"Я бачив Південний Хрест, знаю, як "за Уралом сонце сходить" і як виглядають тропічні джунглі, а все-таки не можу забути рідної Бистриці". Він 24 рази перетнув Атлантику. У Нью-Йорку його тренував сам Бенні Леонард. А потім він пішов у повстанці.
В Українській повстанській армії воювало чимало стрільців, біографії яких достойні сценарію голлівудських блокбастерів. Саме звичайні повстанці були творцями бойової слави УПА. Їхнє геройство, харизматичність та часто непересічність спонукають нас задумуватися над минулим, а часто й дивуватися. Одним із таких був повстанець Осип Хома - "Боксер".
Він народився у Відні в 1917 р., потім родина переїхала до Станіславова (тепер - Івано-Франківськ). Осип змалку мав схильність до пригод та пізнання світу: "Я завжди мріяв про широкий світ, - згадував він, - Бистриця - річка рвучка, але не широка, і мені не раз бажалось прямо втекти у світ і піти на "широку дорогу". Впертий і непосидющий Осип зрештою так і зробив.
Окрім подорожей, його надзвичайно захоплював бокс. Великого зросту та сили, він у численних дворових боксерських боях постійно перемагав. Скоро йому стало зрозуміло, що ні в Станіславові, ані якомусь іншому місті немає достойних суперників.
Батьки не поділяли захоплень хлопця і тому він відважився на кардинальний вчинок: 1932 року втік з дому та у п'ятнадцятирічному віці опинився у польському портовому місті Гдиня.
Тут він отримав набагато ширші можливості: на рингу переміг багатьох суперників, аж поки з часом не зустрівся у поєдинку із двічі чемпіоном Польщі у всіх вагових категоріях Пілатом.
Поєдинок із чемпіоном Осипу Хомі відкривав, здавалось, дорогу у професійний спорт - після переможного бою він став членом польської боксерської збірної, у складі якої виступав успішно проти тодішніх чемпіонів Європи - німців.
 |
| Осип Хома ("Віллі"), один із кращих боксерів довоєнної Європи |
В одному з поєдинків на ринг проти українця вийшов німець, олімпійський чемпіон Герберт Рунге, який програв бій Осипу. Хома став одним із кращих боксерів Європи.
На жаль, у збірній Осип боксував не довго - його призвали на службу у військово-морський флот Польщі, звідки він згодом перевівся у торговий флот.
Хома не бачив вже можливості реалізувати себе у боксі в Європі, тому, очевидно, вирішив повернутися до мрії дитинства - пізнати світ.
На торговому судні Осип 48 разів перетинав Атлантику, побував у Індії, Північній і Південній Америках, на о. Шпіцберген, в багатьох тропічних країнах. Зважаючи на рівень розвитку тогочасної техніки, слід зауважити, що ходіння через холодну, штормову Атлантику було заняттям не для слабодухих.
За час праці у торговому флоті Хома 24 рази відвідав Нью-Йорк, довготривалі заходи у порт якого використовував для улюбленого хобі - боксу. Ці бої, звичайно, були аматорськими, але для портового боксера давали шанс стати професіоналом.
Невдовзі у Брукліні українець вперше вийшов на ринг як професійний боксер і... відправив у нокаут відомого тоді американського боксера чеха Гавлічка.
Після цього бою на Осипа Хому звернули увагу нью-йоркські боксерські промоутери: він підписав контракт із власником промоутерської компанії "Стенлі Гімнезіум" Гудменом.
Українського боксера взявся тренувати колишній чемпіон світу Бенні Леонард, легенда-легковаговик, який за свою кар'єру провів понад 200 боїв і тільки чотири рази програвав поєдинки.
 |
| Бенні Леонард, легендарний американський боксер-легковаговик на прізвиського "Чарівник із ґетто", тренер Осипа Хоми |
Ця поїздка вже вкотре змінила долю Осипа: у Гдині 1 вересня 1939 р. його застає німецько-польська війна, а відтак мобілізація.
У складі гарнізону міста Осип Хома бере участь у запеклих боях із німцями за порт. Тут він потрапив до полону, а далі до німецького концтабору для військовополонених. З часом йому вдалося звільнитися, оскільки німці дізналися, що полонили відомого боксера. Відтак Хома проживав у окупованій Польщі без роботи, і, тим паче, боксу.
