Для початку АНОНС  від Андрія Парубія: 

5 ЧЕРВНЯ О 9.00 – ПРИХОДЬ ПІД ВЕРХОВНУ РАДУ (з боку комітетів, вул. Грушевського 18/2) щоб змусити депутатів ЗАЙНЯТИСЬ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ! Кияни! Прийдіть і приведіть друзів та родичів. Важлива кожна людина. Мешканці інших міст – хто може, їдьте до Києва. Хто не може – виходьте 5 червня на протест у Вашому місті. Залиште вдома, все що нас роз'єднує – різницю в мові і вірі, партійності чи походженні. Беріть державні прапори і виходьте на захист єдності нашого спільного дому – України. Наш обов'язок – зупинити небезпечну провокацію і відстояти громадянський мир!

Від себе!

Той, хто був під ВР у день прийняття Харківських угод (а я там була!) хотіла б нагадати: навколо паркану Верховної Ради стоятимуть ПРОПЛАЧЕНІ АКТИВІСТИ на підтримку "расєйского дЄржавного" з плакатами і палатками. Далі КІЛЬЦЕ з озброєних і "заскафандрованих" ОМОН_івців, які надійно охороняють цих "торговців совістю"... Далі вже МИ. Нас не пускають пройти до "вбиральні", до машини швидкої допомоги... Ми оточені щільним кільцем церберів у погонах...

Якщо такий прогноз когось ЛЯКАЄ, краще залишайтеся дома!

Я завтра буду там. Мені за певних обставин вже ламали фотокамери двічі... Але я, дуже сподіваюсь, що зможу зробити пристойний фотозвіт! 

Я не можу вчинити по-іншому. Це наша мова (моя і моїх рідних) , це наша історія і сьогодні ми її ПИШЕМО, це Наша Україна і наша Свобода!!!

Слава Україні!

Катерина Мандрик-Куйбіда. Благослови вогнем. Видання 2-ге, доповнене. Літопис. Львів. — 2010.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України

І любити. Бо віра вирощується-визріває на любові до Бога, до родини, до рідного краю — Батьківщини. Віра наповнює людину особливою енергією самозбереження в нелюдських умовах існування і водночас запалює вогнем вибухової самопожертви. Це і є та мить фатальної готовності покласти своє життя на олтар віри. Я чую силу спротиву до болю, Яка мене наповнює ущерть: Або здобудеш вимріяну волю, Або достойну вигадаєш смерть! Цим вистражданим, вибореним ідейно-світоглядним кредо керувалася авторка вірша “Благослови вогнем, а не словами…”, зв’язкова УПА Катерина Мандрик-Куйбіда, в долі якої боротьба за волю України і творчість не лише поєдналися органічно, а й взаємно стимулювали. Але як тоді зрозуміти ці перші рядки цитованого вірша, заперечать мені, у яких вогонь жертовної боротьби начебто протиставляється слову? Насправді якогось активного протистояння слова і діла, боротьби і творчості в поглядах і долі Катерини Мандрик нема. Є лише засторога не приховувати за патріотичними гаслами і клятвенними запевненнями свого відсторонення від активних дій, осуд будь-яких спроб уникнення особистої