Пишемо «Київ», думаємо «Москва»
- 04.09.11, 13:03
Наступним послом Франції в Україні, ймовірно, стане Ален Ремі. Саме його кандидатуру радше за все пропонуватиме Париж у межах планової ротації Жака Фора
Трирічна каденція нинішнього французького посла добігла кінця, тож Париж нині визначається з кандидатурою його наступника. Оскільки про агреман та вірчі грамоти ще не йдеться, можна оцінювати події лише в умовному способі. Поза тим, вибір кандидатури та критерії до неї не позбавлені повчального сенсу. «Якщо МЗС зупиниться саме на Алені Ремі, можна припустити з великою часткою вірогідності, що звичка дивитися на Київ крізь призму Москви повертається до вжитку, – вважає один з адміністраторів французького дипломатичного відомства, який не побажав бути названим. – Пан Ремі двічі працював у Росії. Першого разу – ще за СРСР, вдруге – вже за Путіна. Це зовсім не означає, ніби сам дипломат перебуває під російським шармом. Може бути й навпаки. Та правомірно було б зауважити: нинішні очільники французької дипломатії вважають, що для того, аби зрозуміти Київ, досить добре знати політичну практику Москви».
Непрямим аргументом на користь такого припущення може слугуватиочевидне посилення російського вектора в зарубіжній політиці Франції. Чи, точніше, в зовнішньоекономічному напрямі. «Саркозі не бачить у росіянах перспективного політичного партнера, – пояснює економічний журналіст Рено Ребарді. – У політичній площині вони цікаві лише відносним впливом на Іран та повітряним коридором до Афганістану. Інша справа – економіка. Тут великі французькі підприємства прагнуть будь-що обіграти німців у боротьбі за російські ринки». Renault та EDF, Gaz de France та Vinci, Alstom та EADS активно домагаються співпраці з росіянами. «Не шукай у цьому глибокої політичної стратегії, – радить французький банкір, який майже 10 років відпрацював у Москві. – Її нема. Є бажання в умовах світової кризи за рахунок платоспроможної держави створити робочі місця для французьких фахівців. Ми воліємо, аби російські нафтодолари вкладали у вигідні для нас проекти». Навесні Ніколя Саркозі, який обіцяв під час своєї президентської кампанії «вимогливо ставитися до Росії», призначив до Москви свого спеціального представника Жан-П’єра Тома. Так, ніби не досить офіційного посольства та численних приватних лобістів. «Жодна країна, навіть Сполучені Штати, ніяких президентських уповноважених не мають», – зазначив знайомий адміністратор МЗС. Завдання пана Тома – зовсім не нагляд за правами людини. Його функція – просування французького бізнесу. Ніби нічого надзвичайного. Але додаткові потужності в ексклюзивному режимі – промовиста деталь до характеристики нинішнього стану відносин Парижа й Москви. Цими днями Жан-П’єр Тома заявив у одному з інтерв’ю пресі РФ, що «Росія може найближчим часом не лише пристати до спільного економічного простору з Євросоюзом, а й вступити в ЄС, і зробити це раніше за Україну й Туреччину». У цьому самому тексті спеціальний представник французького президента закликав росіян «об’єднатися в економічному й геополітичному протистоянні США, Китаєві та Індії». Нібито нічого такого стосовно Штатів Саркозі офіційно не проголошував...Саме формат майбутніх відносин України з ЄС стане першим великим головним болем нового посла. Незалежно від того, буде то Ален Ремі чи хтось інший. Не лише Париж, а й Брюссель, Лондон, Берлін, інші європейські столиці нині вагаються стосовно тактики переговорів із Києвом у ерспективі грудневого саміту «Україна–ЄС». Частина політиків схиляється до того, щоб таки підписати угоду про асоціацію, і вже потім, у межах нового договору, вимагати від вітчизняної сторони дотримання демократичних стандартів. Інша позиція полягає в тому, щоб відтермінувати підписання документа, доки Юлію Тимошенко