[Приєднана картинка]Травневі трави під косою... Тремтить на них роса. А навкруги пташки гурьбою Сади осіли, все співа. Всі юні хлопці та дівчата П'яніють в пору цю. І йдуть світанок зустрічати, Збива травневою росу. І поцілунки їх гарячі, Вогнем пала серця. Кохання править світом наче, І стелить стежки до вінця. 16.05.21© Copyright: Віталій Тугай--------------------------------------------------------------------мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http:...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Життя минає… Наче все без змін, та невгомонний час - це наш загальний ворог звичайно бреше нам живим усім, що все повернеться в звичайний кругообіг. 09.02.19 із серіїї "Життєві нотатки"© Copyright: Віталій Тугай, 2019 р.---------------------------------------------------------------------------------------------мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http://lesovihok.avtor.me та авторська сторінка на Фейсбук: www.facebook.com...

Читати далі...

Бунтарь, - кто растревожит спящих стаю, не может быть прощён, помилован уже. И крылья непослушному терзают, чтоб неповадно телу было и душе… Ругали, били, а сами танцевали враги его и мнимые его друзья. На месте крыл похабно рисовали запретный знак из ран, что, мол, летать нельзя. Чтоб крылья там его не вырастали, чтоб даже думать не посмел о небесах! А он свой взгляд вновь устремлял всё дали - хотел лететь и петь в предсмертный даже час.13.05.18© Copyright: Виталий Тугай, 2018-...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Останні дні зими неначе не останні – Січе обличчя сніг, як кара людям всім. Останні дні зими вподобі не весняній, І люди кажуть: Ні! Тікають в теплий дім. Бо вдома теплий чай, та діти, чи – онуки, Коли все так, то й сум по тій весні – дарма. Годинник на стіні ковтає миті, – слухай! А може і не слухай… Зима піде сама. Останні дні зими – чомусь лютує небо. Мете в обличчя, дме - напевно є за що. Полотна крижані, чи є нам в них потреба? Чому набридлий сніг ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях. І далі - вперед без сумнівів жодних. Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця, Сіяє й надалі в холодній безодні. Та думка мене тримає одна: Не вмію, не зможу, а чи боюся… Не здійсненні мрії неначе орда За мною з надією віддано рвуться. Ось постріл луна, і зграя пташок Зірвавшись у мить з прилеглого гаю, Віщує мені: Життя – це ніщо, Та лише воно здатне вести до раю. Не згинули ще мої вороги – Кують свою лють, та сил...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Я все частіше - день у день,у небо погляд піднімаю,і все частіше - день у день,душею ніби помираю…Скажіть, хто зможе пояснитимені страшні буденні дні,в яких голодні плачуть діти,та гинуть люди на війні?Чому колишні наші браттявіднині стали ворогами?Хто розпалив війни багаття,та прірву утворив між нами?Чому від геніїв-тиранів ми кривду маємо терпіти?Невже це - наші дні останні?Коли ж любов тоді творити?06.02.18© Copyright: Віталій Тугай, 2018-----------------...

Читати далі...

[Приєднана картинка] автор фото Віталій Максимович "Схід сонця над горою Піп Іван в Карпатах" ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Я утром опять иду на рассвет, Встречать за горой восходящее Солнце. Где сумрак и мрак - меня больше нет, И тень всех сомнений лица не коснётся. На травах лучи ласкают росу. Роса умывает мне грешные ноги... Да, - именно так любовь я несу, Минуя овраги, яры, да...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Молчите, уста, молчите,и вверх глаза не смотрите.Там - Бог. Он - мой покровитель,там небо - Его обитель. А я тут внизу - изгнанник,отшельник, к тому же - грешник.Меня посадите в сани,да привяжите покрепче.В пургу - меня, да в морозы,чтоб душу очистить снегом.Пусть лошади жизнь увозятшальным сумасбродным бегом...Сломайте на мне все розги,за дело и между делом, не парьте мне только мозгио том, что я жил неумело.Я ныне пред Светом каюсь - пред...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Высоких нот на струнах лиры не взять, коль нет любви на сердце. Когда-то нам ведь говорили, - не суждено с тобой быть вместе. Но нам казалось - мы любили, мечтали, долго встречи ждали. А встретившись, нашлись и силы сгорать в любви, и мы сгорали... А после - ветер обстоятельств, а после был и снег обмана, и замки наших лучших качеств рассыпались... Но и не странно. Не так мы понимали счастье... Но как порок любовный сладок! Вот так и стали жертвой страсти...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Спектакли жизни - в наших ролях На сцене Матушки-Земли. Кому быть камнем, кому полем, Кому лететь, как журавли. Кому в любви цвести достойно, Кому в разлуке увядать. Кому душой за Землю больно, Кому на всё всегда плевать. На сцене уйма декораций, То - войны, то в полях цветы. Рожденье и паденье наций, И рябь при этом конфетти. А мы стоим то на коленях, То с гордо поднятым челом. Не сеем правды нашей семя - Играя роли, просто врём...

Читати далі...