Ноги ФІФА тепер ростуть від Газпрому.
- 28.09.13, 15:53
Так, в прокуратурах, радах и администрациях засели крючкотворы, считающие, что они держат бога за бороду, а потому - никому и ничего не должны. Сотрудники Областной прокуратуры Херсонской области – не исключение.
Так, жители пгт Лазурное уже не единожды сообщали прокурору Свиденко Константину Борисовичу о коррупции и беззаконии, что развела Лазурнянская рада. Более того, учитывая, что в этой местности уже были коррупционные скандалы и одного представителя власти даже приговорили к сроку (хоть он и прикрылся справкой о здоровье и за коррупцию не ответил), прокуратура и дальше покрывает (или крышует?) то, что делают царьки на местном уровне.
Когда Областной прокуратуре Херсонской области направляют информацию о том, что в округе твориться беззаконие, она, чтобы снять с себя всю ответственность, отвечает, что граждане (да и пресса) могут писать дальше в другие инстанции, поскольку факт изложения информации оформлен не заявлением о преступлении, а – информационным запросом (от прессы) или жалобой (от граждан). То же, что в бумагах, направленных в прокуратуру, изложены факты о том, что в пгт Лазурное местные царьки занимаются откровенным рэкетом и вымогательством денег, даже с мертвых душ, за воду, которую не подавали, да еще и по завышенным тарифам – прокуратуре не интересно.
Более того, господина Свиденко от прессы и граждан охраняет верная секретарь, что на все вопросы отвечает, что структура, в которой она работает – не бюро добрых услуг.
Естественно, что в нашей стране сегодня, когда прокуроров назначают (а не избирают) прокуроры, что по закону являются слугами народа (а, значит, все же, они – бюро добрых услуг!) хоть и обязаны реагировать на любое заявление о коррупции, подобного не делают.
А что еще интересней, по обращению граждан прокуратура должна была не отписаться им, что жители могут обращаться в суд, а прокурор мог опротестовать коррупционное решение Лазурнянской рады через суд. И, согласно ч. 3 ст. 21 Закона Украины «О прокуратуре», протест прокурора останавливает действие опротестованного акта и подлежит обязательному рассмотрению соответствующим органом или должностным лицом в десятидневный срок после его поступления. О результатах рассмотрения протеста в этот же срок сообщается прокурору.
Но прокуратура – не бюро добрых услуг. Прокуратура – смотрящий над коррупционерами и рэкетирами, которые, прикрываясь решениями рад, нарушают права граждан. И вот что интересно: выгодно прокуратуре – подает в суд и опротестовывает незаконное решение любого сельсовета, Киевсовета и горсовета. А не выгодно – отписывается, рассказывая о том, сколько букв в законе «О прокуратуре».
Так что гражданам обращаться к структуре, что стоит на защите закона – не стоит. Нет ее. Есть организация, что содержится за деньги налогоплательщиков и думает о том, как отделаться от надоедливых граждан, которые так наивны, что верят в закон.
Конфликты и законы
На підтвердження цього коментаря розміщую вірш невідомого автора,написаний ще у 1935 році.Викладаю мовою оригіналу.
Політичну організацію Юрія Луценка спонсорують три людини, одна з яких Олександр Третьяков.
Про це він сказав у відеоінтерв'ю "Публічним людям" , відповідаючи на запитання про спірні емоції, які викликають його нинішні соратники Роман Безсмертний і Олександр Третьяков.
Під час виборів до ВР по 218 округу міста Києва були розвішані такі плакати:
А святошинці гарно "підзаробли" на збіговиськах, які влаштовував Третьяков на ПІДТРИМКУ СЕБЕ, коханого ...
Але до ВР він так і не потрапив, пролетів, як фанера над Парижем.
"У нього є право голосу, ми ж не можемо його використовувати як дійну корову. Але він має не більше впливу, ніж той же Стецьків", - зазначив Луценко.
