Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Народний шансон'є Криму

Прочитав і не повірив(!) Потім згадав про індіанців на Банковій... таки повірив.

Читайте, дивуйтесь та не надто засмучуйтесь, бо врешті будь-який маразм треба довести до абсурду.

"Соответствующее прошение главе государства подписали 13 народных депутатов от Партии регионов. Среди подписавшихся — Ян Табачник, Сергей Тигипко, Виталий Журавский, Нестор Шуфрич, Эльбрус Тедеев, Вадим Колесниченко, Владимир Олийнык, Таисия Повалий, Николай Сорока, Николай Демянко, Татьяна Бахтеева, Владимир Демишкан и Владимир Мисик. Кроме того, прошение о присвоении звания было подписано главой Киевской городской госадминистрации Александром Поповым и первым заместителем министра культуры Тимофеем Коханом, предложившим сделать это "в виде исключения". Джерело

Юрій Руф - Мова

  • 02.07.13, 22:31
youtube.com/watch?v=4hdV12hgGe0

Впав російський ракетоносій.

  • 02.07.13, 20:56
Ми бачимо ще один доказ, як російська держава неспроможна сама запустити космічну ракету.
Це наводить на думку що росіяни як самостійна космічна держава перестали існувати.
youtube.com/watch?v=WSAU1GIZswo

Росія стає напівколонією Китаю

  • 01.07.13, 17:03
У вересні 2009 року у Росії ухвалили «Програму співробітництва між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ та Північного Сходу КНР (2009–2018 роки)», яка вражає своїм колоніальним характером. Практично всі заплановані проекти мають бути реалізовані на теренах Росії і пов’язані з видобутком сировини, тоді як переробні й індустріальні потужності створюватимуть у Китаї. Паро це пише Віктор Шатров у статі для «Українського тижня».

Завдяки згаданому документові тільки за офіційними угодами від 2009 року китайці отримали в оренду понад 500 тис. га землі в прикордонних районах російського Далекого Сходу. Зокрема, провінція Хейлунцзян (Північно-Східний Китай) уклала із владою РФ оборудку, згідно з якою дістала право використовувати частину земель для овочівництва, вирощування зерна, розведення худоби й подальшої переробки сільськогосподарської продукції. Загалом у найближчі 5–10 років заплановано реалізувати 158 проектів. Для їх здійснення Китай готовий залучити понад 10 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і понад 50 тис. спеціалістів. Окрім цього, Росія віддала в оренду КНР 1 млн га лісу під вирубку. Скільки землі в регіоні мають неофіційно вихідці з Піднебесної, можна тільки здогадуватися.

Китайці вже давно почали за безцінь скуповувати російські ділянки сільськогосподарського призначення, обходячи офіційну заборону на їх продаж іноземцям й використовуючи для цього юридичних осіб через створення спільних підприємств із часткою закордонного капіталу. На практиці ці землі зазнають нещадної експлуатації та обробки величезною масою хімікатів, унаслідок чого продукція, вирощена на них, виявляється небезпечною для здоров’я. А ґрунти поступово виснажуються і стають неродючими.

Активно проникає китайський капітал і на російський ринок енергетичних ресурсів. Так, банки з Піднебесної надали «Роснефти» $6 млрд для купівлі «Юганскнефтегаза», основного дочірнього підприємства ЮКОСу. У 2005 році Китай дістав частку в проекті «Сахалин-3», а потім за $3,5 млрд придбали «Удмуртнефть». Одна з їхніх компаній (CNPC) здобула 49% у спільному з «Роснефтью» підприємстві «Восток-Энерджи», яке вже виграло аукціони щодо розробки двох нафтогазових родовищ в Іркутській області.

