Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Ноги ФІФА тепер ростуть від Газпрому.


Російська компанія "Газпром" стала офіційним спонсором ФІФА на 2015-2018 роки.Угода була підписана між головою правління Газпрому Міллером і президентом ФІФА Йозефом Блаттером в присутності президента Росії Володимира Путіна ще 14 вересня.Сума контракту не оприлюднюється , але Міллер зазначив, що вона відповідає масштабам міроприємства.Таким чином для мене усі питання стосовно так званої "боротьби" ФІФА з "украинскими фашистами" зняті.


Областная прокуратура Херсонской области – не бюро добрых услуг


her prok

 
В Украине сложилась парадоксальная ситуация: те, кто содержится за деньги налогоплательщиков, этих налогоплательщиков считают быдлом. Вся власть, что пронизана коррупцией с головы до пят, не берет на себя право решать те проблемы, которые обязана.


Так, в прокуратурах, радах и администрациях засели крючкотворы, считающие, что они держат бога за бороду, а потому - никому и ничего не должны. Сотрудники Областной прокуратуры Херсонской области – не исключение.

Так, жители пгт Лазурное уже не единожды сообщали прокурору Свиденко Константину Борисовичу о коррупции и беззаконии, что развела Лазурнянская рада. Более того, учитывая, что в этой местности уже были коррупционные скандалы и одного представителя власти даже приговорили к сроку (хоть он и прикрылся справкой о здоровье и за коррупцию не ответил), прокуратура и дальше покрывает (или крышует?) то, что делают царьки на местном уровне.

Когда Областной прокуратуре Херсонской области направляют информацию о том, что в округе твориться беззаконие, она, чтобы снять с себя всю ответственность, отвечает, что граждане (да и пресса) могут писать дальше в другие инстанции, поскольку факт изложения информации оформлен не заявлением о преступлении, а – информационным запросом (от прессы) или жалобой (от граждан). То же, что в бумагах, направленных в прокуратуру, изложены факты о том, что в пгт Лазурное местные царьки занимаются откровенным рэкетом и вымогательством денег, даже с мертвых душ, за воду, которую не подавали, да еще и по завышенным тарифам – прокуратуре не интересно.

Более того, господина Свиденко от прессы и граждан охраняет верная секретарь, что на все вопросы отвечает, что структура, в которой она работает – не бюро добрых услуг.

Естественно, что в нашей стране сегодня, когда прокуроров назначают (а не избирают) прокуроры, что по закону являются слугами народа (а, значит, все же, они – бюро добрых услуг!) хоть и обязаны реагировать на любое заявление о коррупции, подобного не делают.

А что еще интересней, по обращению граждан прокуратура должна была не отписаться им, что жители могут обращаться в суд, а прокурор мог опротестовать коррупционное решение Лазурнянской рады через суд. И, согласно ч. 3 ст. 21 Закона Украины «О прокуратуре», протест прокурора останавливает действие опротестованного акта и подлежит обязательному рассмотрению соответствующим органом или должностным лицом в десятидневный срок после его поступления. О результатах рассмотрения протеста в этот же срок сообщается прокурору.

Но прокуратура – не бюро добрых услуг. Прокуратура – смотрящий над коррупционерами и рэкетирами, которые, прикрываясь решениями рад, нарушают права граждан. И вот что интересно: выгодно прокуратуре – подает в суд и опротестовывает незаконное решение любого сельсовета, Киевсовета и горсовета. А не выгодно – отписывается, рассказывая о том, сколько букв в законе «О прокуратуре».

Так что гражданам обращаться к структуре, что стоит на защите закона – не стоит. Нет ее. Есть организация, что содержится за деньги налогоплательщиков и думает о том, как отделаться от надоедливых граждан, которые так наивны, что верят в закон.

Конфликты и законы

Як біс облажався.

Сподобався мені коментар мого товариша:

"Скільки себе пам'ятаю, стільки й не сприймаю як людей. Моральні виродки. Взагалі, маю підозру, що вони є тим, що в епосі різних народів має назву "чорт".

На підтвердження цього коментаря розміщую вірш невідомого автора,написаний ще у 1935 році.Викладаю мовою оригіналу.