відповідальності за долю рідного краю, за розпросторення національно-визвольної боротьби. Згодом у “Повчанні дітям” вона образно виповість роль та значущість рідної мови, українського слова в національному прозрінні кожної людини, в єднанні нашого народу на шляху до творення Соборної України. Тільки тоді буде праведною така дорога, яка Вимощена Словом До людей і Бога… Що стосується вірша “Благослови вогнем…”, написаного 1946 року, коли її батька енкаведисти два місяці немилосердно били в Болехівській тюрмі, всередині все повідбивали і нарешті, нічого не вивідавши, відпустили помирати додому, тоді чи не вперше Катерина пережила глибоке трагічне потрясіння. Власного дому, своєї хати сім’я Михайла Мандрика вже на той час не мала — помирав покалічений чоловік у чужих людей. Молода дівчина із жахом і ненавистю пережила цю трагічну подію, бо побачила, до якої жорстокості доходять совєтські окупанти, намагаючись приборкати дух і волю її народу. Того ж 1946 року влітку Катерині у сні явився Ісус Христос і провістив: “Я закликав людей, щоб покаялися, щоб молилися, а ти, дитино, пам’ятай, що тепер 46 рік, а ти, дитино, за 4 роки в 50 році будеш на страшному суді”. І всі ці чотири роки, коли зв’язкова УПА опікувалася повстанцями — лікувала і доглядала поранених, прала їхній одяг, приносила їжу, переводила через гори, доставляла повідомлення, ходила в розвідку, вона думала, що ж станеться провіщеного 1950 року. І таки настав цей страшний суд — 25 жовтня 1950 року Катерину Мандрик заарештувало районне МГБ і лише через 14 років — після страшних тортур, нелюдських знущань, непосильних робіт і жахливих поневірянь по сталінських концтаборах вона 1964 року повернеться в Україну. Повернеться інвалідом другої групи. Випробування вогнем самопожертви розпочалося не 1946 року — значно раніше, коли Катерині йшов вісімнадцятий рік і вона долучилася до національно-визвольного руху. Тоді ж відчула смак образного слова і бажання виповісти свої думки й переживання у віршах. Почуття, роздуми прагнуть вивільнення і образного вивершення — шукають відповідної форми, в якій могли б віднайти своє художнє довершення. Приходять у її рідний край “другі совєти” — окупанти в тозі визволителів від гітлерівського нацизму, але для Катерини, як і для десятків тисяч молодих українських патріотів це “визволення” швидко унаочнюється жахливими репресіями і жорстоким придушенням національно-визвольного опору. Катерина Мандрик з особливою емоційною чутливістю реагує на носіїв “кривавих ідеалів”, відчуває непогамовну потребу боротися, помщатися за смерть своїх односельчан і вояків УПА і боронити свою Україну. Злоби кривавої пророки, Що вивергають з горла смерть, Ви тут пробудете допоки Ми гнівом сповнимося вщерть.