В економічному плані Росія є для Китаю джерелом дешевої сировини й ринком збуту готових товарів. Вона великими партіями експортує йому за низькими цінами електроенергію, газ і нафту. Нерівноправний товарообмін із КНР робить РФ фактично її напівколонією. Щороку обсяги взаємної торгівлі стрімко зростають. Коли у 2002-му товарообіг Москви з Пекіном становив $20 млрд, то у 2012-му він сягнув $87,5 млрд. Піднебесна посіла перше місце серед торговельних партнерів РФ, випередивши Нідерланди ($82,7 млрд) та Німеччину ($73,9 млрд). Утім, частка інвестицій КНР у Росію – це лише 0,9% від загального показника, а на Далекому Сході ще менше – 0,7%. Це свідчить про те, що китайці розглядають свою північну сусідку лише як сировинний придаток і ринок збуту дешевих товарів.

Право на бесправие или что творится в украине

  • 01.07.13, 08:03

«Амнистия» – именно так кричал зек, помахивая справочкой из зоны, в кинофильме «Холодное лето 53», оправдывая свое очередное преступление. Сегодня же, через шестьдесят лет, народ Украины наблюдает практически такое же своеволие уголовников, только теперь они, вместо справочки, махают перед лицами у граждан удостоверениями сотрудников милиции, судей, налоговиков, СБУ и прокуратуры. 

В стране засилье уголовного элемента – как при погонах, так и гопников. Последних уголовники в погонах отмазывают от наказания, поскольку мелкая гопота стоит на защите интересов преступников при власти. 

То, что детки высокопоставленных чиновников бузят – уже давно не секрет. Им можно все: устраивать ДТП, насиловать и избивать девушек, а потом подавать на пострадавших в суд. Люди возмущаются, но защиты им ждать неоткуда. А случай с судьей, что в пьяном угаре устроил дебош, а потом милиционеров, что его задержали, взяли под стражу – очень показателен. Он продемонстрировал обществу, что нет в стране правоохранительных органов. Есть организованная преступная группировка, позволяющая себе все, что хочет, но ее никто остановить не может, поскольку во главе ее стоит главный зек – гарант их стабильности. 

Тут у них с гарантом все на мази. Они – преследуют инакомыслящих, придумывают сроки за побитую плитку, за футболки, плакаты с котом, а им за это – индульгенция. 

Вот они и куражатся. Они могут после пьянки на инфинити устраивать ДТП, гоняя со скоростью 170 километров в час, а оказывается, что прокуратура уже имеет справку, что все были трезвы, и гнали они с такой сумасшедшей скоростью на красный свет, потому что спешили по заданию СБУ с малолетними понятыми в юбках. 

То, что у жены мелкого сбэушника машина стоимостью 70 тысяч долларов, никого из прокуроров не заинтересовало (ну, это он после работы – колядовал, с его зарплатой и шевроле не прикупишь). Да и зачем о таких мелочах беспокоиться? Нынче даже гаишник мелкой руки при зарплате в тысячу гривен может позволить себе авто стоимостью десять тысяч долларов. И никакая налоговая не поинтересуется, откуда это у него доходы? Да и нет в этом необходимости, поскольку и сами представители налоговой живут по такой же схеме: при минимальной зарплате имеют и дорогие авто, и апартаменты по заоблачным ценам. 

При этом вся эта уголовная братия, что собирает поборы, берет взятки и занимается откровенным вымогательством, желает, чтобы все остальные люди были честными, заполняли декларации о доходах и сообщали – за какие деньги купили лишние трусы, а не донашивают обноску пятилетней давности? 

Тут вон Миндох, что в народе прозван Минздохом, возглавляется человеком, что задекларировал 699,459 тысяч гривен доходов. И возникает несколько вопросов. Первый: а как это Клименко, что до недавнего времени сидел на скромную зарплату заместителя начальника Специализированной государственной налоговой инспекции по работе с крупными плательщиками налогов Донецка (а налоговики – нищие, они об этом все время говорят) смог такие деньги скопить? Даже, если учитывать, что он работал в коммерческих структурах, все равно столько бы не собрал. Второй: на практике у него другие доходы – куда выше, так почему он даже не думал их упоминать? Но при этом он не прочь залезть в чужие трусы и поинтересоваться: за какие деньги куплена новая резинка, что в них вставлена. 