Поэма о жиде

Известно всем - в начале века
Бог создал в мире человека,
А из ребра он создал деву,
Праматерь всех живущих - Еву.

Деяньям тем в противовес
Задумал сделать то же бес,
Но дело так хотел наладить
Чтоб человечеству нагадить.

Кому ж неведомо из нас,
Что бес нам пакостил не раз.
Через него - праматерь Ева
Вкусила плод запретный с древа.

Сама наелась и к тому же
Адама накормила - мужа.
Бес гнусную задумал штуку,
Чтоб вечную наслать нам муку -

Взял дьявол жабу, волчье сердце,
Клопов, чеснок и фунтик перца.
Сказавши: "Зло чтоб совершить -
Всю эту дрянь надо сварить!"

Принес все в Ад, свалил в котел
И под котлом огонь развел...
Смесь целых сотню лет варилась,
Вдруг что-то в ней зашевелилось...

Бес ухмыльнулся, ковш достал,
Взглянул и... с грустью засвистал:
"Выходит даром я трудился,
Сто лет варил, и - пшик случился!

Жаль мне потерянного века,
Не изведет смесь человека".
И, приуныв, сказал с досадой:
"Не то выходит, что мне надо.

Ведь зелье надо так сварить,
Чтоб человека - погубить
Нужна мне дрянь такого сорта,
Чтоб отпугнула - даже черта!"

Чертяка тут и говорит:
"Пускай лет триста покипит".
Подумал бес, прибавил к смеси
Лисицы зуб, змеиной спеси,

Все семь грехов, фунт адской сажи,
Набрал чего нет в мире гаже,
Все это густо замесил
И сверху крышкой придавил...

Котел тот наглухо закрыт
И ровно триста лет кипит.
Затем котел заклокотал,
Повсюду мрак и смрад настал.

Кругом все звери передохли,
Растения и те посохли...
И даже небо прикоптело.
С ухмылкой бес сказал: "Поспело!"

Котел для пробы покачал
"гевАлт!"* - в нем кто-то закричал
Бормочет бес: "Посмотрим штуку"
И запустил под крышку руку.

Меж тем в котле как завизжит
И выпрыгнул оттуда - жид!!!
Во всей красе явясь - во фраке,
В ермолке, в пейсах, в лапсердаке.

Орет: "мишУгана!"** что сил,
И... палец бесу укусил!!!
Тот обомлел: "Вот это рожа!
Со мной как капля с каплей схожа,

Не говорит жидюга - лает!
В восторге дьявол так и тает...
Услышав дьявольский жаргон,
Что меж чертей в Аду введен,

Бес до того тут умилился,
Что прям над жидом - прослезился!
Внезапно жид запел юлой:
"Давай меняться, дорогой!"

И чтобы время не терять,
Стал хвост у беса торговать.
Сказавши, что хвосты не носят,
Что скоро их и дамы бросят,

Что хвост его - не первый сорт
И молью тронут, и потерт...
Так бес жиду, тех истин ради,
Сбыл хвост, чтоб не болтался сзади,

И куцым бес сидит в Аду
За то, что хвост продал жиду.
Забравши хвост, тот грязный жид
Пред бесом вовсе не дрожит.

Нахал рассчитываться стал
И - тут же беса обсчитал!
С тех пор по миру жид хлопочет,
Вертит селянами как хочет.

Открыл притоны, лавки, банки.
Меняет рубль на фунты, франки.
Стал контрабандой торговать,
Перекупать и воровать.

Процент дерет аж сотню в год,
Людей вгоняя в жаркий пот.
Собрал мильоны темных шаек,
В них насадил Абрамов, Хаек.

Те с жиру начали плодиться,
Один в могилу - сто родится.
Везде мелькают лапсердаки
Точь-в-точь как блохи на собаке.

Уж если беса жид обвел
И хвост обманом приобрел,
Каких же натворит он бед
Тем, у кого хвостов-то нет?!

Отсюда мой совет народу:
Жидам вы не давайте ходу!
Жалеть, щадить он вас не станет,
Предаст, продаст, сто раз обманет.

А если нужен вам пример,
Давайте вспомним СССР...
Коль нужен жид людей известь,
В России можно приобресть.