Усвідомлюючи, що під час світової війни його народ бореться за свободу для України, Осип встановлює контакти з ОУН, для якої на початках виконує кур'єрські завдання.
Початок німецько-радянської війни 1941 року застав хлопця у Львові, а коли у 1943 р. розпочався набір у дивізію "Галичина", він приймає рішення йти до війська.
Молодого добровольця призначають в артилерійський полк, разом із яким у червні 1944 року він потрапляє в оточення під Бродами і з неймовірними зусиллями виривається звідти. Але в околицях Львова під Брюховичами потрапляє вже в радянський полон, звідки - у концтабір військовополонених за Урал.
В 1945 р. Осип Хома добився репатріації до Польщі як підданий цієї держави. Відтак із Східної Прусії він переїжджає на Лемківщину, де воювала УПА.
На Закерзонні (землях за лінією Керзона - українських етнічних територіях на сході щойно створеної Польської Народної республіки - ІП) Осип швидко налагодив контакти із українським визвольним рухом та приєднався у 1946 р. до сотні "Ударники" Степана Стебельського - "Хріна".
 |
| Невідомий
повстанець із Осипом Хомою - "Боксером" (праворуч). Лемківщина, 1946 р.
Фото: архів Центру досліджень визвольного руху |
У відділі, як людина із бойовим досвідом та військовим вишколом, Осип Хома отримав під своє командування повстанський рій та обрав собі псевдо "Боксер". Згодом він став бунчужним сотні в старшинському ранзі поручника.
Численні бої та сутички показали Осипа як вправного артилериста і кулеметника. А в хвилини затишшя колишній моряк і боксер розповідав повстанцям про свої подорожі, або веселив різними трюками.
Демонструючи свою силу, однією рукою за кінець ствола відривав кулемет від землі, а це понад 10 кг, та підносив його над головою. Повстанці дивувалися його силі і жартували та сміялися із своїх друзів, які намагалися зробити те саме з кулеметом, що й "Боксер".
Повстанський побут Осип Хома переносив важко. Завжди голодний, часто босий (мав 45 розмір взуття, яке складно було дістати у підпільному побуті), з трудом витримував довгі марші (від тривалої ходьби і при вазі понад 120 кг йому сильно боліли ноги) він не падав духом та завжди підтримував друзів по зброї. У його присутності дівчата-кур'єри відчували себе у більшій безпеці, як зазвичай.
Після акції "Вісла" (здійсненого в 1947 році комуністичним урядом Польщі примусового переселення українців із Закерзоння на захід країни, на отримані від німців землі - ІП) поручник не перейшов із сотнею на територію УРСР, а залишився на Лемківщині в тереновій сітці ОУН, а восени 1947 р. із рейдовою повстанською групою перейшов у американську зону окупації Німеччини.
 |
| Підпільники
та повстанці Лемківщини. 1946 р. Зліва направо у другому ряді:
повстанець "Яким" та бунчужний сотні "Хріна" Осип Хома - "Боксер". У
першому ряді: Богдан Крук - "Мелодія", надрайонний референт Українського
Червоного Хреста; "Марійка", районна референтка УЧХ; Модест Ріпецький -
"Горислав", член надрайонного проводу ОУН; Анна Черешньовська -
"Тетяна", районна референтка УЧХ; Середоха - "Борис", районний провідник
ОУН; "Рат" - лікар УПА; Людмила Скірка - "Дора", секретарка
надрайонного проводу; "Леся" - кущова ОУН; "Скритий" - районний
господарський референт. Фото: архів ЦДВР |
Тут, у таборі переміщених осіб в Міттенвальді, Осип Хома востаннє повернувся до боксу: тренував українську табірну збірну, брав участь у національних змаганнях на першість народів DP (displaced persons - "переміщених осіб") у Вюрцбурзі в 1948 р.
Саме в цих таборах доля ще раз звела його із колишнім промоутером, а тепер уже майором американської армії Гербертом. Обоє розуміли, що повернення на ринг для Хоми як професійного боксера не буде: десять років поневірянь, підірване здоров'я та вік не залишили жодних надій.