та Юрія Луценка буде випущено на волю під підписку про невиїзд. «Якою є реальна пропорція прибічників радикального та поміркованого підходу, вказати важко, – пояснює чиновник МЗС. – Одне є певним: рішення ще не узгоджене, тривають дискусії». Також рано робити висновки, наскільки тези, виголошені спеціальним представником французького президента в Росії, відповідають політичній лінії Парижа. «Ці заяви можуть бути проявом стандартної дипломатичної улесливості, – вважає знайомий банкір. – Чого не зробиш, аби отримати замовлення! Прозорих тендерів у Росії не буде ще довго». Врешті, навіть перспектива ймовірного повернення московської призми в погляді на Київ, – не більше, ніж сумна закономірність. Українці самі собі обрали президента, який слухняно підписав Харківські угоди. Самі дозволили йому проголосити позаблоковість і фактично відмовитись від курсу на кандидатство в НАТО. Отож сьогодні мирно спостерігаємо, як перспектива побудови правової держави у нас віддаляється за хмарні обрії. То чого ж дивуватися реакції іноземних політиків? Якщо Франція підшукує на посаду посла в Україні людину, яка добре знає насамперед Росію, а не Польщу або Угорщину, це означає одне: Київ нікого не надурив своїми заявами про «європейські пріоритети». Західні політики-прагматики роблять висновки з того, що бачать на власні очі. Алла Лазарева
У корів — особлива система травлення. Спершу корм потрапляє у найбільшу
частину — рубець, де під дією мікрофлори бродить. Затим мігрує
до сітки, в якій їжа формується у невеликі кульки, зручні для
пережовування. Зригуючи, тварина повертає їх до рота і наминає повагом,
переважно навлежачки. За другим ковтанням пожива потрапляє у книжку,
звідти — у сичуг, де і засвоюється. Процес ремигання триває
чотири-дев’ять годин на добу. Така етологія корови!
Деталізую це для тих, хто не закінчував трирічних курсів зоотехніків
і не насмілився обрати другою освітою аграрну, але посіпує
агропромівськими віжками у горішніх ешелонах влади. От і «сільський»
міністр на початку свого правління запевняв, що молочне скотарство —
серед пріоритетів, і він не дасть скривдити галузь.
Та якщо у корови на язиці — молоко,
то у наших очільників — пустопорожні тиради. Селян, із обійсть яких
на переробку надходить 60% надоєного в Україні молока, нинішній уряд
позбавив єдиної державної підтримки — дотацій. Не одержують
їх і сільгосппідприємства. Утримувати корів стало невигідно. Із кожним
місяцем поголів’я невпинно скорочується, через нестачу сировини зросли
в ціні молокопродукти. Відтак, їх споживання скотилося до найнижчого
рівня за останні роки. Така ціна владної «жуйки»!
Український налигач
Не везе нашим корівкам на головних «пастухів»! Затіяли вони ревізію
дотаційної системи «молочного» ПДВ, що діяла впродовж десяти років.
І сказали: відтепер схема виплати державних дотацій функціонуватиме
інакше — не за обсяг зданого на переробку молока, а на одиницю великої
рогатої худоби. Себто на кожну голову. Як на мене, мірилом можна було
б обрати роги, хвіст чи ратиці. Бо без урахування вимені, його
продуктивності, якості молока, дотації абсолютно неефективні.
Однак мудрагелі сказали і закріпили цю новацію відповідним законом,
який почав діяти з цього року. Проте жодної компенсаторної гривні
аграрії не одержали. Втім, постанова Кабміну №246 від 2 березня 2011
року «Порядок нарахування податку на додану вартість, що сплачується
до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними
молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо і м’ясопродукти,
іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також
виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати» передбачає
протилежне.



Виталий Портников
Российских телезрителей убеждают, что в Украине просто нет "пророссийских" политиков.