Вот он - во фраке иль мундире
Вертит делами во всем мире.
Уж нету пейс и лапсердака,
Умен жидюга, как собака.

Он потерял почти акцент
Ну, словом, жид - интеллигент.
Тогда, в семнадцатом году
Свергли царя и на ходу

Создали там советску власть.
Жид насладился ею всласть,
На всех он митингах орал:
"Това-г-ищи, я воевал!

Меня пошлите депутатом!
Я буду вам отцом и б-г-атом!"
Вот так, дурманя весь народ,
Всю власть он в руки заберет.

Так незаметно получилось,
Жиды - повсюду просочились.
В Советах, банках, профсоюзах,
В Управах, в партии и вузах.

Как будто так уж целый век,
Повсюду жид - свой человек.
В торговле, в Армии, в ЦК
Везде видна его рука.

"Живите весело сегодня,
А завтра будет веселей!"
Кричал по радио умильно
Всем обеспеченный еврей.

А люди, чтоб достать сатину,
В полях и шахтах гнули спину.
По мысли хитрого жида
Ввели тогда - Герой Труда.

И все вокруг довольны, рады,
Еще, мол, будут нам награды...
А вскорь, обиженный до слез,
Добудешь и туберкулез.

Бесхвостый черт решил в Аду:
"А ну-ка к жиду я пойду...
Ведь это ж я - его творец.
Поди забыл меня подлец.

Его ж из грязи создал я.
Он хвост украл мой - вот свинья".
Оделся скромно, спрятал рожки
И зашагал черт по дорожке...

Пришел на шахту он: "Друзья,
Хочу увидеть жида я,
Давным-давно в честной народ
Пустил его я в оборот..."

Но не успел он все сказать,
Как стали черта избивать.
Насилу вырвался бедняк,
Подбили глаз, погиб пиджак...

Пришел в село, зашел в колхоз.
"А ну, что с города привез?"
"Привез я только синяки,
Жидов нэмае, земляки?"

"Чудак! - смеются все крестьяне, -
В селе не будет этой дряни,
Он в кабинетах лишь сидит.
Там где начальник, там и жид.

А где голодная еда,
Там жида нету никогда".
"А что ты робишь, гражданин?" -
Спросил тут дьявола один.

"Сказать по совести, друзья,
То жида людям сделал - я".
Едва сказал он это слово,
Как черта бить начали снова...

Лупили граблями, цепом,
Лопатой, веником, серпом.
Едва бедняга цел остался.
И из колхоза вмиг убрался.

Подумал черт: "Ей, ей же, ей,
Видать подлюка мой еврей.
Пойду-ка в город, посмотрю,
С людьми я - ТАМ поговорю".

Пришел на фабрику и в цех,
Спросил про жида. Хохот, смех.
"Средь грязи, копоти, станков,
Искать жидов? Жид не таков!

Он председатель, он нарком,
Партиец он всегда притом.
Парторг, директор иль завскладом,
Он служит здесь, ворует рядом.

Паек, квартира и авто,
Жене новехонько манто.
А мы как жили, так помрем,
Другого в жизни мы не ждем"

Услышав ругань, брань и мат,
Поплелся черт наш в Наркомат.
На двери надпись на металле -
Нарком Шевченко и так дале...

Вошел черт, плакался, молился,
Пока приема он добился.
Попав в роскошный кабинет,
Черт замер: сон то или нет?

Ведь это ж он, тот самый жид!
Он в кресле кожаном сидит.
Сто лет назад он хвост купил
И палец черту укусил.

Когда ж расплачиваться стал,
То даже беса обсчитал.
Черт рад обнять его как сына.
Что за прекрасная картина...

Но оказался скверным сын.
- "Что вам угодно, гражданин?"
И черт, волнуясь, говорил,
Как он в котле ту смесь варил,

Как смесь та триста лет томилась,
Как что-то в ней зашевелилось,
Какой был смеси гнусный вид,
И как оттуда вылез жид...

Нарком внезапно быстро встал
На кнопку тайную нажал -
Тотчас же двери отворились,
И двое в форме появились.

- Не знаю, кто это, но он,
Похоже, вражеский шпион!
Чтоб не случилося беде,
Возьмите их в НКВДе!