Переінакшить нашу вдачу Не вдасться, нелюди, і вам. Ми збережем любов гарячу І вірність нашим корогвам! Цей вірш 1945 року “Криваві ваші ідеали…” — своєрідна клятва молодої патріотки, яка у Великий День Воскресіння Христового посвячує себе на жертовну боротьбу з радянським окупантом, благословляючи себе на очищення вогнем оновлення на найвищій хвилі героїчної самопожертви. Великий День. Урочі дзвони Наш дух здіймають до небес. Ми Україну обороним! Христос Воскрес! Христос Воскрес! Це емоційне наповнення свого духу вірою в переможність визвольної боротьби є запорукою перенесення всіх випробувань на жорстоких перевалах долі. Для молодої повстанки совєтський окупант — руйнач духу, та агресивна сила, яка намагається передусім розхитати духовні основи нації, ослабити і впокорити національний дух, зруйнувати моральні устої українського народу. Вірш “Руйначі духу”, написаний 1947 року, вражає символічно-алегоричною наповненістю та ідейно-викривальною спрямованістю. Молода поетка виходить на горизонт мислення і поведінки радянського агресора, який у божевільному замірі підпорядкувати собі увесь світ шаленіє від всевладності та грандіозності майбутніх перемог. Катерина Мандрик-Куйбіда цей революційно-агресивний сказ, спричинений прагненням доконати весь світ, порівнює з настанням глобальної зими, планетарного обледеніння, що загрожує зникненням усього живого на землі. Уже в цих ранніх поезіях вбачається поетичний дар, який тяжіє до метафоричного і символічного оприявлення особистісних візій, вражень, уявлень, роздумів… Зримо проступає в її поезіях естетична емансипація яскравої в своїх творчих замірах індивідуальності. Це поривання до творчого самоздійснення Катерина Мандрик не приховує: Україно, серцю мила, Пісне неба і народу — Відчуваю: пружать крила, Я готова до польоту. (“Вслухаючись у ніч”) Образне слово виступає в її внутрішній потребі естетичної емансипації визначальним засобом. І чим активніше Катерина Мандрик втягується в боротьбу УПА за національне звільнення, тим виразніше проступає в її поезіях публіцистичний струмінь, тим потужнішим стає громадянський пафос і патріотичний голос. Ми можемо нині лише гадати, скільки поезій, що народжувалися під час лісових переведень повстанців чи дорогою зі Львова до Комі АРСР у худоб’ячому вагоні, чи в холодні ночі в бараках під землею, не вилилося на папір, забулося-не запам’яталося, скільки образів на знайшло своєї поетичної форми — хіба в таких немилосердно важких для виживання умовах було до творчої праці? Але якщо судити по віршах, які не мають дат написання, то неминуче утвердиться думка, що Катерина Мандрик-Куйбіда була настільки глибоко “заряджена” на образне мислення, що навіть на пограниччі життя і смерті в її свідомості пульсували естетичні почуття. Катерина Мандрик-Куйбіда — надзвичайно емоційно чутлива натура, від природи наділена даром провидіти. Трагічне потрясіння чи, точніше, усвідомлення-передчуття трагічної колізії настільки глибинно проникає в її душу, в її почуття і переживання, що вона набуває дару особливого чуттєвого пізнання. Її уява настільки ефективно активізується, що виявляє здатність викликати з ірреального світу образи Ісуса Христа, Матінки Божої Гошівської, не відчувати болю, коли її катували слідчі, нічого не боятися — “ні своїх катів, ні знущань, ні найтяжчого вироку”. Треба було мати таку духовну силу, щоб усвідомити й переконати себе, що віднині її Ангелом Хранителем є Матір Божа Гошівська. “Так воно і сталося: з молитвою до Бога я стійко переносила всі нелюдські умови пересилок і концтаборів. Молитва до Бога допомогла пройти мені через всі муки комуністичного пекла знущань”, — згадуватиме на схилі свого страдницького життя Катерина Мандрик-Куйбіда. Очевидно, що ця мужня, духовно зріла, релігійно свідома жінка пройшла-пережила катарсичну ідентифікацію — трагічні потрясіння спричинили вивільнення її душі, завдяки чому її душа відновила свободу. А це можливо за умови інтенсивної духовної роботи. Згадаймо долю Василя Стуса, його внутрішню боротьбу за звільнення власної душі від будь-якої скверни і набуття повної духовної свободи в умовах тотальної фізичної несвободи. Сама Катерина Мандрик-Куйбіда згодом наголошувала: “За цих нелюдських обставин виникала особлива потреба в інтенсивному духовному житті. Лише воно тримало тебе людиною попри намагання системи перетворити кожного на тварину, яка живе тільки інстинктами. Глибокі релігійні переживання, пошук сенсу саме в такому табірному житті, обов’язок продовжувати боротьбу в нових умовах, звернення до творчості дозволяло в’язням зберегти себе і вижити”. Дивовижне, захоплююче враження справляє героїчне життя і духовний світ Катерини Мандрик-Куйбіди! Рідкісне поєднання самопожертви в боротьбі за волю Батьківщини і творчої самореалізації. Ця мужня патріотка України зуміла породити і виплекати в своїй душі свободу. Свободу вибору свого місця в національно-визвольній боротьбі та свободу творчого самоздійснення. То як не захоплюватися цією героїнею, її боротьбою за віру, за свободу рідного народу, а отже, і за свободу його слова, як не побачити в її долі волю Божого Провидіння?!