У 1951 р. Осип Хома із родиною перебрався у США, одружився, у нього народилася донька Тамара. Якось зустрівшись із своїм другом Олегом Лисяком, Осип сказав: "Знаєш, я переїхав так багато світу. Бачив Полярну зорю і Південний Хрест, знаю, як то там "за Уралом сонце сходить" і як виглядають тропічні джунглі, а все-таки, хоч непогано нам і тут, в Америці, я не можу забути цієї малої рвучкої Бистриці. Колись мене тягнуло від неї у світ, а тепер я дав би півсвіту за те, щоб побачити Бистрицю ще раз".
Закінчилося життя Осипа Хоми трагічно: 30 квітня 1958 р. на сорок першому році життя він помер у шпиталі, не перенісши операції.
«Робота» з дзеркалом
"Дівчатка, досить говорити. Зараз працюємо"
50 методів феляції важко упізнати за один урок
"Секс тренер" Наталія показує різні методи
Передусім презерватив
Одесса, Август 28 (Новый Регион, Константин Зельфанов) – Бессменный лидер одесских коммунистов Евгений Царьков позволил себе недешевый отдых в Южной Америке. В частности, экс-нардеп побывал в Венесуэле, о чем сразу же похвастался на своей странице в социальной сети «Фейсбук».
Свою поездку Царьков ярко иллюстрирует фотографиями. Интересно, что в первую очередь одесский коммунист выложил не снимки тяжелого быта венесуэльского пролетариата, или, скажем, фото со встречи с новоизбранным президентом-социалистом Николасом Мадуро. Нет, зато политик демонстрирует фото с отдыха в далекой стране, на которых он проводит время с маленькими девочками.
Так, на одном снимке бледнокожий коммунист качается со смуглой девчушкой в гамаке, а ее подруга их раскачивает. На другом фото Царьков с девочкой уже плещется в каком-то водоеме.
Отметим, что отдых в Венесуэле удовольствие не из дешевых. Только перелет из Киева в столицу этой страны Каракас и обратно будет стоить около 2 тысяч долларов.
Евгений Царьков отдыхает в Венесуэле в компании двух девочек
Евгений Царьков отдыхает в Венесуэле
NR2.ru: http://www.nr2.ru/odessa/456890.html/print/
Цитую Маркова: "Да дело-то не в мандате, - добавил Марков. - У нас лидер оппозиции сидит в тюрьме, а мандат – это уже такое".
"Когда настолько цинично на белое говорят черное, такие решения принимаются только высшим руководством страны. Думаю, вы прекрасно понимаете, кто дал такую команду", "Уничтожение парламентаризма в Украине", "Мы будем подымать весь Юго-Восток страны, который ПР предала", " Да дело-то не в мандате, Что можно сказать о стране, где лидер оппозиции сидит в тюрьме , а мандат – это уже такое ".
А хто у нас сидить? Тобто, Марков ( уточнення --- кремль ) призначив нам в Україні свого " ЛІДЕРА АПАЗІЦІЇ"
А далі цікавіше!!!
Цей самий
" ЛІДЕР АПАЗІЦІЇ" про товаґісча Маґкова:
"12 вересня на Сході та Півдні України народився новий молодий, енергійний, харизматичний, ідеологічний лідер проросійськи налаштованих громадян України, який гарантовано буде балотуватися в президенти, а це вже початок кінця самого Януковича".
Хвороба явно прогресує. Що треба мати в голові, щоб назвати Маґкова "новим, молодим, енергійним, ХАРИЗМАТИЧНИМ 
та ідеологічним 
лідером"???
Кукушка и Петух (Крилов)
«Как, милый Петушок, поёшь ты громко, важно!» —
«А ты, Кукушечка, мой свет,
Как тянешь плавно и протяжно:
Во всем лесу у нас такой певицы нет!» —
«Тебя, мой куманёк, век слушать я готова». —
«А ты, красавица, божусь,
Лишь только замолчишь, то жду я не дождусь,
Чтоб начала ты снова...
Отколь такой берётся голосок?
И чист, и нежен, и высок!..
Да вы уж родом так: собою невелички,
А песни — что твой соловей!» —
«Спасибо, кум; зато, по совести моей,
Поёшь ты лучше райской птички.
На всех ссылаюсь в этом я».
Тут Воробей, случась, примолвил им: «Друзья!