Также и Янукович, что получает гонорары выше Обамы и Стивена Кинга. Гарант тоже беден – как церковная мышь. А то, что он может себе позволить, так это ему башляют дружественные компании, дабы он с голоду не подох. Но при этом он говорит о честности… 

Да и главный прокурор Пшонка, что притянул сынка поближе к украинскому бюджету, поскольку семья уже требует больших растрат, очень хорошо знает о том, что все мелкие чины в правоохранительных органах собирают мзду для своих начальников, а за это им – индульгенция в вымогательстве с граждан. 

Народ же все наблюдает за ОПГ в погонах и понимает: сам о себе не побеспокоишься – издохнешь с голодухи под синим небом. Потому-то, уже на своем уровне, ворует и подворовывает, при этом кивая наверх: раз им можно, то и мне – пожалуйста. То же, что верхушка подобного не одобряет (ей меньше достается) – народу все равно. 

И если воровать для своего существования народ уже приучился, то защитить себя от уголовников в погонах пока не в состоянии. Он только наблюдает за преступлениями власти, милиции, судей и других силовиков. Однако народ эволюционирует, и если и дальше все будет развиваться так, как сегодня, – народ уйдет в партизаны. А партизаны, они – парни ушлые. Знают, кто по какой дороге ездит, и кто где живет. А там, глядишь, партизаны станут и на защиту народа… 

Лина ТЫХА

http://lenta-ua.net/novosti/politika/24837-pravo-na-bespravie-ili-chto-tvoritsya-v-ukraine.html

З св'ятом - друзі націоналісти!

  • 30.06.13, 08:49
АКТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Рано вранці 30 червня 1941 р. у Львові відбулися Народні збори, на яких було одностайно прийнято Акт відновлення Української Держави. На Князівській горі було піднято український національний прапор, а Львівська радіостанція повідомила про Державницький Акт населення України. Рано вранці 30 червня 1941 р. у Львові відбулися Народні збори, на яких було одностайно прийнято Акт відновлення Української Держави. На Князівській горі було піднято український національний прапор, а Львівська радіостанція повідомила про Державницький Акт населення України. Православне та греко-католицьке духовенство підтримало Акт і закликало українців об'єднатися задля розбудови незалежної держави.

Національні Збори, на яких було проголошено Акт, обрали головою новоствореного Державного Правління Ярослава Стецька – активного діяча ОУН, одного із найближчих соратників Степана Бандери.

На Східну Україну звістку про відновлення Української держави понесли 6 тисяч націоналістів-бандерівців, яких розділили на три похідні групи. Перед ними стояло завдання творити українську адміністрацію та осередки ОУН. Найбільший осередок був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100 осіб), а також на Донбасі і в Криму. Ми наводимо повний текст Акту відновлення Української Держави:

АКТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.

Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України – Києві з волі українського народу.

3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Европі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська Національна Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з Союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.

Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера! Слава Україні! Героям Слава!

В сучасних формулюваннях основний зміст Акту наступний. ОУН під проводом Степана Бандери проголошує відновлення незалежної Української Держави на Західній Україні. Основною метою є розповсюдження державності на всі землі України і створення повноцінної держави зі столицею у Києві. Ця держава покликана забезпечити українцям повноцінний розвиток і задовільнення всіх його потреб. Все це – зрозумілі речі, які у сучасного громадянина України не викликають заперечень. Заперечення традиційно викликає те, що союзником у ботьбі за державність проголошується гітлерівська Німеччина. На факті цього союзництва дуже часто спекулюють антиукраїнські сили, використовуючи його окремо від історичного і політичного контексту. Тож давайте розглянемо цей момент.

