведение долгожданных реформ, необходимых для благосостояния граждан и укрепления независимости страны», – новому движению не откажешь в старом пафосе. В пафосе, с которым начинали свои самостоятельные политпроекты другие выходцы из «Нашей Украины» (в том числе ее руководители), которым не счесть числа. Правда, для некоторых самостоятельная политкарьера застыла на этапе раздувания щек…

Ніхто ніколи не повірить, що екс-прем`єр-міністра Юлію ТИМОШЕНКО судять за злочини, а не за політичними мотивами.Як передає кореспондент УНІАН, про це лідер політичної партії «Фронт Змін», народний депутат України Арсеній ЯЦЕНЮК заявив у Донецьку на прес-конференції. Кажучи про політичну ситуацію в Україні, що пов`язана з арештом Ю.ТИМОШЕНКО, А.ЯЦЕНЮК відзначив, що прогнозувати дії нинішньої влади складно. «Краще читати прогноз погоди, там більше вірогідності», - сказав він. «У влади немає взагалі якогось зрозумілого плану, що робити. Це точно зрозуміло», - сказав голова «Фронту Змін». При цьому А.ЯЦЕНЮК висловив думку, яким має бути судовий процес над  .ТИМОШЕНКО, щоб він відповідав кримінальному процесу, а не сприймався як «зведення політичних рахунків». «Публічний процес - раз, пряма трансляція – два, підготовленість судді – три, не використовувати попереджувальних методів, тобто арешту – чотири і доводити в суді правоту кожної сторони, як стороні звинувачення, так і стороні захисту. Тоді б це було кримінальним процесом. А зараз це класичний політичний процес», - пояснив А.ЯЦЕНЮК. Він порадив почитати іноземні ЗМІ, щоб переконатися в тому, що весь світ сьогодні сприймає цей судовий процес як політичний. «Прочитайте всі іноземні газети... Навіть якщо теоретично уявити, що там є склад злочину, в це вже ніхто не повірить, ніколи», - сказав голова «Фронту Змін».

http://www.unian.net/ukr/news/news-454297.html

До України прибули перші екземпляри широко розрекламованої книги Віктора Януковича "Opportunity Ukraine". Ознайомившись нашвидкуруч з літературним доробком президента, "Українська правда" дійшла до шокуючого висновку.

Виявляється, книга Януковича є банальним плагіатом, де за підписом президента видано не лише чужі ідеї, а скомпільовано цілі абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб – від одіозного журналіста В’ячеслава Піховшека до арештованого чиновника Василя Волги. Мемуари політика є символом вершини його кар’єри. Викладені на папері думки - це не просто роздуми. Це – досвід, який політик намагається передати наступним поколінням. Часто політичні важковаговики не пишуть декілька книжок спогадів, а обмежуються однією, яка тут же стає бестселером.

Декілька років тому в Нью-Йорку вишикувалися черги за квитками, які давали право отримати екземпляр мемуарів Білла Клінтона з його автографом. Прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер приїздив до Берліна, щоб презентувати спогади екс-канцлера Герхарда Шредера.

А твір колишнього віце-президента Діка Чейні, який днями вийшов у Америці, уже претендує на скандальну славу через його випади на адресу колишніх колег. Книга, на обкладинці якої в якості автора значиться політичний діяч – це як монумент на його постаменті. Свої мемуари є в кожного більш-менш помітного діяча світової політики. Щоправда, переважна більшість з них сідає за написання після відставки – і доволі часто література стає додатковим заробітком для політиків. За спогади "Моє життя" Білл Клінтон отримав нечувані 12 мільйонів доларів, а його дружина Хілларі за "Живу історію" – 8 мільйонів. Влітку 2011 року стало відомо, що Віктор Янукович також написав книгу "Opportunity Ukraine". Причому видано її англійською мовою в Австрії. Однак тут ішлося про гонорар навпаки – його було заплачено не видавництвом Януковичу за літературний продукт, а Януковичем – видавцю за поліграфічні послуги.