Хоть вы охрипните, хваля друг дружку, —
Все ваша музыка плоха!..»
За что же, не боясь греха,
Кукушка хвалит Петуха?
За то, что хвалит он Кукушку.
Хто не пам'ятає свого минулого -
приречений переживати його знову і знову..,
тому що уроки СВОЄЇ історії треба ЗНАТИ!
\Джордж Сантаяна\
Минуле не повернути ... - але зате його можна ВИВЕРНУТИ!
\Аврелій Марков\
Народ, який НЕ ЗНАЄ СВОЄЇ ІСТОРІЇ, але дозволяє вчити своїх дітей
ЧУЖИЙ збоченній історії - відключається від СВОЇХ КОРЕНІВ -
і будує ЧУЖЕ майбутнє на СВОЇЙ землі!
\Я\
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
НАРОД МІЙ Є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
\Василь Симоненко\
Давно я не перечитував Гоголя.., років з 20 вже...
Саме тому спочатку дивився кіно "Тарас Бульба", і особливо не дивувався.
Хоча десь у глибині підсвідомості колола думка: "Щось тут не так!".
І ось недавно мені скинули посилання, з яких я дізнався, ЩО САМЕ НЕ ТАК
в цьому кіно – АВТОРСЬКИЙ ТЕКСТ Миколи Васильовича Гоголя в цьому
кіно ПЕРЕКРУЧЕНИЙ ДО НЕВПІЗНАВАННЯ, ВИРІЗАНІ "незручні" місця,
і ВСТАВЛЕНО те, чого сам Гоголь ніколи не писав про наших козаків...
Не буду довго розповідати – дивіться самі!
Це тільки два моменти з кіно ... – на початку кожного з них "кіношний"
польский варіант Бортко, а потім – Авторський Текст великого Гоголя.
Порівняйте – і переконаєтеся, ЯК НАС ДУРЯТЬ!
Частина-1 Річ Тараса "Що такоє єсть НАШЕ КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО?".
Частина-2 "З чим пливете, козаки? - З бідою, батько!!!"
Ну а хто хоче освіжити в пам'яті слова великого українського письменника, але не хоче
напружувати очі – то ось посилання на аудіокнигу "ТАРАС БУЛЬБА" у виконанні
Олексія Петренка = http://www.ex.ua/12668915
Або у RAR-архіві – всі часті того аудіо http://www.ex.ua/get/22009764 = 448 мб.
| Марков, ваш мандат! За що регіонали «злили» одеського русофіла Затятий ненависник України нардеп Ігор Марков позбувся мандату через антиєвропейські погляди та конфлікт із впливовішими колегами по фракції. Вищий адмінсуд викинув з парламенту відвертого українофоба, що однак не робить судове рішення менш абсурдним |
 |
«Після економіки, після правоохоронної системи, після судової влади правлячий режим знищив український парламентаризм», - такі слова було б звично почути від будь-якого українського опозиціонера. Натомість це сказала людина, котра на офіційному сайті Верховної Ради досі значиться дійсним членом фракції Партії регіонів – Ігор Марков.
Після скандальних судових рішень про позбавлення мандатів Сергія Власенка, Павла Балоги та Олександра Домбровського подібна практика боротьби з «незручними» здавалась вже вичерпаною. Тим більше, нещодавно парламент консолідовано прийняв рішення про проведення повторних виборів лише у п’яти, а не у семи мажоритарних округах – отже, регіонали допускають, що Балога та Домбровський ще можуть в якийсь спосіб повернути собі депутатські мандати. Крім того, після кожного рішення про позбавлення мандату чергового нардепа представники європейських структур одразу ж висловлювали своє занепокоєння – а нинішня влада зараз затято (принаймні на словах) прагне євроінтеграції, тому зайве турбувати Брюссель виглядало б алогічно.