По-перше, Радянський Союз, який іноді зображують оплотом антифашизму, до війни на вищому рівні мав "теплі стосунки" з Гітлером. 23 серпня 1939 року під час зустрічі з Ріббентропом в Кремлі Сталін виголосив тост: "Я знаю, як німецький народ любить свого фюрера. Я хотів би тому випити за його здоров'я". Наступний тост Сталін підняв за Гіммлера, за "людину, яка забезпечує безпеку німецької держави". Пізніше Ріббентроп згадував: "Я почував себе в Кремлі, як серед старих партійних товарищів". За цими тостами стояла реальна співпраця двох режимів. Наприклад, є дані, що до 20 тисяч офіцерів Вермахту пройшли бойову підготовку на радянських танкодромах і авіабазах... А німецько-радянський договір про дружбу і кордони від 29 вересня 1939 року розглядав розчленування Польщі "як надійний фундамент для подальшого розвитку дружніх відносин між своїми народами". Так що закидати ОУНівцям пронімецьку орієнтацію треба лише після відповідного закиду в бік СРСР... Або треба просто зрозуміти, що війна є війна. Війна, як відомо, є продовженням політики іншими засобами. А політика сантиментів не знає: в ній є лише вічні інтереси і тимчасові союзники.

По-друге, орієнтація ОУНівців на режим Гітлера була дійсно лише тактичним ходом. Дозволимо собі об'ємну цитату зі спогадів Степана Бандери. "Було ясно, що у відношенні до гітлерівської Німеччини не можна було сподіватися на успішність переговорів, ставлення вимог, переконувань тощо. Такі заходи були заздалегідь засуджені на неуспішність і могли мати значення тільки тактичних заходів, щоб мати й такі козирі і щоб приховати підготовку до дії по іншій лінії. Справжня ж самостійницька політика мусіла йти шляхом доконаних фактів, власної ініціятиви, не оглядаючись на політику Німеччини, а коли треба, то й виразно проти неї". Питання відносин між Україною та Німеччиною, за висловом Степана Бандери, "мусіло залежати тільки від одного: як поставиться Німеччина до державної суверенности України".

Ту саму позицію обстоював і Ярослав Стецько, який особисто виголошував Державницький Акт. "Україна була покликана сказати своє слово: вона за інший, за новий лад в Європі, лад суверенних держав на руїнах російської імперії і кожної імперії, яка б прагнула встановлятися на Сході Європи і в поневоленій Росією Азії... Якщо ж при нагоді проголошення державности... унаявниться незмінна колоніяльна політика Німеччини – тим краще для мобілізації другого – тим разом – протинімецького фронту" – писав Ярослав Стецько у своїх спогадах.

По-третє, проголошення Державницького Акту було здійснено прямо всупереч Німеччині. Якби проголошення Української Держави було на руку гітлерівцям, Степан Бандера, Ярослав Стецько і ще 300 ОУНівців не були б заарештовані гестапо 15 вересня 1941. А слідом за цим Гітлер видав наказ знищити бандерівський рух. А у пізнішому звіті про події в Україні говорилося: "Захоплені друковані матеріали та зізнання заарештованих в міжчасі різних людей Бандери доказують ще раз, що є неможливим притягнути членів організації Бандери до якоїсь позитивної співпраці з німецькими чинниками. Залишається тільки вирішений шлях безпощадного винищення тієї організації".

Отже, з огляду на викладені вище аргументи, можна зробити такий висновок. Державницький Акт 30 червня 1941 року свідчить, що в тій історичній ситуації ОУН була єдиною українською державницькою силою. Тільки ОУН послідовно просувалася до своєї головної мети – створення Української Соборної Самостійної Держави (УССД). "Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї" – так говорить перший пункт Декалогу Українського Націоналіста.

Подвійним святом для українців є дата 30 червня

Рід Шухевичів славний багатьма іменами. Прадід командира УПА — священик Йосип Шухевич першим в українській літературі перекладав Вергілія , Шіллера, Вальтера Скотта. Передмову до посмертного видання його творів написав Іван Франко. Дід Володимир Шухевич, професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ (тогочасна Українська академія наук), автор найгрунтовнішої праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини».