Тут черт безумно разозлился
И к жиду так он обратился:
"Ах ты, продажная душа!
Ты ж не имел, брат, ни шиша!

И только я тебе, подлюке,
Подал в беде когда-то руки.
А ты тут - здорово живешь,
Совсем своих не узнаешь!"

"Ну, что ви - слышали? Довольно!
Хватайте этот речь крамольний!"
И черта бедного взашей
Со всех погнали этажей.

В авто без окон усадили
И быстро-быстро укатили...
Когда попал черт на допрос,
То с горя он повесил нос.

Как всякий бес видал он виды,
Но не стерпел ТАКОЙ обиды:
Жидовским духом тут воняет,
Жид жида жидом погоняет.

Не знал наш черт еще беды -
В НКВД ж одни жиды!!!
В два счета кодло закипело,
И бесу вмиг пришили дело:

Мол, у него шпионский вид.
А, главное - антисемит!
- Позвольте, - черт тут закричал, -
Да это ж я его создал!

Услышавши подобный бред,
Вмиг осознали его вред.
И многих слов не говоря,
Постановили - в лагеря!

А чтоб виновный не брыкался,
И чтобы он во всем сознался,
То черта мучили и били,
Все пытки Ада применили.

В душе мой черт должен признаться,
Что с ними Ад не мог тягаться.
Чуть Богу душу не отдал
И все, что надо, подписал.

И черта на гнилой соломе
Везут в раздолбанном вагоне.
Поехал. Не Кавказ, не Крым,
На Соловки его, в Нарым.

Там были русские, грузины,
Поляки, немцы, осетины.
Народ везли со всех краев,
Вот только не было - жидов.

Пять лет по ссылкам черт шатался,
Всего несчастный навидался.
И понял раз и навсегда,
В чем людям горе и беда.

Что всех дурачит, всем вредит
Его творенье - подлый жид.
И как безумно был он рад,
Когда попал обратно в Ад!!!

Он там попарился, умылся,
Вшей вывел, наголо побрился.
В Аду, тут понял Люцифер,
Живут честней, чем в СССР.

Кто праведен был - в Раю тот спит,
Кто виноват - в котле сидит.
А там невинные - в тайге,
А вороватые - в Кремле!

Созвал наш дьявол съезд чертей
И после пламенных речей
Решили все - без лишних слов:
Спасай Россию - бей жидов!!!

Москва 1935 год
Автор неизвестен
Опубликовано Григорием Климовым
в приложении к его книге "Божий народ"

Варвари!

  • 25.09.13, 21:10
У Харкові по-варварськи демонтували дошку видатному українському філологові Юрієві Шевелеву. Руйнування дошки сталося через півгодини після рішення сесії харківської міськради про демонтаж дошки.


Я в шоці!!!Якісь виродки серед білого дня,спокійно розбивають пам"ятну дошку видатному українцю,завантажують розбиті шматки в автівку і зникають.Чому ми в своїй країні дозволяємо жидовні та українофобам робити все що завгодно?Невже в славному місті Харків не знайшлось кілька десятків справжніх патриотів,які б стали на захист українства?

Визволителі без маски.

  • 25.09.13, 16:15

http://collections.yadvashem.org/photosarchive/en-us/67998.html

На фото вбиті підпільники, на ліжку лежить маленька дитина. Один з підпільників своїм тілом закриває мальнеку дитину.

Фото із сайту Яд Вашем. До цього фото є підпис:
Ukraine, Members of the UPA (National Ukrainian Underground) killed by members of the Communist Underground 1945.
Україна, члени УПА (Українське Національне Підпілля) убиті членами комуністичного підпілля 1945 року.

Додам, що в 1945 р. в Україні вже не було комуністичного підпілля. А була вже повноцінна радянська влада.

Фото розшукав Douglas і виклав на сайті: http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=8&t=12813&start=135

Сагринь - злочин і кара

  • 22.09.13, 23:25
Масові вбивства українців на Холмщині, вчинені Армією Крайовою в березня 1944 р., були:

1) найбільшим злочином цього формування проти української людності за цілу історію АК;

2) найбільшим воєнним злочином цього формування;

3) одним з найбільших злочинів партизанських формувань проти цивільної людності в Європі під час II світової війни.