Ну, і на сам кінець, тим крикунам, які верещали, що Луцик на "волі" зробить ґґґеволюцію... Вже зґобив Забули "Народну самооборону" Жванії? І де тепер спонсор Жванія? Там само буде Третьяков (бо за характером ці напівжиди - брати - близнюки)...
Останній рік порадував літературними новинками як від знаних та досвідчених авторів, так і від здібних новачків. Пропоную 5 найпомітніших, на думку Inspired, видань для всіх, хто любить читати українською та про українське.
Юрій Винничук “Танго смерті”
Ця книжка сучасного класика української літератури заслужила право розпочати список хоча б тому, що отримала премію “Книга року BBC 2012” . Думки щодо того, наскільки цей титул є заслуженим, або наскільки роман виправдав очікування, можуть бути різними, але одне є безсумнівним: книжку просто необхідно прочитати. Особливо вона має сподобатись закоханим у Львів, любителям історії, містики, драми… Власне, особливістю цього тексту є те, що кожен знайде для себе щось своє. А ще книжка точно не розчарує прихильників вишуканої української мови, а також добірних галицизмів, адже Винничук відомий як неперевершений стиліст.
Надійка Гербіш “Теплі історії до кави”Книжка Надійки Гербіш наприкінці минулого року стала справжньою сенсацією. Ще б пак: збірка нікому не відомої донедавна авторки розходиться величезними накладами. Формула успіху доволі проста: непереможний оптимізм, прості сюжети, легка мова, а для уважних ця книжка відкриє рецепт простого і справжнього щастя. Вийшло легке чтиво для тих, хто шукає острівець затишку серед повсякденних марнот, прагне усамітнитись із горнятком кави та м’яким котиком на колінах і зарядитися порцією позитиву. А оскільки книжка складається з невеличких замальовок, які неодмінно припадуть до душі ніжним та романтичним натурам, для неї легко знайти час навіть у найнапруженіший день.
Макс Кідрук “Бот”Макс Кідрук, добре знаний в Україні як перший автор жанру тревелог в Україні, і, відповідно, автор циклу книжок про подорожі (які, до речі, буде не лише цікаво, а й корисно почитати всім, хто захоплюється подорожами), вирішив здивувати читачів гостросюжетною повістю. В одному він залишився вірним собі: став абсолютним новатором в обраному жанрі технотрилер. Щоб написати повість, автору знадобилося перелопатити купи наукової літератури та задіяти кількох фахівців новітніх технологій. Чи не дарма було витрачено стільки зусиль — судіть самі, але тим, для кого слова “бот”, “наноробот”, “фрактал” та “кіборг” — не пустий звук, а також любителям всього сучасного та незвичайного просто необхідно пошукати роман “Бот” на полицях книжкових крамниць.
Юрко Іздрик “Ю”Хоча останній рік і був багатим на поетичні збірки, та ми виділили одну, яка стала найочікуванішою: від гуру української літератури Юрка Іздрика. Хоча автору нещодавно виповнився 51 рік, незмінна тема його віршів — кохання в усіх його проявах, але кохання не легковажне, а усвідомлене та глибоке. Поезія Іздрика припаде до душі романтичним, але водночас сильним натурам. Усі поезії можна знайти в авторському ЖЖ або на сторінці у facebook, тож ця книжка — для тих, хто крім самої поезії насолоджується ще й затишним шурхотінням сторінок та оригінальним дизайном (розробленим, до речі, самим автором).
Сашко Ушкалов “Жесть”Сашко Ушкалов став відомим завдяки своєму першому роману “БЖД”, а протягом наступних п’яти років створювалась збірка оповідань “Жесть”. В одному з інтерв’ю автор сказав про неї так: “Я намагаюсь писати так, щоб не було нічого зайвого. Мені залежить на динаміці і в будові речень, і в будові сюжету”. Родзинкою книги став дотепний гумор, але за жартами та дотепами тут часто криється справжня життєва мудрість. Ця книжка цікава та ненав’язлива, а отже, стане у нагоді, щоб приємно згаяти час у метро або в черзі.