«До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх»

«До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх»...

Помер чоловік. Його пес поруч ліг і теж помер. І ось душа чоловіка стоїть перед золотими воротами і поруч – душа собаки. Біля воріт – воротар.

– Що це за місце? – запитав мандрівник у воротаря.
– Це рай, ти вже помер. Тепер можеш увійти і відпочити по-справжньому.
– А там є вода?
– Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни …
– А поїсти дадуть?
– Все що захочеш.
– Але зі мною собака.

– Шкодую, сер, з собаками не можна, – сказав воротар, вказавши на табличку «C собаками вхід заборонено!». – Її доведеться залишити тут.

Не увійшов чоловік в цю браму, пройшов повз. Йдуть вони далі, бачать другі ворота, на яких нічого не написано, тільки поруч старий сидить.

– Вибачте, шановний…
– Петро я.
– А що за цими воротами?
– Рай.
– А з собакою можна?
– Звичайно!
– А там, раніше, що за ворота були?
– В пекло. До Раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.