Далеко не повна карта місць де поляки вчинили масові вбивства українського населення

Холмський злочин не був винятком у низці аківських злочинів, але був винятковий своїми витоками, перебігом, розмірами, фанатичністю, і ненавистю.

На початку березня командування АК Люблинської округи вирішило зробити значну військову операцію. Не протинімецьку - протиукраїнську.


Керівниками згаданого злочину виступили Зенон Яхимек-"Віктор" та Станіслав Басай - "Рись" командир 1-го Батальйону Хлопського

Зенон Яхимек - "Віктор" керівник операції зі знищення українського села Сагринь

У склад військового з'єднання АК підпорядкованого 3. Яхимкові з метою здійснити вбивство українців в Сагрині, увійшли такі відділи: 1) 2 сотні бойової диверсії Томашівськогї округи АК - прибл. 200 вояків: 2) 50-особова лісова сотня: 3) 3 сотні з III округи АК -прибл. 300 вояків; 4) 2 відділи коннотників-розвідників - прибл. 80 вояків: 5) чота з IV району - прибл. 30 вояків; б) чота з Грубешівської округи - прибл. 30 вояків: 8) 22 озброєні колоністи. Усього - прибл. 800 дуже добре озброєних вояків.
Провідну роль виконували дві пробоєві сотні обласного Керівництва диверсії-Томашівського округу, у структурі командування пов'язаних їх прямо з вищим командуванням в Люблині та центральним - у Варшаві.

Станіслав Басай - «Рись» , командир 1-го Батальйону Хлопського (одним із ініціаторів і керівників знищенням українського села Сагринь ) в центрі на вороному коні.

Хоча відідли АК в днях 9-11 березня могли здійснити широкий наступ на окупаційні сили III Райху або на відділи радянських партизан, вони ударили саме на беззахисних українських селян із Сагрині

Бійці Армії Крайової перед нападом на Сагринь

Село Сагринь не становив реальної загрози для польської людності та АК. Перебіг та наслідки акції з'єднаних відділів АК з 9-11 березня 1944 р. на Холмщині доказують, що це був спланований винищувальний наступ проти української цивільно людності. Натомість це не була акція проти станиці поліції чи самооборони - адже, крім Сагриня, знищені були села, де не було ні станиць поліції, ні самооборонних груп. І що головне в 1-й половині березня 1944 р. в регіоні знищиних сіл ще взагалі не було жодного підрозділу УПА. !

Бійці Армії Крайової перед нападом на Сагринь

Як на здобування станиці поліції та подолання опору самооборони, 800 вояків - це завелика сила (напр. у наступі на базу АК в великому селі Острові в кінці березні 1944 р. взяло участь прибл. 400 вояків УПА). Крім цього, АК мала в селі розвідку та знала про мешканців села радше все. Польське угрупування підготовці до наступу не зустріла збоку найменшої перешкоди.

Донесення священика про напад поляків - як бачимо поляки різали та рубали українців

Як на здійснення масового вбивства всіх мешканців села та тих хто в Сагрині схоронився з навколлишніх сіл, 800 польських вояків - сила повністю відповідна, зокрема якщо призначено їй завдання взяти село в перстень, аби з нього не зміг ніхто втекти.

Бійці Армії Крайової під час нападу на Сагринь

Сагринська станиця Української допоміжної поліції мала 6 поліціантів. Вона містилася в мурованому будинку. Це була єдина збройна сила, яка. Проте, не була призначена до бойових сутичок, а до поліційних обов'язків. Напередодні березневих подій до них приєдналося 16 дезертирів з дивізії «Галичина» з Замостя.
Під час наступу станиця не відіграла важливої ролі як оборонець мешканців - поліціанти та дивізійники відступили незамкненим відтинком перстеня.

Сагринь мала самооборону. Це могла бути група селян, без вишколу та без професійного командування. Її функції могли зводитися до нічного сторожування та повідомлення станиці поліції пострілом про наближення небезпеки. Вона не мала також мінімального військового досвіду, бо не брала участі в збройних акціях. В результаті самооборона села Сагринь не представляла військової цінності.

В результаті нападу н Польські об'єднані сили під час акції (фактично кількох) знищили українські села: Сагринь , Прихориле, Ментке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та ін., у яких розстріляли або по-звірячому замордували більше 1500 українців.