Тобто, у даному випадку австрійська компанія отримала гроші від  свого автора за надану йому можливість втілити свої творчі амбіції. Про безсонні ночі над своїм творінням Янукович розповів у інтерв’ю лояльному виданню "Обозреватель", яке він начебто дав протягом літньої відпустки.

"...Вот это было завершено именно в тихие крымские вечера, - показал Виктор Федорович на аккуратную стопку лежащих отдельно бумаг. - В августе нынешнего года, накануне 20-й годовщины Независимости Украины в Вене выходит моя книга "Украина – страна возможностей".

Я начал писать ее еще в оппозиции, закончил вот теперь – в отпуске. Скажу сразу, мне хотелось, чтобы эту книгу прочли, в первую очередь, за пределами Украины. Поэтому я обратился с предложением напечатать мою книгу в ряд международных издательств. Одним из первых откликнулось венское издательство "Манделбаум Верлаг". Книга выходит на английском языке. Думаю, в самое ближайшее время она будет опубликована и на немецком, украинском, русском", - розповідав Янукович офіційну легенду. Насправді ж виявилося, що книга Януковича містить багаточисельні дослівні передруки інших авторів без жодного посилання на першоджерело. Тобто це – типовий плагіат, який на Заході карається не лише моральним засудженням, але і переслідується за законом як порушення авторських прав.

Типовий приклад в цивілізованих суспільствах – це історія міністра оборони Німеччини Карла Теодора фон Гуттенберга, який подав у відставку з уряду після того, як викрився плагіат у його докторській дисертації. Звільненням ситуація не обмежилася. Тягар відповідальності був настільки тяжким, що колишня зірка німецької політики був змушений виїхати на проживання до Америки.

В Україні ж, навпаки, плагіат високопосадовців не спричинив поки що жодного покарання – ні юридичного, ні морального. На початку 2000-х років Володимир Литвин був викритий у тому, що за власним підписом опублікував статтю американського дослідника Томаса Каротерса. Однак навіть після цього скандалу Литвин став віце-президентом Академії наук і двічі – спікером Верховної Ради. Так само заступник міністра юстиції Василь Мармазов всидів у сідлі після того, як його викрили у плагіаті при підготовці наукової монографії. А зовсім нещодавно секретар Радбезу Раїса Богатирьова буквально дослівно повторила виступ керівника компанії Apple Стіва Джобса, намагаючись видати пережиті ним життєві складнощі як свої власні.нак ніколи ще плагіат в українській політиці не сягав найвищої посадової особи держави.

Протягом першого дня роботи над щойно виданою книгою Януковича нами було виявлено щонайменше шість випадків дослівного використання ним чужих текстів! Враховуючи, що книга президента написана від першої особи, він присвоїв собі інтелектуальну працю кількох (!) інших людей.Розповідь Януковича розпочинається з 23 сторінки, а перші приклади плагіату зустрічаються вже через дві сторінки.

Cторінка 25. "Нова Америка" Блока

Перша ж глава Януковича під красномовною назвою "Кожен заслуговує на шанс" не обійшлась без дослівного передруку чужої праці. Пишучи про рідний Донбас, президент згадує вірш Олександра Блока "Нова Америка". Пам'ятаючи про любов гаранта до поетів Срібного віку (зокрема, Анни Ахматової), ми вирішили перевірити фразу з його книги. І – о диво – вона повністю збіглася зі статтею в газеті "Рідне Приазов'я", написаною зовсім іншою людиною. Ось англійський текст з нової книги Віктора Януковича:

"At the same time similar processes took place on the opposite side of the globe in the United States. The same rush of settlers to the frontiers and the same powerful industrial development. The similarity was accurately recognized by contemporaries; no wonder Blok's poem dedicated to our region is called "The New America". The difference between the two lands was that America remained a farmers' country with a strip of big cities along the coast, while Donbass was transformed into a primarily industrial region".