Втім, черговою жертвою вітчизняної Феміди став якраз запеклий ворог проєвропейського курсу та переконаний адепт Митного союзу, лідер партії «Родіна» Ігор Марков. Як і значна частина нардепів, фундамент своєї кар’єри одесит Марков заклав у буремні дев’яності, коли в певних колах був краще відомий як «Марадона» та «Челентано». Шлях у політиці Марков почав з партії «Трудова Україна», згодом балотувався в Одеську міськраду від блоку Наталії Вітренко, пізніше створив власну партію «Родіна». За часів президента Віктора Ющенка діяльність цієї відверто проросійської сили навіть викликала занепокоєння у досить інертної на той час СБУ, сам лідер партії звинувачувався у жорстокому побитті учасників акції проти встановлення пам’ятника Катерині ІІ. Маркову належить місцевий телеканал АТВ, який став відомим далеко за межами міста завдяки своїм феєрично українофобським програмам, котрі за градусом ненависті до «помаранчевих», «бандерівців» і всього українського подеколи перевершували аналогічний агітпроп російського виробництва.
Саме послідовна антиєвропейська позиція Маркова і стала однією з версій позбавлення його депутатського мандату, якої дотримується зокрема сам «постраждалий». Серед інших його називали потенційним учасником формування «За Митний союз!», котре могло би бути сформовано з числа проросійської опозиції всередині ПР. Паростки інакодумства у лавах регіоналів вдалося придушити лише завдяки залученню до переговорів самого Віктора Януковича, втім навіть після його зустрічі з фракцією ПР минулого тижня кільканадцять синьо-білих все одно не проголосували за євроінтеграційні законопроекти. Тож, певно, потрібна була якась чергова «жертва», яка б остаточно відбила у пересічних провладних нардепів бажання відхилятися від «генеральної лінії партії».
Втім, як раніше неодноразово підкреслював Тиждень.ua, у подібних політико-юридичних спецопераціях влада ніколи не керується якоюсь одною метою, натомість вбиває кількох зайців одним пострілом. Так, за іншою популярною версією, Маркова позбавили мандата через конфлікт з впливовими одеськими регіоналами, насамперед Сергієм Ківаловим. На почату літа Марков кинув виклик Ківалову, публічно звинувативши того в крадіжці десяти гектарів землі в самому центрі Одеси – але не розрахував сили супротивника. Ківалов заручився підтримкою впливового місцевого митрополита Агафангела, і завдав контрудару по судовій лінії (варто зазначити, що Ківалов має величезний вплив на судову систему, його ставленик Володимир Колесніченко багато років є членом Вищої ради юстиції).
Так, Олексій Гончаренко, якого Марков переміг по своєму 133 мажоритарному округу, подав до Окружного адмінсуду Києва позов з вимогою забрати у Маркова мандат через скоєні ним на виборах масштабні фальсифікації (до речі, виборча кампанія по цьому округу, за оцінками політтехнологів, була однією з найбрудніших на всю Україну). Нагадаємо, що Гончаренко є рідним сином і затятим ворогом мера Одеси Олексія Костусєва, який вважається близьким до Маркова. Натомість за позовом Гончаренка, судячи з усього, стояв саме Ківалов.
Відчувши, що програє, Марков почав відступати, і прилюдно начебто «помирився» з Ківаловим за посередництва того ж митрополита Агафангела. Але це вже йому не допомогло. Цього вівторка суд залишив позов Гончаренка без розгляду, але на той час у Вищому адмінсуді вже слухався аналогічний позов Юрія Кармазіна, на «рахунку» якого вже значились позбавлення мандатів Балоги й Домбровського. Кармазін відсвяткував і третю перемогу, ВАСУ позбавив Маркова депутатства всупереч усім можливим правовим нормам.
Можна стверджувати, що позбавлення Маркова мандата – перший приклад розправи влади над «своїм», але це буде не зовсім коректно. Так, ще не встигла забутися епопея з ректором Петром Мельником, який був регіоналом «по нутру», але це не врятувало його від проблем (як Мельнику вдалося втекти – це вже окрема історія). Мельник був «своїм», але не депутатом, а Марков депутатом був, але все ж таки не «своїм». Будучи членом синьо-білої фракції, він так і не вступив до лав Партії регіонів і намагався грати окрему партію в одеському провладному політичному тераріумі, за що й постраждав. Ймовірно, наступною жертвою Вищого адмінсуду стане вже якийсь «уродзонний» нардеп-регіонал з багаторічним партійним стажем, який не захоче коливатися разом з лінією партії, або просто не поділить щось серйозне із соратниками. Принаймні логіка подій підказує саме такий сценарій, а невгамовний Юрій Кармазін обіцяє нові й нові позови.