Солдат армії Kрайової посміхається над трупом українським селянина, який був убитий в полі поблизу с.Сагринь

Близько 70 % жертв становили жінки та діти. Тільки в Сагрині в ніч з 9 на 10 березня загинуло щонайменше 700 українців. Загалом поляками до червня 1944 р. було спалено близько 150 українських сіл, у яких мешкало близько 15 тисяч осіб.

палаюче українське село Сагринь

Причому після знищення села Сагринь мав місце курйоз: 3енон Яхимек-"Віктор" розстріляв партизана Армії Крайової на псевдонім «Смєшни» за бандитську поведінку. Можна було б іронізувати, що це, певно, був єдиний, хто... не хотів убивати мешканців села.
Однак, крім іронії, жест Яхимка свідчить про його абсолютне небажання розуміти в етичних категоріях те, що сталося в Сагрині: на кілька годин раніше він видав наказ вчинити масове вбивство, а потім розстріляв одного бійця за... грабунок під час масового убивства !!

Бійці Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь

Армія Крайова в Сагрині не зустріла збройного опору. Про власні польські втрати теж немає сідчень. Відсутність даних про польські втрати , якраз і показує , що метою проведення операції була фізична ліквідація української цивільної людності , а не якогось збройного пдрозділу.

Бійці Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь

Фотографії які поляки зробили під час злочину - незалишають сумніву: вояки Армії Крайової ішли на показову акцію. радо позували до світлин, усміхалися над трупами вбитих українських селян або курили цигарки на тлі палаючого Сагриня. Подібно так само над своїми єврейськими жертвами фотографувалися також гітлерівці з Гестапо чи СС.

Бійці Армії Крайової у знищеному села Сагринь


Бійці Армії Крайової після знищення українського села Сагринь.

Не сподівалися поважної твердої боротьби -ішли на просту «акцію на українців», не першу і не останню. Їх не лякала перспектива можливого пізнішого переосмислення та переоцінення їх учинків. Вони її не сподівалися, тому що така перспектива якраз лежала трупом біля їх ніг...

Трохи згодом караюча рука таки досягла одного із керівників знищеня українців - командира 1-го батальйону Хлопського Станіслава Басая - "Рися".
Він був зятив в полон 25.03.1945 р. повстанцями куреня "Вовки" під командуванням Мар`яна Лукасевича - "Ягоди" в с.Крилів , під час нападу на станицю польської міліції.
Того ж дня злочинець був розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками , що брали участь в убивствах українців на Холмщині.

Мар`ян Лукасевич - "Ягода" - керував ліквідацією Басая

Із хроніки відділу "Вовків" :

Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.

Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується.

Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На станиці є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях.

Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання.

Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.

Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.

Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка. Усіх поляків розстріляно.
http://urb-a.livejournal.com/3923787.html

Ґеволюція для Юґочки...

  • 21.09.13, 13:19

Політичну організацію Юрія Луценка спонсорують три людини, одна з яких Олександр Третьяков.

Про це він сказав у відеоінтерв'ю "Публічним людям" , відповідаючи на запитання про спірні емоції, які викликають його нинішні соратники Роман Безсмертний і Олександр Третьяков.

Під час виборів до ВР по 218 округу міста Києва були розвішані такі плакати: 

 

А святошинці гарно "підзаробли" на збіговиськах, які влаштовував Третьяков на ПІДТРИМКУ СЕБЕ, коханого ...

Але до ВР він так і не потрапив, пролетів, як фанера над Парижем. 

Що стосується Безсмертного, то Луценко назвав його "чудовим орговиком", а співпрацю з Третьяковим пояснив таким чином:

"Ви можете назвати іншого спонсора? Назвіть! У мене є й інші. Також у мене поряд є багато молодих нових партій, які роблять чисті нові хлопці, які правильно будують партійну структуру, але ніяк не можуть впливати на українську політику. Ніяк, тому що у них немає більше 10 тисяч. А українська політика є спочатку дуже дорогою. І не маючи ресурсу, ми можемо бути лише кухонними говорилками. Я вважаю, що цим не допоможу країні".