А це – уривок зі статті головного редактора "Рідного Приазов'я" Сергія Шведка (37-е число від 12 травня 2010 року):

"Аналогичные процессы происходили тогда на другом конце земного шара – в США. Такой же прилив переселенцев на осваиваемые территории, такое же мощное развитие производства. Это единство очень четко улавливалось современниками, недаром стихотворение Блока, посвященное нашему краю, называется "Новая Америка". Разница между ними была в том, что настоящая Америка тогда оставалась фермерской страной с каймой крупных городов на побережье, а Донбасс становился, в первую очередь, промышленным краем".

Як бачимо, пан Шведко на рік раніше від Віктора Януковича встиг опублікувати ці рядки. Цікаво, що даний журналіст став відомим завдяки статті "Голодомор шагает по стране", де публічно заперечив факт Голодомору. Суд по даній справі визнав право автора на оціночні судження, а його роздуми про Донбас увіковічили в президентській книзі.

Сторінки 26-27. Джон Юз та лондонська біржа

На наступних двох сторінках книги Януковича ми також знайшли чужий текст. Він стосується історії заснування рідного міста Віктора Януковича – Єнакієвого. Історична довідка by Віктор Янукович:

"I would like to single out John Hughes (born in Southern Wales), who in 1869 bought out production rights for cast iron and rails in the south of Russia from the chairman of the St. Petersburg Imperial Technical Society, Count Peter Kochubei (a descendant of Cossacks) and built the first big steelworks factory on the bank of the River Kalmius near the estate of a landowner named Smolyaninova. Soon the settlement of Yuzovka was established nearby".

А ось оригінал тексту російською мовою. Належить він політологу з Макіївки Роману Манєкіну – саме його слово в слово переписав до себе в мемуари Янукович:

"В 1869 году выходец из Южного Уэльса Джон Хьюз, перекупив у председателя Петербургского Императорского технического общества, потомка казаков, князя Петра Кочубея концессию на чугунное и рельсоизготовительное производство на Юге России, построил на берегу реки Кальмиус, вблизи имения помещицы Смоляниновой, первое крупное металлургическое предприятие, вокруг которого вскоре вырос поселок Юзовка".

Це не єдиний уривок, який Віктор Янукович запозичив у пана Манєкіна. Далі читач може ознайомитись із міркуваннями президента про злети та падіння Донбасу: "In 1890 simply adding the adjective "Donetsky" or "Dneprovsky" to a name of any stock on the London or Paris exchanges would result in a rapid rise. (…) By the middle of 1921 the "American Donbass", the Donbass of enthusiasts and pioneers in coal mining and steelmaking fell into historical oblivion".

Те ж саме можна прочитати і в більш ранній публікації Манєкіна:

"В 1890 г. на лондонской и парижской биржах достаточно было добавить  к названию ценной бумаги прилагательные "донецкий" или "днепровский", и ее котировки тут взлетали вверх. (…) К середине 1921 года "американский Донбасс", Донбасс энтузиастов-пионеров горной и металлургической промышленности канул в историческое небытие".

Сторінки 49-50. Федералізм Василя Волги

Втім, у своїй книзі Віктор Янукович ризикнув використати думки йбільш відомих персонажів. Серед них – екс-глава Держфінпослуг Василь Волга.

Текст із книги Януковича:

"How is it possible to equate separatism (Latin separatus or separate) with federalism (Latin foederatio or Union Association) when they are antagonistic concepts that are diametrically opposed? "Separatism" means to have a desire for separation and isolation, the allocation of territories to create a separate state. "Federalism" is to converge and unite into one".

Нижче – російськомовна версія від Василя Волги. 23 листопада 2007 року на сайті газети "2000" вийшла його стаття "Демократию – в регионы!", звідки Янукович поцупив рядки до своєї книги. 