6–7 вересня 2011 р.

Джерело

В Інтернеті з'явилися оголошення про набір бажаючих на платний мітинг у
вівторок під Верховною радою. Так, на одному з Одеських форумів
з'явилося оголошення для всіх бажаючих підзаробити, взявши участь у
мітингу в Києві під Верховною радою.
"Мітинг відбудеться в Києві у вівторок вранці і
триватиме (1-3 години), завтра ввечері автобус забирає і після мітингу
привозить назад в Одесу. Потрібно 20 осіб", - йдеться в повідомлені.
Крім того, автор повідомлення на форумі вказує, що організатор акції -
Партія регіонів. Цю ж інформацію підтвердила людина, яка розмістила
оголошення в соціальній мережі ВКонтакте.
"Завтра збираємося о 6.30 ранку на метро Хрещатику, вихід на вулиці Інститутську. Стоїмо за Партію регіонів. Оплата відразу після акції - 135 грн", - сказав співрозмовник "Української правди".
Як відомо, у вівторок громадськість збирається під Верховною радою на
акцію протесту проти прийняття мовного законопроекту
Колесніченка-Ківалова.

 Автор: frankensstein

В том, что перед грядущими выборами народ опять потянут за язык, я убедился во время недавнего телеэфира с депутатом от ПР Еленой Бондаренко на телеканале «Донбасс», где мне довелось присутствовать в числе других журналистов.

Когда регионалка между делом вдруг заговорила о «вытеснении русскоязычного населения из Украины», я понял, что внятной экономической программы у бело-голубых по-прежнему не предвидится, и вместо нее нас снова ждет полюбившаяся всем клоунада. Когда украинскую прессу обошла фотография Вадима Колесниченко, в рваной рубашке торчащего на трибуне Верховной Рады, я с удивлением узнал, что этот человек рисковал здоровьем из-за меня. Подставлял голову под тумаки, портил дорогостоящую одежду, оплаченную из скромных депутатских грошей – и все это защищая мои интересы. Во всяком случае, так он говорил. Это ведь я тот самый от рождения русскоязычный житель Донбасса с русскими корнями, права которого нарушаются фашистами. Это я тот самый потомок ветерана советской армии, раненного на фронтах Второй мировой, которого, по мнению Елены Бондаренко, вытесняют из Украины проводники ползучей украинизации. Это у меня «деды воевали», причем сразу два, как полагается. Значит, это ради меня готовы крошить друг другу фарфоровые челюсти народные избранники. Так вот, спеша воспрепятствовать дальнейшему кровопролитию, материальным убыткам и возможным жертвам в депутатских рядах, я хочу обратиться к защитникам русского языка и попросить их об одной маленькой услуге. Господа, товарищи, прошу вас, не надо меня защищать. Я, русскоязычный до мозга костей житель Восточной Украины, освобождаю вас от этой почетной миссии, остановитесь. Вас неправильно информировали, ввели в заблуждение. Честное слово, никто не мешает мне говорить на русском языке. Я не шпион и не перебежчик из Галичины. Я больший дончанин, чем мне этого хотелось бы. В Донбассе родились мои дедушки и бабушки, в моей семье никто никогда не разговаривал по-украински, но я на известном месте вертел все ваши языковые инициативы, потому что вы мошенники и лгуны. Я не нуждаюсь в вашей защите, потому что самое большое зло в Украине, от которого я хотел бы защититься – это вы сами. Борьбу с украинизацией в Донецке, где украинскую вывеску не сыщешь днем с огнем, а украинская речь звучит на улицах реже арабской, могут вести либо законченные кретины, либо безнадежные параноики. И от тех, и от других, по моему глубокому убеждению, необходимо держаться подальше. И уж тем более, ни тем, ни другим я бы не доверил защищать меня в парламенте, поэтому я прошу вас больше не отстаивать мои языковые права. Клянусь, меня никто не притесняет и не выживает из Украины. Я без проблем понимаю украинский язык, и в то же время имею свободный доступ к русской литературе, музыке и видеопродукции. Правда, есть одна проблема – мне бывает стыдно за мою страну, но к языкам это отношения не имеет. Мне бывает стыдно, когда я читаю в иностранных СМИ статьи о коррупции и тупости украинских чиновников. Бывает стыдно, когда вижу по телевизору отмотавшего два срока президента. Бывает стыдно, когда вижу в газетах фотографию глуповатой физиономии Вадима Колесниченко. Мне очень мешает позорное качество услуг в госучреждениях, инфляция и убожество инфраструктуры украинских городов. Меня изрядно напрягает совок в названиях улиц, потому что это давно немодно, и я не хочу ежедневно видеть этот хлам по той же причине, по которой вы не носите советских твидовых пиджаков. Если вы так уж сильно беспокоитесь о моем комфорте, сделайте с этим что-нибудь, но оставьте в покое языковые вопросы. Поверьте, меня, русскоязычного гражданина Украины, совсем не беспокоит существование в Украине украинского языка. Меня, русскоязычного гражданина Украины, сильно беспокоит провокационная деятельность Партии регионов.