За словами Луценка, у нього 3 інвестори, 2 з яких бажають залишатися в тіні. "Відразу скажу, що їх прізвища нікому нічого не скажуть", - зазначив він.

При цьому він підкреслив, що у Третьякова немає монопольного впливу на прийняття рішень.

"У нього є право голосу, ми ж не можемо його використовувати як дійну корову. Але він має не більше впливу, ніж той же Стецьків", - зазначив Луценко.

Ну, і на сам кінець, тим крикунам, які верещали, що Луцик на "волі" зробить ґґґеволюцію... Вже зґобив crazy Забули "Народну самооборону" Жванії? І де тепер спонсор Жванія? Там само буде Третьяков (бо за характером ці напівжиди - брати - близнюки)... 


5 книг українських авторів за останній рік, які варто прочитати

  • 21.09.13, 12:33
книгозбірка "Варти"

Останній рік порадував літературними новинками як від знаних та досвідчених авторів, так і від здібних новачків. Пропоную 5 найпомітніших, на думку Inspired, видань для всіх, хто любить читати українською та про українське.

 Юрій Винничук “Танго смерті”

Ця книжка сучасного класика української літератури заслужила право розпочати список хоча б тому, що отримала премію “Книга року BBC 2012” . Думки щодо того, наскільки цей титул є заслуженим, або наскільки роман виправдав очікування, можуть бути різними, але одне є безсумнівним: книжку просто необхідно прочитати. Особливо вона має сподобатись закоханим у Львів, любителям історії, містики, драми… Власне, особливістю цього тексту є те, що кожен знайде для себе щось своє. А ще книжка точно не розчарує прихильників вишуканої української мови, а також добірних галицизмів, адже Винничук відомий як неперевершений стиліст.

Надійка Гербіш “Теплі історії до кави”

Книжка Надійки Гербіш наприкінці минулого року стала справжньою сенсацією. Ще б пак: збірка нікому не відомої донедавна авторки розходиться величезними накладами. Формула успіху доволі проста: непереможний оптимізм, прості сюжети, легка мова, а для уважних ця книжка відкриє рецепт простого і справжнього щастя. Вийшло легке чтиво для тих, хто шукає острівець затишку серед повсякденних марнот, прагне усамітнитись із горнятком кави та м’яким котиком на колінах і зарядитися порцією позитиву. А оскільки книжка складається з невеличких замальовок, які неодмінно припадуть до душі ніжним та романтичним натурам, для неї легко знайти час навіть у найнапруженіший день.

Макс Кідрук “Бот”

Макс Кідрук, добре знаний в Україні як перший автор жанру тревелог в Україні, і, відповідно, автор циклу книжок про подорожі (які, до речі, буде не лише цікаво, а й корисно почитати всім, хто захоплюється подорожами), вирішив здивувати читачів гостросюжетною повістю. В одному він залишився вірним собі: став абсолютним новатором в обраному жанрі технотрилер. Щоб написати повість, автору знадобилося перелопатити купи наукової літератури та задіяти кількох фахівців новітніх технологій. Чи не дарма було витрачено стільки зусиль — судіть самі, але тим, для кого слова “бот”, “наноробот”, “фрактал” та “кіборг” — не пустий звук, а також любителям всього сучасного та незвичайного просто необхідно пошукати роман “Бот” на полицях книжкових крамниць.

Юрко Іздрик “Ю”

Хоча останній рік і був багатим на поетичні збірки, та ми виділили одну, яка стала найочікуванішою: від гуру української літератури Юрка Іздрика. Хоча автору нещодавно виповнився 51 рік, незмінна тема його віршів — кохання в усіх його проявах, але кохання не легковажне, а усвідомлене та глибоке. Поезія Іздрика припаде до душі романтичним, але водночас сильним натурам. Усі поезії можна знайти в авторському ЖЖ або на сторінці у facebook, тож ця книжка — для тих, хто крім самої поезії насолоджується ще й затишним шурхотінням сторінок та оригінальним дизайном (розробленим, до речі, самим автором).