"Чего стоило только приравнивание федерализма к сепаратизму. Хотя лишь полный невежда может поставить на одну доску сепаратизм (лат. separatus — отдельный) и федерализм (лат. foederatiо — союз, объединение), явления прямо противоположной направленности. В одном случае (сепаратизм) имеем дело со стремлением к отделению и обособлению, с движением за отделение части государства и создание нового государственного образования. В другом (федерализм) — с формой государственного устройства — территориально-организационной структурой государства, стремлением "сшить", объединить  государственные фрагменты в одно целое".

Вочевидь, ці трактовки Волги виявились дуже близькими Віктору Федоровичу, і тому він вирішив процитувати їх без посилання на першоджерело. Втім, пан Волга навряд зможе найближчим часом насолодитись англійським перекладом своєї статті, адже зараз він

знаходиться в Лук'янівському СІЗО через підозру в корупції.

При запозиченні тез "класиків та сучасників", Віктор Янукович не забув і про виступи часів Помаранчевої революції. В розділі "Україна: заманливі пастки" президент переважно оцінює кроки своїх попередників. Він аналізує позиції Леоніда Кучми й Віктора Ющенка та порівнює їх зі своїми діями.Не забуває автор і про підвладні президенту силові структури. От тільки ці тези насправді належать не Віктору Януковичу, а автору газети "2000" та Юрію Луценку. Ось що Віктор Янукович "написав" у своїй книзі:

"…When asked: "How did you capture the Ukrainian house building?" one of them recalled "Well, we came in and shouted "Glory to Ukraine! Death to enemies!" And everyone left the building. In other words, employees of the Ukrainian House - one of the central administrative offices in Kyiv - left the building because of death threats... …The fact is in independent Ukraine the security and law enforcement agencies are subordinated exclusively to the president. At this time of political crisis they had only one order-do not interfere. Yushchenko's supporters would say: "The president is cautious. Too many people came to the streets. He is powerless." My supporters stated: "The president is playing his own game. The stakes are high, he changed sides and he is now with Yushchenko." Some people thought that "Kuchma wanted to make Yanukovych a weak president, but the situation ran amok."

Нижче – пасаж Максима Михайленка в газеті "2000" в грудні 2004 року, який цитує також Юрія Луценка:  "...каким образом происходил захват помещения (Украинскийдом)?.. — "А мы, — говорят, — зашли, крикнули: "Слава Украине! Смерть врагам!", они все и вышли". Надо думать, сотрудники Украинского дома покинули здание под страхом смерти… …Силовые структуры в Украине всегда на протяжении десяти лет

подчинялись Президенту. И приказ у них во время политического кризиса был по сути один — не вмешиваться. Сторонники Ющенко скажут: "Президент был осторожен, вышли массы народа, он оказался бессилен". Сторонники Януковича скажут (особенно теперь): "Президент играл в свою игру, и после очередного повышения ставок начал играть на пару с Ющенко". Другие говорят, что "Кучма хотел сделать Януковича слабым президентом, но ситуация вышла из-под контроля". 

Не викликає сумнівів, що тексти є ідентичними. От тільки Віктор Янукович жодним чином не згадує, що переписав репліки помаранчевого депутата, який також нині знаходиться у СІЗО та лояльного до влади журналіста.

І насамкінець – про заморський досвід Віктора Януковича. Цього року президент відвідав кілька країн Південно-Східної Азії, про що не забув написати в новому виданні. Тільки виявилося, що розповідь Януковича про цю подорож дослівно повторюють публікації В'ячеслава Піховшека на "Лівому березі". Піховшек – один з небагатьох журналістів, який постійно літає з президентським пулом за рахунок бюджетних коштів. Тож не дивно, що цього року його також взяли в поїздку по Азії. А потім його детальні звіти "випадково" стали основою для розділу нової книги гаранта. Щоб не бути голослівними, наведемо кілька прикладів. Під час швидкого перегляду ми натрапили щонайменше на два співпадіння із статтями Піховшека. Нижче – уривок з книги Януковича:

"Our friends were also interested in prospects for metal production in Ukraine in 2011. I noted that we expect production of 46 million tons of metal, or more than last year. I also spoke to participants in the Ukraine-Singapore Business Forum. I spoke about reforms in Ukraine, the changes to the Tax Code, and simplification of the regulatory approval system. I invited investors. I said that Ukraine has initiated the establishment of a Business Council and that there are plans to establish a Ukraine-Singapore trading house".