Батько — Йосип Шухевич — був цісарсько–королівським суддею в містечку Кроковець. Тут він проголосив маніфест Західноукраїнської Народної Республіки і був іменований повітовим політичним комісаром. Дядько Степан Шухевич — адвокат і оборонець прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.

http://www.umoloda.kiev.ua/regions/74/213/0/38253/

30 червня 1907 року у Йосифа Шухевича і Євгенії (дів. Стоцька) народився син Роман.

 

Йому судилося піднести славу цього роду на найвищу щаблю захисника української нації. Саме дякуючи Роману Шухевичу, сьогодні молодь українська цікавиться усім родом Шухевичів. У 31 рік Романа призначено заступником начальника штабу Карпатської Січі, у 34 він вже заступник міністра оборони Українського Державного Правління, що перелякало фашистів і вони організовують полювання на Романа. Він в.о. голови ОУН(р) і голова проводу ОУН(р) на українських землях, головний командир УПА мав русяве волосся. Часто вдягав форму офіцера армії окупантів і ходив Львовом, як при німцях, так і при совєтах. Навіть при останніх їздив у справах на Схід і Південь, лікувався в Одесі. Все життя своє поклав Роман Шухевич на оборону своєї нації і заслуговує на вшанування як на державному рівні, так і на рівні спортивних і дитячих товариств, бо такою різноплановою і обдарованою людиною українці мають пишатися перед усім Світом. Він може бути зразком для молоді, як видатний піаніст, як видатний танцюрист, як видатний мандрівник або гарний плавець. Наприклад, на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії.

 

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%D1%85%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Подвійним святом для українців є дата 30 червня, це по-перше, день відновлення української держави, і по-друге, річниця народження видатного українця, Героя України Романа Шухевича. Слава Україні, державі, що має таких Героїв!

До міжнародного дня ООН

  • 27.06.13, 11:38
До міжнародного дня ООН на підтримку жертв катувань Майдан Reload порівняв тюрми комуністів та нацистів

До міжнародного дня ООН на підтримку жертв катувань, який відзначається з 26 червня 1987 року, стіни колишньої катівні гестапо і НКВД-КГБ тюрми на Лонцького стали декораціями телестудії, яка поєднала у прямому ефірі Львів із аудиторіями в Харкові, Києві та Тернополі.

Про висновки з історії для сьогодення говорили

Зі Львова:

Руслан Забілий – директор музею “Тюрма на Лонцького”

Ігор Калинець – письменник, з 1972 – 6 р. таборів і 3 р. заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР (“антирядянська агітація і пропаганда”).

Юрій Шухевич – заарештований 15-літнім як син Головного командира УПА, провів майже 40 років у неволі як український націоналіст.

Ірина Шуль – в 1944 арештована німецьким гестапо і з вироком “за зв’язок з ОУН-УПА” вивезена до концтабору Равенсбрюк

модератор – Ярослав Сватко, публіцист і дослідник визвольного руху

З Тернополя:

Володимир Бірчак – директор Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів

Ігор Олещук – ст.н. співробітник Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів, засуджений до 25 років ув*язнення, у жовтні –листопаді 1948 перебував у слідчому ізоляторі НКДБ (у цьому приміщенні зараз розташований музей)

модератор – Володимир Ханас, координатор проектів ІЦ «Майдан Моніторинг»

З Києва:

Євген Сверстюк – голова Українського ПЕН-клубу. Політв’язень радянського режиму.

Василь Овсієнко – Харківська правозахисна група, історик дисидентського руху, 1973 засуджений до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму за самвидав і з тих пір сидів з перервами до 1988 року.

