Твоя історія кров’ю написана.
Життя твоє-вічна війна.
Неначе пухлина, від світу відрізана,
І друзів у тебе нема.
Народ твій, як стадо, залякане й дике,
Брехливі у тебе вожді.
Обличчя своє на очах всього світу
Жахливо спотворила ти.
Ти маєш усе…Та цього тобі мало.
Ти наче безжальний упир.
Від люті і зла одержимою стала,
Як оскаженілий звір.
Немає для тебе нічого святого,
Руйнуєш ти спокій і мир.
І не боїшся ти вже навіть Бога,
Для тебе весь світ,наче тир.
Пізнаєш ти все,що сама породила.
Небесна розплата прийде.
Не знаєш,що яму для себе ж ти рила,
І скоро вже в неї впадеш.
За кров, споконвіку тобою пролиту,
Заплатиш,росіє,сповна.
Імперіє зла,вже твій келих налитий,
І вип’єш його ти сповна!
Прощёных воскресений мало
Прощёных воскресений мало –
Винится власть всяк божий день.
У нас, от всех властей усталых,
Просить прощенье ей не лень.
Блюдя закон своей морали,
Готова власть всегда простить
Тех, у кого она украла
Возможность полноценно жить.
На шее у народа сидя,
Прощают власти все века,
Людей, которых ненавидят,
За то, что шея коротка!
Камни, Звери и Деревья ЗНАЮТ Бога
И с Природой-Матушкой живут в ладу.
А людей, что верят в Бога однобоко,
И Природу губят, ждут давно в аду.
Чому так швидко свічка догоріла?
Чому так рано обірвалося життя?
Напевно, твоя доля так хотіла…
Утрати біль наповнює серця.
Твоя душа уже прощається з землею,
Свою частинку залишаючи в піснях.
Над Україною світитимеш зорею,
Хоч згасли зорі назавжди в твоїх очах.
Ти крокував життям з відкритим серцем,
Щиру усмішку людям дарував.
Так важко знати, що це серце більш не б’ється
І так багато ти ще нам не розказав.
Ти відлетів у вічність птахом світлим
В такий страшний для України час.
Напевно, зараз в небесах ти більш потрібний,
Не згубиться ім’я твоє в роках.
Ти відійшов, залишившись назавжди
У наших душах, в музиці своїй.
Пішов з життя, та не з дороги правди,
Ти навіть в вічності залишишся на ній.