А це – звіт про поїздку, яку В'ячеслав Піховшек опублікував ще 30 березня цього року: 

"Патрик Чоу, исполнительный вице-президент капании "Singapore Technologies Engineering", задал вопрос Виктору Януковичу о перспективах производства металла в Украине в 2011 году. Янукович ответил, что ожидается производство 46 миллионов тон металла, это больше, чем в прошлом году. Говорил о реформах в Украине, изменениях в Налоговый кодекс, упрощении разрешительной системы, приглашал инвесторов. Сказал, что Украина инициирует создание Делового Совета, а в перспективе – торгового дома Украина-Сингапур".

В описуванні подорожі до Брунея також не обійшлось без шматків зі статті Піховшека – звісно, без жодного посилання на нього. Англійський варіант Януковича, як і в попередніх випадках, відтворює більш давній чужий російський текст. А виклад подій у книзі президента відповідає логіці розповіді, яка міститься в тій-таки статті Піховшека. Книга Януковича: "But the economy remains the most important issue. A defense contract with Ukrspetsexport was one of the main results of these negotiations. The Joint Statement of Heads of States refers to this as follows: "The sides are satisfied with the progress in the military cooperation". Стаття Піховшека:

"Но гораздо более важной является экономика. (…) Одним из результатов их переговоров стал оборонный контракт по линии "Укрспецэкспорта". В Общем заявлении руководителей государств это место передано так: "стороны удовлетворены прогрессом в сотрудничестве в военной сфере".

Викриті факти плагіату – це не лише сором для президента, але і порушення законодавства про авторське право, скоєне на території Австрії. Тож, якщо хтось із ображених подасть на Януковича до місцевого суду, це може спричинити для президента України серйозні наслідки. Схоже, лаври Нобелевського лауреата з літератури Вінстона Черчілля не загрожують Віктору Януковичу – ні в політичному, ні в творчому сенсі. Швидше, навпаки – книга "Opportunity Ukraine" є логічним продовженням вже усталеного образу Віктора Януковича як людини, що в молодості присвоювала собі чужі речі, потім – чужі резиденції, а зараз – чужі думки.

Сергій Лещенко, Катерина Каплюк

http://www.pravda.com.ua/articles/2011/09/2/6553198/

Герман же каже, що Янукович не списував – списали у нього

Радник президента Ганна Герман назвала брехнею звинувачення президента Віктора Януковича у плагіаті."Твердження про те, що президент платив за свою книжку видавництву "Mandelbaum verlag" - це абсолютна неправда. Це комерційний проект кількох видавництв", - каже Герман. Водночас, радник президента спростовує інформацію, що Янукович використав фрагменти чужих текстів."Можливо, хтось із політиків колись і використовував якісь думки з книжок Януковича. Це просто смішно звинувачувати президента, що він використовує якісь тексти Стецьківа чи Волги”, - обурилась Герман. Вона наголосила, що інформація про плагіат книги Януковича є намагання очорнити дії президента. На думку радника глави держави, видання, яке розповсюдило цю інформацію, "все, що не робить президент, все обливає брудом".

Також Герман зазначила, що в Москві буде виданий російський варіант книги "Opportunity Ukraine", оскільки спочатку вона була написана російською мовою. Вона також наголосила, що книга отримала схвальні відгуки експертів."Я можу президента тільки привітати з цією книжкою", - підкреслила радник. Нагадаємо, як стало відомо в результаті розслідування "Української правди", у книзі під авторством Януковича містяться цілі фрагменти з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб – від одіозного журналіста В’ячеслава Піховшека до арештованого чиновника Василя Волги. Серед збігів знайдені тексти, датовані 2004 роком.