 Я прошу вас – идите к черту с вашими рваными рубашками. Мы тут, в Донбассе, замычим хоть по-коровьи, только бы вы убрались из парламента и никогда больше о себе не напоминали

адекватна росомовна людина.

 Сім'я гоцулів. Син питає батька: - Батьку, де можна грошей заробити? - Та бери, синочку, рушницю та йди в гори москалів стріляти.Вони завжди при грошах. Синок так і зробив...Приходить додому сердитий й каже: - Батьку, за цілий день знайшов лише одного, й то він мав при собі лише одну копійчину! - Отож бо й воно - каже батько - КОПІЄЧКА ДО КОПІЄЧКИ, МОСКАЛИК ДО МОСКАЛИКА, І ЗАЖИВЕ УКРАЇНА!!!!!!

 *********************************************************************************************************************************************

Зустрілися Українець з американцем і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить: - У нас такі гори, що як гукнеш то ехо 5 хвилин триває. Українець: - Ну то їдем подивимось. Вилізають на вершину та й американець кричить: - Hello !!! Ехо: - Hello- ello- llo- o . А Українець каже : - Та хіба це гори ? У нас у горах ехо 3 години тримається. Американець? - Ну поїхали подивимося. Вилазять вони на Говерлу і Українець: - В Карпатах москаль !!! Ехо: Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !?Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !?Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? ...

*************************************************************************************************************************************************************************************************

 Одного разу, десь у січні Я вийшов з лісу … довелось. Дивлюся преться хтось до мене Чи то людина чи то лось. Ще метрів тридцять залишилось А він кричить мені: Алльо, Нарушил ти маі владенья, Ану гані сюда бабло. Я зняв з плеча свою гвинтівку Спокійно так, щоб він не втік Хороша буде в мене шапка Вже сорок п’ята за цей рік.

 ***************************************************************************************************************************************************************************

 - Як називається людина, яка розмовляє Українською мовою? - Двомовна. - А якщо людина розмовляє трьома мовами? - Тримовна. - А якщо однією? - Москаль

***********************************************************************************************************************************************************************

 Як романтично пахне КОВБАСА і ПОМІДОРИ густо зашарілись, і в пляшці, чиста ,мов роса, ГОРІЛОЧКА домашня зачаїлась! і ніжно САЛО зваблює кільцем, і ХЛІБ наставив загорілу спину, якщо ти млієш, коли бачиш це, ЧОМУ Ж ТИ , бл***, НЕ ЛЮБИШ УКРАЇНУ?

 **************************************************************************************************************************************************************

 Їдуть гуцули полониною. Бачать картину: До дерева прив"язаний москаль. Біля москаля стоїть старий дядько і повільно пиляє його пилкою. Гуцули: -Чи то в пана немає ножа чи сокири? Дядько: -В пана є і ніж і сокира, а також у пана є час і натхнення.

*******************************************************************************************************************************************************

"Куме, а чого це ви свій домен розмістили на RU? Адже ж це Russia, Московщина..." "От сором на мою голову! А я гадав, що це Рідна Україна!..."

 *******************************************************************************************************************************************************

Зібралися чех, українець і росіян на спільну випивку. Чех випив і келишком об землю – хрясь! – Не п'ю я з саме одного келишка два рази, бо в нас цього кришталю – куди не плюнь. Росіян вихилив пів-пляшки з горла до половини і об землю – хрясь! – А я не п'ю з одної пляшки, бо у нас тої водки хоч втопися. Українець випив шкалик, закусив салом і росіяна ослоном по голові – хрясь! – А я з саме одним москалем вдруге не п'ю, бо у нас їх, як тарганів розвелося

 *********************************************************************************************************************************************************

На святовому вечері в ООН сидять "1-і люди" України - Віктор Андрійович та Віктор Хфедорович з дружинами. Катерина Ющенко каже: "Вітя, дивись які чудові срібні ложечки. Вкради одну для мене". Ющенко: "Катя, ці руки нічого не крали. Я не можу". "Вітя, вкради срібну ложечку будь-ласка для моєї дружини" - звертається він до Віктора Хфедоровича. "Я нє магу" - каже той. "Я уже адну украл. Украду фтаруйу, спалюсь же, на ***..." Тут встає Віктор Андрійович і каже: "Панове, ви собі не уявляєте, які чудові люди у нас в Україні зайняті політикою. Ось Віктор Хведорович, наприклад, знає гарний фокус. Дивіться. Беру зі столу ложечку. Кладу собі її в кишеню, а виймаю з кишені Віктора Хведоровича".