Олена Білозерська – головний редактор ІА “Поряд з вами”, журналіст, блогер, який постійно пише про сучасних політв’язнів

Віктор Пушкар – соціальний психолог, кандидат психологічних наук, ІЦ «Майдан Моніторинг»

З Харкова:

Володимир Оглоблін – фотохудожник

Борис Захаров – директор незалежного центру INDIE

модератор – Наталка Зубар, голова правління Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»

Учасники дискусії дійшли спільної думки про те, що в сучасній Україні зберігається загроза повернення тих страшних часів, коли життя людини не вартувало й ламаного шеляга, а вправність у вбивстві дисидентів вважалась ознакою найвищої відданості режиму.

Як зазначили учасники дискусії з Харкова, Україні не загрожують тюрми гестапо, але тюрми ЧК-НКВД-МГБ-КГБ є й досі “нормой жизні” українських місць несвободи.

У свойому відеозверненні до учасників дискусії директор ХПГ Євген Захаров наголосив, що єдиним знаряддям запобігання поверненню жахів тоталітаризму є активність громадянського суспільства.

Повний запис трансляції


Суперечки про "геноцид" на Волині вигідні Росії

  • 26.06.13, 12:55

"Як відверто визнав політичний оглядач газети "Жеч Посполіта" Міхал Шулджинський, зростання напруги в польсько-українських стосунках у контексті відзначення 70-ї річниці волинських подій не відповідає інтересам Польщі. А відповідає "інтересам Росії, яка намагається втягнути Київ у сферу своїх впливів".

Саме стаття.


Фальшивки.

  • 26.06.13, 11:12
Думаю всі добре відоме ось це фото воно походить із цієї книги: http://evil.nr2.crimea.ua/ukronazi2/korman_bigfile

Раніше стверджувалося, що це польські діти вбиті повстанцями. Як потім виявилося це фальшивка. Це було спростоване самими поляками.
Historia jednej fotografii.
http://science-info.pl/?page_id=30#axzz2Vu9EgopX






http://blacklack.livejournal.com/108404.html

Але в даній польській книзі виявляється є інші неправдиві фотографії.


Фото, що зліва взято із книги Миколи Лебедя. УПА. 1946 р.
Книгу можна скачати ось тут: http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=41963

Фото в польській книзі під номером 33 http://evil.nr2.crimea.ua/ukronazi2/korman_bigfile
Там стверджується, що це поляк. Якому нанесли 20 колотих ран.
Але якщо уважно придивитися, то можна побачити, що в польській книзі фотографія обрізана. А в книзі Миколи Лебедя воно повне. І ран на тілі вбитого більше ніж 20.
Книга Миколи Лебедя була видана в 1946 р. а польська в 2003 році.


Поляки іще одне фото взяли із книги Миколи Лебедя і написали, що на фото зображені вбиті поляки
Польське фото в книзі під номером 122. http://evil.nr2.crimea.ua/ukronazi2/korman_bigfile
Зображення

А ось це фото із книги Миколи Лебедя. УПА. 1993. С. 146
http://vuzer.info/load/voennaja_literat ... -1-0-17150
Зображення

Якщо уважно придивитися то видно, що фото із польської книги обрізане. Підпис біля польського фото стверджує, що там лежать двоє вбитих поляків. Але вище видно ноги третьої людини. Коли брали фото із книги М. Лебедя поспішили, фото обрізали а ноги третьої людини не помітили.


А ось іще одне цікаве фото із тої ж польської книги. Під номером 78 http://evil.nr2.crimea.ua/ukronazi2/korman_bigfile
Зображення
Стверджується що ці поляки були вбиті бандерівцями.

Це саме фото.
Зображення
Джерело:
http://www.konflikty.pl/z,Galeria_do_ar ... i_woli.jpg
http://pl.wikipedia.org/wiki/Plik:Victi ... ssacre.jpg
Тут стверджується що ці поляки загинули під час Варшавського повстання. Так само написано у польській вікіпедії.
І знову зверніть увагу, фото із польської книги в якій стверджується, що ніби ці поляки були вбиті бандерівцями обрізане.
Тобто оригінальне фото спеціально було обрізане, щоб його було важче впізнати.

Цікаво, скільки ще в даній польській книзі неправдивих фото?