Анекдоти про українців...))

Вчені кажуть, що трохи самоіронії є доброю ознакою душевного здоров’я і свідченням того, що людина перебуває у гармонії з собою.

Українські жарти здебільшого не злостиві. Вони дозволяють і над собою посміятись, і з сусіда покепкувати.

Посмійтеся на здоров’я!

— Куме, а що це воно таке, що ваша свиня на трьох ногах шкандибає? Га?

— Та я що, дурний? Через миску холодцю цілу свиню колоти?!

— Добрий день, куме, що п’єте?

— Українське мохіто.

— Ром та м’ята?

— Та ні, горілка та петрушка.

— Куме!

— Га?

— А що ви робите в моєму погребі?

— Та вас шукаю!

— А навіщо сало з’їли?

— Та щоб під ногами не валялося!

— Куме?!

— Шо?

— А знаєте, яка різниця між пудрою і Верховною Радою?

— Яка?

— Пудра — то до лиця, а Рада — то до ср*ки!

Помирає старий бандерівець. Навколо зібрались усі його родичі, слухають заповіт:

— Хлопці, бережіть Путіна!

— ?

— Ненависть до Путіна — чи не єдине, що так добре об’єднує Україну!

Українець та росіянин їдуть в поїзді. Українець дістає сало, починає нарізати, під самогонку починає їсти. Росіянин дивиться голодними очима і просить:

— Может угостишь?

— Нема питань, але ти випий спочатку літр води.

Росіянин випив. Українець каже:

— Ну як, хочеш ще сала?

— Уже нет…

— Ну, ось бачиш, то ти не їсти, а пити хотів!

1961 рік. 12 квітня. Карпати.

Сивий гуцул стоїть на вершині гори, дивиться на полонину, люльку смалить.

Підбігає онук, радісно так вигукує: “Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!” Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.

Після -надцятого разу дід скошує очі до онука і питає: “Що, усi?”

Йдуть по пустелі українець з цілим мішком сала та москаль з мішком золота. Вже довго йдуть, втомились, їсти хочеться.

— Слухай, українцю, а давай уявимо, що ми на базарі — ти продаєш сало, а я в тебе куплю.

— Ну давай! Один кілограм за мішок золота.

— Ти що, збожеволів? За якийсь один кілограм сала цілий мішок золота!

— А ти, москалику, піди по базарі пройдись — поторгуйся!

— А Ви знаєте, що у москалів означає наше слово “шабля”?

— І що ж у москалів означає наше слово “шабля”?!

— А от що: “шабля” — це у них “Тихіше, панночко!”

Вмирає старий бандерівець.

— Синку, клич скоріш парторга, хочу в партію вступити.

— Тату, що з вами? Усе життя ненавидiли ж.

— Не бiда, синку. Умру — то хоч на одного комуняку менше стане.

Запропонували французу, американцю й українцю: хто скільки об’їде на коні, тому стільки землі й дадуть.

Француз проїхав кілометр, зупинив коня і каже: “Мені досить. Тут я поставлю садибу. Там — квітник. А там на шезлонгах відпочиватиму. А ось там — виноградник”.

Американець проїхав три кілометри й зупинив коня: “Мені вистачить. Тут буде моя вілла. Там — газон. А ось там — майданчик для вертольота. А ще далі — майданчик для гольфу”.

Українець заскочив на коня й погнав… Жене-жене коня, жене-жене… Загнав коня, кінь упав. А українець на ноги й бігти! Біжить-біжить… Зашпортався, впав. Уже відчуває, що не може бігти. Повзе-повзе — все, відчуває, вже більше й повзти не може.

Знімає з голови шапку, з останніх сил жбурляє її перед себою й стогне: “А там іще огірочки посаджу!”

Заходить українець в купе, де сидять троє афроамериканців:

— Хлопці, тут щось горіло?

Зустрілись гуцул і чукча. Чукча:

— Відгадаєш скільки у мене оленів — обох віддам!

— Два.

— УУУХХХХ! Шаман!

Міжнародний конкурс з в’язання серед бабусь:

— Українська бабуся зв’язала шкарпетки;

— Голландська бабуся не змогла зв’язати й двох слів;

— Китайська бабуся зв’язала айфон;

— Сомалійська бабуся зв’язала всіх бабусь і почала вимагати мільйон доларів.

— Як вам вдалось прожити 50 років з чоловіком у повній гармонії без жодної сварки?

— Дуже просто. Коли ми одружились, мій чоловік посадив мене в карету і повіз на своє ранчо.

Поки ми їхали, один з коней спіткнувся і він спокійно сказав: “Раз”.

Через 15 хвилин цей кінь спіткнувся ще раз і він сказав: “Два”.

І вже коли ми під’їжджали до його ранчо цей же ж кінь спіткнувся втретє.

Він сказав: “Три” i пристрелив тварину. Я, звичайно, почала кричати, наробила шуму, почала жаліти бідного коника.

— І що?

— І він сказав “Раз”.

“Приваблива брюнетка, 90-60-90, зріст 175 см, довжина внутрішньої поверхні стегна — 56 см, обійма плечей — 114 см, відстань між очима — 2 см, довжина волосся — 34 см. Продам рулетку”.

У суді слухається справа про розлучення. Дружина:

— Я вимагаю, щоб нас розлучили: чоловік без мого відома продав всі каструлі, а гроші пропив.

Чоловік:

— Я теж прошу нас розлучити: пропажу каструль ця ідеальна господиня виявила тільки на 16-й день!

— Хто у вас в домі хазяїн: ти чи дружина?

— Звісно, я!

— А чого ж ти, коли вип’єш, спиш під дверима?

— Бо — хазяїн: де хочу, там і сплю!

— Кохаааанииий, я прийшлаааа!

— Знову п’яна? Ось, і йди туди, де пила!

— Алло, дівки! Зараз прийду, я відпросилася.

Столицею гумору в Україні по праву вважають в Одесу. Самі ж одесити люблять і новий анекдот розказати, і про себе пожартувати.

Одеса. Третя ночi.

— Тук-тук!

— Ой, а хто там?

— Бандити.

— Ой, а що Вам треба?

— Сто кiлограмiв Вашого золота.

— Ой, а сто десять?

— Сто десять, так сто десять

— Сарочко, золотко, вставай — по тебе прийшли.

— Софочка, і шо показало УЗД?

— Воно показало, шо таки буде весілля!

В одеській аптеці:

— У вас є засіб для вирощування волосся?

— Є.

— Хороший?

— Таки не те слово! Ви бачите за касою жінку з вусами? Так це моя Сара! Вона намагалася відкрити пляшечку зубами.

— Рабинович, вчора у театрі я бачив вашу дружину. Вона так кашляла, що всі на неї озиралися. У неї грип?

— Ні, у неї нове плаття!

Одеса. Комунальна квартира.

— Фіма, нащо ти взяв новий пакетик чаю?

— На старому вже ниточка обірвалася.

— І шо таке, рук нема, шоб пришити?