**************************************************************************************************************************************************************************************

Йде чота упівців по лісі. Чують щось в кущах шарудить. Вони туди, а там хтось сидить. - Ти що тут робиш ? - Я грібочкі собіраю. - А ти що їх тут садив?!!

************************************************************************************************************************************************************************************

 Поставили українського хлопця охороняти склад зі зброєю. Підходять до нього: - А чё вы тут охраняете? - Кулемети, автомати, гвинтівки... - А чё ж ты мне все это рассказываешь? Может я лазутчик? Автоматна черга. - Ти бач, яка сука!

 ****************************************************************************************************************************************************************************************

Приїхав хлопець поступати в Москву, в театральний інститут. Перший екзамен - російська література. Білет - "Тургенев, Муму". - У цьому оповiданнi Тургенев описав життя за крiпаччини. Жила-була бариня i був у неї крiпак якого звали Герасим. Крiпак той був глухий i нiмий i тому не мав можливостi спiлкуватися з iншими людьми.. - Молодой человек, говорите пожалуйста по-русски - экзамен ведь по русской литературе!. - Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от - мав Герасим лише одного товариша - цуцика якого вiн назвав Муму, бо бiльше не вмiв нiчого говорити. От якось той цуцик нагавкав на бариню, вона розсердилась i наказала Герасиму його втопити.. - Молодой человек, да говорите же по-русски, тем более, что не все Вас понимают.. - Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от - що робити Герасиму - вiн же крiпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив'язав на один кiнець мотузки цеглину, другий кiнець - цуциковi на шию. Пiдняв його, а цуцик йому у вiчi глянув i вашою клятою москальскою мовою говорить: "Герасим. За что?"

**************************************************************************************************************************************************************************************************

Автор: Пекельний Бульба

Торік на мене вийшли люди, котрі в українському сегменті Вікіпедії робили статтю «Українофобія». Вони попросили зробити їм ілюстрацію до статті - моє, так би мовити, бачення цього явища. Вийшло в мене от що: Люди сказали «дякуємо дуже» - і повісили картинку у Вікіпедії , як одну з ілюстрацій до статті «Українофобія». І що ви думаєте. Тиждень тому мені приходить лист від одного з авторів статті , з якого я двізнався, що малюнок мій (як, зрештою, і вся стаття, про що трохи нижче), виявляється, комусь дуже муляє. Малюнок видалили зі статті на підставі того, що я нібито «не давав згоди на його розміщення». Вони, мовляв, тієї згоди не бачили - то, значить, я її і не давав. Це при тому, що в описі файлу було вказано, що я «передав малюнок в суспільне надбання через користувача вікіпедії Exlibris для використання на сторінках вікіпедії та будь-яких іншіх інтернет-ресурсах для ілюстрації явища українофобії (антиукраїнизму, україножерства, україноненавистництва тощо)». Але адміністрація Вікіпедії заявила, що ліцензія «Public Domain», яка стояла під малюнком, їм не підходить, вони не «бачили», що це я особисто передав того малюнка, а користувачам, які його розмістили, вони не довіряють. От його і видалили. Тут слід зауважити, що статтю цю до Вікіпедії автори «пропхнули» з величезними труднощами. Бо наразі адміністрація Вікіпедії активно «відробляє» підтримку ізраїльських та російських фондів, зачищаючи ресурс від незручного для Ізраілю та Москви наповнення. До речі, стаття, до якої малювався малюнок, є найбільшою статтею по українофобії, до її створення долучилися журналісти УНІАН, які брали інтерв’ю у відомих українців. І от ця стаття, виявляється, дуже комусь незручна. Так от. Автором цього малюнку,