Сашко Ушкалов “Жесть”

Сашко Ушкалов став відомим завдяки своєму першому роману “БЖД”, а протягом наступних п’яти років створювалась збірка оповідань “Жесть”. В одному з інтерв’ю автор сказав про неї так: “Я намагаюсь писати так, щоб не було нічого зайвого. Мені залежить на динаміці і в будові речень, і в будові сюжету”. Родзинкою книги став дотепний гумор, але за жартами та дотепами тут часто криється справжня життєва мудрість. Ця книжка цікава та ненав’язлива, а отже, стане у нагоді, щоб приємно згаяти час у метро або в черзі.

                                                                    inspired

Польський шовінізм без маски

  • 17.09.13, 14:06
У 1943 році продовжилися гоніння поляків на українських священиків, започатковані минулого року. Детальну інформацію про це в своєму «Меморіалі про переслідування польськими бандитами православного духовенства на Холмщині і Підляшші» подав архієпископ Іларіон.

За його інформацією, протягом 1943 року здійснено напади на 150 парафій, 9 священиків і 8 дяків було вбито.

«Дня 6 травня ц. р. польська банда, — писав Іларіон, — напала на дім настоятеля парафії в Наброжі, Замійського повіту, священика Сергія Захарчука й у страшний спосіб його замордувала. Поклавши о. Захарчука на підлозі горілиць, бандити били його ногами й кольбами та люфами крісів.

Солдат армії Крайової посміхається над трупом українського селянина вбитого в полі біля с.Сагрнинь

Це катування тривало довший час. Залишивши непритомного о. Захарчука на підлозі, бандити пішли до домової церкви, що містилася в тому самому домі, спрофанували її.

Виходячи з помешкання, бандити стрілили один раз у голову о. Захарчука, що лежав непритомний на підлозі. Дня 27-го жовтня польська банда, якою керували польські офіцери, доконала нападу на парафію Молодятичі Грубешівського повіту . Дев'ятимісячну дитину місцевого війта польський бандит розбив головою об підлогу, добиваючи нещасне дитя кольбою по голові, двох інших дітей 2 і 5 літ поляки замордували в жорстокий спосіб у їхньому ліжку.


Під час цього нападу жорстоко замордовано й старого дяка місцевої парафії Семена Ярошевича. Дня 28 жовтня польська терористична банда під час нападу на Грабовець Грубешівського повіту у страшний спосіб замордувала настоятеля Грабовецької парафії протоієрея Павла Швайку і його дружину.

Тіла забитих були дуже змасакровані — матушка Іванна Швайка майже вся була поколота ножами, руки та ноги в неї поламані, живіт порізаний. Нещасна жінка вмерла від відпливу крови, а не від смертельної рани. Сам настоятель, крім ран на тілі, мав рани стрілів.
Перед убивством його в жорстокий спосіб бандити мучили й катували».


На думку Іларіона, польське підпілля зосередило свою увагу на вбивствах священиків тому, що на той момент, після втечі чи вбивств багатьох активістів, вони залишилися практично єдиними виразниками українського життя в терені.

Напади поляків на українські села Холмщини полегшувало те, що українці цих теренів були практично безборонні.

За винятком невеликого озброєного загону самооборони, який на середину 1943 року налічував 200 вояків, тут не було сили, здатної їх захистити. Ініціатива створення повстанських відділів, яка в той час реалізовувалася на Волині, не охоплювала Холмщини. Тому напади поляків на українські села тривали.

«Дня 21 жовтня узброєна в скоростріли й кріси банда, — писав архієпископ Іларіон, — зо співом "Єще польска не згінела" напала на парафію Мірче Грубешівського повіту й спалила 196 господарств разом з живим і мертвим інвентарем, а 26 чоловіка забито і 4 ранено.

Знайдено там жертви з вирізаними язиками, викрученими руками, видовбаними очима і т. ін. Не помилувано навіть жінок і дітей. Напад подовжувався 4 години вночі».

Це було далеко не єдине спалене українське село в той час: в українських документах згадуються також напади в жовтні на села Молодятичі, Грабовець та інші.

1943 рік для українців Холмщини пройшов у важких умовах.

«Зараз твориться щось страшного, — писав Холмсько-Підляській консисторії священик села Підгірці, — щоночі гине в страшних муках десятки безвинного населення. Від 19 грудня щоночі напади. Ніхто не роздягається і не спить по хатах»
http://urb-a.livejournal.com/3859070.html