що зображує татуйовану російським гербом та написом «СССР» руку, що намагається здерти кігтями малий державний герб України, є я – Віталій Січкарчук, також відомий, як pekelnyi_bulba. І я, автор, добровільно передаю цю роботу (малюнок) у суспільне надбання (Public Domain) та віддаю усі права на використання цієї роботи в будь-яких цілях без будь-яких умов, в тому числі в інтернет енциклопедії «Вікіпедія».  А ще додам. Комусь завадив один малюнок. Ну що ж - ви, шановні, їх отримаєте в такій кількості, що ви змучитеся їх вилучати. Я докладу максимум зусиль, щоби вся та наволоч, що криється за терміном «українофобія», показилася і повиздихала від власної отруйної слини, яка вкриває їхні свинячі рила кожного разу, як вони бачать чи чують щось українське. Читати все>>>

Якщо цей малюнок так муляє ворогам України, як  часник нечистій силі, то  є сенс розповсюджувати його просторами інтернету(?)

За часи незалежності будь-який український уряд ніколи не приділяв належної уваги розвитку української мови. Але не дивлячись на це, як то кажуть, собака (Колісніченко) гавкає, а караван іде. У порівнянні з 1995 роком кількість населення яка виступає за двомовність зменшується : з приблизно 56%  у 1995р до 48% на теперішній час.
В Україні набуло поширення таке явище як ДИСГЛОСІЯ - коли в межах одного суспільства вільно функціонують дві мови, але у своєму застосуванні вони не рівноправні, як при двомовності, а виконують різні функції і люди користуються ними в різних ситуаціях.

Приклад 1 : проєвропейськи налаштовані політики розмовляють українською, а прихильники "русскаго міра" виключно російською.

Приклад 2 :Нешанобливе звертання до дівчини-жінки : "куріца", "овца", "кобила" - є виключно російськими словами. Ніхто ж не каже "курка" чи "вівця".

Приклад 3 :Те ж саме розмовне "Льоша", "Льоха" від повного імені "Олексій". Теж русизм, бо ж слово "льоха" в українській мові має значення "самка свині".

В результаті українська мова є мовою державотворчої та духовної еліти нації, в той час як російська з її вульгаризмами та матюками є мовою пролетаріату, широких мас, соціального дна, дрібної торгівлі та прикладного технічного забезпечення, бо в високотехнологічних галузях таких як програмування чи компютерні технології вона не вартує нічого, бо цю нішу займає англійська.
Важливим психологічним аспектом є те, що спілкуючись українською, ви автоматично дотримуєтесь високого стилю, коректності і шанобливості.
Необхідність єдиної державної УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ на даний момент це не предмет особистих уподобань, національних сентиментів, економічної рентабельності чи якась забаганка "українських націоналістів - радикалів". Це справа нашого добробуту, здоровя, безпеки і життя. Бо якщо нас втягнуть в "русскій мір" то нас чекає чергове прозябання на задвірках людства, ми не те що не житимемо краще, а навіть НЕ УЯВЛЯТИМЕМО як можуть жити інші.
Демонстративні російськомовні виступи народних обранців з трибуни Верховної Ради, "законопроекти"  про двомовність є прямим проявом інформаційної війни, яку веде Москва проти нас.
Потрібно називати речі своїми іменами : у будь-якій країні світу це кваліфікувалось би за статтями кримінального кодексу як "державна зрада".
Тому ми зараз з вами, шановні українці на війні, на неоголошеній війні, в якій мусимо перемогти!
Вперед до перемоги!

30.05.2012р                                       Рівне

Скільки офіційних державних мов повинно бути в Україні ?

Кандидат філологічних наук Юрій Шевчук відзначає: ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ  (ТИСНИ)

«Україні властива «мовна шизофренія» - вживання російської та української мов почергово впродовж 2 хвилин. Це видно на нашому телебаченні. Відтак, наші діти, ми, позбавлені можливості залишитися сам на сам з рідною мовою, спілкуватися з нею. Я спеціально перевіряв – чи є така ситуація в країнах із досвідом двомовності. У Квебеку, де є франкомовні люди, такого немає, в Британії такого немає. У нас є», - відзначив Шевчук. На його думку, нині відбувається русифікація українців, що може призвести до тяжких наслідків. «Ми позбавлені можливості творити, створювати інновації. Ми забуваємо, що мова має можливість до творення нових слів. І починаємо мімікрувати вже готове, чудове російське, однак зі своїми недоліками», - зауважив Шевчук. «Чомусь є «продакшн-студія». Однак в українській є чудове слово «продукція». Інше, що в російській мові не існувало прикметника, і їм довелося запозичити це слово – «продакшн», навіть не асимілюючи його. Якщо слідувати такій логіці, то давайте говорити «революшн» замість «революція». І буде тоді «Жовтневий революшн», - сказав науковець. Шевчук також наголосив, що в Україні ніхто не говорить про мовні наслідки Голодомору. «Приїжджі росіяни кажуть, що їм комфортно у Києві, Донецьку, Одесі, Полтаві. І натомість вони почувають себе не зручно у західних областях України, де голодомору не було. І це питання нам ще потрібно буде вивчити», - резюмував Шевчук.

27.05.2012 Біля ради повісили язики Януковича, Ківалова, Колесніченка... Колись повісять і власників цих язиків!

Акція "Свободи" проти ухвалення законопроекту про державну мовну політику України...

Акція на захист Української мови без ПАРТІЙНОЇ символіки:

Митці на ВАРТІ Української мови:

Фото: Леоніда Алексєєва

Інформацію, щодо акцій, які відбуватимуться у Києві на підтримку Української мови прошу громаду анонсувати заздалегідь у ВАРТІ,  публікувати і розповсюджувати у всіх соцмережах!

Дякую, ДРУЗІ!!! Разом ми СИЛА!

Відразу даю посилання на свою публікацію "Кожем"якін власним тілом захистив Колесніченка! ЖЕРСТЬ!" (ТИСНИ).

У одного із юзерів виникло запитання

Lюмен     А де були свободовці? Флеш-моб був? А... Це ж ПАРТІЯ РЕГІОНІВ, а Свобода тільки на геїв кидається... А на владу страшно, так? Мабуть з такою позицією Тягнибока скоро не тільки без мови залишимся, а й без усього іншого. Щодо Кремлядей, то чомусь жоден активіст Свободи не штурмував ненависну Верховну Раду... Навіть коли Колесніченко вийшов, у нього лише кинули взуттям... А! Це ж не Шеремет, якого 10 свободовців лупили - за цього й посадити можна. Йдіть геїв бити, націоналисти...

Перше, що здивувало, що це вислів людини з аватаркою, на якій ПРАПОР СВОБОДИ!

Друге, це спробую НАГАДАТИ ДВІ ПОДІЇ: 

1) Бійка під ВР між "Свободою" та міліцією 27 квітня 2010 року.  Пікетування Верховної Ради України проти зрадницьких угод щодо продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Багатотисячний протест "Свободи".

 

2)24 травня 2012,  мітинг ВО "Свободи"  під Верховною Радою, проти прийняття законопроекту Ківалова-Колєсніченка "Про засади державної мовної політики", за яким українська мова, буде винесена на другий план, а основною буде російська.

3) Всім НАМ і нашим ВОРОГАМ і провокаторам відомо, що "Свобода" не представлена у Верховній раді жодним голосом! 

А чи ДІЙСНО в стінах Верховної ради НЕМОЖЛИВО БУЛО ПРОТИДІЯТИ Харківським угодам??? А чи треба було кожем"якіну ЗУПИНЯТИ нормальну протидію інших ДЕПУТАТІВ, які все ж таки намагались не допустити ЗЛОЧИНУ ПРОТИ УКРАЇНИ??? 

Придівіться, що робить БЮТ і кожем"якін зокрема !!!??? (УВАЖНО!) Хтось з товариства висловився, що він (кожем"якін-КДБ_іст)  зупинив кровопролиття??? А хіба це не війна Кремля проти України. І хіба на війні не проливається кров? Може ми і далі будемо МОВЧАТИ, щоб, не дай Боже не пролилась "ГОЛУБАЯ КРОВЬ КОЛЄСНІЧЕНКА", навіть ціною НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ?